ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.11.2025Справа № 910/11733/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Молодід Д.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЛОРІЯ ПАРК»
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про стягнення 51 323,62 грн,
Представники сторін:
від позивача: Халупний А.В.,
від відповідача: не з'явились,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЛОРІЯ ПАРК» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення 51 323,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем, як власником нежитлового приміщення № 7 в будинку № 2-Л по вул. Невській (вулиця Нивська) в м. Києві, своїх зобов'язань зі сплати внесків на управління та утримання будинку та прибудинкової території, в ремонтний та резервний фонд за період з лютого 2023 року по серпень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11733/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 20.10.2025. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.
08.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
15.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 20.10.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Заслухавши пояснення представника позивача щодо заявлених позовних вимог, суд на місці постановив оголосити в судовому засіданні перерву до 12.11.2025.
20.10.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
28.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про виправлення описки у запереченнях на відповідь на відзив.
30.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 47 916,40 грн.
В судове засідання 12.11.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи та ураховуючи наявність в матеріалах справи письмових заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника вказаного учасника справи.
Так, представник позивача в судовому засіданні 12.11.2025 надав суду пояснення щодо поданої 30.10.2025 заяви про уточнення позовних вимог, просив розцінювати дану заяву як зменшення розміру позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача щодо поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд на місці постановив прийняти дану заяву до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зменшених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47 916,40 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2025 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.11.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2025 № 440981558, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (надалі - відповідач, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») є власником нежитлового приміщення, групи нежитлових приміщень № 7, вбудованого приміщення розподільчого пункту № 7 (Розподільчий пункт) загальною площею 109,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Невська, буд. 2-Л, приміщення 7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1342239580391); право власності зареєстровано 05.11.2018 (номер відомостей про речове право: 28798743).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Глорія Парк» (надалі - позивач, ОСББ) здійснює управління, зокрема, житловим будинком №2-Л по вул. Нивській (Невській) в м. Києві на підставі Статуту, затвердженого установчими зборами ОСББ (протокол №1 від 05.02.2019) (надалі - Статут).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
ОСББ має право відповідно до законодавства та цього Статуту, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів (п. 4 розділу ІІ Статуту).
До виключної компетенції Загальних зборів ОСББ належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (п. 3 розділу ІІІ Статуту).
Відповідно до п. 11 розділу ІІІ Статуту рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для співвласників.
За умовами п. 2 розділу IV Статуту, сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та Статуту.
Співвласник згідно з п. 4 розділу V Статуту зобов'язаний, з-поміж іншого, сплачувати своєчасно і в повному обсязі належні внески і платежі.
Так, 19.09.2021 було проведено Загальні збори ОСББ, на яких згідно з витягом з протоколу від 19.09.2021 затверджено:
- розмір базового щомісячного внеску на управління (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) за адресою: АДРЕСА_1 з 1 січня 2022 року в розмірі 9 грн/м2 для власників/співвласників квартир та 11 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень;
- для власників/співвласників квартир та нежитлових приміщень розмір внеску в резервний фонд 0,50 грн/м2 та в ремонтний фонд 0,50 грн/м2.
Встановлено, що внесок на управління багатоквартирним будинком та всі інші внески або платежі, які затверджені загальними зборами співвласників ОСББ повинні сплачуватись співвласниками до 20-го числа розрахункового місця (включно).
16.11.2024 відбулися Загальні збори ОСББ, на яких згідно з витягом з протоколу від 16.11.2024 затверджено:
- розмір щомісячного внеску на управління (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) за адресою: вул. Нивська (Невська), 2-Л в місті Києві з 1 січня 2025 року в розмірі 11 грн/м2 для власників/співвласників квартир та 13 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень;
- розмір внеску в резервний фонд 1,00 грн/м2 та в ремонтний фонд 1,00 грн/м2 з 1 січня 2025 року для власників/співвласників квартир та нежитлових приміщень.
Встановлено, що внесок на управління багатоквартирним будинком та всі інші внески або платежі, які затверджені загальними зборами співвласників ОСББ повинні сплачуватись співвласниками до 20-го числа розрахункового місця (включно).
Крім того, за рішеннями Загальних зборів ОСББ від 16.11.2024 затверджено для власників/співвласників квартир та нежитлових приміщень в будинках ОСББ разовий цільовий внесок у розмірі 40,00 грн/м2. Встановлено, що даний внесок сплачується співвласниками до 20.01.2025.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не виконує свої обов'язки щодо сплати відповідних внесків та платежів у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за період з лютого 2023 року по серпень 2025 року у загальному розмірі 47 916,40 грн, яка складається із заборгованості по внескам на управління та утримання будинку та прибудинкової території, заборгованості по внескам у ремонтний і резервний фонд та заборгованості зі сплати одноразового цільового внеску.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що його не було повідомлено про дату та місце проведення загальних зборів ОСББ, на яких приймались відповідні рішення про затвердження тарифів на щомісячні внески за утримання будинку та прибудинкової території, внески до резервного та ремонтного фондів та з відповідними рішеннями про затверджені тарифи у період з квітня 2019 року по грудень 2024 року відповідач не був ознайомлений. Крім того, відповідач зазначав, що належний йому об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Невська, 2-Л, м. Київ, за своїми характеристиками є технічним, у приміщеннях якого не перебуває персонал ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а відтак, відповідач не користується усіма послугами, витрати за які включено до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ. До того ж, за доводами відповідача, позивач, як управитель, всупереч ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» жодного разу не інформував його про здійснені фактичні витрати та виконані роботи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Частинами 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
За приписами ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Проаналізувавши наведені норми законодавства, положення Статуту ОСББ а також надавши оцінку рішенням загальних зборів ОСББ від 19.09.2021 та від 16.11.2024, суд дійшов висновку про обов'язковість сплати платежів (внесків), встановлених такими рішеннями загальних зборів.
При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсними рішень позивача, оформлених зазначеними протоколами, у зв'язку з чим відповідні доводи відповідача щодо затвердження тарифів із порушенням вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суд відхиляє як безпідставні.
Крім того, необізнаність відповідача з рішеннями загальних зборів ОСББ не звільняє його від обов'язку виконувати рішення, які є чинними.
Та обставина, що відповідач, як він зазначає, не користується усіма послугами, витрати за які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ не визначена чинним законодавством як підстава для невиконання спірного обов'язку.
Як зазначав Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 у справі № 910/582/17, обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
Таким чином, будучи співвласником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку № 2-Л по вул. Невській (Нивській) у м. Києві, відповідач наділений обов'язком утримувати належне йому майно, у тому числі, шляхом сплати платежів (внесків), встановлених рішеннями загальних зборів ОСББ.
Інші заперечення відповідача судом не беруться до уваги, оскільки не спростовують його обов'язку зі сплати встановлених рішеннями Загальних зборів ОСББ внесків та платежів.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, судом встановлено, що позивач просить стягнути заборгованість пропорційно площі належному відповідачу нежитловому приміщенню по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території - по 1208,90 грн щомісячно з лютого 2023 року по грудень 2024 року та по 1428,70 грн щомісячно з січня 2025 року по серпень 2025 року; по сплаті щомісячного внеску в резервний фонд - по 54,95 грн щомісячно з лютого 2023 року по грудень 2024 року та по 109,90 грн щомісячно з січня 2025 року по серпень 2025 року; по сплаті щомісячного внеску в ремонтний фонд - по 54,95 грн щомісячно з лютого 2023 року по грудень 2024 року та по 109,90 грн щомісячно з січня 2025 року по серпень 2025 року; по сплаті одноразового внеску в ремонтний фонд (разовий цільовий внесок) у розмірі 4396,00 грн.
Таким чином, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача вказані вище внески (пропорційно до площі належного відповідачу нерухомого майна) за загальний період з лютого 2023 року по серпень 2025 року на загальну суму 47 916,40 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вказана сума заборгованості розрахована позивачем правильно, відповідно до встановлених тарифів та пропорційно площі нежитлових приміщень.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 47 916,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн * 0,8).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тоді як позивачу підлягає поверненню надмірно сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за підготовку та подання позовної заяви.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу із підготовки та подання позовної заяви до суду позивачем надано: договір № 01/06 про надання правничої допомоги від 01.06.2022, укладений між ОСББ «Глорія Парк» та адвокатом Халупним Андрієм Вадимовичем; додаткову угоду № 20/08/25 від 20.08.2025 до договору № 01/06 про надання правничої допомоги від 01.06.2022; акт № 31/08 від 31.08.2025 прийому-передачі наданих послуг до договору № 01/06 про надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що позовна заява подана та підписана через систему Електронний Суд адвокатом Халупним А.В., повноваження якого із представництва інтересів позивача підтверджуються ордером серії ВХ № 1106504 від 18.09.2025, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.06.2022 № 01/06.
Як визначено у п. 6.2. договору № 01/06 про надання правничої допомоги від 01.06.2022, розмір винагороди визначається сторонами, зокрема, у додатках (додаткових угодах) до цього договору.
Додатковою угодою від 20.08.2025 № 20/08/25 до договору № 01/06 про надання правничої допомоги від 01.06.2022 визначено, що предметом вказаного договору є надання адвокатом позивачу юридичних послуг і правової допомоги, що полягають у представництві інтересів позивача в Господарському суді міста Києва у справі щодо стягнення заборгованості з власника нежитлового приміщення, групи нежитлових приміщень № 7, вбудоване приміщення розподільчого пункту № 7 (Розподільчий пункт 537) в будинку № 2-Л по вул. Невській (вулиця Нивська) в м. Києві.
Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що розмір винагороди адвоката за підготовку та подання позовної заяви становить 5000,00 грн. Доказом надання правової допомоги адвокатом є підписаний акт приймання-передачі наданих послуг.
Так, 31.08.2025 між позивачем та адвокатом Халупним А.В. підписано шляхом скріплення електронними підписами у сервісі «Вчасно» Акт № 31/08 прийому-передачі наданих послуг до договору № 01/06 про надання правничої допомоги, яким підтверджується надання адвокатом позивачу послуг за договором № 01/06 про надання правничої допомоги від 01.06.2022 із підготовки та подання даного позову, вартістю 5000,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідач, в свою чергу, щодо визначеного позивачем розміру витрат за професійну правничу допомогу за підготовку та подання позовної заяви у даній справі заперечень не навів та жодних клопотань про зменшення розміру даних витрат не заявив.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги узгодження між позивачем та адвокатом розміру вартості правничої допомоги щодо підготовки та подання позовної заяви, а також враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн мають бути покладені на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (вул. Новокостянтинівська, 20, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41946011) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЛОРІЯ ПАРК» (вул. Нивська (Невська), буд. 4-Г, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 42852396) заборгованість у розмірі 47 916,40 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ГЛОРІЯ ПАРК» (вул. Нивська (Невська), буд. 4-Г, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 42852396) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 15.09.2025 № 1663.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 25.11.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко