65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1984/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Димовчі М.І. на підставі ордеру;
Від відповідача: не з'явився;
За участю:
- приватного виконавця Цинєва А.О. /особисто/;
- Яворської О.В.: не з'явилася;
Розглядаючи у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Цинєва Андрія Олександровича (вх. №2-1684/25 від 28.10.2025) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно, подане у порядку ст. ст. 335, 336 ГПК України по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина» до фізичної особи-підприємця Яворського Олександра Васильовича про стягнення 3 221 290, 61 грн, -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 у даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина» (далі по тексту - ТОВ «Профелітмедицина») до фізичної особи-підприємця Яворського Олександра Васильовича (далі по тексту - ФОП Яворський О.В.) було задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 2 051 929,00 грн, 3% річних у розмірі 178 602,15 грн, збитків від інфляції у розмірі 746 873,16 грн, судового збору розмірі 24 931,27 грн.
Додатковим рішенням від 25.09.2025 з відповідача на користь позивача були присуджені до стягнення витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 150,20 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
13.10.2025 судом було видано накази про примусове виконання рішення суду від 08.09.2025 у даній справі.
21.10.2025 судом було видано накази про примусове виконання додаткового рішення від 25.09.2025 у даній справі.
28.10.2025 до суду від приватного виконавця Цинєва Андрія Олександровича (далі по тексту - приватний виконавець Цинєв А.О.) надійшло подання, відповідно до якого виконавець просить суд:
1) визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким він володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:1683, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1905581251237;
2) дозволити звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:1683, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1905581251237;
Ухвалою від 29.10.2025 судом було прийнято подання приватного виконавця до розгляду, розгляд подання постановлено здійснювати за участю ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) судове засідання для розгляду подання призначено на 10.11.2025 о 14:00, встановлено учасникам справи строк для надання пояснень щодо подання виконавця, визнано явку учасників судового процесу у засіданні обов'язковою.
У судовому засіданні 10.11.2025 судом було задоволено заявлене представником відповідача клопотання про надання можливості врегулювати спір мирним шляхом та оголошено перерву у розгляді подання до 19.11.2025 о 12:40.
Проте у призначене судом на 19.11.2025 о 12:40 судове засідання ФОП Яворський О.В. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд подання приватного виконавця шляхом направлення на її зареєстровану адресу місця проживання ухвали суду від 29.10.2025, а також додатково засобами телефонного зв'язку; про оголошення перерви у судовому засіданні до 19.11.2025 о 12:40 ОСОБА_2 була повідомлена засобами телефонного зв'язку. Проте Яворська А.В. у судові засіданні не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, письмові пояснення щодо подання приватного виконавця Цинєва А.О. до суду також не надходили.
Розглянувши подання приватного виконавця Цинєва А.О., господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII).
Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Перелік прав та обов'язків виконавця під час примусового виконання рішень закріплений у ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до абц. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
15.10.2025 ТОВ «Профелітмедицина» звернулося до приватного виконавця Цинєва А.О. із заявою про примусове виконання рішення суду, на виконання якого було видано наказ від 13.10.2025. При цьому у заяві стягувачем було повідомлено, що боржник одружений з ОСОБА_2 , яка за час перебування у шлюбі з відповідачем набула у власність житловий будинок.
15.10.2025 приватним виконавцем Цинєвим А.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79360929 з примусового виконання наказу від 13.10.2025 у справі №916/1984/25, у якій виконавцем було зобов'язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; повідомлено про необхідність виконання вимог виконавчого документа, перерахувавши кошти, основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження на депозитний рахунок приватного виконавця.
Листом від 15.10.2025 приватним виконавцем Цинєвим А.О. було направлено на адресу стягувача та боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 79360929 від 15.10.2025.
На підставі наданих виконавцем матеріалів виконавчого провадження судом було встановлено, що 15.10.2025 виконавцем також було вжито ряд інших заходів з метою примусового виконання судового рішення, а саме: винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про зміну (доповнення) реєстраційних даних, які також були направлені сторонам виконавчого провадження засобами поштового зв'язку; отримано з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про наявність зареєстрованого за ОСОБА_1 майна на праві власності; внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження всього майна боржника; направлено запити до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником; направлено та отримано засобами електронної комунікації відповідь від Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб; скеровано на адресу банківських установ вимогу про розкриття банківської таємниці; сформовано платіжні інструкції про стягнення коштів з рахунку Яворського О.В. в рахунок виконання судового рішення у справі №916/1984/25.
При цьому до моменту направлення на адресу суду подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно виконавцем також були отриманні відповіді від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, банківських установ про залишок коштів на рахунках про відсутність відкритих боржником рахунків тощо.
Приватним виконавцем Цинєвим А.О. на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 447833676 від 15.10.2025 було встановлено перелік нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 , в тому числі, право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 5123755800:02:008:1683, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1905581251237, яка була набута у власність ОСОБА_2 06.03.2025.
Господарським судом було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 1994 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00054188397 від 15.10.2025. Таким чином, ОСОБА_2 було набуто у власність земельну ділянку під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 . Водночас до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про проведення державної реєстрації права власності лише за дружиною, що приписами чинного законодавства не заборонено.
Майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
В силу приписів ст. 335 ГПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч. 1 ст. 336 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 10, 11 ст. 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.
Поряд з цим суд звертає увагу, що питання належної процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця для вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільному майні та необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в контексті статті 335 Господарського процесуального кодексу України проаналізовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.
За наслідками прийняття відповідної постанови було уточнено висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2 24/494-2009, яке полягає у тому, що у разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" Цивільного процесуального кодексу України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - (пункт 73 постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - пункти 74 - 75 постанови).
Наголошуючи на необхідності чіткого розмежування питання наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зауважила, що якщо спір виник щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.
До суду не надходили повідомлення від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про наявність спору про право на майно, що свідчить про відсутність існування такого спору та дозволяє господарському суду дійти висновку про можливість розгляду подання приватного виконавця Цинєва А.О. по суті в порядку ст. ст. 335, 336 ГПК України.
В силу приписів п. п. 1, 3, 6 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Господарським судом під час розгляду подання приватного виконавця Цинєва А.О. було встановлено, що всі заходи примусового виконання наказу від 13.10.2025 у справі №916/1984/25 були вжиті в день відкриття виконавчого провадження, тобто 15.10.2025. Водночас із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно, виконавець звернувся 28.10.2025, тобто через 12 календарних днів після відкриття виконавчого провадження.
Перебування на примусовому виконанні виконавчого провадження №79360929 протягом лише 12 календарних днів станом на дату подання виконавцем подання до суду не може свідчити про бездіяльність боржника або наявність у нього умислу на невиконання судового рішення. Таким чином, відсутність доказів, які можуть свідчити про тривале невиконання ОСОБА_1 судового рішення або вжиття боржником умисних заходів з метою невиконання судового рішення у своїй сукупності дозволяють господарському суду дійти висновку про передчасність звернення приватного виконавця Цинєва А.О до суду з даним поданням. Наведене має наслідком відмову у задоволенні пред'явленого приватним виконавцем Цинєвим А.О. подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно.
Водночас господарський суд звертає увагу, що відмова у задоволенні клопотання виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, не позбавляє виконавця права повторно звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні після усунення (припинення) обставин, які стали підставою для відмови, або з відповідною позовною заявою, яка може бути пред'явлена в інтересах стягувача у виконавчому провадженні. Позиція суду з даного питання узгоджується з висновками, до яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24.
Керуючись ст. ст. 2, 86, 234, 335, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити приватному виконавцю Цинєву Андрію Олександровичу у задоволенні подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повна ухвала складена 24.11.2025.
Суддя Желєзна Світлана Петрівна