ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/7103/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши подання приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Поінт»
до Фізичної особи-підприємця Балашової Ольги Олегівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «Ліко-Холдінг»
про стягнення 266016,76 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/7103/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Поінт» задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Балашової Ольги Олегівни суму основного боргу у розмірі 227583 грн 75 коп., пеню у розмірі 25759 грн 91 коп., 3% річних у розмірі 2180 грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 10492 грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 3990 25 коп.
20.12.2023 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
24.11.2025 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - Фізичної особи-підприємця Балашової Ольги Олегівни.
Розглянувши вказане подання, суд дійшов висновку відмовити в його задоволення, зважаючи на такі обставини.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, з системного аналізу вище наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Водночас суд звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».
Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17.
Варто зауважити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Нормами п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Подання приватного виконавця обгрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича перебуває відкрите виконавче провадження НОМЕР_4 від 21.02.2024 з виконання наказу №910/7103/23 від 20.12.2023, виданого Господарським судом міста Києва, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Балашової Ольги Олегівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Поінт» суми основного боргу у розмірі 227583 грн 75 коп., пені у розмірі 25759 грн 91 коп., 3% річних у розмірі 2180 грн 54 коп., інфляційних втрат у розмірі 10492 грн 56 коп. та судового збору у розмірі 3990 грн 25 коп.
21.02.2024 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, арешт коштів боржника, стягнення основної винагороди приватного виконавця, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Приватний виконавець зазначає, що з метою виявлення майна, що зареєстровано за боржником на праві приватної власності та встановлення його місця знаходження, до реєстраційних органів були направлені відповідні запити приватного виконавця, а також електронні запити (з використанням АСВП) до МВС України, ПФУ, ДПС України.
Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), боржник має відкриті рахунки в АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК».
Згідно з інформацією, отриманою приватним виконавцем через Автоматизовану систему виконавчих проваджень, залишок коштів на рахунках боржника недостатній для погашення боргу за виконавчим провадженням.
Відповідно до відповіді ПФУ боржник отримує дохід в Приватному підприємстві Фірмі «Соі», однак остання дата зарахування доходу відбулось у січні 2024 року.
Як зазначає приватний виконавець, в подальшому раз на два тижні ним здійснювалися запити для виявлення місця роботи боржника, відкритих рахунків та інформації щодо отримання боржником пенсії. За інформацією Головного управління Держпраці у Київській області, боржник не є власником великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових і водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, об'єктів нафтогазового комплексу не зареєстрований.
Відповідно до інформації МВС України за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Згідно з відповіддю Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за боржником не виявлено.
Згідно з відповіддю Національної комісії цінних паперів та фондового ринку щодо боржника відсутні відомості серед власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств.
Відповідно до відповіді Держгеокадастру у місті Києві та Київській області за боржником земельні ділянки не зареєстровані; згідно з відповіддю АТ «Українська залізниця» у боржника відсутні відомості щодо зареєстрованого за ним будь-якого майна.
Згідно з відповіддю Відділу контролю за обігом зброї Національної поліції у м. Києві боржник власником зареєстрованої мисливської нарізної, гладкоствольної, газової, холодної зброї та власником зареєстрованого пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії не перебуває.
Відповідно до відповіді Державної авіаційної служби України за наявною інформацією в Державіаслужбі, у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна не зареєстровані.
Згідно з відповіддю ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» боржник не зареєстрований як власник (утримувач) тварин.
Відповідно до відповіді КА КМР «КМ БТІ» згідно з даними реєстрових книг КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» кв. АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.
Приватний виконавець вказує, що 06.10.2025 надійшла відповідь з Державної міграційної служби України, відповідно до якої встановлено, що на ім'я ім'я Балашової Ольги Олегівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 17.09.2024 ВОД № 3 Управління оформлення документів, що підтверджують громадянство України ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 13.02.2013 органом видачі 8024 строком дії до 13.02.2023, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 11.07.2017 органом видачі 8079.
Згідно з відповіддю Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у міста Києва та Київській області Балашова Ольга Олегівна зареєстрована за адресою, яка зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 .
22.02.2024 приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт. Двері до квартири ніхто не відчинив, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, не виявлено.
30.09.2025 приватним виконавцем здійснено виходи за адресою реєстрації боржника. На неодноразові дзвінки та стуки в двері зачиненої квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти.
30.09.2025 на адресу реєстрації боржника надіслано рекомендованим листом виклик приватного виконавця (трек-номер поштового відправлення: 0601197664391), яким зобов'язано боржника з'явитися до офісу приватного виконавця 14.10.2025 об 14:00 год., для надання відомостей та пояснень щодо сплати боргу.
Боржник за викликом приватного виконавця не з'явився, письмових пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа, декларації про доходи та майно за формою встановленою Міністерством юстиції України, інших документів та відомостей (інформації), перелік яких визначений у виклику виконавця, боржником виконавцю не надав, заяв та/або клопотань про перенесення дати та/або часу прийому не надходило, про що було складено відповідний акт приватного виконавця.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що за боржником на право власності не зареєстроване нерухоме майно.
Приватний виконавець вказує, що наразі в ході примусового виконання рішення суду ним було стягнуто 35205,40 гривень.
Зважаючи на викладені обставини, приватний виконавець просить задовольнити його подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - Балашової Ольги Олегівни до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_4.
Суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) у якій визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Тобто, суд наголошує на тому, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника (керівника боржника) у праві виїзду за кордон.
Водночас статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Суд зауважує, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду законом передбачено не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Тобто, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести у своєму поданні, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Так, розглянувши подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні докази того, що керівник боржника вчиняє свідомі діяння, які спрямовані на ухилення від виконання судового рішення у цій справі.
Зокрема, судом встановлено, що виклик виконавця від 30.09.2025 боржником не було отримано, виклик повернувся на адресу відправника у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень за ідентифікатором пошуку 0601197664391).
Враховуючи вище наведені норми права та встановлені обставини суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до боржника такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Балашової Ольги Олегівни.
Керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - Балашової Ольги Олегівни у справі №910/7103/23.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Спичак