ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/11087/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм», м. Київ
про стягнення 8532,53 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 8532,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на споживання відповідачем за рахунок Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація у період з грудня 2024 по березень 2025 теплової енергії на потреби опалення за відсутності укладеного між сторонами договору.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом станом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу місцезнаходження фізичної особи-підприємця, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02121, м.Київ, вул.Вербицького, буд.34, кв.17.
Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Конверт з ухвалою суду повернувся до господарського суду з відмітками «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
10.12.2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариствм з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» (орендар) та Підприємством (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3102, за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 року №37/172 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 32 літ. А, для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення на площі 36,8 м2 та офісних приміщень на площі 14,7м2.
Згідно з пунктом 2.1 договору №3102 від 10.12.2019 об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 51,5 м2, у тому числі 2 поверх - 51,5 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 2.4 договору №3102 від 10.12.2019 встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акту приймання-передачі об'єкта.
За умовами пункту 3.9 договору №3102 від 10.12.20 оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
Пунктом 4.2.12 договору №3102 від 10.12.20 на орендаря покладено обов'язок самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальниками таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними ним з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.
Відповідно до пункту 9.1 договору №3102 від 10.12.20 останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 10.12.2019 року до 08.12.2022 року.
10.12.2019 року між орендарем, орендодавцем та підприємством-балансоутримувачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а відповідач прийняв у орендне користування нежилі приміщення загальною площею 51,5 м2 (у тому числі ІІ поверх - 51,5 м2 (корисна)), які перебувають на балансі підприємства та розташовані у місті Києві на вулиці Архітектора Вербицького, будинок 32 літ. А.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася, а правовий режим воєнного стану наразі триває.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструція» (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (споживач) було укладено договір №450429 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами п.1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю за адресою Вербицького, 32 теплову енергію у вигляді гарячої води.
З матеріалів справи, у тому числі з Переліку абонентів, які знаходяться на балансі Підприємства, вбачається, що будинок за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А), обладнано лічильником теплової енергії Multісal-602 № 65146702. Згідно з Актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, означений теплолічильник прийнято енергопостачальною організацією на комерційний облік.
Відповідно до підпункту 4.1.1 договору №450429 від 01.10.2012 на постачання теплової енергії покупець зобов'язаний у додатку № 3 та № 3-А вказати всіх субабонентів та орендарів, які підключені до теплових мереж покупця (найменування, адреса, максимальне годинне навантаження, група споживання та інші дані).
За змістом означених додатків до договору №450429 від 01.10.2012 на постачання теплової енергії опалювальна площа орендованого відповідачем за договором приміщення складає 51,5 м2, що становить 4,92 % від загальної опалювальної площі будинку.
Згідно з пунктами 6.3, 6.6 договору №450429 від 01.10.2012 покупець сплачує енергопостачальній організації за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати на ділянці і в системі покупця; за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування хімочищеної води та за тепло в ній по тарифу; за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води. Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.
Умовами пункту 2.2 договору №450429 від 01.10.2012 передбачено, що подача теплової енергії та заповнення системи теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.
Відповідно до пункту 6.6 договору №450429 від 01.10.2012 останній сплачував за постачання теплової енергії на потреби опалення за весь будинок у місті Києві на вулиці Вербицького, 32 (літера А). Протягом терміну дії договору на постачання теплової енергії приміщення означеного будинку були передані у власність, на баланс чи в оренду іншим особам (споживачам), з якими позивач укладав відповідні договори, за якими надавав послуги з розподілу наданої енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення (під час опалювального сезону) пропорційно до опалювальної площі, яку займають споживачі на підставі договорів оренди, купівлі-продажу, а також розрахунковому обслуговуванню споживачів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію. Також, позивач надавав послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з калькуляцією, а споживачі відшкодували Підприємству вартість наведених послуг.
Відповідно до пункту 2.1 договору №450429 від 01.10.2012 постачання теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у додатку № 1 до цього договору.
Умовами пункту 5.1 договору №450429 від 01.10.2012 визначено, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця (Підприємства) та АК "Київенерго". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.
Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.08.2008 року № 1117, передбачено, що включення чи відключення споживача виконується за нарядом підрозділу теплопостачальної організації (пункт 3.11).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав усі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювального періоду 2024-2025 років, що підтверджується наданими актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи у відповідний опалювальний період № 803 від 02.09.2024, а також актом готовності до опалювального періоду №1543 від 09.08.2024.
Теплопостачання нежилого будинку за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 32 здійснювалось в опалювальний період 2024-2025 років на підставі нарядів Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" про включення та відключення теплопостачання. Наведені наряди також підтверджують теплопостачання приміщень відповідача протягом спірного періоду.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина 4 статті 19 Закону).
Статтею 1 Закону визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов'язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввід приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Таким чином, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України. За змістом наведених норм, за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти).
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання.
Як вказує позивач, Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» неодноразово направлявся відповідачу на підписання проект договору про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання з супровідними листами від 29.01.2020 №062/15/1/23-460, від 30.12.2020 №062/15/1/23-5124. Однак, відповідач залишив наведені листи без відповіді та не повернув позивачу підписаний примірник договору.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не уклав з позивачем договору про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання.
Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» також не уклало відповідного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді й безпосередньо з енергопостачальною організацією.
Відповідно до пунктів 3, 23 Правил користування тепловою енергією межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що нежилий будинок за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А) підключений до централізованого опалення. Система централізованого опалення будинку розрахована на забезпечення послугами теплопостачання усіх приміщень зазначеного будинку.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» відповідно до п.6.5 договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 450429 від 01.10.2012 року, в опалювальний період 2024-2025 надавано теплову енергію на потреби опалення будинку по вулиці Вербицького, 32, (літер А), що підтверджується нарядами на підключення та відключення теплової енергії, відомостями обліку теплової енергії та актами приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії, теплоносія) від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 37 035,41 грн., від 31.01.2025 за січень 2025 на суму 40 241,30 грн., від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 39 245,02 грн., від 31.03.2025 за березень 2025 на суму 28 016,07 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем оплачено енергопостачальній організації вартість теплової енергії, що подавалася в період з грудня 2024 по березень 2025 (в опалювальні періоди) до системи теплоспоживання нежитлового буднику, розташованого за адресою: вул.Вербицького, 32, (літер А) платіжними дорученнями №26512 від 02.12.2024 на суму 42 300,00 грн., № 26726 від 23.12.2024 на суму 21 400,00 грн., № 26757 від 27.12.2024 на суму 1 500,00 грн., № 26986 від 27.01.2025 на суму 9 242,49 грн., №27005 від 29.01.2025 на суму 13 300,00 грн., № 27162 від 26.02.2025 на суму 27 700,00 грн., № 27182 від 28.02.2025 на суму 7 289,56 грн., № 27369 від 27.03.2025 на суму 9 100,00 грн., № 27647 від 30.04.2025 на суму 1 100,00 грн., № 27679 від 06.05.2025 на суму 12 200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Як вказує позивач, орендоване відповідачем нежитлове приміщення загальною площею 51,50 м2, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А), протягом спірного у даній справі періоду опалювалося централізовано при відсутності укладеного відповідачем з енергопостачальною організацією договору про постачання теплової енергії. Вказане приміщення є вбудованим, система опалення є невід'ємною частиною системи опалення будинків, а теплова енергія подавалася в опалювальний період 2024-2025 років. Отже, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи наведене, суд погоджується із доводами позивача про те, що враховуючи, що теплове обладнання приміщень підключено до єдиної системи централізованої опалення будинку, відповідач фактично є споживачем тепла в опалювальному періоді 2024 - 2025 в та зобов'язаний сплачувати її вартість. Докази на підтвердження факту відключення орендованого відповідачем приміщення від мереж теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла протягом спірного періоду, в матеріалах справи відсутні.
За розрахунком позивача, вартість спожитої відповідачем в опалювальний сезон 2024 - 2025 рік теплової енергії становить 8532,53 грн.
З матеріалів справи вбачається, що про оплату фактично спожитої за опалювальний сезон 2024 - 2025 рік теплової енергії позивачем було скеровано на адресу відповідача вимогу №1978 від 20.06.2025.
Проте, як вказано в позовній заяві, вимога позивача була залишено відповідачем без виконання.
Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 8532,53 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, зважаючи на оплату позивачем протягом спірного періоду вартості усієї теплової енергії, що поставлялася до будинку в місті Києві на вулиці Вербицького, 32 (літера А), у тому числі спожитої відповідачем для опалення орендованого ним приміщенні площею 51,5 м2, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої ним протягом спірного періоду теплової енергії настав, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення перед позивачем (яким здійснено таку оплату за теплову енергію, спожиту в усьому будинку) спірної заборгованості, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 8532,53 грн.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем жодного доказу на спростування доводів позивача та обставин, які встановлено судом, не надано.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 8532,53 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» про стягнення вартості спожитої теплової енергії в сумі 8532,53 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексис Прайм» (02121, м.Київ, вул.Вербицького, буд.34, кв.17, ЄДРПОУ 42902682) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м.Київ, вул.Володимирська, буд.51-А, ЄДРПОУ 03366500) вартість спожитої теплової енергії в сумі 8532,53 гр та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 25.11.2025.
Суддя В.В. Князьков