154/3934/21
2/154/10/25
25.11.2025 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Андрусяка І.В., відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки адвоката Прокопчука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Андрусяк І.В. до ОСОБА_2 про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки , -
В жовтні 2021 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 20.03.2009 до 04.11.2016 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який було розірвано рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04.11.2016.
Під час перебування у шлюбі 15.09.2009 було оформлено право власності на новозбудований житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017 за позивачем визнано право власності та 05.06.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на частинну набутого у шлюбі житлового будинку за вказаною адресою, загальною площею 125,2 кв.м, житловою площею 80 кв.м, прибудови «а» та «а-1», огорожу.
Відповідно до рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01.07.2020 виділено в натурі належну позивачу частку вказаного будинку, яка складається з прибудови «а1», коридора площею 4,2квм, кімнати 1-2 площею 19,0кв.м, кімнати 1-3 площею 18,5кв.м, кухні 1-4 площею 8,9кв.м, кладової 1-5 площею 1,7кв.м, ванни 1-6 площею 6,7 кв.м, коридора 1-7 площею 10,3 кв.м, S частину огорожі, що становить 63/100 частин всього будинковолодіння та визнано за ним право власності на вказану частину будинку, стягнуто з позивача на користь відповідачки 92 467,00грн, грошової компенсації за відхилення від ідеальної долі у вартості домоволодіння.
Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказав, що у зв'язку з важкими, конфліктними відносинами між ним та колишньою дружино-відповідачем по справі, постійне створення з її боку перешкод в реалізації свого права на володіння, користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності нерухомим майном для реалізації набутого у відповідності до чинного законодавства права на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому частина будинку, необхідність оформлення такого права у відповідності до вимог чинного законодавства, виникла необхідність у визначенні розміру та конфігурації частини спірної вказаної земельної ділянки та визнання права власності на виділену частину спірної земельної ділянки в судовому порядку.
Посилаючись на вимоги ч.ч.1,4 ст.120 ЗК України та ч.1 ст.377 ст.318ЦК України. Ч.1 ст.60 СК України, практику ВС вважає, що він набув право на земельну ділянку, оскільки набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлю, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, розташованого на ній у розмірі відповідно до положень ст.120 ЗК, ст.377 ЦК саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
У зв,язку з необхідністю виділення належної позивачу частки земельної ділянки в натурі та оформлення у відповідності до вимог чинного законодавства права власності на неї позивач вимушений був звернутись до суду.
Просив поділити земельну ділянку кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до висновку експерта. А також визнати за ним право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачки на його користь частину сплаченого судового збору та витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою від 24.05.2022 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Андрусяка І.В. до ОСОБА_2 про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки прийнято до розгляду суддею Пустовойт Т.В. та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 02.08.2022 задоволено клопотання представника позивача та по справі призначено земельно-технічну експертизу. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою судді від 30.01.2023 провадження по цивільній справі поновлено, продовжено підготовчий розгляд справи. У зв'язку з тим, що клопотання експерта про надання додаткових документів не задоволено, експерт був позбавлений можливості провести необхідне дослідження та надав повідомлення про неможливість надання висновку.
Ухвалою суду від 16.02.2023 клопотання представника позивача було задоволено, по справі призначено земельно-технічну експертизу. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою судді від 30.01.2023 провадження по цивільній справі поновлено у зв'язку з надходженням клопотання судового експерта, продовжено підготовчий розгляд справи. У зв'язку з тим, що клопотання експерта про надання додаткових документів не задоволено, експерт був позбавлений можливості провести необхідне дослідження та надав повідомлення про неможливість надання висновку.
Ухвалою суду від 07.08.2023 клопотання представника позивача було задоволено, по справі призначено земельно-технічну експертизу. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою судді від 30.09.2024 провадження по цивільній справі поновлено, продовжено підготовчий розгляд справи.
07.11.2024 представник відповідачки адвокат Прокопчук О.М., який діє на підставі ордеру №1148453 від 29.10.2024, направив до суду письмові пояснення-заперечення на доводи позивача, викладені в позовній заяві. Зазначив, що відповідачка набула у 2004 році спірну земельну ділянку в порядку приватизації, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно зі змістом якого набуття права власності відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Зарічанської сільської ради від 21.11.2003. Сторони перебували у шлюбі з 20.03.2009 - 04.11.2016, а датою набуття відповідачкою у власність спірної ділянки є 24.05.2004, зокрема дата видання Державного акту, тобто за п'ять років до укладення шлюбу з позивачем.
Згідно з позовними вимогами від 23.03.2017 ОСОБА_2 у справі №154/988/17 просила суд, крім іншого, визнати за нею право особистої приватної власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та як вбачається з рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області Харасимюк Я. вказав, що дане право позивача жодною стороною не оспорювалось, його довіритель на земельну ділянку не претендує, а тому цей позов, який заявлений до нього є неналежним. І суд своїм рішенням від 06.11.2017 відмовив в цій частині позовних вимог ОСОБА_4 , зазначивши, що право власності на земельну ділянку за позивачем по первісному позову не оспорюється відповідачем, а тому суд визнає прийнятною відмову в задоволенні позовної вимоги з приводу визнання права власності на земельну ділянку.
Отже на думку представника відповідачки внаслідок ухвалення даного судового рішення суд встановив обставину визнання ОСОБА_5 за ОСОБА_6 права особистої приватної власності на земельну ділянку, яка була предметом спору.
Сторона відповідачки, із врахуванням того, що спірна земельна ділянка набута відповідачкою до шлюбу та шляхом приватизації, наполягає, що таке майно є особистою приватною власністю і не може бути предметом поділу у відповідності до ст.ст. 57,61 СК України.
Повністю заперечує на обґрунтованість посилання позивачем як на підставу для задоволення вимог на постанову Пленуму ВС України « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» №7, оскільки з наданих суду доказів вбачається, що відповідачка отримала земельну ділянку шляхом приватизації до укладення шлюбу з позивачем, а застосування до цих спірних правовідносин вимог ч.1 ст.377 ЗК є не релевантним так як стосується випадків коли земельна ділянка набувалась не в процесі приватизації чи до укладення шлюбу, а шляхом купівлі-продажу, дарування, тощо. Вважає, що потрібно звернути увагу, що позивач не надав суду жодного доказу про набуття спірного майна в період шлюбу та не довів той факт, що джерелом набуття такого майна (земельної ділянки) були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Враховуючи наведене, сторона відповідачки просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Андрусяк І.В., який діє на підставі ордеру №1131662 від 18.03.2025, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити посилаючись на обґрунтування і підстави викладені в позові.
Відповідачка та її представник адвокат Прокопчук О.М., який діє на підставі ордеру №1148453 від 29.10.2024, в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених по позивачки вимог, просили при прийнятті рішення врахувати позицію та мотиви позивача та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з наведених ними підстав.
Суд, заслухавши пояснення та доводи учасників справи, дослідивши матеріли справи та оцінивши їх в сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст.4 ЦК України встановлено, що принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положенням п.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За клопотанням представника відповідачки, сторони допитувались в ході судового слідства в якості свідків, відповідно до вимог ст.ст.230-232 ЦПК. Надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в позові та письмових запереченнях.
Судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017, яке сторонами не оскаржено та набрало законної сили 16.01.2018, встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 26 травня 2005 по 19 березня 2009.
Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_7 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також даним рішенням було встановлено, що у 2001 ОСОБА_2 отримала у власність дерев'яний двокімнатний житловий будинок загальною площею 32,8кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок знаходився на земельній ділянці, яка була виділена ОСОБА_2 за рішенням Зарічанської сільської ради №14/9 від 21.11.2003.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №077616 від 24.05.2004, ОСОБА_8 , на підставі рішення Зарічанської сільської ради №14 від 21.11.2003 є власником земельної ділянки площею 0,0900га, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 за ОСОБА_7 , на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017, зареєстровано право спільної часткової власності на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,2кв.м, житловою площею 80,6кв.м.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01.07.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності задоволено. Виділено в натурі із спільної часткової власності належну громадянину Республіки Польща ОСОБА_9 частину житлового будинку, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з прибудови (а1) 1-1 коридора площею 4,2 кв.м, кімнати 1-2, кімнати 1-2 площею 19,0 м.кв., кімнати 1-3 площею 18,5 м.кв., кухні 1-4 площею 8,9 м.кв., кладової 1-5 площею 1,7 м.кв., ванни 1-6 площею 6,7 м.кв., коридора 1-7 площею 10,3 м.кв., частину огорожі, що становить 63/100 частин всього будинковолодіння та визнати за ним право власності на вказану частину будинковолодіння.
Виділити в натурі із спільної часткової власності належну ОСОБА_2 частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яка складається з прибудови літ.а 1-11 коридора площею 2,4 м.кв., санвузла 1-8 площею 3,5 м.кв., кухні 1-9 площею 6,9 м.кв., кімнати 1-10 площею 16,8 м.кв., кімнати 1-12 площею 18,9 м.кв., кімнати 1-13 площею 7,4 м.кв., частину огорожі, що становить 37/100 частин всього будинковолодіння та визнати за нею право власності на вказану частину будинковолодіння.
Стягнути з громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 92 467 грн. 00 коп. грошової компенсації за відхилення від ідеальної долі у вартості домоволодіння.
Зобов'язати ОСОБА_2 влаштувати дверний проріз в перегородці між кімнатами 1-12 та 1-13 та замурувати дверний проріз між кімнатою 1-13 та коридором 1-7.
Зобов'язати громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштувати автономні інженерні мережі (електро-, водо-, газопостачання та опалення).
Дане рішення суду сторонами не оскаржено та набрало законної сили 01.08.2020.
Згідно зі статтею 57 СК України (у редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_2 у власність внаслідок приватизації земельної ділянки - 24.05.2004) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Також суд бере до уваги, що Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя" від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Зазначена норма була виключена на підставі Закону України "Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка" № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 12 червня 2012 року.
Отже, в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2001 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Судом встановлено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №077616 від 24.05.2004, площею 0,0900га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, виданий ОСОБА_10 , по безоплатній приватизації, на підставі рішення Зарічанської сільської ради №14 від 21.11.2003, тобто до проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_7 , і являється її особистою приватною власністю.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Виходячи зі статті 120 ЗК України та 377 ЦК України, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.
У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду України від 07 листопада 2018 року у справі № 686/2762/15-ц № 6-814цс15 та від 30.08.2021 у справі № 355/1060/16, № 61-809св21.
Дійсно, рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017 встановлено, що право власності на земельну ділянку за позивачем ОСОБА_2 не оспорювалась відповідачем ОСОБА_7 , а тому суд визнав прийнятною відмову в задоволенні позовної вимоги з приводу визнання права власності на земельну ділянку.
Разом з тим, натепер позивач є власником частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, яка складається з прибудови (а1) 1-1 коридора площею 4,2 кв.м, кімнати 1-2, кімнати 1-2 площею 19,0 м.кв., кімнати 1-3 площею 18,5 м.кв., кухні 1-4 площею 8,9 м.кв., кладової 1-5 площею 1,7 м.кв., ванни 1-6 площею 6,7 м.кв., коридора 1-7 площею 10,3 м.кв., частину огорожі, що становить 63/100 частин всього будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до вищенаведених вимог закону, з урахуванням виділу йому конкретної частини будівлі, як такому що не мав права власності чи користування земельною ділянкою, до нього має перейти це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинковолодіння.
Таким чином, оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку, до нього переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
За положеннями ч.4 ст. 12, п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
23.09.2024 за клопотанням позивача Волинським відділенням ЛНДІСЕ МЮ України по справі проведена судова земельно-технічна експертиза №3701, за результатами проведення якої експерт прийшов до таких висновків: 1. Є технічна можливість поділу відповідно до вимог нормативно-правових актів відповідно до часток співвласників (63/100 будинковолодіння належить ОСОБА_9 та 37/100 будинковолодіння належить ОСОБА_2 ), кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877га, розташованої по АДРЕСА_1 . За умови, що надана на дослідження топографо-геодезична зйомка точно відображає ситуацію на земельній ділянці то існує два варіанти поділу земельної ділянки, які наведені у додатках до висновку.
Виходячи з того, що площа земельної ділянки становить 877кв.м, розміри ідеальних часток виражені у площі становлять 877*37/100=324,49кв.м та 877*63/100=552,51кв.м.
Під час поділу обидві проектовані частини матимуть ціле значення площі з різницею в один метр квадратний. Така різниця в площі не спливає на допустимість поділу, функціональне використання, вартість та інші фактори пов'язані з якісними та кількісними характеристиками проектованих земельних ділянок. Враховуючи наведене площі можливих частин наступні: 324кв.м та 553 кв.м.
Висновком судово земельно-технічної експертизи від 23.09.2024 визначено два варіанти поділу земельної ділянки.
Згідно запропонованого варіанту 1: стороні 1 пропонується поділ земельної ділянки в частці 63/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 553 кв.м., позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м:13,39 м; 1,43 м, 5,7м, 2,51 м, 1,91м, 1,69м, 9,57м, 5,76м, 13,32м, 37,69м, 21,18м. (на схемі поділу, додаток 2)
Стороні 2 пропонується поділ земельної ділянки в частці 37/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 324кв.м, позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 27,69м, 21,53м, 3,5м, 13,32м, 13,92м, 5,76м, 9,57м, 0,94м, 3,52м, 2,38м. (на схемі поділу, додаток 3)
Згідно запропонованого варіанту 2: стороні 1 пропонується поділ земельної ділянки в частці 63/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 553 кв.м., позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м:13,45 м; 5,7м, 2,51 м, 1,91м, 1,20м, 9,51м, 4,01м, 13,87м, 12,48м, 37,69м, 21,18м. (на схемі поділу, додаток 5)
Стороні 2 поділ земельної ділянки в частці 37/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 324кв.м, позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 27,69м, 21,53м, 3,5м, 12,48м, 13,92м, 4,01м, 9,50м, 1,2м, 3,52м, 2,38м, 5,7м, 1,43м. (на схемі поділу, додаток 6).
Сторона позивача в судовому засіданні просила вирішити питання щодо розподілу земельної ділянки у відповідності до висновку судової земельно-технічної експертизи, тобто не наполягала на визначенні конкретного варіанту. Сторона відповідачки не скористалась своїм правом та не висловила позиції, який з варіантів є для неї найбільш прийнятним.
Таким чином суд дійшов такого висновку, оскільки найбільш прийнятним та доцільним варіантом розподілу земельної ділянки для обох сторін є перший варіант поділу, оскільки кожен із співвласників житлового будинку матиме можливість безперешкодного, окремого доступу до його частини житлового будинку, а також можливість користуватись окремими земельними ділянками, які необхідні для обслуговування виділених їм в натурі частин житлового будинку.
Щодо зауважень представника відповідачки на те що позивач є громадянином Республіки Польща, у зв'язку з чим не має права бути власником земельної ділянки, суд вважає їх неспроможними та такими що не відповідають нормам закону виходячи з наступного.
Положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗУ України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Земельна ділянка, кадастровий номер: 0720581601:01:001:002, площею 0,0877 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спору в даній справі має цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а тому не тягне наслідків вищенаведених норм законодавства.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача 1816 грн судового збору, а також витрати на проведення експертизи в сумі 7550,8 грн, які підтверджуються квитанцією від 19.10.2021, актом здачі-приймання висновку експерта, та є витратами пов'язаними із розглядом цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Андрусяк І.В. до ОСОБА_2 про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки задовольнити.
Провести поділ земельної ділянки кадастровий номер: 0720581601:01:001:002, площею 0,0877 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запропонованого варіанту №1 (додатки 1,2,3) у висновку судової земельно-технічної експертизи №3701 від 23.09.2024 року, виділивши:
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у приватну власність земельну ділянку в частці 63/100, площею 553 кв.м., яка позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м:13,39 м; 1,43 м, 5,7м, 2,51 м, 1,91м, 1,69м, 9,57м, 5,76м, 13,32м, 37,69м, 21,18м. (на схемі поділу, додаток 2)
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у приватну власність земельну ділянку в частці 37/100, площею 324кв.м, яка позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 27,69м, 21,53м, 3,5м, 13,32м, 13,92м, 5,76м, 9,57м, 0,94м, 3,52м, 2,38м. (на схемі поділу, додаток 3)
Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 0720581601:01:001:002, площею 0,0877 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з поділом майна.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1816 грн судового збору, а також витрати на проведення експертизи в сумі 7550,8 грн.
На рішення може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 25.11.2025
Суддя: Тетяна Пустовойт