Справа №295/12169/25
Категорія 38
2/295/4332/25
21.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі: головуючого судді Зосименко О.М.,
при секретарі Хінцинській В.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
установив:
Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 103785098 в розмірі 15 670,00 грн. При цьому посилається на те, що між фінансовою компанією та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким остання отримала в кредит відповідні суми грошових коштів. Умови вказаних договорів відповідач не виконувала належним чином, таким чином утворилась заборгованість на загальну суму 15 670,50 грн. У подальшому, на підставі укладеного з позивачем договору факторингу первісні кредитори відступили позивачу належні їм права вимоги за договором, укладеним з відповідачем, а тому позивач набув права грошової вимоги до відповідача на вищезазначену суму, яку остання не сплатив позивачу у позасудовому порядку.
Від представника відповідача надійшов відзив в якому вона вказала, що визнає позов частково, в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №103785098 від 28.02.2024 (за умовами погодженими згідно Анкети-заяви на кредит №103785098) заборгованості в сумі 5 300,00 грн, з яких 5 000,00 грн - сума тіла кредиту (основного боргу), та 300,00 грн. - сума нарахованих відсотків згідно умов договору.
Сторони в судове засідання не з'явились. Представник позивача направив клопотання в якому просить розглядати справу без участі представника ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача у відзеві просила розгляд справи здійснювати без участі та присутності відповідача та його представника.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28.02.2024 р. між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений в електронній формі Договір про споживчий кредит № 103785098.
Згідно умов вказаного вище договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, зі строком користування кредитом 120 днів з 28.02.2024р. (дата надання кредиту). Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.03.2024 р. (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 27.06.2024р. (дата остаточного погашення заборгованості). Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 550,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 5 550,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом (за увесь строк кредитування) складають 10 900,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за увесь строк кредитування) складає 15 900,00 грн. Денна процентна ставка (за увесь строк кредитування) складає (10 900,00 грн./5 000,00 грн.)/ 120 днів*100% = 1,82%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (за увесь строк кредитування) дорівнює 3 275,00 грн відсотків річних. Комісія за надання кредиту 250,00 грн, яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 300,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10 350,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,30 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням картки № НОМЕР_1 (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 2.1 Договору).
В свою чергу позичальник зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 29.03.2024р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.06.2024р. (останнього дня строку кредитування), (п. 1.4 Договору).
28.02.2024р. згідно договору № 103785098 від 28.02.2024р. відповідачці було надано кредитні кошти в сумі 5 000 грн шляхом їх перерахування позичальником на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 83808472 від 28.02.2024 р.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором № 103785098 від 28.02.2024 р. відповідачкою не здійснювалося належних платежів для погашення своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого розмір заборгованості відповідачки складав 15 670,00 грн, з яких: 5 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 10 420,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків та 250 грн прострочена заборгованість за комісією.
25.06.2024 р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т згідно умов якого ТзОВ«Мілоан» відступило ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги, яке належить ТзОВ «Мілоан», до складу якого входять і права кредитора за Договором про споживчий кредит № 103785098 від 28.02.2024р., укладеним із відповідачем. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 15 670,00 грн.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Мілоан» та відповідачкою був укладений Договір про споживчий кредит № 103785098 від 28.02.2024р. який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису. На підставі такого договору відповідачкою 28.02.2024р. були отримані кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн, які вона зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування позикою, та сплатою одноразової комісії, але в порушення умов договору не зробила цього.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит № 103785098 від 28.02.2024 року і вона користувалася кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вищевказаним договором про споживчий кредит в загальному розмірі 15 670,00 грн.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за основним боргом 5 000,00 грн та проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 15 670,00 грн, які нараховані та обчислені: за період з 28.02.2024 р. по 29.03.2024р. включно за денною процентною ставкою 0,20%, розмір яких складає 300 грн.; за період з 30.03.2024р. по 27.06.2024 р. включно за денною процентною ставкою 2,30%, розмір яких складає 10 350,00 грн.
Зазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам кредитування та здійснений у відповідності до положень Договір про споживчий кредит № 103785098 від 28.02.2024.
Разом з тим, питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734.
На момент укладання відповідачкою з ТзОВ «Мілоан» кредитного договору положеннями ч. 5 ст. 8 з врахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023) було передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати наступні значення: в період часу з 24.12.2023р. по 21.04.2024р. (120 днів) 2,5%; 22.04.2024р. по 19.08.2024р. (120 днів) 1,5%; з 20.08.2024 р. 1%.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи що відповідна редакція ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 була чинною на момент укладання Договору про споживчий кредит № 103785098 від 28.02.2024, то сторони мали враховувати відповідні законодавчі приписи, а відтак нарахування кредитором процентів за період з 22.04.2024р. по 27.06.2024 р. (67 днів) за денною процентною ставкою 2,3% є неправомірним, оскільки суперечить відповідним положенням Закону №1734.
З огляду на зазначене слід дійти висновку, що за Договором № 103785098 кредитор має право на отримання від позичальника процентів за користування кредитом, які слід обчислювати:
- за денною процентною ставкою 0,20% за період з 28.02.2024 р. по 29.03.2024р., що складає 300 грн. (5 000,00 грн * 0,2% /100 * 30 днів, що відповідає умовам договору та наданому позивачем розрахунку);
- за денною процентною ставкою 2,30% в день за період з 30.03.2024р. по 21.04.2024р. (23 дні), що відповідає умовам договору та складає 2 645,00 грн (5 000 грн. * 2,30% /100% * 23 дні);
- за денною процентною ставкою 1,5% в день за період з 22.04.2024р. по 27.06.2024 р. (67днів), що складає 5 025,00 грн. (5 000 грн. *1,5% / 100% * 67 днів).
Таким чином, обґрунтованими та правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідачки тіла кредиту в розмірі 5 000 грн та процентів за користування кредитом в сумі 7 970,00 грн. (300 грн. + 2 645,00 грн + 5 025,00 = 7 970,00 грн.).
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, та достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також, враховуючи, що відповідачка, в порушення умов договору кредитні кошти не повернула, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за Договором № 103785098, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (основний борг) 5 000,00 грн, заборгованості за процентами 7 970,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 12 970,00 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 250,00 грн, то суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині, виходячи з таких обставин.
Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредиту, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо), суперечить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).
Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 250,00 грн заборгованості по комісії є безпідставною, тому суд відмовляє у позові і в цій частині.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону тане є складною, тому враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, доходить до висновку, що у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, у розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 005,01 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103785098 від 28.02.2024, в сумі 12 970,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000,00 грн та заборгованості за відсотками в сумі 7 970,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», витрати по сплаті судового збору, з яких: сумі 2 005,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», витрати на правничу допомогу, в сумі 2 000,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя О.М. Зосименко