Справа № 161/17613/25
Провадження № 2/161/5750/25
17 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Пилипчук А.С. звернулася до суду з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №23.11.2024-100000952 від 23 листопада 2024 року відповідач отримала кредит у розмірі 11 000 гривень строком на 98 дні. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку,на який надається кредит.. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов'язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту) 1650,00 грн; неустойка 110,00 грн за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала та кредит не повернула, а тому виникла заборгованість в розмірі 23 650 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 7 000 гривень та заборгованості по процентам в сумі 9 500 гривень, комісії в сумі 1 650 грн., неустойки в сумі - 5 500 грн.
Просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором в сумі 23 650 гривень гривень та сплачений судовий збір.
Ухвалою від 02 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.
Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 17 листопада 2025 року на електронну пошту суду від неї надйшло клопотання у якому вказує, що немає можливості з'явитись у судове засідання оскільки в неї на утриманні перебуває трої малолітніх дітей,серед яких одна дитина хворіє, а інші діти потребують постійного догляду. Просить відкласти розгляд справи та надати можливість сплачувати заборгованість частинами, оскільки в неї скрутнє матеріальне становище.
Суд звертає увагу, що справа в провадженні судді перебуває з 28 серпня 2025 року, відповідач 06 жовтня 2025 року на адресу суду надсилала клопотання про розгляд справи за її відсутності та вказувала на складне матеріальне становище та наявність трьох малолітніх дітей. Вдповідач протягом тривалого часу мала можливість подати до суду відзив на позовну заяву, письмові заперечення чи будь які пояснення щодо позовних вимог, однак таким правом не скористалась. Враховуючи наведене, суддя вважає визнати неявку відповідача неповажною, та розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд установив, що 23 листопада 2024 року між кредитором ТзОВ «Споживчий цент» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.11.2024-100000952. За цим договором кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Сума кредиту - 11 000,00 гривень. Строк, на який надається кредит - 98 календарних дні з дати надання.
На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази: довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №23.11.2024-100000952 від 23 листопада 2024 року , згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 23 650 гривень, з яких: 7 000 грн основний борг; 9 500 проценти (за період з 23.11.2024 року ПО 28.02.2025 року); 1500,00 грн комісія за надання; 5500,00 грн неустойка; лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №109-1908 від 19.08.2025 року, згідно якого на виконання договору на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року, ними було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 23.11.2024 року 12:42:56 на суму 11 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 574658350, призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.11.2024-100000952; копію кредитного договору №23.11.2024-100000952, укладеного 23 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за умовами якого Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту 23 листопада 2024 року року; сума кредиту - 11000,00 грн; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 28.02.2025 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов'язана з наданням кредиту 1650,00 грн; неустойка 110,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора Е332.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення кредитора - ТОВ «Споживчий центр» з даним позовом до суду.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 23 650 гривень.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі правові висновку викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 23.03.2020 у справі №404/502/18.
Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.
У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З наданих позивачем та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що: 23 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.11.2024-100000952 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е332, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 11000,00 грн строком на 98 днів та зобов'язалася повернути позику та проценти за ставкою 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит та комісію за надання кредиту у розмірі 1650,00 грн та неустойку у розмірі 110,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлений ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість, яка складається з тіла кредиту, відсотків нарахованих виключно в межах строку кредитування, визначеного цим договором, та комісії за надання кредиту.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 18 150 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 500 грн - заборгованість за відсотками, 1650 грн. - комісія за надання кредиту.
Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка у розмірі 100,00 грн нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем нараховано неустойку у розмірі 5 500,00 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 5 500,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
У зв'язку з висновком суду про часткове задоволення позову на суму 18 150 грн. (76,74 %), на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути (2 422,40 х (18150 грн./ 23 650 грн.) =1 858,94 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.11.2024-100000952 від 23 листопада 2024 року в розмірі 18 150 ( вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 858 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 94 копійки судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення - 20 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк