Справа № 163/2168/25
Провадження № 1-кп/163/247/25
19 листопада 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12025030560000386 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Джида Джидинського району республіки бурятії, російської федерації, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року у справі №163/1220/25, яка набрала законної сили 24.06.2025 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 07 вересня 2025 року об 11 год. 18 хв. керував автомобілем марки «Рено», р.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Незалежності у місті Любомль Волинської області, де був зупинений службовими особами ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, які за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння склали щодо нього протокол серії ЕПР 1 №446228 від 07.09.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Окрім цього, ОСОБА_4 16.09.2025 о 10 год.45 хв. керував автомобілем марки «Рено», р.н.з. НОМЕР_1 , по вул. 1 Травня у місті Любомль Волинської області, де був зупинений службовими особами ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, які склали щодо нього протокол серії ЕПР 1 №458767 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю та дав детальні показання про час, місце, спосіб та інші обставини умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили. В скоєному щиро розкаявся, зобов'язався в майбутньому кримінальних правопорушень не вчиняти, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним. Просив суд суворо його не карати, обмежитись штрафом, який зобов'язався сплатити.
За таких обставин, при згоді сторін кримінального провадження, суд дослідив докази в порядку ч.3 ст.349 КПК України і дійшов висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставинин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Також судом враховується те, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча судимість погашена, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, за яким скарг на його поведінку не надходило, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Прокурор просив призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки із звільненням його від відбуття покарання із випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.
Ураховуючи викладене вище, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, отже у нього відсутній стабільний заробіток, обставини вчинення злочину, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.1 ст. 382 КК України, у виді позбавленні волі строком на 1 рік.
За приписами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На підставі вказаного, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, яке буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого основного покарання, на думку суду, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого злочину, відповідатиме його меті і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні, запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосований.
Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов'язки: періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Виконання покарання в частині виконання обов'язків, покладених на обвинуваченого на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.
Початок строку виконання обов'язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ст. 76 КК України, обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- оптичний диск «Verbatim DVD-R, на якому містяться відеозаписи з нагрудної боді-камери наряду СРПП ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12025030560000386,- залишити у матеріалах цього провадження;
- два оптичні диски «Omega» DVD-R, на яких містяться відеозаписи з нагрудної боді-камери наряду СРПП ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12025030560000386,- залишити у матеріалах цього провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуюча: суддя ОСОБА_1