ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/14376/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" та ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі
За позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично
збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка"
(03039, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 119Х, оф. 23)
2. ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"
(01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1)
та Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас"
(01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1)
про визнання недійсним рішення загальних зборів від 19.03.2024 та від
29.04.2024, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії
Без повідомлення учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" (далі - позивач-1) та ОСОБА_1 (далі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (далі - відповідач 1) та до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним рішення загальних зборів від 19.03.2024 та від 29.04.2024, поновлення ОСОБА_1 на роботі та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №19-03 від 19.03.2024 року та протоколом №29-04 від 29.04.2025 прийняте з порушенням Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас та є таким, що порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійним.
Одночасно із позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити до набрання законної сили рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" та ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" та Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас", за участю третіх осіб: Державного реєстратора Печерського районного в місті Києві державної адміністрації Орел Л.В., Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В. про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (Ідентифікаційний код юридичної особи: 36982901) від 19.03.2024 та від 29.04.2024, скасування реєстраційних дій та поновлення на посаді генерального директора - державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", зокрема, щодо зміни керівника Товариства, організаційної структури, зміни його місцезнаходження, зміни відомостей про керівника, зміни складу підписантів тощо.В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на небажання відповідача сплатити заборгованість у добровільному порядку, а отже, на думку заявника, існує ризик, що незастосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до невиконання або істотного утруднення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, заявником до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Водночас, надані позивачем матеріали не містять жодного доказу вчинення саме відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення чи утруднення від виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також суд приймає до уваги той факт, що із позовом про оскарження рішення загальних зборів від 19.03.2024 та від 29.04.2024 позивачі звернулися до суду у листопаді 2025 року, тобто більше ніж через рік після прийняття оскаржуваних рішень. Водночас, доказів вчинення протягом цього періоду відповідачами дій, які б підтверджували складність або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог, позивачами до матеріалів заяви не представлено, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство «Буд-граніт"" про забезпечення позову.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" та ОСОБА_1 про забезпечення позову.
2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Лиськов