ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.11.2025Справа № 910/11118/25
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
про стягнення 20 709,38 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 20 709,38 грн збитків в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі сплатив суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11118/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Також вказаною ухвалою суду зазначено позивачеві про необхідність повідомлення суду РНОКПП ОСОБА_1 , якого позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
30.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Крім того, суд зазначає, що жодних відомостей від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2025 щодо повідомлення даних про ОСОБА_1 , якого позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, до суду не надходило. Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що судом не встановлено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаної особи, відповідне клопотання позивача про залучення ОСОБА_1 до участі у справі залишається без задоволення.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3016/296/007126, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Термін дії вказаного договору визначено з 30.12.2021 до 29.12.2022.
24.03.2022 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , про що на місці водіями вказаних транспортних засобів складено акт-повідомлення про подію.
Як зазначає позивач та вбачається із матеріалів справи, до нього звернувся власник пошкодженого у ДТП транспортного засобу Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 із заявою про виплату страхового відшкодування.
Позивачем за наслідками розгляду вищевказаної заяви та відповідно до розрахунку страхового відшкодування, а також із урахуванням Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 74-D/10/36, складено страховий акт № 114279/1, вирішено здійснити виплату власнику пошкодженого транспортного засобу Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 у розмірі 58 146,10 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.05.2022 № 11431 позивач перерахував на користь свого страхувальника кошти страхового відшкодування у розмірі 58 146,10 грн.
Оскільки станом на дату ДТП транспортний засіб Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 був застрахований у відповідача на підставі полісу ЕР/206736821, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до платіжної інструкції від 30.06.2022 № 19476 сплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 14 309,39 грн.
У відповіді від 10.12.2024 № вих. № 6055/2024/вих/тс/ел/2232142 на запит позивача відповідач зазначив, що вказана вище сума страхового відшкодування розрахована у зв'язку з наявністю вини обох водіїв у ДТП.
Позивач із таким рішенням відповідача не погодився, зазначаючи, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотехнічного, транспортно-трасологічного дослідження від 26.04.2022 № ВЕД-10/2022, складеного судовим експертом Семенченком П.О. на замовлення позивача, у спірній ДТП присутня вина лише одного водія - ОСОБА_1 , який керував автомобілем Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 , та наявність порушень у його діях також підтверджується схемою місця ДТП. Відтак, на переконання позивача, відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 35 018,77 грн.
Таким чином, з урахуванням вже сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 14 309,39 грн, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 20 709,38 грн збитків у порядку регресу.
Відповідач, у свою чергу, заперечував щодо задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, відповідач посилався на висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження від 24.06.2022 № 67/22, складений судовим експертом Скороход К.М., яким підтверджено наявність вини обох водіїв у вчиненні ДТП.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі № 910/20412/16.
Суд зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.
У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
На виконання умов Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п. 1 вказаної вище Інструкції, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) це письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із п. 2 Інструкції, Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Пунктом 4 Інструкції закріплено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов'язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.
У п. 5 Інструкції зазначено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов'язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.
Згідно із положеннями п.6 Інструкції, виправлення у Повідомленні категорично забороняються. Замість зіпсованого бланку заповнюється інший. Тільки після підписання Повідомлення водіями учасниками ДТП, аркуші розділяються для кожного із водіїв.
Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП; у пункті 5 зазначаються відомості про свідків ДТП. У разі, якщо свідки ДТП не встановлені або відсутні, то у цьому пункті робиться запис, наприклад: «не виявлені» або «відсутні»; у пункті 6 зазначається інформація про страхувальника згідно з даними полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або «Зеленої карти» (далі- Сертифікат страхування); пункт 7 заповнюється згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та Сертифікату страхування. Відомості в зазначених документах мають співпадати; пункт 8 заповнюється згідно з даними Сертифікату страхування. Поле «ТАК» пункту 8 «Чи покриває поліс шкоду транспортному засобу?» позначається знаком «Х» за наявності договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО); пункт 9 заповнюється згідно з даними посвідчення водія - учасника ДТП. Також водій - учасник ДТП зазначає номер свого телефону або електрону адресу (е-mail) та адресу фактичного проживання; у пункті 10 стрілкою необхідно вказати напрям і місце початкового удару (первинного контакту); у пункті 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу; у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП; у пункті 13 відображаються: розташування транспортних засобів А і В на момент настання ДТП, стрілками напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг; у пункті 14 надається додаткова інформація, яка не міститься у Повідомлені та яку водій транспортного засобу вважає за необхідне викласти. У разі необхідності дозволяється використання додаткового аркуша. У такому випадку в пункт 14 Повідомлення вноситься запис «додаткові пояснення на ___ аркушах додаються»; у пункті 15 ставиться підпис (підписи) особи (осіб), що оформляла (оформляли) Повідомлення.
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
Європротокол (Повідомлення) може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи «Електронний Європротокол».
Так, суд зазначає, що за фактом ДТП, що відбулася 24.03.2022 учасниками ДТП складено спільне повідомлення про подію у довільній формі. При цьому, за вказаним повідомленням жоден з водіїв спірної ДТП свою вину не визнав.
З приводу зазначеного та складення вказаного повідомлення не на бланку, встановленого МТСБУ зразка, суд зазначає, що оскільки таке повідомлення є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено дату, час дорожньо-транспортної пригоди, інформацію про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та сертифікатів страхування, а також наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а крім того, таке повідомлення прийнято позивачем та відповідачем для виплати страхового відшкодування, суд не вбачає наявності для визнання вказаного доказу неналежним та недопустимим.
До того ж суд зазначає, що Інструкцією не передбачено, що у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду мають зазначатися відомості про визнання вини водієм транспортного засобу, який вчинив ДТП.
При цьому, при розгляді справи суд не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність/відсутність вини особи, дії якої призвели до ДТП.
Так, у своїх поясненнях водій транспортного засобу Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зазначив таке: «рухався по автодорозі зі сторони Січових Стрільців в сторону ОСОБА_4 . ДТП сталася при наступних: на перехресті повертав ліворуч на ОСОБА_4 . Свою вину не визнаю. Інших водіїв вважаю тверезими».
Водночас, водій транспортного засобу Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 у своїх поясненнях вказав: «Рухався по автодорозі зі сторони вулиці В'ячеслава Чорновола в сторону Глубочицького проїзду і на перехресті вулиці В'ячеслава Чорновола і Січових Стрільців, водій 1 (мається на увазі ОСОБА_1 ) здійснив поворот вліво зі сторони вулиці Січових Стрільців на вулицю В'ячеслава Чорновола. Повертати вліво було заборонено. Причиною ДТП вважаю те, що водій 1 зробив маневр вліво в забороненому на це місці. Свою вину не визнаю. Водія 1 вважаю тверезим».
З відображеної у повідомленні схеми ДТП вбачається, що автомобіль «А», яким згідно з наведених вище пояснень ймовірно є Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи на головній дорозі, на перехресті здійснив поворот вліво всупереч забороні, встановленій дорожніми знаками, які дозволяли лише проїзд прямо або направо. Водночас, автомобіль «В» (Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 ), перебуваючи на другорядній дорозі, виїжджаючи на перехрестя, здійснював рух прямо відповідно до дозволеного дорожнім знаком напрямку руху.
Зазначені вище пояснення водіїв та схему ДТП засвідчено їх підписами та підписом свідка - ОСОБА_5 .
Для встановлення обставин спірної ДТП та причинно-наслідкового зв'язку дій водіїв транспортних засобів Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 та Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 , позивач та відповідач звернулися до відповідних судових експертів.
Так, у наданому позивачем в матеріали справи висновку експерта Семенченка П.О. від 26.04.2022 № ВЕД-10/2022, зроблено такі висновки: «За обставин виникнення ДТП, у описаній в поясненнях учасників пригоди дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 з моменту виникнення небезпеки для свого руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР України. В свою чергу, у даній дорожній обстановці, водій автомобіля Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 , повинен був діяти у відповідності до вимог Розділу 33 ПДР України, в частині руху в дозволених напрямках у відповідності до дорожніх знаків 4.1. «Рух прямо» та 4.4. «Рух прямо та праворуч» ПДР України… Водій автомобіля Mazda ОСОБА_3 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості попередити контактування із автомобілем Opel… В даній дорожній обстановці, дослідження питання технічної можливості попередження даної ДТП з боку водія автомобіля Opel ОСОБА_1 експертним шляхом є методично недоцільним; вказана можливість забезпечувалась у випадку дотримання вказаним водієм автомобіля Opel вимог розділу 33 ПДР України, в частині руху в дозволених напрямках у відповідності до дорожніх знаків 4.1. «Рух прямо» та 4.4. «Рух прямо та праворуч» ПДВ України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру (в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо умов, які перешкоджали водію автомобіля Opel виконати вимоги наведених дорожніх знаків). За умов виникнення даної пригоди, що наведені в наданих на дослідження матеріалах справи, в діях водія ОСОБА_3 з технічної точки зору, невідповідностей вимогам п. 12.3. ПДР України, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. В свою чергу, з технічної точки зору, дії водія автомобіля Opel ОСОБА_1 не відповідали вимогам Розділу 33 ПДР України, в частині руху в дозволених напрямках у відповідності до дорожніх знаків 4.1. «Рух прямо» та 4.4. «Рух прямо та праворуч» ПДР України, та вказана невідповідність знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди (зіткнення автомобілів Opel та Mazda)».
Водночас, згідно з наданим відповідачем висновком судового експерта Скорохода К.М. від 24.06.2022 № 67/22, визначено таке: «Виходячи з викладених в заяві та матеріалах справи обставин пригоди, в даній дорожній обстановці дії водія Opel Astra, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 33 (дорожній знак 5.16) ПДВ України, і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем Mazda. Виходячи з викладених в заяві та матеріалах справи обставин пригоди, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Mazda 3, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 16.11, 33 (дорожній знак 2.1.) ПДР України, і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем Opel Astra, д/н НОМЕР_2 ».
Суд встановив, що вказані вище висновки експертів, надані сторонами, складені за результатами дослідження експертами фотознімків та відеозапису з місця пригоди, а також пояснень учасників спірної ДТП. Крім того, висновки містять зазначення про обізнаність експертів про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України).
Частиною 3 ст. 98 та ч. 1 ст. 101 ГПК України передбачене право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, судом встановлено, що у поданих сторонами висновках експертів дослідження зроблено у тому числі за оцінкою додаткових пояснень водія Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , які, як зазначено, подавались до страхової компанії, однак відсутні у складеному водіями акті-повідомленні про подію, а також у такому акті відсутні зазначення про те, що додаткові пояснення учасників події викладені на окремих аркушах. Не надано таких пояснень і до матеріалів справи.
Судом із обставин спірної ДТП, які відображені у схемі ДТП та не заперечувались сторонами, встановлено, що зіткнення двох автомобілів відбулося на перехресті нерівнозначних доріг. Перед перехрестям в напрямку руху автомобіля Opel встановлені дорожні знаки 5.16. «Напрямки руху по смугах» (показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них) та 2.3. «Головна дорога», тоді як в напрямку руху автомобіля Mazda перед перехрестям встановлені дорожні знаки 2.4. «Кінець головної дороги» (скасовується право першочергового проїзду нерегульованих перехресть) та 4.1. «Рух прямо».
Відповідно до п. 16.1. ПДР України перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
Згідно з п. 16.11. ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Водночас, відповідно до визначень, наведень у п. 1.10. ПДР України, дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху.
При цьому, із викладених у складеному спільно водіями повідомленні про ДТП пояснень водія автомобіля Mazda ОСОБА_3 , який перебував на другорядній дорозі, не вбачається, що він вчинив вищевказані дії щодо надання дороги транспортному засобу Opel, який рухався по головній дорозі, незалежно від напрямку його подальшого руху, а отже, в діях цього водія вбачається порушення п. 16.11. ПДР України.
Суд враховує, що з огляду на наявний перед перехрестям по напрямку руху автомобіля Opel дорожній знак «Напрямки руху по смугах», який показував можливість здійснити лише рух прямо або рух прямо або праворуч, водію вказаного автомобіля було заборонено здійснювати поворот ліворуч, що ним було зроблено, виходячи із схеми ДТП, чим допущено порушення вимог розділу 33 ПДР України.
Оскільки спірна ДТП відбулась за обставин порушення обома водіями вимог ПДР України, суд дійшов висновку, що у даному випадку обидва водії несуть відповідальність за шкоду, заподіяну у результаті ДТП в рівних частках.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Opel Astra, д.р.н. НОМЕР_2 , застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/206736821 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
За приписами ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення містяться у ст. 27 Закону України «Про страхування», чинному станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував проти розміру визначеної позивачем з урахуванням Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 74-D/10/36 вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda 3, д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням зносу у розмірі 35018,77 грн.
Так, відповідач здійснив відшкодування позивачу у порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 14 309,39 грн (за мінусом встановленої договором № 3016/296/007126 франшизи у розмірі 3200,00 грн), що підтверджується платіжною інструкцією від 30.06.2022 №19476.
Отже, з урахуванням вище встановлених обставин, відповідач відшкодував у повному обсязі позивачу суму страхового відшкодування по страховому випадку.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності вини обох водіїв у вчинені ДТП, що відбулась 24.03.2022, з огляду на виплату відповідачем позивачу страхового відшкодування у розмірі 14 309,39 грн, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача всієї суми страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного рішення: 24.11.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко