79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.11.2025 Справа № 914/1717/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Служби судової охорони
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Версахем"
про стягнення 47597,00 грн
за участю представників:
від позивача Філатов М.М.
від відповідача Смолин Я.В.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Службою судової охорони до Товариства з обмеженою відповідальністю "Версахем" про стягнення пені в розмірі 47597,00 грн.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву (вх.№16463/25 від 20.06.2025) та у поясненнях (вх.№29530/25 від 05.11.2025).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.
05.07.2024 між Службою судової охорони (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Версахем" (постачальник) укладено договір про закупівлю №25ссо-24, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов'язується у визначені цим договором строки поставити замовнику Сорочка бойова (код ДК 021:2015 - 18330000-1 футболки та сорочки) (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором. Загальна кількість товару (найменування, номенклатура, асортимент, вид, марка), ціна за одиницю, місце поставки визначається у специфікації (додаток № 1).
Згідно з пунктом 4.1. договору ціна даного договору становить 2799840,00 грн у тому числі ПДВ - 466640,00 грн.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару до визначеного (визначених) у специфікації місця (місць) поставки. Поставка товару за цим договором повинна бути здійснена постачальником до 01.12.2024 включно.
Згідно з пунктом 6.7. договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.
Відповідно до пункту 7.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених договором.
Як зазначив позивач у позовній заяві, станом на 01.12.2024 відповідачем не було поставлено жодної одиниці товару.
Пунктами 8.1. та 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. За порушення строків виконання зобов'язань зазначених у пункті 6.1. цього договору з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки товару нарахування пені (штрафів) починається з наступного дня після визначеної цим договором дати поставки.
Як зазначено у позовній заяві, перша поставка товару відбулась 16.12.2024 згідно з видатковою накладною №1094 від 13.12.2024 (кількість поставленого товару: 2000 штук) на суму 1399920,00 грн. Друга поставка товару відбулась 20.12.2024 згідно з видатковою накладною №1111 від 18.12.2024 (кількість поставленого товару: 2000 штук) на суму 1399920,00 грн.
Відповідно до платіжних інструкцій від 17.12.2025 №974 та від 20.12.2025 №985 позивач за поставку товару здійснив оплату за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 2799840,00 грн.
У зв'язку з порушенням передбаченого умовами договору строку поставки товару, позивач відповідно до пункту 8.2. договору нарахував відповідачу пеню з розрахунку 0,1% вартості товару за кожен календарний день прострочення, а саме пеню в загальному розмірі 47597,28 грн (41997,60 грн пені за прострочення поставки товару вартістю 2799840,00 грн та 5599,68 грн пені за прострочення поставки товару вартістю 1399920,00 грн).
Необхідно зазначити, що незважаючи на те, що відповідно до поданого позивачем розрахунку пені її загальний розмір становить 47597,28 грн, однак у прохальній частині позовної заяви ним заявлено до стягнення 47597,00 грн.
З огляду на вказане, суд розглядає спір у даній справі в межах позовних вимог, заявлених позивачем у прохальній частині позовної заяви, тобто в межах позовних вимог про стягнення пені в розмірі 47597,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Версахем" зазначає, що у зв'язку з виробничими процесами у відповідача, перевести виробництво на споживання альтернативних джерел енергії в обсязі необхідному та достатньому для виконання умови договору про закупівлю від 05.07.2024 №26ссо-24 у межах встановлених у ньому строків, а саме до 01.12.2024 виявилось неможливим.
Як вказав відповідач у відзиві на позовну заяву, ситуація постачальника ускладнилась тривалими повітряними тривогами та перебуванням після їх оголошення в укриттях. Також у період з 05.07.2024 до 18.12.2024 ряд працівників ТзОВ «Версахем», які відігравали ключову роль у виробничому процесі та задіяні до виконання договору про закупівлю від 05.07.2024 №26ссо-24 перебували у відпустці. Усе це у сукупності унеможливило поставку усього замовленого товару згідно з умовами договору.
Як зазначив відповідач, він повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин і звернувся з проханням продовжити строки поставки за договором. Додатково, відповідач подав заяву до Львівської Торгово-промислової палати для засвідчення обставин форс-мажору.
Як вказано у відзиві на позовну заяву, за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Версахем» з наданими поясненнями, Львівська Торгово-промислова палата видала сертифікат про форс-мажор від 13.12.2024 №4600-24-2282, яким засвідчено факт виникнення форс-мажорних обставин, які полягають в аварійних вимкненнях електропостачання у період виконання зобов'язань, які неможливо запланувати і попередити і які сталися через аварійний дефіцит потужності в енергосистемі у зв'язку з постійним ракетно бомбовими атаками рф на об'єкти енергетичної інфраструктури, що унеможливило виконання зобов'язань, визначених умовами договору про закупівлю від 05.07.2024 №26ссо-24. Наведені форс-мажорні обставини тривали з 11.07.2024 по 13.12.2024.
Таким чином, на думку відповідача, наявність підтверджених сертифікатом форс-мажорних обставин виключає можливість притягнення особи, яка зазнала їх дії до відповідальності у разі порушення такою особою взятих на себе зобов'язань, а відтак свідчить про безпідставність і необґрунтованість позову Служби судової охорони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку позов задовольнити з таких підстав.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 05.07.2024 між Службою судової охорони (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Версахем" (постачальник) укладено договір про закупівлю №25ссо-24, відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 6.1. та 6.7. якого постачальник зобов'язується у визначені цим договором строки поставити замовнику товар: Сорочка бойова (код ДК 021:2015 - 18330000-1 футболки та сорочки) (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором. Загальна кількість товару (найменування, номенклатура, асортимент, вид, марка), ціна за одиницю, місце поставки визначається у специфікації (додаток № 1). Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару до визначеного (визначених) у специфікації місця (місць) поставки. Поставка товару за цим договором повинна бути здійснена постачальником до 01 грудня 2024 року включно. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.
Як встановлено судом, за видатковою накладною №1094 від 13.12.2024 відповідач поставив позивачу товар 16.12.2025 на суму 1399920,00 грн, а за видатковою накладною №1111 від 18.12.2024 відповідач поставив позивачу товар 20.12.2025 на суму 1399920,00 грн.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (стаття 610 Цивільного кодексу України)
Згідно із частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1 і 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як встановлено судом, пунктом 8.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у пункті 6.1. цього договору з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до частини 2 та 4 статті 231 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 47597,00 грн пені на підставі пункту 8.2. договору є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, з огляду на що підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача про те, що в даному випадку відсутні підстави для нарахування пені через форс-мажорні обставини, суд відхиляє їх з огляду на таке.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Відповідно до позицій, викладених у постановах КГС ВС від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16; від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18; від 25.11.2021 у справі № 905/55/21; від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22; від 29.06.2023 у справі № 922/999/22; від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22:
- Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин.
- Сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
- Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
- У разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.
Також, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Так, відповідно до сертифікату Львівської Торгово-промислової палати про форс-мажор від 13.12.2024 №4600-24-2282 форс-мажорні обставини полягають в аварійних вимкненнях електропостачання у період виконання зобов'язань, які неможливо запланувати і попередити і які сталися через аварійний дефіцит потужності в енергосистемі у зв'язку з постійними ракетно бомбовими атаками рф на об'єкти енергетичної інфраструктури.
Однак, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Як встановлено судом, сторони уклали договір 05.07.2024. При цьому необхідно зазначити, що до вказаної дати вже застосовувалися аварійні вимкнення електропостачання на території міста Львова (Львівської області) через дефіцит потужності в енергосистемі у зв'язку з постійними атаками рф на об'єкти енергетичної інфраструктури. Дані обставини підтверджуються зокрема долученими до позовної заяви графіками відключень за період з 01.05.2024 по 05.07.2024.
На переконання суду, відповідач, укладаючи 05.07.2024 договір з позивачем, мав можливість передбачити такі обставини.
Крім того, відповідно до пунктів 9.2., 9.3. договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.
Поряд з цим, пунктом 9.4. договору сторони погодили, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж п'ятнадцять робочих днів, кожна із сторін, в установленому порядку, має право розірвати цей договір.
Тобто як вбачається з наведеного, учасники спірних правовідносин в укладеному договорі передбачили відповідні умови застосування наслідків дії форс-мажорних обставин, зокрема і передбачили про необхідність повідомити про такі та надати підтверджуючі документи щодо їх настання.
Перед тим, як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, необхідно з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21) у правовідносинах, які є подібними.
Відповідач звернувся до позивача з листом щодо необхідності продовження термінів поставки 18.11.2024, тобто фактично за 14 календарних днів до узгодженого сторонами терміну поставки, в якому зазначено, що станом на 24.10.2024 Товариство зіткнулося з рядом обставин, які ставлять під загрозу вчасну поставку всієї кількості товару.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Касаційний господарський суд звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Відповідач не надав доказів неможливості повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин протягом 3-денного строку, як це передбачено договором, починаючи принаймні з 24.10.2024, що позбавило позивача права на отримання належного виконання договору або його дострокового розірвання відповідно до положень пункту 9.4. договору.
Тим не менше, у відзиві відповідач стверджує, що ситуація постачальника ускладнилась тривалими повітряними тривогами та перебуванням після їх оголошення та тривалості в укриттях. Також, як зазначено у відзиві, у період з 05.07.2024 до 18.12.2024 ряд працівників ТОВ «ВЕРСАХЕМ», які відігравали ключову роль у виробничому процесі та задіяні до виконання Договору про закупівлю від 05.07.2024 р. за № 26ссо-24 перебували у відпустці. Поряд з цим, у листі від 18.11.2024 № 4012 відповідач зазначає, що з 05.07.2024 до 18.11.2024 ряд важливих працівників перебували на лікарняному.
Слід зазначити, що вищенаведені обставини не підтверджені жодними доказами, як і не підтверджено неможливість виготовити 4000 сорочок у період з 05.07.2024 по 01.12.2024 враховуючи робочий час між повітряними тривогами та аварійними вимкненнями електропостачання. Інших доказів неможливості вчасно виконати зобов'язання у зазначений період відповідачем не представлено.
Таким чином, відповідачем не доведено підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №51 від 29.01.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Слід зазначити, що суддя Петрашко М.М. перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а відтак повний текст рішення суду підписано 24.11.2025.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Версахем" (81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Глинська, будинок 14, ідентифікаційний код 40808523) на користь Служби судової охорони (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 10-Б, ідентифікаційний код 42902258) пеню в розмірі 47597,00 грн та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 24.11.2025.
Суддя Петрашко М.М.