65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"24" листопада 2025 р. Справа № 916/4644/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 4780/25 від 18.11.2025) Акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, № 1, код ЄДРПОУ 03351208) про видачу судового наказу до боржника Релігійної громади Одеської церкви адвентистів сьомого дня (65091, м. Одеса, вул. Южна, № 42, код ЄДРПОУ 20996898) про стягнення 2454,03 грн.
18.11.2025 Акціонерне товариство «Одесагаз» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Релігійної громади Одеської церкви адвентистів сьомого дня заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 000403 у загальному розмірі 2454,03 грн та судового збору.
Заяву обґрунтовано невиконанням з боку Релігійної громади Одеської церкви адвентистів сьомого дня умов договору розподілу природного газу № 000403 щодо здійснення оплати за розподіл природного газу за період з листопада 2023 року по серпень 2025 року.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
На першій сторінці та у прохальній частині заяви Акціонерного товариства «Одесагаз» про видачу судового наказу зазначено найменування боржника: Релігійна громада Одеська церква адвентистів сьомого дня, а також зазначено код ЄДРПОУ 20996898.
Водночас, суд здійснивши запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановив, що стосовно юридичної особи, зареєстрованої за кодом ЄДРПОУ 20996898 та за визначеною заявником назвою інформації не знайдено, а відтак, в порушення наведеного, в заяві невірно зазначено код боржника.
Відтак, судом встановлено, що заявником не дотримано вимог п.2 ч.2 ст.150 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, оскільки у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вірний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України боржника.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього кодексу.
Частиною 2 статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Приписами частини другої статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з частиною 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
У відповідності до вимог ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству «Одесагаз» у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Одесагаз» (вх. №4780/25 від 18.11.2025) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Релігійної громади Одеської церкви адвентистів сьомого дня заборгованості в сумі 2454,03 грн - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 24.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя О.В. Цісельський