79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.11.2025 Справа № 914/2876/25
За позовною заявою: Керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, м.Турка Самбірського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська ВЕС», с.Завадівка Самбірського району Львівської області
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участю представників:
Від прокуратури: Ю.А.Машталяр
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, справу №914/2876/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 22.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.10.2025.
Ухвалою від 21.10.2025 підготовче засідання відкладено на 06.11.2025.
Ухвалою від 06.11.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2025.
Представник прокуратури в судовому засіданні 18.11.2025 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Позивач в судове засідання 18.11.2025 явку повноважного представника не забезпечив.
У судове засідання 19.06.2025 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в його електронний кабінет.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
01.04.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (надалі - відповідач, орендар, ТОВ «Карпатська ВЕС») укладено договір оренди землі (ділянка № 3-з) кадастровий номер 4625582900:09:000:0085 площею 1,0000 га для будівництва і обслуговування вітрової електростанції (далі - договір від 01.04.2014).
За умовами п.1 вказаного договору, ГУ Держземагентства у Львівській області передав, а ТОВ «Карпатська ВЕС» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами населеного пункту села Мельничне Турківського району (на даний час - Турківської територіальної громади).
01.04.2014 між сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки.
Відповідно до п. 2. Договору, в оренду передана земельна загальною площею 1,0000 га з кадастровим номером 4625582900:09:000:0085.
На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (п. 3 договору).
Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625582900:09:000:0085 на підставі спірного договору за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2014 (номер запису про право: 5353621). На підтвердження долучено інформаційну довідку № 432168268.
Право комунальної власності земельної ділянки за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.10.2022 (номер запису про право: 48076019).
Пунктом 8 договору визначено, що такий укладено на 49 років.
Згідно із пунктом 9 договору, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в трикратному розмірі (стаття 288.5.1) від земельного податку визначеного статтями 276.6 та 278.1, розділу 13 Податкового Кодексу України, що складає 666,09 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно.
Відповідно до п. 31 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
За твердженням прокуратури в ТОВ «Карпатська ВЕС» упродовж 2022-2025 років наявна систематична заборгованість зі сплати орендної плати за спірну землю.
Згідно з листом Турківської міської ради Самбірського району від 02.07.2025 №1334-02.17 в ТОВ «Карпатська ВЕС» станом на 01.07.2025 наявна систематична заборгованість за 2022-2025 роки по орендній платі за використання земельної ділянки кадастровий номер 4625582900:09:000:0085 в сумі 5236,21 грн.
Згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області від 26.06.2024 №7950/5/13-01-13-08-07 ТОВ «Карпатська ВЕС» має заборгованість по сплаті орендної плати за всі земельні ділянки на загальну суму 1 млн 873,8 тис. грн.
26.03.2021 Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №380/719/21 про стягнення з ТОВ «Карпатська ВЕС» заборгованості по сплаті орендної плати на землю в сумі 114,4 тис. грн.
06.12.2021 Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №380/11214/21 про стягнення з ТОВ «Карпатська ВЕС» заборгованості по сплаті орендної плати на землю в сумі 231,5 тис. грн.
31.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 380/3666/23 про стягнення з ТОВ «Карпатська ВЕС» заборгованості по сплаті орендної плати на землю в сумі 1,4 млн. грн з орендної плати за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:09:000:0085, яка обліковується по Турківській територіальній громаді, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» території села Мельничне, увійшли до території Турківської територіальної громади.
Як повідомила прокуратура заборгованість по орендній платі за землю в 2021 році ТОВ «Карпатська ВЕС» погашалась платежами в травні 2022 року, а заборгованість за січень-березень 2022 року - в листопаді 2022 року та в вересні-жовтні 2023 року.
З огляду на те, що в порушення п. 9 договору від 01.04.2014 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» відповідачем постійно допускалася заборгованість з орендної плати за землю, а саме плата не вносилася більше 3 місяців, відтак прокуратура вважає, що наявна підстава для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду відповідно до п. 38. договору, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про розірвання договору оренди землі від 01.04.2014 та зобов'язання повернути майно.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що орендодавець, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою. Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами позивача до ТОВ «Карпатська ВЕС» щодо спірної ділянки, що вказує на невжиття заходів позивачем до відповідача, спрямованих на розірвання договору та повернення землі територіальній громаді за наявності для цього підстав.
Разом з тим, згідно із листом Турківської міської ради Львівської області від 02.07.2025, скерованого до місцевої прокуратури, орган місцевого самоврядування повідомив про відсутність коштів на сплату судового збору.
Відповідач відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами Турківською міською радою Львівської області, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Турківської міської ради Львівської області.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, Турківська міська рада Львівської області не зверталася до суду з позовом про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення територіальній громаді.
Таким чином, дії позивача: Турківської міської ради Львівської області свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справу № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до Державного бюджету України.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу місцевого самоврядування, у повноваження якого володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном. Про порушення умов договору оренди орендодавець - міська рада знала, ще до того, як орган прокуратури звертався з запитами та листами для встановлення підстав для представництва, оскільки не отримувала орендної плати, починаючи з березня 2022 року. Турківській міській раді Львівської області було відомо про несплату орендної плати.
Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) Турківська міська рада Львівської області знала про порушення її прав та не зверталася до суду за захистом таких, що є підставою вважати що рада не здійснила захисту інтересів територіальної громади.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор підставно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держземагентства у Львівській області, правонаступником якого є Турківська міська рада Львівської області, та ТОВ «Карпатська ВЕС» укладено договір оренди землі від 01.04.2014, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з п. 9 договору орендна плата складає 666,09грн в рік. Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно.
За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки.
Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.
Аналогічну правову позицію, щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.
При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 10.02.2021 у справі 923/1001/19 та від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 16.04.2024 у справі № 924/617/22, 30.04.2024 у справі № 903/775/23.
Під час розгляду справи Господарським судом Львівської області встановлено, що згідно з інформацією позивача орендна плата за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року надходила несвоєчасно та не в повному обсязі. В подальшому з листопада 2023 року по червень 2025 року за спірним договором до місцевого бюджету Турківської міської ради Львівської області орендну плату ТОВ «Карпатська ВЕС» не сплачував.
З огляду на викладене та вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за період з листопада 2023 року по червень 2025 року, господарський суд доходить висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, а також те, що неотримання орендодавцем орендної плати протягом 20 місяців безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.
Відповідач проти наявності заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23.
З огляду на характер спірних правовідносин, обставини недобросовісного виконання умов договорів саме орендарем, господарський суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди землі від 01.04.2014 та такою, що відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Отже, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України) для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні.
Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ТОВ «Карпатська ВЕС», ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
З огляду на наведене, Господарський суд Львівської області вважає, що позов прокурора в інтересах держави в особі Турківської міської ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Розірвати Договір оренди землі від 01.04.2014 (ділянка № 3-з), укладений між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, Львівська область, Самбірський район, село Завадівка, вулиця Середня,10, ідентифікаційний код 36787838) на підставі якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:09:000:0085 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту села Мельничне на території Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.
3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, Львівська область, Самбірський район, село Завадівка, вулиця Середня,10, ідентифікаційний код 36787838) повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Турківської міської ради Самбірського району Львівської області (82500, Львівська область, Самбірський район, місто Турка, вулиця Січових Стрільців, 62, ідентифікаційний код 04056026) земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:09:000:0085 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту села Мельничне на території Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, Львівська область, Самбірський район, село Завадівка, вулиця Середня,10, ідентифікаційний код 36787838) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 4844,80 грн судового збору.
5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 25.11.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ