ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2025Справа № 910/1582/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг"
про визнання пунктів договору недійсними, внесення змін до договору
за участі представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Твердохліб М.В.
Приватне комунально-побутове підприємство "Теплокомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг", в якій просило: визнати недійсними пункти 5.1 та 5.4 Договору постачання природного газу №1386-НГТ-17 від 29.06.2021, укладеного між Приватним комунально-побутовим підприємством "Теплокомунсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг"; внести зміни до Договору постачання природного газу №1386-НГТ-17 від 29.06.2021 шляхом його доповнення пунктами 5.1-1 та 5.8 у наступній редакції: "5.1-1. Крім випадків, передбачених пунктом 5.8 цього Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору". " 5.8. Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості з різниці в тарифах підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків встановленому законодавством. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вимушено погодив вкрай невигідні для нього договірні умови у зв'язку з існуванням тяжкої обставини - необхідності забезпечити проведення опалювального сезону 2021-2022 років на території Бучанської, Ірпінської та Гостомельської територіальної громади, для чого необхідна закупівля природного газу у відповідача, при наявному мораторію на підвищення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 клопотання Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив задоволено повністю. Продовжено Приватному комунально-побутовому підприємству "Теплокомунсервіс" процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 19.03.2025 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 клопотання Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" про витребування доказів залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 клопотання Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" про призначення судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/1582/25 судову економічну експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судового експерта поставити наступні питання: - який відсоток в собівартості послуг центрального теплопостачання ПКПП "Теплокомунсервіс" складає вартість природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз трейдинг"? Який розмір у процентному співвідношенні становить сума не відшкодованої ПКПП "Теплокомунсервіс" заборгованості з різниці в тарифах центрального теплопостачання населенню на 2021-2022 роки, зазначених у Протоколах засідань територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості КОВА з різниці в тарифах № 2 від 07.11.2022 № 8 від 20.12.2022 до суми боргу ПКПП "Теплокомунсервіс" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз трейдинг" у розмірі 8 942 297,20 грн за договором постачання природнього газу від 29.06.2021 № 1386-НГТ-17? Зупинено провадження у справі № 910/1582/25 до отримання висновку судової експертизи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 910/1582/25 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
28.08.2025 матеріали справи № 910/1582/25 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах відсутні тяжкі обставини, оскільки позивач для забезпечення опалювального періоду 2021/2022 років був вільний у виборі будь-якого продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку. Так, умови договору щодо порядку оплати природного газу не становлять вкрай невигідного (кабального) характеру для позивача. Також, не допускається визнання недійсними істотних умов договору без визнання недійсним договору повністю. Одночасно, позивачем не доведено істотної зміни обставин для внесення змін до договору за рішенням суду.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що виконуючи суспільно-важливу функцію із забезпечення проведення опалювального сезону для населення на території здійснення ліцензійної діяльності з виробництва і постачання теплової енергії, позивач не мав вибору укладати чи не укладати договір постачання природного газу з відповідачем, задля недопущення припинення надання послуг. У той же час, користуючись монопольним статусом на ринку, відповідач установив заздалегідь невиконуваний порядок розрахунків за постачання природного газу, у зв'язку з чим Антимонопольним комітетом України накладався штраф щодо зловживання відповідачем монопольним становищем. Крім того, тарифи, за якими населення оплачує дані послуги, є нижчими за економічно обґрунтовані тарифи, при цьому з державного бюджету у 2022 - 2023 роках відсутня компенсація заборгованості з різниці в тарифах, що було гарантовано державою в умовах дії мораторію на підвищення цін на комунальні послуги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.06.2021 між позивачем, як Споживачем, та відповідачем, як Постачальником, укладено Договір постачання природного газу №1386-НГТ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.
У пункті 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини, а не для перепродажу.
За змістом пункту 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 до червня 2024 року. Так, з червня 2021 року до червня 2022 року - в кількості 10342,400 тис.куб.метрів (п. 2.1.1); на період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються Сторонами окремими додатковими угодами до Договору (п. 2.1.2).
Відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У пункті 4.1 Договору визначено порядок встановлення ціни та зміни ціни на природний газ.
Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за природний газ (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021, жовтень 2022, жовтень 2023, листопад 2021, листопад 2022, листопад 2023, квітень 2022, квітень 2023, квітень 2024, травень 2022, травень 2023, травень 2024) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Відповідно до пункту 5.4 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30 червня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 Договору).
До Договору вносилися зміни щодо визначення ціни природного газу (п. 4.1. розділу 4 ), а саме: Додатковою угодою №1 від 29.06.2021, Додатковою угодою №2 від 23.07.2021, Додатковою угодою №3 від 25.08.2021, Додатковою угодою №4 від 20.09.2021, Додатковою угодою №5/1 від 20.10.2021.
Додатковою угодою №5 від 01.10.2021, окрім ціни природного газу, викладено в новій редакції пункт 5.1. розділу 5 «Порядок та умови проведення розрахунків»: 5.1. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього місяця числа, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Підпункти 5.1.1., 5.1.2., 5.1.3., 5.1.4. розділу 5 «Порядок та умови проведення розрахунків» виключено.
Додатковою угодою №10 від 20.01.2022 викладено в новій редакції пункт 5.1. розділу 5 «Порядок та умови проведення розрахунків»: П. 5.1. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: П 5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником в розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого),здійснюється Споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; П. 5.1.2. Оплата 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; П. 5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого). П. 5.1.4. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачу газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Додатковою угодою №11 від 20.01.2022, Додатковою угодою № 12 від 26.04.2022 до Договору вносилися зміни щодо визначення ціни природного газу (п. 4.1. розділу 4 Договору).
Додатковою угодою №13 від 14.10.2022 сторони дійшли згоди призупинити постачання природного газу за Договором через 6 календарних днів з дня підписання додаткової угоди.
При зверненні з даним позовом позивач зауважив, що сума невідшкодованої позивачу заборгованості з різниці в тарифах підтверджується витягами з протоколів Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, і за час постачання газу за Договором, а саме станом на 01.10.2022 становить 12 252 043,00 грн.: - станом на 01 липня 2022 року згідно протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 2 від 07.11.2022 для ПКПП «Теплокомунсервіс» узгоджено обсяг заборгованості в різниці в тарифах в розмірі- 7 230 750,00 грн. - станом на 01 жовтня 2022 року згідно протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 8 від 20.12.2022 для ПКПП «Теплокомунсервіс» узгоджено обсяг заборгованості в різниці в тарифах в розмірі - 5 023 293,00 грн.
Разом із цим, в опалювальному періоді 2021-2022 років діяли тарифи для населення, що встановлені рішеннями виконавчого комітету Бучанської міської ради від 18.12.2018 № 661, рішеннями виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.09.2021 № 132/12, рішеннями виконавчого комітету Гостомельської селищної ради від 06.12.2021 № 278.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того, щоби визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме у момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Для визнання правочину недійсним з наведеної вище підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини.
Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про ринок природного газу" одними із принципів функціонування ринку природного є вільна торгівлю природним газом та вільний вибір постачальників природного газу.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника.
Згідно частиною другою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, позивачем не доведено, що для забезпечення опалювального періоду 2021/2022 років він не мав вільного вибору продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку, а не тільки шляхом отримання природного газу від відповідача.
Судом ураховані посилання позивача на те, що ціни на природний газ у відповідача були значно нижчими за ринкові, однак дані обставини свідчать про обрання позивачем найвигіднішої пропозиції на ринку, а не наявність невигідних умов.
Крім того, позивач посилався в якості тяжкої обставини на відсутність компенсації із державного бюджету в 2022 - 2023 роках заборгованості з різниці в тарифах, що визначена у протоколах Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, що впливає на порядок розрахунків за договором.
Однак, дані обставини не є такими, що виникли станом на час укладення договору постачання природного газу від 26.06.2021 №1386-НГТ-17, та не впливають на приватно-господарські правовідносини сторін за ним.
До того ж, для застосування статті 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
У постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/9626/20 викладено правовий висновок про те, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.
Також, у постанові від 12.08.2021 у справі №910/4288/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що для застосування статті 233 ЦК України умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто, такі умови мають бути явно кабальними для особи.
У пункті 5.1 договору передбачено, що 50 % сплачується до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу, та остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
За змістом пункту 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених НКРЕКП постановою від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила) споживач своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Відтак, позивачем не доведено, що спірні умови договору становлять вкрай невигідний (кабальний) характер для позивача, та що укладення такого договору мало місце в зв'язку з тяжкими обставинами.
Сам по собі факт укладання договору на умовах, які позивач суб'єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №21/89б/2011(913/630/20).
До того ж, згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.08.2021 у справі №926/324/20, від 18.11.2021 у справі №907/12/19, від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 02.05.2018 у справі №910/14411/16, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
Щодо позовних вимог про внесення змін до Договору постачання природного газу №1386-НГТ-17 від 29.06.2021 шляхом його доповнення пунктами 5.1-1 та 5.8 у наведеній позивачем редакції, суд зауважує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
У статті 652 ЦК України передбачено, що договір може бути змінений у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У разі істотної зміни обставин суд може змінити договір за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі №927/763/17 закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Судом прийнято до уваги, що позивач просив застосувати такий спосіб судового захисту, як внесення змін до договору, оскільки позивачем не оспорюється визначена Договором ціна природного газу, а також обов'язок його, як споживача, оплатити поставлені обсяги природного газу, у зв'язку з чим порушене право підлягає поновленню у спосіб зміни договірних умов щодо порядку та строків оплати.
Утім, порядок застосування статей 651, 652 ЦК України щодо зміни договору за рішенням суду прямо передбачений у диспозиціях даних статей, та іншого способу застосування не передбачено.
Разом із цим, позивач наявність підстав для зміни умов договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України не довів.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у cправі № 910/6198/24.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 24.11.2025 року.
Суддя К.В. Полякова