ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/10316/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/10316/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» (03164, місто Київ, вул. Чорнобильська, 24/26, кв. 54; код ЄДРПОУ 40334533)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» (04074, місто Київ, вул. Лугова, 13; код ЄДРПОУ 36993709)
про стягнення 125 785 грн 29 коп.,
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» про стягнення основного боргу у розмірі 91 400 грн, 3 % річних у розмірі 7 948, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 437, 24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між 17.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» було укладено Договір на виконання проектних робіт №П/05-22П/ТХ. За умовами Договору Позивач взяв на себе зобов'язання з виконання проектних робіт по об'єкту «Будівництво Свято-Покровського храму, воскреслої школи, столової для малозабезпечених, странно-приїмчиського готелю та інших приміщень у складі релігійного багатофункціонального комплексу, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 5а», а саме проектування підземного паркінгу з механізованими паркувальними модулями (МПМ) стадії «проект» («П») розділу «ТХ» для Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект». Загальна вартість робіт становить 116 400 грн 00 коп.
Позивач свої зобов'язання виконав повністю, що підтверджується накладною №5 від 21.09.2022 та актом №КП 05-22П/ТХ здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції від 22.09.2022, який підписаний сторонами, однак, відповідач свої зобов'язання не виконав, в порушення п. 2.3 Договору.
Оскільки, у Відповідача існує грошове зобов'язання перед Позивачем, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 91 400 грн, 3 % річних у розмірі 7 948, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 437, 24 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що відповідно до положень п. 2.3. Договору № П/05-22П/ТХ від 17.05.2022, укладеного між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного будівництва» та ТОВ «Центрбудпроект.», остаточний розрахунок з Виконавцем за виконані Роботи Замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту Здачіприймання виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця коштів. 21.09.2022 між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного будівництва» та ТОВ «Центрбудпроект.» було підписано Акт № КП/05-22П/ ТХ здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за Договором (копія Акту долучена до позовної заяви). Таким чином, п'ятий банківський день для остаточного розрахунку закінчувався саме 28.09.2022, а початок нарахування 3% річних мав здійснюватися з 29.09.2022.
Крім того, відповідач зазначає, що положеннями/умовами/змістом Договору № П/05-22П/ТХ від 17.05.2022, не передбачено нарахування та сплата додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій та інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають (Положення вказаного Договору не передбачено нарахування будьяких інших грошових зобов'язань, окрім суми основного боргу).
Також, відповідачем у відзиві заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.
Позивачем подано до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що зі сторони позивача присутня помилка при здійсненні розрахунку 3 % річних, оскільки позивачем було взято 5 календарних днів, замість передбачених 5 банківських днів.
Щодо твердження відповідача про невідповідність умовам Договору про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то позивач зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України, то нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, то позивач зазначає, що згідно договору остаточний розрахунок з Виконавцем за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 пяти банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі приймання виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця коштів по 28.09.2022 включно, тобто про порушення свого права остаточно позивач дізнався 28.09.2022, коли замовник остаточно не виконав свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, а не з24.05.2022 як зазначає відповідач у відзиві, коли була часткова оплата. Відтак, твердження відповідача є помилковим про те, що позивачем подано позовну заяву лише 19.08.2025, тобто після спливу трирічного строку, який закінчився 24.05.2025.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вказує, що у поданій ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного будівництва» відповіді на відзив, Позивач не спростував зазначені ТОВ «Центрбудпроект.» головні підстави для відмови в задоволенні позову, зокрема, щодо помилковості визначення ціни позову. Також зазначено про те, що Позивач - ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного будівництва» є юридичною особою, але не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
05.09.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/10316/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи ).
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві міститься заява про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
27.10.2025 через відділ документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив на позовну заяву міститься заява про визнання поважності причини пропуску та поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі №910/10316/25 від 23.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» про поновлення строку для подання відзиву у справі №910/10316/25 від 17.10.2025 задоволено, поновлено строк представнику відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» для подання відзиву у справі №910/10316/25, долучено до матеріалів справи відзив представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» про визнання поважності причини пропуску та поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі №910/10316/25 від 23.10.2025 задоволено. Визнано поважними причини неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» відповіді на відзив у справі №910/10316/25 від 23.10.2025. Поновлено строк представнику позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» для подання відповіді на відзив у справі №910/10316/25.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
17.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інститут гаражного будівництва» (далі - Виконавець) було укладено Договір №5/05-22П/ТХ, згідно п.1.1 Замовник доручає,а Виконавець відповідно до умов даного Договору та Завдання на проектування приймає на себе виконання проектних робіт по об'єкту: «Будівництво Свято-Покровського храму, воскреслої школи, столової для малозабезпечених, странно-приїмчиського готелю та інших приміщень у складі релігійного багатофункціонального комплексу, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 5а», проектування підземного паркінгу з механізованими паркувальними модулями (МПМ) стадії «Проект» («П») розділу «ТХ».
Загальна вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невідємною частиною даного Договору, становить 116 400 грн. Базисна ціна: 97 000 грн. Крім цього, ПДВ 20% 19 400 грн (пп. 2.1 п. 2.1 Договору).
За розробку проектної документації Замовник здійснює оплату Виконавцю шляхом перерахування коштів на його рахунок у розмірі 116 400 грн, у т.ч. ПДВ 20 % 19 400 грн (пп. 2.2 п. 2 Договору).
Оплата робіт за розробку проектної документації проводиться Замовником в два етапи:
перший етап: протягом 5 банківських днів з моменту укладення Договору Замовник перераховує на банківський рахунок Виконавця кошти у розмірі 50 % ціни Робіт, зазначеної в п. 2.2 Робіт;
другий етап: остаточний розрахунок з Виконавцем за виконанні Роботи Замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця коштів у розмірі 50 % ціни Робіт, зазначеної в п. 2.2 Договору (пп. 2.3 п. 2 Договору).
Перелік документації, необхідної для здачі Виконавцем виконаної роботи на певних етапах та після закінчення договору, визначається Замовником згідно з Завданням на проектування або іншими додатковими угодами (пп. 3.1 п. 3 Договору).
Проектувальник передає Замовнику Проектну документацію на паперовому носії у 5 примірниках по накладній з оформленням Актом Здачі-приймання Проектної документації. Додаткові примірники документації, які видаються на прохання Замовника сплачуються додатково, після письмового замовлення та сплати за рахунком (пп. 3.2 п. 3 Договору).
Протягом 5 календарних днів з дня отримання Проектної документації та Акту Здачі-приймання Проектної документації за даним Договором Замовник зобов'язаний направити Виконавцю підписаний Акт Здачі-приймання Проектної документації або мотивовану відмову від приймання робіт (пп. 3.5. п. 3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Згідно пп. 6.1 п. 6 Договору, Виконавець починає виконання Робіт після підписання Договору та отримання від Замовника вихідних даних на проектування згідно п. 2.
Відповідно до розділу 9 встановлено строк дії договору, зокрема, пп. 9.1 п. 9 строк початок 17.05.2022; закінчення 31.12.2022, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни, який є Додатком №1 до Договору, Сторонами досягнуто погодження про розмір договірної ціни на виконання робіт по Договору №П/05-22П/ТХ від 17.05.2022 в сумі 116 400 грн. Базисна ціна: 97 000 грн. Крім цього, ПДВ 20 % 19 400 грн. У тому числі Виконавцю - 116 400 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 19 400 грн. Цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між Виконавцем та Замовником.
Сторонами підписано накладну №5 від 21.09.2022, в якій зазначена проектно-кошторисна документація.
Матеріалами справи встановлено, що Сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт №КП/05-22П/ТХ здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за Договором №КП/05-22П/ТХ від 17.05.2022 від 21.09.2022, відповідно до якого проектна документація задовольняє умовами договору і належним чином оформлена: ціна платіжного етапу, що здається складає: 116 400 грн (у тому числі, ПДВ 20 % - 19 400 грн).
Позивач звернувся до відповідача із листом від 28.05.2025 №18/05-25, в якій зазначено, що сума заборгованості відповідача станом на 28.05.2025 складає 91 400 грн, а тому просив негайно погасити заборгованості.
Однак лист від 28.05.2025 №18/05-25 позивача був залишений без відповіді та задоволення.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просив залишити без розгляду подану позивачем відповідь на відзив, оскільки останній є юридичною особою, але не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Так, 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та яким внесено зміни до ряду статтей ГПК України.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України (в редакції, чинній з 04.11.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно з частиною 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У даному випадку подані до суду позивачем позовну заяву, відповідь на відзив подані до суду в паперовій формі, так як у позивача відсутній зареєстрований електронний кабінет, при цьому вказані процесуальні заяви були надіслані відповідачу шляхом поштового направлення.
Таким чином суд вирішив відмовити відповідачу у його заяві про залишення без розгляду відповіді на відзив позивачу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: розрахунку ціни позову; Договору №5/05-22/5/ТХ від 17.05.2022 з додатками; накладної №5 від 21.09.2022; акту №КП/05-22П/ТХ здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції; картки рахунку сальдо на 12.08.2025; листа №18/05-25 від 28.05.2025 з доказами направлення відповідачу; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2022-28.05.2025; статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання»; Протоколу №1 загальних зборів учасників від 03.03.2016; наказ №1-К від 10.03.2016 «Про призначення на посаду директора»; Договору №18/04/2024 про надання правової (правничої) допомоги від 18.04.2024, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 ЦК України.
Частиною 1 ст. 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
За змістом укладеного сторонами Договору та додатків до нього замовником було доручено Виконавець відповідно до умов даного Договору та Завдання на проектування приймає на себе виконання проектних робіт по об'єкту: «Будівництво Свято-Покровського храму, воскреслої школи, столової для малозабезпечених, странно-приїмчиського готелю та інших приміщень у складі релігійного багатофункціонального комплексу, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 5а», проектування підземного паркінгу з механізованими паркувальними модулями (МПМ) стадії «Проект» («П») розділу «ТХ».
Сторонами було розподілено оплату робіт за розробку проектної документації в два етапи.
Оплата робіт за розробку проектної документації проводиться Замовником в два етапи:
перший етап: протягом 5 банківських днів з моменту укладення Договору Замовник перераховує на банківський рахунок Виконавця кошти у розмірі 50 % ціни Робіт, зазначеної в п. 2.2 Робіт;
другий етап: остаточний розрахунок з Виконавцем за виконанні Роботи Замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця коштів у розмірі 50 % ціни Робіт, зазначеної в п. 2.2 Договору (пп. 2.3 п. 2 Договору).
На виконання умов Договору, Сторонами підписано накладну №5 від 21.09.2022, в якій зазначена проектно-кошторисна документація.
Так, Сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт №КП/05-22П/ТХ здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за Договором №КП/05-22П/ТХ від 17.05.2022 від 21.09.2022, відповідно до якого проектна документація задовольняє умовами договору і належним чином оформлена: ціна платіжного етапу, що здається складає: 116 400 грн (у тому числі, ПДВ 20 % - 19 400 грн).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, з урахуванням погоджених сторонами строків оплати послуг (п. 2.3 Договору), відповідач мав здійснити оплату до 28.09.2022 включно.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладення сторонами договору №П/05-22П/ТХ від 17.05.2022, було спрямоване на виконання робіт позивачем та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню оплати їх вартості.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача за договором №П/05-22П/ТХ від 17.05.2022, складає 91 400 грн та підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, строк оплати якої настав, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу в зв'язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7 948, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 437, 24 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Щодо правильного визначення початку періоду прострочення суд зазначає, що відповідачем у відзиві, а також позивачем у наданій суду відповіді на відзив не заперечується той факт, що відповідно до умов Договору відповідач здійснює розрахунок за виконанні роботи Позивача протягом 5 банківських днів з дати підписання Сторонами Акті здачі-приймання виконаних робіт. Відповідно до матеріалів справи, сторонами підписано акт №КП/05-22/ПТХ здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за Договором - 22.09.2022, а відтак, п'ятий банківський день для остаточного розрахунку тривав до 28.09.2022 включно, а початок строку нарахування 3 % річних мав здійснюватися з 29.09.2022.
Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач допустив арифметичну помилку при обчисленні 3% річних, а тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 7 887,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 437, 24 грн.
Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Подану заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що предметом позову, є вимоги про стягнення грошових коштів, як вважає Позивач заборгованості, що виникла за Договором № П/05-22П/ТХ від 17.05.2022р. При цьому, Позивачем було зазначено, що заборгованості у ТОВ «Центрбудпроект.» за укладеним Договором виникла згідно п. 2.3., де передбачено оплату - протягом 5 банківських днів з моменту укладення Договору, тобто з 24 травня 2022 року (останній день платежу). Тобто, починаючи з 24 травня 2022 року Позивач - ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного будівництва» був добре обізнаний про порушення своїх прав та саме з цієї дати виникло право вчиняти дії для захисту порушених своїх прав, як вважає позивач про стягнення заборгованості.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відтак, Позивач подав позов до суду 19.08.2025, тобто після спливу трирічного строку, який закінчився 24.05.2025, тобто майже три місяці назад.
Представник позивача подав заперечення щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, та зазначив, що порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно умов Договору, остаточний розрахунок з Виконавцем за виконані Роботи Замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання Сторонами Акту Здачі приймання виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок Виконавця коштів по 28.09.2022 включно. Тобто про порушення свого права остаточно позивач дізнався 28.08.2022, коли Замовник остаточно не виконав свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, а не з 24.05.2022 як зазначає відповідач в своєму відзиві, коли була часткова оплата, оскільки чинним законодавством не заборонена часткова оплата в різному процентному співвідношенні до остаточного розрахунку за надані послуги до дати яка зазначена в умовах договору. Відтак, твердження відповідача, на думку позивача, є помилковим, щодо того, що позивач подав позов до суду лише 19.08.2025, тобто після спливу трирічного строку, який закінчився 24.05.2025.
Відповідно до п.9.1 Договору, Строк початок - 17.05.2022; закінчення - 31.12.2022, та діє до повного виконання Сторонами свої зобов'язань.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».
04.09.2025 в набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).
Матеріалами справи встановлено, позовна заява пред'явлена до суду - 19.08.2025, з урахуванням викладеного, враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, поданий позов є таким, що пред'явлений в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» (04074, місто Київ, вул. Лугова, 13; код ЄДРПОУ 36993709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» (03164, місто Київ, вул. Чорнобильська, 24/26, кв. 54; код ЄДРПОУ 40334533) суми основного боргу у розмірі 91 400 (дев'яносто одна тисяча чотириста) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 7 887 (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 437 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять сім) грн 24 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудпроект» (04074, місто Київ, вул. Лугова, 13; код ЄДРПОУ 36993709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інститут гаражного об'єднання» (03164, місто Київ, вул. Чорнобильська, 24/26, кв. 54; код ЄДРПОУ 40334533) судовий збір у розмірі 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн 55 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА