Копія
154/3551/25
2/154/1457/25
заочне
24 листопада 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Каліщука А.А.
за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №992807146 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, згідно з якого відповідач отримала кредит в розмірі 8300,00 грн.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір відступлення права вимоги №28/1118-01, згідно з якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №992807146 від 14.02.2022 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №30/1023-01, згідно з якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №992807146 від 14.02.2022 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1
08.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір відступлення права вимоги №08/07/25-Е, згідно з якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №992807146 від 14.02.2022 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на день звернення до суду становить 10500,26 гривень, з яких: 8264,74,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2235,52 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фк «Ейс» заборгованость за кредитним договором в розмірі 10500,26 грн., судові витрати, котрі складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти якого у поданій заяві не заперечив представник позивача.
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, тому згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 14.02.2022 р. укладено договір №992807146,який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» та згідно з умов якого вона отримала кредит у розмірі 8300,00 гривень.
Із дослідженого судом Договору кредитної лінії №992807146 від 14.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язалася погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах визначених договором (п.7.10. Договору).
Відповідно до п.п. 7.1 кредитного договору, визначено строк кредиту 1-65 календарних днів. Процентна ставка становить 727,7% річних.
У п. 5.1.1. кредитного договору, сторони визначили, що кредит надається у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Також, позичальник ОСОБА_1 ознайомлена із реальною вартістю кредиту та орієнтовною реальною процентною ставкою, графіком погашення кредиту, дані умови висвітлені у п.п. 8.1-8.5. Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З дослідженого судом розрахунку заборгованості по кредиту встановлено, що відповідач не вчасно та не в повному обсязі проводив платежі по погашенню кредиту та не повернув кредит у встановлений договором строк.
Із даного розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором в сумі 10500,26 грн., судові витрати, котрі складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн..
З огляду вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання, оскільки не проводила платежі по погашенню кредиту та не повернула кредит у встановлений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.
Із дослідженого судом договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 992807146 від 14.02.2022 року.
В подальшому, 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №30/1023-01, згідно з якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 992807146 від 14.02.2022 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Крім того, 08.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір відступлення права вимоги №08/07/25-Е, згідно з якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 992807146 від 14.02.2022 року.
Оскільки на підставі даних договорів відступлення права вимоги (факторингу) відбулась заміна превісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, відповідач не надала суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що відповідач порушивши зобов'язання по умовах договору має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором на загальну суму 10500,26 грн., яка жодними належними та допустими доказами не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню в користь позивача, а також судові витрати.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Із матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між ТзОВ «ФК «Ейс» та адвокатським об'єднанням «Соломко та партнери» у справі, що розглядається, підтверджується договором про надання правової допомоги № 11/08/25-01 від 11.08.2025, актом прийому-предачі наданих послуг від 22.08.2025, який визначає перелік виконаних адвокатом послуг і робіт та їх вартість.
Згідно з ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідач, на котрого покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат, не подавав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Таким чином, судом встановлено, що позивач поніс у даній справі 7000,00 грн витрат на правничу допомогу і стороною відповідача не доведено неспівмірність таких витрат, а тому із відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265,280,281,282 ЦПК України, ст.ст.512, 514, 526, ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 549, ч.1 ст.610, ч.1 ст. 611, 625, 1049, 1054 ЦК України,суд,
ухвалив:
позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №992807146 від 14.02.2022 р. в сумі 10500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422,40 гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 7000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 24.11.2025 р.
Головуючий: /підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук