просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
25 листопада 2025 року м.Харків Справа № 913/67/25
Провадження №6/913/67/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116
до Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області, вул.5 Лінія, буд.1, смт.Станиця Луганська, Щастинський р-н, Луганська область, 93600
про стягнення 12'780 грн 56 коп.,
без виклику представників сторін,
В провадженні Господарського суду Луганської області на розгляді перебуває справа №913/67/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1114/21-БО-Т від 11.11.2021 в загальному розмірі 12'780 грн 56 коп., з яких основний борг в сумі 7'805 грн 22 коп., пеня в сумі 1'648 грн 72 коп., 3% річних в сумі 645 грн 37 коп. та інфляційні втрати в розмірі 2'681 грн 25 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код 56Х930000010610Х) передав у власність відповідача (ЕІС-код 56XS00011RBF000Q) протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року природний газ загальним об'ємом 2,145 тис.куб.м. на загальну суму 35'508 грн 34 коп., що підтверджується даними з інформаційної платформи оператора ГТС щодо остаточних алокацій відборів споживача, а також актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.
Однак, відповідач розрахунки за придбаний природній газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався за зобов'язаннями грудня 2021 року - січня 2022 року. Оскільки за зобов'язаннями лютого 2022 року розрахунок проведено не було, у відповідача обліковується заборгованість в сумі 7'805 грн 22 коп.
Крім того, у зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1'648 грн 72 коп., обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3% річних в сумі 645 грн 37 коп., обраховані за період з 16.04.2022 по 16.01.2025, та інфляційні втрати в сумі 2'681 грн 25 коп., обраховані за період з травня 2022 року по грудень 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу невідкладно зареєструвати електронний кабінет у відповідності до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.
Через підсистему «Електронний суд» 03.03.2025 від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи №б/н від 03.03.2025, в якому останній просив зупинити провадження у справі №913/67/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою суду від 18.03.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про зупинення провадження у цій справі №913/67/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, відмовлено з мотивів наведених в ухвалі; провадження у справі №913/67/25 вирішено зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23 та оприлюднення повного судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду; зобов'язано учасників справи повідомити господарський суд про результати перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23.
Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 03.10.2025 прийнято постанову (забезпечено надання загального доступу до тексту: 08.10.2025) у справі №908/1162/23, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23 залишено без змін. В постанові від 03.10.2025 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладені висновки щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Ухвалою суду від 17.10.2025 поновлено провадження у справі №913/67/25; запропоновано сторонам у строк по 24.10.2025 надати суду додаткові письмові пояснення (заяви/клопотання) враховуючи висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23; повторно зобов'язано відповідач у відповідності до вимог ч.6 ст.6 ГПК України невідкладно зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС (підсистема «Електронний суд») з метою належного та своєчасного повідомлення, отримання процесуальних документів у справі.
На виконання ухвали суду від 17.10.2025 через підсистему «Електронний суд» 27.10.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення за вих.№27/10/25 від 27.10.2025 з урахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
В поданих додаткових поясненнях позивач посилається на те, що правовідносини у справі №908/1162/23 та у цій справі №913/67/25 не є подібними, оскільки в межах справи №908/1162/23 розглядалось питання поставки енергоносія на тимчасово окуповану територію у інший період, протягом листопада-грудня 2022 року. Натомість в цій справі заборгованість стосується поставки лютого 2022 року, і в цей період такої редакції абз.2 ч.2 ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон), якою визначено, що «правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України» ще не існувало, редакція набула чинності 20.03.2022.
Також на час спірних відносин був відсутній законодавчо затверджений перелік окупованих територій, у зв'язку з чим позивач не мав можливості встановити чи перебуває відповідач на окупованій території України в момент поставки природного газу.
Крім того, положення ст.13-1 вказаного Закону стосуються заборони на «переміщення», а не на «продаж» товарів.
Разом з цим, позивач зауважує про те, що згідно зі ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: « 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.». Відповідно до Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2496 споживач зобов'язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу в інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.
У відповідності до Правил постачання природного газу, Кодексу ГТС, припинення газопостачання відбувається за ініціативою споживача або тимчасово (наприклад, для ремонту, реконструкції, технічного переоснащення), або остаточно (у зв'язку з розірванням договору).
Однак, відповідачем належних та допустимих в розумінні ст.ст.77, 78 ГПК України доказів - актів про припинення як споживання так і розподілу, та, як наслідок, постачання природного газу на об'єкти відповідача, до матеріалів справи не представлено. Також відповідачем не надано доказів (наказу, розпорядження тощо), що він призупинив свою діяльність або те, що він не користувався майном (обладнанням тощо) за яким відбувалось споживання природного газу у спірний період; не спростовано факт споживання природного газу за умовами договору, та не надано доказів оплати отриманого природного газу.
Позивач стверджує про те, що в спірний період відбулось споживання природного газу за точками обліку, які належать відповідачу, що підтверджується даними з інформаційної платформи. Військова агресія Російської Федерації на територію України була неочікуваною. Разом з цим, відповідач мав виконувати свої зобов'язання, в тому числі припинити споживання газу, уникнувши нарахувань та сплати судового збору за вирішення спору в судовому порядку.
В поданих поясненнях від 27.10.2025 позивач заявив клопотання про поновлення йому строку для подання цих додаткових пояснень та просив суд врахувати, що представник позивача, який супроводжує поточну справу, в період з 23.10.2025 по 26.10.2025 перебував на лікарняному, у зв'язку з чим не зміг подати відповідні пояснення в строк, встановлений ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2025.
Ухвалою суду від 30.10.2025 продовжено ТТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» встановлений судом строк в ухвалі від 17.10.2025 для подання додаткових пояснень за вих.№27/10/25 від 27.10.2025 по день їх фактичного надходження до суду - по 27.10.2025; долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача за вих.№27/10/25 від 27.10.2025 разом з додатком; встановлено позивачу у строк - до 05.11.2025 включно, подати суду докази надсилання копії додаткових пояснень за вих.№27/10/25 від 27.10.2025 з додатком на адресу електронної пошти відповідача - office.stanl@lg.treasury.gov.ua.
На виконання ухвали суду від 30.10.2025 через підсистему «Електронний суд» 03.11.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів №б/н від 03.11.2025, до якого останнім долучено докази надсилання копії додаткових пояснень за вих.№27/10/25 від 27.10.2025 з додатком на адресу електронної пошти відповідача - office.stanl@lg.treasury.gov.ua, які позивач просить долучити до справи.
Суд, розглянувши заявлене позивачем клопотання, задовольняє його та долучає до матеріалів справи докази надсилання відповідачу копії додаткових пояснень за вих.№27/10/25 від 27.10.2025.
07.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем надані додаткові пояснення у справі за вих.№07/11/25 від 07.11.2025, в яких представник позивача, посилаючись на редакцію ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яка була чинною станом на лютий 2022 року, стверджує, що на час виникнення та дії спірних відносин сторін (лютий 2022 року) положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не визначали тимчасово окупованою територію Луганської області, стосувалися фактично території Антономної Республіки Крим та міста Севастополя, а отже не регулювали відносини між позивачем і відповідачем, зареєстрованим місцезнаходженням якого є Луганська область.
17.11.2025 від позивача надійшли ще одні додаткові пояснення у справі за вих.№17/11/25 від 17.11.2025, в яких позивача наводить аналіз змісту окремих статей Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та внесених змін, посилаючись на те, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2025 по справі №908/1162/23 не було враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 вказаного Закону необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях.
На переконання представника позивача, рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на час виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених зазначеними статтями Закону. А загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень.
Крім того, представник позивача повідомив про те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вирішив передати справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі №910/9680/23, від 23 жовтня 2025 року у справі №916/1650/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі №908/1162/23, зауважуючи про те, що зазначена вище позиція висвітлена зокрема в ухвалі від 05.11.2025 Касаційного адміністративного суду.
Представник позивача зазначає про те, що на даний час відсутня усталена правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли у зв'язку з тимчасовою окупацією окремих територій України після 24 лютого 2022 року, що позивач просить суд врахувати.
Також 17.11.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів №б/н від 17.11.2025, до якого останнім долучено докази надсилання копії раніше поданих додаткових пояснень у справі за вих.№07/11/25 від 07.11.2025 та копії додаткових пояснень за вих.№17/11/25 від 17.11.2025 з додатками до них на адресу електронної пошти відповідача - office.stanl@lg.treasury.gov.ua, які позивач просить долучити до матеріалів справи.
Суд, розглянувши заявлене позивачем клопотання, задовольняє його, приймає та долучає до справи подані позивачем додаткові пояснення за вих.№07/11/25 від 07.11.2025, копії додаткових пояснень за вих.№17/11/25 від 17.11.2025 та докази направлення їх копій іншій стороні.
Через підсистему «Електронний суд» 21.11.2025 від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи за вих.№21/11/2025 від 21.11.2025, а також клопотання про долучення доказів до справи №б/н від 21.11.2025, а саме доказу надсилання копії клопотання про зупинення розгляду справи за вих.№21/11/2025 від 21.11.2025 на адресу електронної пошти відповідача.
В заявленому клопотанні про зупинення провадження від 21.11.2025 позивач просить зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №280/5808/23, посилаючись на зазначені підстави передачі Касаційним адміністративним судом цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також те, що за вказаних обставин застосування правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23 є передчасним.
Представник позивач зауважує також про те, що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування, а тому за вказаних обставин в даному випадку, на переконання позивача, наявні підстави для зупинення провадження у поточній справі відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання від 21.11.2025 про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №280/5808/23, суд зазначає наступне.
Судом перевірені дані, наведені представником позивача в додаткових поясненнях від 17.11.2025 та клопотанні від 21.11.2025, та з'ясовано, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 передано справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 щодо можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень.
В даному випадку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Звертаючись із відповідним позовом у цій справі, позивач вказав адресу місцезнаходження відповідача: вул.5 Лінія, буд.1, смт.Станиця Луганська, Станично-Луганський р-н, Луганська область, 93600.
Судом встановлено, що зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Станично-Луганському районі Луганської області, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є вказана вище адреса.
Разом з цим, судом з'ясовано та враховується, що відповідно до п.п.12 п.1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року (поточна редакція від 07.09.2023) №807-1Х «Про утворення та ліквідацію районів» (далі - Постанова), було утворено в Луганській області Щастинський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Новоайдар) у складі територій Нижньотеплівської сільської, Новоайдарської селищної, Станично-Луганської селищної, Широківської селищної, Щастинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.12 п.3 цієї Постанови Верховної Ради України ліквідовано Станично-Луганський район.
Згідно з даними Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 Станично-Луганська селищна територіальна громада Щастинського району Луганської області з 24.02.2022 - є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 втратив чинність від 20.03.2025).
Як вбачається із матеріалів справи, що розглядається, позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість у сумі 7'805 грн 22 коп. за поставлений відповідачу природний газ у спірний період лютого 2022 року (в тому числі з 24.02.2022 по 28.02.2022).
Отже, період, за який позивачем нараховано та заявлено до стягнення основну заборгованість, частково охоплюється періодом перебування території місцезнаходження відповідача в тимчасовій окупації.
Положеннями ст.228 ГПК України визначені випадки, в яких суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За умовами п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з ч.1, п.6 ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та правильності вирішення спору у цій справі, зважаючи на предмет та підстави позову (стягнення заборгованості за природний газ, який в період лютого 2022 року, зокрема після 24 лютого 2022 року постачався на тимчасово окуповану територію), суд дійшов висновку про обгрунтованість клопотання позивача та необхідність зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку.
Зокрема, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Разом з тим, оскільки у межах спірних правовідносин тривалий розгляд справи зумовлений об'єктивними причинами, незалежними безпосередньо від господарського суду, суд в даному випадку вважає виправданим зупинення провадження у даній справі з огляду на положення ст.236 ГПК України, відповідно до якої рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, оскільки в цій справі є спірним питання правомірності стягнення постачальником частини нарахованої заборгованості за поставлений природний газ в лютому 2022 року, поставки якого, зокрема, здійснювалися у період після 24 лютого 2022 року на тимчасово окуповану територію, а Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 05.11.2025 передано справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 щодо можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з метою об'єктивного та правильного розгляду справи вбачається доцільним здійснювати подальший розгляд справи протягом розумного строку в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто такого, що об'єктивно необхідний для належного встановлення обставин та правильного вирішення спору, та в даному випадку - зупинити провадження у цій справі до до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Судом також враховується, що Верховний Суд в ухвалах від 13.11.2025 у справі №910/1896/23, від 19.11.2025 у справі №916/3666/22, від 19.11.2025 у справі №904/6645/23, від 19.11.2025 у справі №916/1218/23, від 18.11.2025 у справі №916/1946/23, від 18.11.2025 у справі №913/265/23, від 10.11.2025 у справі №908/2241/23, від 11.11.2025 у справі №910/3831/22, дійшов висновку про необхідність зупинення касаційних проваджень у справах до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №280/5808/23.
.Керуючись ст.ст.11, 228, 229, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
1. Здійснювати подальший розгляд справи №913/67/25 протягом розумного строку в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідного для правильного вирішення спору.
2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про зупинення розгляду справи №913/67/25 за вих.№21/11/2025 від 21.11.2025 задовольнити.
3. Провадження у справі №913/67/25 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
4. Зобов'язати учасників справи повідомити господарський суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 25.11.2025 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та в порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ