адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
24.11.2025 Справа № 917/1592/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1592/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2А, м. Полтава, 36008
до відповідача фізичної особи-підприємця Максименко Ганни Вікторівни, АДРЕСА_1
про стягнення 9 013,20 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
До Господарського суду Полтавської області 14.08.2025 року надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до фізичної особи-підприємця Максименко Ганни Вікторівни про стягнення 9 013,20 грн заборгованості за індивідуальним договором №6033 про надання послуги з постачання теплової енергії, з яких: 8 121,52 грн - основна заборгованість за березень 2023 р. - березень 2025 р., 25,64 грн - пеня, 186,60 грн - 3% річних, 679,44 грн - інфляційні втрати (вх. №1653/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 року справу № 917/1592/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Суд ухвалою від 18.08.2025 року відкрив провадження у справі № 917/1592/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Копія ухвали від 18.08.2025 року, яка двічі направлялася на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 16) ( АДРЕСА_1 ) повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).
Таким чином, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 18.08.2025 року є 23.09.2025 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 438774672 від 08.08.2025 року) нежитлове приміщення (комп'ютерний клуб) загальною площею 41,3 м2 за адресою вул. Небесної Сотні (колишня - вул. Леніна), 59/2 у м. Полтава є власністю Максименко Ганни Вікторівни (а. с. 15).
Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ Максименко Ганна Вікторівна зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису 2008 рік, номер запису 2 588 000 0000 021112).
Спірне приміщення відключені від централізованої системи опалення, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 06.04.2009 року (а. с. 125).
Як вбачається з матеріалів справи, в будинку за адресою вул. Небесної Сотні, 59/2 у місті Полтава встановлено теплолічильник SKS-3 №018730, що підтверджується актами прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег.№ 454 Ж після проведення повірки (а. с. 126, 127).
Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем з 01.12.2021 укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою.
Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Згідно з п. 32 договору періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Позивачем в період з березня 2023 по березень 2025 було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 8 121,52 грн.
Позивач вказує, що ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» забезпечує вказаний житловий будинок послугою з постачання теплової енергії, а тому його співвласники зобов'язані сплачувати за обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби будинку, що розподілені на споживача пропорційно до його площі, а також плату за абонентське обслуговування.
На виконання умов договору позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги та направлені простою кореспонденцією на адресу відповідача.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується актами перевірки системи теплопостачання, якими зафіксовано подачу теплоносія до системи опалення цілого ряду житлових будинків, які отримують послугу постачання теплової енергії від котельні підприємства, серед яких є і житловий будинок по вул. Небесної Сотні, 59/2, та закінчення подачі теплоносія, на початок та закінчення опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024,2024-2025.
За даними позивача, відповідач за вказані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Фізичної особи-підприємця Максименко Г. В. 9 103,20 грн, з яких: 8 121,52 грн - основна заборгованість за березень 2023 р. - березень 2025 р., 25,64 грн - пеня, 186,60 грн - 3% річних, 679,44 грн - інфляційні втрати
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі (копії): типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (з додатком), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 438774672 від 08.08.2025 року), витяг з інтернет ресурсу відносно реєстрації ФОП Максименко Г. В., Рішення Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 року (з додатком), №669 від 28.07.2023 року (з додатком), №687 від 26.09.2023 року (з додатком), №854 від 30.08.2024 року (з додатком) №286 від 21.10.2021 року (з додатком), №326 від 09.12.2021 року (з додатком), акти перевірки системи теплопостачання від 22.10.2022 року, від 31.03.2023 року, від 06.11.2023 року, від 28.03.2024 року, від 02.11.2024 року, від 31.03.2025 року, рахунки на оплату за період березень 2023 р. - березень 2025 р., докази направлення рахунків та актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період (реєстри згрупованих поштових відправлень, відомості на просту письмову кореспонденцію, фіскальні чеки), розпорядження ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" №24 від 20.10.2022 року, №2 від 28.03.2024 року, рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради №77 від 30.03.2023 року, №334 від 02.11.2023 року, №336 від 29.10.2024 року, роз'яснення щодо порядку визначення обсягів теплової енергії, інформація щодо обсягів теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, які припадають на нежитлове приміщення ФОП Максименко Г. В. за період з 01.03.2023 р. по 31.03.2025 р., інформація про розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку за адресою : вул. Небесної Сотні, 59/2 за період з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., акт перевірки системи теплопостачання від 06.04.2009 р., акти прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег.№ 454 Ж після проведення повірки, архівні дані (показники кількості спожитої теплової енергії) вузла комерційного обліку теплової енергії житлового будинку по вул. Небесної Сотні 59/2 за період з 15.03.2023 р. по 31.03.2025 р., лист ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" вих № 30.01-13/1563 від 20.09.2022 р. з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виписка з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача,
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до Статуту ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства. ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є підприємством комунальної форми власності.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
Відповідно до п. 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частин 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 цього Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до частин 3, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Так, 01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У частині 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
За приписами ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно з п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Судом встановлено, що на виконання вимог Закону, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет: http://te.pl.ua/spozhivacham/yuridichnim-osobam/dogovr-pro-nadannya-poslug-yuridichn-osobi/).
Згідно з п. 1 оприлюдненого ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом вище, відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 41,3 м2 за адресою вул. Небесної Сотні (колишня - вул. Леніна), 59/2 у м. Полтава та отримував теплову енергію від загальнобудинкової системи житлового будинку №59/2. Вказане нежитлове приміщення є невід'ємною частиною житлового будинку.
Так, відповідно до вимог п. 4. ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальні типові договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У визначений нормативними актами строк співвласниками житлового будинку за адресою: вул. Небесної Сотні, 59/2 у м. Полтаві, не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з виконавцем послуг з постачання теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Таким чином, з урахуванням системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства і матеріалів справи, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-деного строку з моменту опублікування Позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, суд дійшов висновку, що типовий індивідуальний договір між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та ФО-П Максименко Г. В. є укладеним з 01.12.2021 року.
Оскільки нежитлове приміщення є власністю ФОП Миаксименко Г. В., є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: вул. Небесної Сотні, 59/2 у м. Полтаві, відповідно, власник є співвласником житлового будинку, члени якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, протилежного відповідачем не наведено у відзиві на позов, відповідні докази також не надані, відтак, індивідуальний договір є укладеним в силу вимог Закону.
Щодо факту отримання послуги, то суд враховує, що постачання теплової енергії - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища.
Об'єктом постачання теплової енергії є багатоквартирний житловий будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: житлових і нежитлових, які є його невід'ємною частиною. За рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції теплова енергія, що подається в житловий будинок через приєднану мережу розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).
Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 - в редакції постанови КМУ від 08.08.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/ або на вебсайті виконавця: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на послугу з постачання теплової енергії, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://te.pl.ua (http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/) (пункт 31 Типового індивідуального договору).
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Формування та встановлення тарифів для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснюється уповноваженим органом відповідно до Постанови КМУ від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Згідно з вказаним Порядком, для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" рішеннями Полтавської обласної ради встановлювалися двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії, які застосовувалися протягом опалювальних періодів 2022-2023, років, 2023-2024 років та 2024-2025 років.
Згідно наданого розрахунку, нарахування проведено за двоставковими тарифами на послугу з постачання теплової енергії (дія двоставкового тарифу з умовно - змінною та умовно - постійною складовими).
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, зокрема:
- № 477 від 30 вересня 2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";
- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
До введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежать від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи па те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Вартість абонентської плати за постачання теплової енергії є постійна та не змінюється протягом року.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.12.2021 щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води).
Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ).
Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Таким чином, під час опалювального періоду ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надає споживачам нежитлових приміщень такі послуги: абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії); послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу); послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).
Після закінчення опалювального періоду ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надає споживачам нежитлових приміщень такі послуги: абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії); послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу).
Згідно з п.п. 3, 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Відповідно до рішень виконавчого комітету Полтавської міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів 2022-2023 років, 2023-2024 років та 2024-2025 років ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно розпочато та закінчено вказані опалювальні періоди для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій міста Полтави.
22.10.2022 року представниками ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" спільно з представником голови правління ОСББ "Сотий 59/2" складено акт перевірки системи теплопостачання, яким зафіксовано подачу теплоносія до житлового будинку №59/2 по вул. Небесної Сотні, який отримує теплову енергію (послугу постачання теплової енергії) від котельні підприємства, у в'язку з початком опалювального сезону 2022/2023 (а. с. 34).
31.03.2023 представниками ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" спільно з представниками ОСББ "Сотий 59/2" та КП "ЖЕО №2" складено акти перевірки системи теплопостачання, якими зафіксовано припинення подачі теплоносія до житлового будинку №59/2 по вул. Небесної Сотні, який отримує теплову енергію (послугу постачання теплової енергії) від котельні підприємства, у зв'язку із закінченням 31.03.2023 року опалювального сезону 2022/2023 (а. с. 35, 36).
06.11.2023 року представниками ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" спільно з представниками ОСББ "Сотий 59/2" та КП ЖЕО №2" складено акти перевірки системи теплопостачання, якими зафіксовано подачу теплоносія до житлового будинку №59/2 по вул. Небесної Сотні, який отримує теплову енергію (послугу постачання теплової енергії) від котельні підприємства, у в'язку з початком опалювального сезону 2023/2024 (а. с. 37, 38).
28.03.2024 року представниками ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" спільно з представниками ОСББ "Сотий 59/2" та КП ЖЕО №2" складено акти перевірки системи теплопостачання, яким зафіксовано припинення подачі теплоносія до житлового будинку №59/2 по вул. Небесної Сотні, який отримує теплову енергію (послугу постачання теплової енергії) від котельні підприємства, у зв'язку із закінченням 28.03.2024 року опалювального сезону 2023/2024 (а. с. 39, 40).
02.11.2024 року представниками ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" спільно з представником ОСББ "Сотий 59/2" складено акт перевірки системи теплопостачання, яким зафіксовано подачу теплоносія до житлового будинку №59/2 по вул. Небесної Сотні, який отримує теплову енергію (послугу постачання теплової енергії) від котельні підприємства, у в'язку з початком опалювального сезону 2024/2025 (а. с. 41, 42).
Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 59/2 в якому знаходиться нежиле приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Полтавської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному вебсайті Полтавської міської ради та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" і, відповідно до яких позивачем були розпочато і закінчені опалювальні сезони в м. Полтаві.
В той же час, для правильного вирішення спору в даному випадку позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, зокрема визначено:
- статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";
- Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (далі по тексту - Методика).
Згідно частини 4 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства.
Відповідно до норм частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення.
Згідно з частиною 3 Розділу І Методики, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Пунктом 38 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої вод, затверджених постановою КМУ № 1182 від 11.12.2019 передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Відповідно до пункту 39 цих Правил, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
В частині 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до підпункту 11 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Згідно з абзацом 4 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
За змістом п. 11 Типового індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Положеннями п. 3 Розділу І Методики розподілу передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Як зазначено вище, будинок №59/2 по вул. Небесної Сотні у м. Полтаві оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО Т/Е), допущеним до експлуатації з 20.08.2019 року по 27.06.2023 року. Після проведення державної повірки прилад обліку прийнятий на абонентський облік з 11.10.2023 по 07.07.2027. Вказане підтверджується відповідними актами прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії (а. с. 126, 127).
Позивачем долучено до матеріалів справи архівні дані (показники кількості спожитої теплової енергії) вузла комерційного обліку теплової енергії житлового будинку по вул. Небесної Сотні, 59/2 за період з 15.03.2023 р. по 31.03.2025 р. (а. с. 128 - 137).
Тож, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається за показаннями ВКО Т/Е у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Згідно з абз. 5 п. 2 р. І Методики загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Абзацом 2 п. 3 р. І Методики передбачено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом).
Згідно з п. 12 р. ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги (п.п.1 п.4 розділу І Методики).
Відповідно до п. 41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Такі ж умови мітяться у п. 41 Типового індивідуального договору постачання теплової енергії, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Отже, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (такий правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18).
Як встановлено матеріалами справи, спірне нежитлове приміщення відключене від централізованої системи опалення, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 06.04.2009 року (а. с. 125).
В будинку за адресою вул. Небесної Сотні, 59/2 у місті Полтава встановлено теплолічильник SKS-3 №018730, що підтверджується актами прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег.№ 454 Ж після проведення повірки (а. с. 126, 127).
Відтак, згідно з п.11 Типового договору, Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг наданої послуги здійснюється за даними комерційного засобу обліку.
Пунктом 34 Правил надання послуг з постачання теплової енергії визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Як свідчать матеріали справи, рахунки за надані послуги за спірний період в рамках договору надсилались відповідачу листами, що підтверджується реєстрами згрупованих відправлень. Зазначене свідчить, що позивач вчинив дії щодо повідомлення споживача про обсяг наданих послуг у спірний період та суму вартості цих послуг.
З огляду на викладене, позивачем доведено належними і допустимими доказами помісячний обсяг теплоносія, поданого на вказаний житловий будинок, зокрема і відповідачу.
Тобто, наявні у справі матеріали доводять існування між сторонами господарських правовідносин, які регулюються умовами Типового індивідуального договору від 01.12.2021, факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії на об'єкт нежитлове приміщення за адресою м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 59/2, за вказаний у позові період на загальну суму 8 121,52 грн, яка є предметом спору.
Відповідач належних та допустимих доказів виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання за вказаний у позові період не надав. Так само, відповідач не довів відсутність обов'язку щодо оплати наданих послуг на об'єкт, який перебуває в оренді відповідача або неправильного нарахування позивачем вартості послуг.
Матеріалами справи підтверджується надання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" послуги з постачання теплової енергії ФОП Максименко Г. В. загальною вартістю 8 121,52 грн за вказаний період за тарифами, чинними протягом спірного періоду. Відповідачем дана обставина не спростована.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 34. Типового договору, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з підпунктом 3) пункту 41 типового договору, Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати основного боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 679,44 грн та 186,60 грн - 3% річних.
Крім того, відповідно до пункту 45. типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Так, позивачем нараховано пеню, в розмірі 0,01 % від суми заборгованості, що підтверджується наданим розрахунком та становить 25,64 грн пені за загальний період з 01.08.2024 р. по 30.04.2025 р.
згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору) визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статями 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Максименко Ганни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" ( вул. Польська, 2А, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030, НОМЕР_2 Укргазбанк МФО 320478 ) 8 121,52 грн основного боргу, 25,64 грн пені, 186,60 грн 3% річних, 679,44 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення підписане 24.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко