65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4156/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., розглянувши заяву Фермерського господарства “АЛБИС» від 20.11.2025р. за вх.№2-1812/25 про забезпечення позову у справі №916/4156/25
за позовом: Фермерського господарства “АЛБИС» (66101, Одеська область , м. Балта (пн), вул. Ломоносова, буд. 162, код ЄДРПОУ 39661119)
до відповідача: Балтської міської ради Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта(пн), вул. Любомирська, буд. 193, код ЄДРПОУ 04056954)
про визнання додаткової угоди укладеною
Фермерського господарства “АЛБИС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Балтської міської ради Одеської області в якій просить визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 06.11.2018 № 278 укладеною в редакції, зазначеній у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.11.2025р. за вх. №1812/25 до суду від Фермерського господарства “АЛБИС» надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборонити Балтській міській раді Одеської області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4156/25 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 площею 6,2722 га, розташованою за адресою: Одеська область, Подільський район;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4156/25 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 площею 6,2722 га, розташованої за адресою: Одеська область, Подільський район.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає про існування у позивача об'єктивних та підтверджених підстав побоюватись, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову Балтська міська рада Одеської області продовжить вчиняти дії, спрямовані на фактичне позбавлення Фермерського господарства “Албис» права користування спірною земельною ділянкою.
Так, заявник вказує що ним було отримано від відповідача листа № 04-25/2396 від 17.11.2025 з вимогою звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 площею 6,2722 га, розташовану за адресою: Одеська область, Подільський район. Зазначений лист на переконання заявника прямо свідчить про реальний намір органу місцевого самоврядування припинити користування цією ділянкою в односторонньому порядку, не чекаючи рішення суду. Вважає, що такі дії створюють реальну загрозу передачі спірної земельної ділянки іншим фізичним або юридичним особам, виставлення її на земельні торги, поділу, зміни кадастрового номера чи іншим чином зміни її правового статусу.
Заявник наголошує, що у разі вчинення таких дій до ухвалення рішення суду, навіть позитивне судове рішення буде неможливо виконати, оскільки предмет спору - земельна ділянка буде фактично виведений із володіння позивача та може бути переданий третім особам. Саме така загроза й обумовлює необхідність застосування заходів забезпечення позову, щоб зберегти існуючий фактичний та правовий стан до винесення рішення по суті, а також забезпечити можливість реального та ефективного виконання майбутнього рішення суду. Вказує, що без застосування заходів забезпечення позову існує пряма і реальна небезпека, що Балтська міська рада здійснить дії, які унеможливлять поновлення договору оренди та зроблять виконання судового рішення фактично неможливим.
Розглянувши заяву Фермерського господарства “АЛБИС» про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких підстав:
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такі правові висновки Верховного Суду викладено в постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23, від 28.07.2021 у справі №914/2072/20 зазначалося, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
При цьому у постанові від 11.06.2025 у справі №907/82/25 Верховний Суд вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 та 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Верховний Суд України неодноразово зазначав, що заборона вчинення реєстраційних дій є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Такий спосіб забезпечення позову стосується заборони вчинення конкретної дії, прямо пов'язаної з предметом позову, а тому в такому випадку не застосовується заборона, встановлена пунктом 4 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.01.2022 у справі № 927/461/21, від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20, від 23.06.2021 у справі № 920/26/21, від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20, від 22.10.2021 у справі № 922/1659/21, від 19.11.2021 у справі № 916/2009/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Водночас, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Так, предметом позову, з яким позивач звернувся до господарського суду є вимога немайнового характеру про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 06.11.2018 № 278 укладеною.
Підставою позову є наявність, визначених ч. 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі» підстав для поновлення спірного договору оренди землі з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428, зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до ч. 8 ст. 33 Закону України “Про оренду землі» мала бути укладена в обов'язковому порядку у місячний строк.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Як слідує з приписів ст. 13 Конституції України, земля є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.
Згідно з частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Отже, наявність у Балтська міська рада правомочностей власника земельних ділянок, свідчить на можливість в будь-який момент розпорядитися ними на користь третіх осіб (надати у користування), що призведе до неможливості позивачем у випадку задоволення його майбутнього позову, відновити своє порушене право в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
При цьому, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.
Балтська міська рада листом № 04-25/2396 від 17.11.2025 повідомила Фермерське господарство “Албис» про закінчення терміну дії договору оренди землі № 278 від 06.11.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 загальною площею 6,2722га; заперечення у поновленні на новий строк договору землі № 278 від 06.11.2018; звільнення Фермерським господарством “Албис» земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 та повернення Балтській міській раді Одеської області.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши матеріали справи та оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог щодо забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у випадку вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав та відповідачу, вчиняти будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки спрямоване виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
При цьому суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову або ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмета позову, є обґрунтованим та співмірними.
Водночас суд зазначає, що визначені позивачем заходи забезпечення позову не мають своїм наслідком порушення будь-яких прав та/або інтересів інших осіб, тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на виключно на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Господарський суд вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Одночасно суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, при цьому заходи забезпечення позову мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Згідно зі ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз'яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст.136,137,140,232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Фермерського господарства “АЛБИС» від 20.11.2025р. за вх.№2-1812/25 про забезпечення позову у справі №916/4156/25 - задовольнити.
2. Заборонити Балтській міській раді Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта(пн), вул. Любомирська, буд. 193, код ЄДРПОУ 04056954) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4156/25 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об'єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 площею 6,2722 га, розташована за адресою: Одеська область, Подільський район.
3. Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4156/25 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5120683800:01:001:0428 площею 6,2722 га, розташована за адресою: Одеська область, Подільський район.
Стягувачем за ухвалою є: Фермерське господарство “АЛБИС» (66101, Одеська область , м. Балта (пн), вул. Ломоносова, буд. 162, код ЄДРПОУ 39661119)
Боржником за ухвалою є: Балтська міська рада Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта(пн), вул. Любомирська, буд. 193, код ЄДРПОУ 04056954)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Погребна Катерина Федорівна