ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/7924/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Усатенко І.В., розглянувши
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ЇЖА"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/7924/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ЇЖА"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання права власності.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька їжа" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач) про визнання права власності на транспортний засіб CITROEN SPACE TOURER, серійний номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , 2020 року випуску, колір білий.
Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю зареєструвати за собою право власності на автомобіль CITROEN SpaceTourer 2.0 BlueHDi 180 к.с. АКПП-8, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_2 , яке виникло з договору фінансового лізингу № LFL2FLOWW3DWJ-1 від 27.07.2021р. та договору купівлі-продажу предмету лізину № LFL2FLOWW3DWJ-1 від 28.10.2024 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 позов задоволено повністю та визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька їжа" на транспортний засіб марки CITROEN SPACE TOURER, серійний номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , 2020 року випуску, колір білий.
10.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
10.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи із засад співмірності та розумності.
14.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору в розмірі 12 729,15 грн.
Згідно зі ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відтак, оскільки позивач просить ухвалити додаткове рішення про судові витрати, вирішення питання щодо яких, згідно наведених приписів здійснюється судом без повідомлення учасників справи, суд не призначає судове засідання для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, враховуючи клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір № 26/02 про надання правової допомоги від 26.02.2025, Додаткову угоду № 1 до Договору 26/02 від 26.06.2025 (Додаток № 1), рахунок № 05/11, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 05.11.2025 на загальну суму 30 000,00 грн.
26.02.2025 між Адвокатським об'єднанням «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС» (далі- «Адвокатське об'єднання», «виконавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ЇЖА" (далі-клієнт) укладено договір 26/02 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе обов'язок надавати правову допомогу (юридичний супровід) щодо захисту прав та представництва інтересів клієнт при розгляді всіх справ (в т.ч., але не виключно, цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) в судах будь-якої інстанції, в тому числі в адміністративних та господарських судах, судах загальної юрисдикції, Верховному Суді, інших органах державної влади, в тому числі органах Міністерства юстиції України, органах Державної виконавчої служби будь-якого рівня, органах прокуратури, органах Національної поліції України, у приватних та державних виконавців, органах Міністерства внутрішніх справ України, Сервісних центрах МВС України будь-якого рівня, в будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, у банківських та інших фінансових установах, в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також представляти клієнта у взаємовідносинах з фізичними чи юридичними особами з питань, що стосуються інтересів клієнта.
Відповідно до п. 4.1. - 4.2 Договору, виплати за цим Договором складаються з: а) суми гонорару, що клієнт виплачує Адвокатському об'єднанню; б) сум, що клієнтом виплачуються клієнтом Адвокатському об'єднанню як покриття фактичних витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги за цим Договором (поштові витрати, транспортні витрати та інші документальні витрати необхідні для виконання доручень клієнт).
За надання правової допомоги клієнт виплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, який визначається відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками Сторін, або рахунку, виставленого Адвокатським об'єднанням для оплати погодинної роботи Адвоката згідно із тарифами, погодженими Сторонами. Детальні умови щодо розміру та порядку оплати гонорару Сторони узгоджують у Додатковій угоді до цього Договору.
26.02.2025 між Адвокатським об'єднанням та клієнтом укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатському об'єднанню приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, зокрема, щодо вирішення в судовому порядку спору за позовом ТОВ «ГАЛИЦЬКА ЇЖА» до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання права власності на транспортний засіб CITROEN SPACE TOURER, серійний номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , 2020 року випуску.
Сторони погодили, що за цим Договором в рахунок оплати за надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню грошові кошти з наступним розрахунком:
- оплата за надання правової допомоги щодо супроводу справи в господарському суді першої інстанцій (опрацювання та вивчення письмових доказів, наданих клієнтом, формування правових позицій. опрацювання актуальної та релевантної до спору судової практики Верховного Суду, подання адвокатських запитів, підготовка та подання до суду процесуальних документів (позовної заяви, клопотань, заяв, письмових пояснень) та інші дії необхідні для представництва та захисту інтересів клієнта під час розгляду даної справи в суді) - 2800 грн. за 1 годину роботи адвоката.
- оплата за участь (роботу) адвоката в судових засіданнях в господарському суді у справі по цьому спору - 3000 грн. за один судодень - оплата за 1 судове засідання (в т.ч. підготовче провадження та судовий розгляд), яке відбулось у призначений судом день, незалежно від тривалості цього судового засідання та ухвалених в засіданні процесуальних рішень).
Обсяг та опис виконаних робіт (наданих послуг) щодо правової допомоги за цим Договором фіксуються у Рахунку, що виставляється Адвокатським об'єднанням не пізніше 5 днів після ухвалення господарським судом першої інстанції відповідного судового рішення за результатом розгляду справи у даному
Акт наданих послуг за цим Договором складається у письмовій формі та підписується Сторонами чи їх уповноваженими представниками не пізніше 5 днів після ухвалення господарським судом першої інстанції відповідного судового рішення за результатом розгляду судової справи у даному спорі.
Рахунком № 05/11 передбачено виконані роботи (надані послуги), а саме: опрацювання письмових доказів наданих клієнтом (договорів з банком, актів, заяв, листів та інших документи, які були використані для формування правової позиції та підготовки позовної заяви) 35 сторінок; підготовка та звернення до ТСЦ МВС №4641 з Адвокатським запитом №05/03-01 від 05.03.2025р; підготовка та подання 24.06.2025р. до Господарського суду м. Києва позовної заяви про визнання права власності на транспортний засіб (в т.ч. оформлення позовної заяви в системі Електронний Суд); підготовка та подання 22.07.2025р. до Господарського суду м. Києва заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/7924/25; підготовче засідання 25.08.2025р. у Господарському суді м. Києва (в режимі відеоконференції) у справі №910/7924/25; опрацювання відзиву від 21.07.2025р. відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву та підготовка до судового розгляду справи №910/7924/25 по суті з урахуванням заперечень відповідача у Відзиві; судове засідання 25.09.2025р. у Господарському суді м. Києва (в режим відеоконференції) у справі №910/7924/25; судове засідання 03.11.2025р. у Господарському суді м. Києва (в режимі відеоконференції) у справі №910/7924/25.
Тобто, розмір договірної оплати за виконану адвокатом роботу (надані послуги) складає 30 000,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Судом враховуються заперечення відповідача щодо того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та суттю спору, а тому має бути зменшений.
Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, враховуючи конкретні обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №914/4/20.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності. Так, суд зазначає, що підготовка даної позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відтак, заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору в розмірі 12 729,15 грн, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 163 ГПК, у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.
Предметом позову у справі № 910/7924/25 є вимога про визнання права власності на транспортний засіб, вартість якого відповідно до п.4.1 Договору купівлі-продажу від 28.10.2024р. становить 1 060 762,62 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становив 3 028,00 грн.
Таким чином, товариство за подання позовної заяви сплатило судовий збір у розмірі 12 729,15 грн.
Як було вказано вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 позов задоволено повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ЇЖА" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька їжа" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вулиця Львівська Бічна, будинок 6, ідентифікаційний код 39205696) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч) 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 729 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) 15 коп.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.Усатенко