Рішення від 24.11.2025 по справі 913/79/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року м. Харків Справа № 913/79/25

Провадження №17/913/79/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,

до відповідача Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області, смт. Біловодськ Старобільського району Луганської області,

про стягнення 150828,48 грн.

Суддя Господарського суду Луганської області Фонова О.С.

Без виклику представників сторін.

Обставини справи: 21.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - підсистема «Електронний суд») Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (далі - Біловодський ПАЛ, відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 02.11.2021 № 11-1014/21-БО-Т в сумі 150828,48 грн, з яких: 91061,46 грн - основний борг, 19070,40 грн - пеня, 7659,08 грн - 3% річних, 33037,54 грн - інфляційні втрати.

Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Біловодським ПАЛ було укладено договір постачання природного газу № 11-1014/21-БО-Т (далі - Договір), на виконання якого позивач протягом з листопада 2021 року по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 444011,27 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТСУ) № ТОВВИХ-24-16724 від 01.11.2024 та алокацією обсягів газу по місяцях поставки. Позивач повідомив, що спірним періодом є січень-лютий 2022 року, оскільки відповідач ухилявся від документального оформлення щодо поставки природного газу, направлені позивачем акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 та від 28.02.2022 не були підписані відповідачем, відповідач вказані акти не повернув позивачу.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, розрахунки здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, з порушенням строку, передбаченого в п. 5.1 Договору, а саме: за переданий у листопаді-грудні 2021 року природний газ відповідач розрахувався повністю, за переданий у січні 2022 року природний газ відповідач розрахувався частково та за переданий у лютому 2022 року природний газ відповідач не розрахувався. З огляду на вказані обставини, утворилась заборгованість в сумі 91061,46 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача відповідно до п.7.2 Договору пеню за період з 16.03.2022 по 15.10.2022 в сумі 19070,40 грн, а також згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних за період з 16.03.2022 по 31.01.2025 в сумі 7659,08 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по січень 2025 року в сумі 33037,54 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Ухвалою від 26.02.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/79/25. Суд вирішив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20.03.2025 зупинено провадження у справі № 913/79/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області про стягнення 150828,48 грн до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/1162/23.

Ухвалою від 16.10.2025 суд поновив провадження у справі № 913/79/25, оскільки Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 03.10.2025 (забезпечено надання загального доступу: 08.10.2025) було розглянуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» та залишено її без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 залишено без змін.

Верховний Суд, зокрема виснував, що рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об'єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об'єднана палата, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26 постанови у справі № 908/1162/23, вважає, що підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

21.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення від 20.10.2025 №б/н, в яких останній надав, зокрема, такі пояснення:

- в межах даної справи, розглядається питання стягнення основної заборгованості за період лютого 2022 року, в межах же справи № 908/1162/23 розглядалось питання відносин протягом листопада-грудня 2022 року;

- положення ст.13-1 Закону стосуються заборони на «переміщення», а не на «продаж»;

- одномоментно припинити постачання газу непобутовому споживачу неможливо, оскільки завчасно неможливо передбачити чи буде територія, де знаходиться Споживач, окупованою чи ні;

- Кодекс ГРС розрізняє випадки припинення/обмеження газопостачання залежно від підстав: таке припинення можливе за заявою споживача (незалежно від причин), а також у випадку розірвання договору розподілу природного газу;

- саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача (правова позиція викладена Верховним Судом у пункті 50 постанови від 27.09.2022 по справі № 914/3254/21);

- відповідачем належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 77, 78 ГПК України, актів про припинення як споживання так і розподілу, та, як наслідок, постачання природного газу на об'єкти відповідача, до матеріалів справи не представлено;

- згідно з листом АТ «Луганськгаз» від 08.04.2022 №01-02-52/358 ним втрачено контроль та можливість визнання обсягів природного газу за вузлами обліку на фізичних точках входу до газорозподільної системи щодо Біловодськ (ГРС смт Біловодськ) - 28.02.2022 (доданий до пояснень позивача).

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Щодо повідомлення учасників справи.

Позивач та його представник отримали ухвалу від 05.05.2025 про відкриття провадження та інші ухвали від 20.03.2025 та від 16.10.2025 через свої електронні кабінети підсистеми «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх електронний кабінет: 26.02.25 12:37, 21.03.2025 02:49 та 17.10.2025 00:02 відповідно, які сформовані у підсистемі «Електронний суд».

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає, що він не скористався наданим йому правом на судовий захист, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Із даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022 неодноразово продовжувався.

Останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 з 05 години 30 хвилин 05.11.2025 строком на 90 діб, тобто до 03.02.2026.

Згідно з відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 за № 1140813, сформованою засобами підсистеми «Електронний суд» за запитом судді Господарського суду Луганської області Фонової О.С., в реєстрі наявна інформація щодо Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (код ЄДРПОУ 02541071), зокрема, зареєстрованим місцезнаходженням зазначена адреса: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, будинок 36. Інформація для здійснення зв'язку: +38(050)4752337; +38(06466)20262. Інформація про адресу електронної пошти: відсутня.

Також відповідно до інформації, що міститься в розділі 14 Договору постачання природного газу від 02.11.2021 № 11-1014/21-БО-Т встановлено, що місцезнаходженням Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (код ЄДРПОУ 02541071) є: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, будинок 36. Інформація для здійснення зв'язку: +38(06466)20262. Інформація про адресу електронної пошти: dptuzspal@ukr.net.

Вся територія Біловодської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 (UA44140010000036188) перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації, відповідно до Розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376.

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному веб-сайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в смт. Біловодськ Старобільського району Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до смт. Біловодська Старобільського району Луганської області наразі є неможливим, про що також зазначає позивач у позовній заяві та що судом враховується.

Пунктом 21 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України визначено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, за для забезпечення можливості участі відповідача у розгляді даної справи судом оголошення про відкриття провадження у цій справі та про інші процесуальні дії суду були розміщені 03.03.2025, 21.03.2025 та 17.10.2025 на офіційному веб-сайті «Судової влади України» розділ «Інші» - «Повідомлення для учасників справ які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях» (з посиланням на веб-адресу відповідні ухвал суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Крім того, суд намагався повідомити відповідача про відкриття провадження у справі №913/79/25 та про інші процесуальні дії суду шляхом надіслання ухвал від 05.05.2025, від 20.03.2025 та 16.10.2025 на адресу електронної пошти: dptuzspal@ukr.net, яка зазначена відповідачем в розділі 14 Договору постачання природного газу від 02.11.2021 № 11-1014/21-БО-Т та позивачем у позовній заяві. Проте документи повернуто (не доставлено) з повідомленням про помилку, що підтверджується довідками про помилку доставки електронного листа до електронної скриньки відповідача через підсистему «Електронний суд»: 26.02.2025, 20.03.2025 та 16.10.2025.

Також суд 03.03.2025, 21.03.2025 та 17.10.2025 намагався повідомити відповідача про розгляд справи шляхом телефонограм за номером телефону: +38(06466)20262, який міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначений позивачем у позовній заяві, а також який зазначений відповідачем в розділі 14 Договору постачання природного газу від 02.11.2021 № 11-1014/21-БО-Т, однак зв'язок з відповідачем встановити не вдалось.

Враховуючи викладене суд вважає, що вичерпав всі можливі засоби повідомлення відповідача у справі, тому вважає, що він був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву із викладенням власної правової позиції до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевказане, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач), як Постачальником за EIC-код 56Х930000010610Х та Біловодським професійним аграрним ліцеєм Луганської області (далі - Ліцей, відповідач), як Споживачем за ЕІС-код: 56XS00002F11Z00R було укладено Договір (а.с. 15-20).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором використовується Споживачем для своїх власних потреб.

У п. 1.3. Договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної мережі (далі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе Споживач (п. 1.4 Договору).

У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п. 1.5. Договору).

За умовами п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.11.2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 63,690 тис. куб. метрів.

Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п.п. 2.1.3 п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до п. 2.4 Договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, постачання газу здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до п. 3.3 Договору Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого Постачальника природного газу.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідальному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 3.5.1. пункту 3.5 Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п.п. 3.5.2. п. 3.5 Договору).

Згідно з п.п. 3.5.3 п. 3.5 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п.п. 3.5.4. п. 3.5 Договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу, згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

У п. 4.3. Договору зазначена загальна вартість цього Договору на дату укладання, яка становить 876603,55 грн, крім того ПДВ - 175720,71 грн, разом з ПДВ - 1054324,26 грн.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

У пункті 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

Згідно з п. 6.2. Договору споживач зобов'язаний, зокрема:

- самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди (2);

- прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором (4).

Згідно з п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 Договору).

Згідно з п.10.3 Договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 Договору).

У п. 10.5 Договору сторони встановили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, на виконання умов Договору, протягом листопада-грудня 2021 року та січня-лютого 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 444011,27 грн (а.с. 9).

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі природного газу:

- від 30.11.2021, обсяг споживання згідно з яким у листопаді 2021 року становив 5,38000 тис. куб. м. на загальну суму 89060,50 грн з ПДВ, який підписано сторонами за Договором (а.с. 21);

- від 31.12.2021, обсяг споживання згідно з яким у грудні 2021 року становив 6,41400 тис. куб. м. на загальну суму 106177,33 грн з ПДВ, який відповідачем не підписано (зворот а.с. 21).

- від 31.01.2022, обсяг споживання згідно з яким у січні 2022 року становив 9,94000 тис. куб. м. на загальну суму 164546,71 грн з ПДВ, який відповідачем не підписано (а.с. 22);

- від 28.02.2022, обсяг споживання згідно з яким у січні 2022 року становив 5,08800 тис. куб. м. на загальну суму 84226,73 грн з ПДВ, який відповідачем не підписано (зворот а.с. 22).

Докази надсилання актів споживачу відсутні.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Інформація Оператора ГТСУ (лист від 01.11.2024 № ТОВВИХ-24-16724) з Інформаційної платформи щодо об'ємів спожитого природного газу, відповідно до якої, зокрема, Споживач з ЕІС-кодом 56XS00002F11Z00R закріплений в реєстрі споживачів Постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Обсяг природного газу, використаний Споживачем з ЕІС-кодом 56XS00002F11Z00R у період з 05.11.2021 по 01.03.2022, який внесено в алокацію Постачальника ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х) становить:

з 05.11.2021 по 30.11.2021 - 5380,00 м3;

з 01.12.2025 по 31.12.2021 - 6414,00 м3;

з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 9940,00 м3;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 5088,00 м3;

01.03.2025 - 0,00 м3.

Споживач з ЕІС-кодом 56XS00002F11Z00R у період з 01.11.2021 по 04.11.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником (а.с. 23-29).

Позивачем в якості доказів часткової оплати відповідачем за спожитий природний газ надано лист АТ «Ощадбанк» № 77/4-11/136142/2024 від 04.11.2024 з Інформацією про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 02.11.2021 по 30.10.2024, який підписаний електронним цифровим підписом АТ «Ощадбанк», де зазначено, що відповідач повністю здійснив оплату спожитого природного газу за листопад 2021 року, грудень 2021 року та частково за січень 2022 року на загальну суму 352949,81 грн, а саме: 23.12.2021 відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ у листопаді 2021 року на суму 89060,50 грн; 30.12.2021 - спожитий у грудні 2021 року на суму 131869,11 грн, замість 106177,33 грн, сума переплати склала 25691,78 грн; 23.02.2022 відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ у січні 2022 року на суму 32081,60 грн та 03.03.2022 - на суму 99938,60 грн, всього на суму 132020,2 грн (а.с. 13-14).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума переплати у розмірі 25691,78 грн позивачем зарахована як оплата відповідачем за спожитий природний газ у січні 2022 року. Всього відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ у січні 2022 року на суму 157711,98 грн (а.с. 9).

Так, оплату за переданий газ у січні 2022 року відповідач здійснив частково та у лютому 2022 року не здійснив, чим порушив строки оплати згідно з п. 5.1 Договору. У зв'язку з вказаним у відповідача утворилась заборгованість в сумі 91061,46 грн, про що свідчить надана позивачем балансова відомість (а.с. 12).

Оскільки відповідачем обов'язок щодо повної оплати вартості поставленого природного газу у січні-лютому 2022 року не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 91061,46 грн, пені в сумі 19070,40 грн, 3% річних у сумі 7659,08 грн, інфляційних втрат у сумі 33037,54 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач), як Постачальником за EIC-код 56Х930000010610Х та Біловодським професійним аграрним ліцеєм Луганської області (далі - Біловодський ПАЛ, відповідач), як Споживачем за ЕІС-код: 56XS00002F11Z00R було укладено Договір постачання природного газу від 02.11.2021 № 11-1014/21-БО-Т (далі - Договір).

Згідно з умовами п. 1.1. Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Судом враховується, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496.

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.

Споживач надає свою згоду постачальнику на включення його у Реєстр споживачів постачальника виключно шляхом укладення, продовження або поновлення дії договору постачання природного газу, за яким обсяг та ціна є узгодженими на визначений період постачання природного газу. Якщо дію договору постачання було призупинено в частині постачання природного газу відповідно до вимог цих правил, вважається, що споживач за таким договором не надав згоду постачальнику на включення його в Реєстр споживачів постачальника. У випадку включення (наявності) споживача у Реєстр споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем, такий постачальник не має права виставляти рахунок (платіжний документ) споживачу за поставлений природний газ (надані послуги постачання природного газу).

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абз. 2 пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу).

Відповідно до пункту 13 розділу II Правил постачання природного газу, за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Судом встановлено, що відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС України присвоєно EIC-код 56XS00002F11T00E, постачальником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» EIC-код 56Х930000010610Х (а.с. 23-29).

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму веб-сайті різну інформацію, передбачену цим Кодексом.

Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.

Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Таким чином, позивач та відповідач, як суб'єкти ринку природного газу мають право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Суд враховує, що відповідно до п.5.6 Типового договору розподілу природного газу після визначення загального об'єму розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВт•год, в - Гкал, в - МДж.

Дані про об'єм (м. куб.) та обсяг (кВт•год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором.

Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Визначені за умовами цього Договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово.

Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Згідно з пунктом 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (підпункт 3.5.2. Договору).

Згідно з підпунктом 3.5.3. Договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до підпункту 3.5.4. Договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданих у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно з пунктом 3.6. Договору звірення фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, він протягом листопада-грудня 2021 року та січня-лютого 2022 року поставив відповідачу природний газ за Договором на загальну суму 444011,27 грн (а.с. 9):

- в листопаді 2021 року - 5,38000 тис. куб. м. на загальну суму 89060,50 грн, акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, який підписано сторонами за Договором;

- в грудні 2021 року - 6,41400 тис. куб. м. на загальну суму 106177,33 грн, про що складено акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, який підписаний тільки позивачем;

- в січні 2022 року - 9,94000 тис. куб. м. на загальну суму 164546,71 грн, про що складено акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, який підписаний тільки позивачем;

- в лютому 2022 року - 5,08800 тис. куб. м. на загальну суму 84226,73 грн, про що складено акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, який підписаний тільки позивачем (а.с. 21-22).

В матеріалах справи докази надсилання актів споживачу відсутні. Разом з тим, також відсутні докази виконання відповідачем обов'язку з надання постачальнику копії акту надання послуг з розподілу/транспортування газу на підставі даних комерційного вузла обліку, відповідно до якого постачальник складає та направляє споживачеві акт приймання-передачі природного газу відповідно до п.п. 3.5.1 п. 3.5 Договору.

Оскільки відповідачем позивачу не надано акт надання послуг з розподілу природного газу, тому позивач визначив обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС на підставі п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору.

В матеріалах справи міститься Інформація Оператора ГТСУ (лист від 01.11.2024 № ТОВВИХ-24-16724) з Інформаційної платформи щодо об'ємів спожитого природного газу, відповідно до якої, зокрема, Споживач з ЕІС-кодом 56XS00002F11Z00R закріплений в реєстрі споживачів Постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

з 05.11.2021 по 30.11.2021 - 5380,00 м3;

з 01.12.2025 по 31.12.2021 - 6414,00 м3;

з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 9940,00 м3;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 5088,00 м3;

01.03.2025 - 0,00 м3.

Згідно з пунктом 5.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4, пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторони домовились про порядок визначення обсягу спожитого газу на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС не тільки у разі не підписання надісланого акту споживачем чи наявності розбіжностей у обсягах, а й у разі відсутності взагалі актів приймання-передачі газу, що має місце у цій справі.

Крім того, суд наголошує, що, виходячи з вищенаведених умов договору та чинного законодавства, не підписання акту приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року в даному випадку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити переданий йому товар. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.06.2025 у справі №913/438/24, в якій зазначено, що відсутність акту приймання-передачі товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Отже, за неспростованих обставин щодо отримання відповідачем від позивача у грудні 2021 року та у січні-лютому 2022 року природного газу на суму 259390,77 грн, відсутність актів приймання-передачі газу не може бути визнана підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити фактично отриманий газ.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що докази зміни строку оплати відсутні.

Доказів того, що відповідачем отримано природний газ згідно з Договором у спірний період в іншому обсязі, ніж стверджує позивач, та за іншою вартістю суду не надано, відповідачем не спростовано.

Суд звертає увагу, що умовами Договору та Правилами постачання природного газу обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Отже, сама по собі обставина не отримання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.

Згідно з п. 6.2. Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Враховуючи вищевикладені положення укладеного між сторонами Договору, відповідач мав здійснити оплату за фактично поставлений природний газ не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Судом встановлено, що відповідач здійснив повну оплату за переданий природний газ у листопаді-грудні 2021 року та частково у січні 2022 року за Договором на загальну суму 352949,81 грн, що підтверджується Інформацією АТ «Ощадбанк» (№77/4-11/136142/2024 від 04.11.2024) про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 02.11.2021 по 30.10.2024, який підписаний електронним цифровим підписом АТ «Ощадбанк», а саме:

- 23.12.2021 відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ у листопаді 2021 року на суму 89060,50 грн;

- 30.12.2021 відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ у грудні 2021 року на суму 131869,11 грн, замість 106177,33 грн, сума переплати склала 25691,78 грн;

- 23.02.2022 відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ у січні 2022 року на суму 32081,60 грн та 03.03.2022 - на суму 99938,60 грн, всього на суму 132020,2 грн (а.с. 13-14).

Судом встановлено, що відповідач повної оплати за переданий газ у січні-лютому 2022 року не здійснив, чим порушив строки оплати та умови пункту 5.1 Договору.

Разом з тим, суд враховує, що місцезнаходженням відповідача - Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (код ЄДРПОУ 02541071), відповідно до відповіді, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 за № 1140813, сформованою засобами підсистеми «Електронний суд» за запитом судді Господарського суду Луганської області Фонової О.С., є: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, будинок 36.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Відповідно до Розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Біловодської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 (UA44140010000036188) й до теперішнього часу перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації.

Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, яким був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, та встановлена аналогічна дата тимчасової окупації зазначеної вище території, втратив свою чинність від 20.03.2025 на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28.02.2025.

Таким чином, у період з 24.02.2022 по 28.02.2022, за який позивач просить стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу, територія місцезнаходження відповідача: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, будинок 36, вже була тимчасово окупованою територією України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права (ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

В ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1-3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Як зазначено в абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

У п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.

У частині 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті (ч. 2 ст. 13-1 «Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13-1 «Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово продовжувався.

24.02.2022 є дата тимчасової окупації Російською Федерацією всієї території Біловодської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією».

Таким чином, територія Біловодської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення ст.ст. 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території, з урахування ч. 1 ст.ст. 13, 13-1 цього Закону.

З огляду на вищевикладене, норми ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд дійшов висновку, що дія цього Закону розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 зазначив, що у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», правовий статус тимчасово окупованої території Російською Федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Верховний Суд також виснував, що з урахуванням викладеного, дія положень ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» застосовується до спірних правовідносин з огляду на загальновідомий факт тимчасової окупації смт. Біловодськ Старобільського району Луганської області.

Враховуючи встановлені обставини, з огляду на вищевказані законодавчі приписи, суд вважає, що у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу, як і відповідач не міг здійснювати свою діяльність у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 з огляду на окупацію у цій період території, де він розташований, а отже і споживати природний газ у заявленому до стягнення обсязі за цей період.

За даними Інформаційної платформи Оператора ГТСУ щодо остаточної алокації відборів Споживача - Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (ЕІС-код 56XS00002F11Z00R) (Додаток 10):

- загальний обсяг газу, спожитий відповідачем у січні 2022 року, на якому наполягає позивач, складає 9,94000 тис.куб.м., який за підрахунком суду коштує 164546,76 грн (9,94000 *16554,00 грн);

- загальний обсяг газу, спожитий відповідачем у лютому 2022 року, на якому наполягає позивач, складає 5,08800 тис.куб.м., який за підрахунком суду коштує 84226,75 грн (5,08800 *16554,00 грн), зокрема, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 - 439 куб.м.

Отже, за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 споживачем було спожито газ в обсязі 4,649 тис.куб.м. (5,08800 тис.куб.м. - 0,439 тис.куб.м.).

Отже, враховуючи вищевказані дані Інформаційної платформи Оператора ГТСУ позовна вимога про стягнення боргу за поставлений природний газ за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 в обсязі 9,94000 тис.куб.м. та за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 в обсязі 4,649 тис.куб.м., всього в обсязі 14,589 тис.куб.м. є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в загальній сумі 83794,33 грн, з яких: 6834,78 грн (з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 157711,98 грн) за поставлений природний газ за період з 01.01.2022 по 31.01.2022; 76959,55 грн за поставлений природний газ за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 (4,649 тис.куб.м. * 16554 грн = 76959,55 грн).

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення боргу за поставлений природний газ, спожитий у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 0,439 тис.куб.м. на суму 7267,21 грн (0,439 тис.куб.м. * 16554 грн) слід відмовити, у зв'язку з вищевикладним.

З урахуванням вищевикладеним та нормативним обґрунтуванням, суд не приймає доводи позивача, оскільки вони є безпідставними.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 19070,40 грн, 3% річних у сумі 7659,08 грн, інфляційні втрати у сумі 33037,54 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з наданим розрахунком позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 19070,40 грн, з яких:

- за зобов'язаннями січня 2022 року на суму 6834,73 грн за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 в сумі 1278,94 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2022 року на суму 84226,73 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 в сумі 17791,46 грн (а.с. 10).

При розгляді питання щодо штрафних санкцій та нарахувань за статтею 625 ЦК України, суд бере до уваги той факт, що відповідач, знаючи про споживання газу у спірний період, жодним чином не намагався встановити дійсний розмір заборгованості та сплатити той обсяг газу, який би вважав не спірним, виконуючи таким чином обов'язок щодо оплати спожитого газу, передбачений Договором.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого позивачем природного газу, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 7.2. Договору пені.

Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, суд здійснив власний розрахунок пені за допомогою програми «Законодавство» за зобов'язаннями лютого 2022 року на суму 76959,55 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, яка складає 16319,64 грн.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 17598,58 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 1471,82 грн слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно з наданим розрахунком позивач нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних в сумі 7659,08 грн, з яких:

- за зобов'язаннями січня 2022 року на суму 6834,73 грн за період з 16.03.2022 по 31.01.2025 в сумі 590,96 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2022 року на суму 84226,73 грн за період з 16.04.2022 по 31.01.2025 в сумі 7068,12 грн (а.с. 10).

Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за період з 24.02.2025 по 28.02.2022, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за допомогою програми «Законодавство» за зобов'язаннями лютого 2022 року на суму 76959,55 грн за період з 16.04.2022 по 31.01.2025, які складають 6458,28 грн.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 7049,24 грн за період з 16.03.2022 по 31.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 609,84 грн слід відмовити.

Згідно з наданим розрахунком позивач нарахував та пред'явив до стягнення інфляційні втрати в сумі 33037,54 грн, з яких:

- за зобов'язаннями січня 2022 року на суму 6834,73 грн за період з 01.04.2022 по 31.01.2025 в сумі 2746,16 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2022 року на суму 84226,73 грн за період з 01.05.2022 по 31.01.2025 в сумі 30291,38 грн (а.с. 10-11).

Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми «Законодавство» за зобов'язаннями лютого 2022 року на суму 76959,55 грн за період з 01.05.2022 по 31.01.2025, які складають 27677,81 грн.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 30423,97 грн за період з 01.04.2022 по 31.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2613,57 грн слід відмовити.

Наведені у додаткових поясненнях позивача заперечення суд вважає безпідставними, оскільки правова позиція щодо застосування статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вже сформульована Верховним Судом, зокрема, у справі № 908/1162/23.

Так, Об'єднана палата КГС ВС прямо вказала, що достатньою підставою для поширення дії статті 13-1 на відповідні правовідносини є загальновідомий факт тимчасової окупації території, що не потребує окремого доказування, а наслідком є заборона передачі енергоресурсу відповідачу. За таких обставин посилання позивача на інший період розрахунків, технічну неможливість одномоментного припинення постачання, неочікуваність військової агресії чи буквальне тлумачення терміну «переміщення» не спростовують встановленої заборони на постачання енергоресурсу споживачу (як платне так і безоплатне), який знаходиться на тимчасово окупованій території, та не можуть бути визнані підставою для відступу від висновків Верховного Суду.

Суд враховує вищезазначені висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.

Територія Біловодської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області визнана тимчасово окупованою з 24.02.2022 в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування ч. 1 статей, а саме - за рішенням Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд зазначає, що дія останнього розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі.

Отже, з 24.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу та будь-якого іншого його «переміщення» на окуповану територію.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 83794,33 грн, пеню в сумі 17598,58 грн, 3% річних в сумі 7049,24 грн, інфляційні втрати в сумі 30423,97 грн, всього 138866,12 грн.

У задоволенні решти позову слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2230,28 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю частково.

2. Стягнути з Біловодського професійного аграрного ліцею Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, будинок 36, код ЄДРПОУ 02541071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116,код ЄДРПОУ42399676) борг в сумі 83794,33 грн, пеню в сумі 17598,58 грн, 3% річних в сумі 7049,24 грн, інфляційні втрати в сумі 30423,97 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2230,28 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025.

Суддя Олена ФОНОВА

вих. №

24.11.2025

Надр. 1 прим.

1- до справи

2- позивачу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденко, 1, м. Київ, 04116) до електронного кабінету

3- представнику позивача - адвокату Овчаруку О.О. - до електронного кабінету

4- відповідачу Біловодському професійному аграрному ліцею Луганської області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Аграрна, будинок 36) не направляється відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта»; на адресу електронної почти: byh115@i.ua; + повідомлення на сайті суду

Внесено до ЄДРСР

24.11.2025

__________ Світлана АВІЛОВА

Попередній документ

132042099

Наступний документ

132042101

Інформація про рішення:

№ рішення:	132042100
№ справи:	913/79/25
Дата рішення:	24.11.2025
Дата публікації:	26.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Луганської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (01.12.2025)
Дата надходження:	01.12.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості