вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1773/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/1773/25
за позовом Фермерського господарства “Волошка», с. Пологи-Вергуни Київської
області
до Приватного підприємства “Контраст», м. Бориспіль
про стягнення 126 155,95 грн
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Фермерське господарство “Волошка» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 23.05.2025 до Приватного підприємства “Контраст» (далі - відповідач) про стягнення 126 155,95 грн, з яких: 116 508,00 грн заборгованість з повернення коштів, сплачених покупцем за непоставлений товар у вигляді попередньої оплати за договором поставки нафтопродуктів № 39 від 11.05.2022, 9 009,55 грн інфляційні нарахування та 638,40 грн пені.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.07.2025.
30.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 30.06.2025 (вх. № суду 9096/25) про проведення підготовчого засідання 02.07.2025 за відсутності представника позивача.
Відповідач в підготовче засідання 02.07.2025 не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету одержувача 02.06.2025.
Ухвалою суду від 02.07.2025 відкладено підготовче засідання на 11.08.2025.
07.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 07.08.2025 (вх. № 10940/25), в якому позивач підтримує позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи 11.08.2025 за відсутності його повноважного представника.
У підготовче засідання 11.08.2025 представник відповідача не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Ухвалою суду від 11.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2025.
29.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 29.08.2025 (вх. № 11911/25), в якому позивач підтримує позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи 03.09.2025 за відсутності його повноважного представника.
В судове засідання 03.09.2025 відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкладено розгляд справи по суті на 13.10.2025.
10.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 09.10.2025 (вх. № 13979/25), в якому позивач підтримує позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи 13.10.2025 за відсутності його повноважного представника
В судове засідання 13.10.2025 відповідач вкотре не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Так, згідно з ч.ч. 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до Довідок про доставку електронних листів - ухвал суду про відкриття провадження у справі та ухвал про відкладення, документи були доставлені до електронного кабінету одержувача - ПП «Контраст» (відповідач).
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/1773/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 02.06.2025 процесуальний строк не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило, правову позицію у справі відповідач не висловив.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд
11 травня 2022 року між Фермерським господарством «Волошка» (покупець, позивач) та Приватним підприємством «Контраст» (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 39, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався передати у власність позивача нафтопродукти (товар) партіями, в кількості та асортименті, за цінами, вказаними в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору та виставляються відповідачем у відповідності із ним, а позивач зобов'язувався оплатити поставлений товар та прийняти його на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони розуміють та погоджуються, що всі поставки товару, що матимуть місце після укладання даного договору будуть здійснюватися у відповідності із ним. При цьому, документи, що підтверджують поставку товару, в тому числі, але не обмежуючись: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей тощо, можуть не містити реквізитів та/або посилань на даний договір.
Згідно п. 3.1 договору ціну договору становить сума вартості всіх поставок нафтопродуктів за договором. Кількість, ціна та якість товару на кожну окрему поставку визначається в національній валюті України та встановлюється у рахунках-фактурах, які є невід?ємною частиною договору.
Ціна на нафтопродукти, що постачаються за цим договором, на кожну окрему поставку визначається на момент їх поставки, тобто виписки рахунку-фактури на оплату (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору ціна на нафтопродукти дійсна протягом строку, на який виписується рахунок-фактура (протягом одного дня).
Для оплати товару відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 1417 від 04.11.2024 на суму 116 508,00 грн (паливо дизельне ULSD 10ppm EN 590 (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) кількість 2 660 л).
Обов?язок щодо оплати товару вважається виконаним у день зарахування коштів на поточний рахунок відповідача (п. 3.7 договору).
Позивач здійснив попередню оплату товару на суму 116 508,00 грн., що підтверджується копіями платіжної інструкції № 575 від 04.11.2024 на суму 116 508,00 грн та виписки з банківського рахунку позивача за 04.11.2024.
Згідно п. 4.1 договору відповідач зобов?язується в порядку та на умовах, зазначених у договорі, передати у власність позивача товар, зазначений у відповідному рахунку-фактурі та у відповідності із ним (щодо видів нафтопродуктів, кількості, за ціною та на суму, визначених відповідним рахунком-фактурою).
Передача товару здійснюється силами відповідача, а саме відповідач доставляє товар позивачу власним автотранспортом або відвантажує товар безпосередньо на АЗС по заправочних талонах.
Відповідно до п. 4.3 договору право власності на товар переходить до позивача в момент його отримання від відповідача, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін та штампами на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Згідно п. 7.4 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за ним.
Пунктом 7.5. договору встановлено, що договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо за місяць до його припинення сторонами не було висловлено у письмовій формі бажання про його припинення.
Позивач зазначає, що з дати здійснення позивачем попередньої оплати (04.11.2024) та до дати звернення позивача з позовом до суду відповідач не здійснив поставку товару на умовах, обумовлених договором поставки нафтопродуктів № 39 від 11.05.2022, що й зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з повернення коштів, сплачених покупцем за непоставлений товар у вигляді попередньої оплати.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 116 508,00 грн., проте товар позивачу відповідачем поставлений не був.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 15.04.2025 з вимогою повернення коштів у розмірі 116 508,00 грн (докази направлення наявні в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б поставку товару позивачу, повернення сплачених позивачем грошових коштів або спростовували б доводи позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 116 508,00 грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача 9 009,55 грн інфляційних нарахувань (за період листопад 2024 року-квітень 2025 року) та 638,40 грн пені за період з 05.11.2024 по 23.05.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 5.1 договору у випадку несвоєчасного відпуску товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 1 % від вартості товару, визначеної у рахунку-фактурі, за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку, що діяла в період, за який нарахована пеня.
Пунктом 5.4 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання здійснюється за весь період прострочення, починаючи від дня, коли зобов?язання мало бути виконане.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
15 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою щодо повернення грошових коштів, в якій просив відповідача повернути сплачені грошові кошти.
На підтвердження направлення цієї вимоги відповідачу позивач долучив до матеріалів справи копію фіскального чеку від 15.04.2025, опис вкладення та поштову накладну від 15.04.2025.
Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучений трекінг відстеження відправлення Укрпошти, з якого вбачається, що рекомендований лист був вручений відповідачу 23.04.2025.
Оскільки момент прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару позивачу встановити неможливо, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою та задоволенню судом не підлягає.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 9 009,55 грн інфляційних нарахувань, нарахованих на суму неповернутих коштів 116 508,00 грн за період листопад 2024 року - квітень 2025 року, оскільки претензія-вимога про повернення попередньої оплати була направлена 15.04.2025, отримана відповідачем 23.04.2025, прострочення відповідача виникло з 01.05.2025, а позивачем заявлено до стягнення інфляційних нарахувань розрахованих по квітень 2025 року (включно).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Контраст» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 1, код ЄДРПОУ 13706055) на користь Фермерського господарства «Волошка» (08463, Київська область, Бориспільський район, с. Пологи-Вергуни, вул. Макаренка, 27, код ЄДРПОУ 31010286) 116 508 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот вісім) грн 00 коп заборгованості та 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 43 коп судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.11.2025 року.
Суддя О.О. Христенко