ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.11.2025Справа № 910/11730/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ»
про стягнення 451 720,22 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» про стягнення 451 720,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,1774 га (кадастровий номер 8000000000:69:152:0007) по вул. Вадима Гетьмана, 10/37 у Солом'янському районі міста Києва, не сплачував орендну плату за користування цією земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нерухоме майно та до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 14.07.2023 по 14.05.2024 у розмірі 451 720,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11730/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом ухвалу від 22.09.2025 про відкриття провадження у даній справі було надіслано до електронного кабінету відповідача у системі Електронний Суд, яку останнім отримано 23.09.2025, що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2025 № 444144443, за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» 14.07.2023 зареєстровано право власності на нерухоме майно - будівлю, загальною площею 2619,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Вадима Гетьмана, буд. 10/37, м. Київ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2764948880000). Державну реєстрацію проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Наталією Володимирівною на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 947, виданий 14.07.2023; договору про внесення змін та доповнень № 1, серія та номер: 2564, виданий 28.07.2023.
Рішенням Київської міської ради від 29.02.2024 № 7873/7914 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1774 га (кадастровий номер 8000000000:69:52:0007) для обслуговування будівель ринкової інфраструктури на вул. Гетьмана Вадима, 10/37 у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2023, номер відомостей про речове право - 51004572) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.10).
На підставі вказаного рішення 15.05.2024 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1756.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору оренди позивач передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Земельна ділянки згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
За умовами п. 2.1. договору оренди, об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 29.02.2024 № 7873/7914 та цього договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:69:52:0007;
- місце розташування - вул. Гетьмана Вадима, 10/37 у Солом'янському районі міста Києва;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку);
- розмір (площа) - 0,1774 га.
Пунктом 2.2. договору оренди передбачено, що відповідно до витягу із технічної документації від 19.04.2024 № НВ-9937374282024 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 753)) нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення договору становить 11 090 440,25 грн.
На Земельній ділянці розташований закінчений будівництвом об'єкт (будівля) загальною площею 2619,1 кв.м., який перебуває у власності орендаря (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2764948880000, номер відомостей про речове право: 51004572 від 14.07.2023) (п. 2.4. договору оренди).
Договір укладено на 10 років (п. 3.1. договору оренди).
Пунктом 4.2.2. договору оренди визначено, що орендар має сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку на визначений у даному пункті договору рахунок. Для цього орендарю протягом 10 днів з дати укладення договору оренди Земельної ділянки необхідно звернутись до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для здійснення розрахунку, відповідно до п.п. 2.10. рішення Київської міської ради від 29.02.2024 № 7873/7914.
15.05.2024 за відповідачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,1774 га по вул. Гетьмана Вадима, 10/37 у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:69:52:0007) (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2025 № 443753063).
26.11.2024 орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» видалено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на Земельній ділянці, у ТОВ «ШУЛЯВКА РІЕЛТІ», внесені відомості про нового орендаря Земельної ділянки.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач, набувши у власність нерухоме майно, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій таке майно розташоване, а тому із відповідної дати набуття майна у власність у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, на якій майно розташоване.
Відтак, позивач, враховуючи те, що земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:69:52:0007, що розташована по вул. Гетьмана Вадима, 10/37 у Солом'янському районі міста Києва, сформована та є об'єктом цивільних прав з 25.08.2021, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача безпідставно збережені останнім кошти за користування вказаною земельною ділянкою з 14.07.2023 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до 14.05.2024 (день, що передує дню реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пункту в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Таким чином, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відтак, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Так, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 19.09.2023 № НВ-0001926252023 вбачається, що земельна ділянка площею 0,1774 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Гетьмана Вадима, 10/37 (кадастровий номер 8000000000:69:152:0007) є сформованим об'єктом цивільних прав з 25.08.2021.
Як встановлено судом, з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та до 15.05.2024 між ним та позивачем, як власником земельної ділянки, не укладалося жодних договорів оренди спірної земельної ділянки та не було зареєстровано відповідне право користування.
Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідачем у спірний період.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,1774 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Гетьмана Вадима, 10/37 (кадастровий номер 8000000000:69:152:0007) без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
При цьому, такий обов'язок із відшкодування позивачу безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, та до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку прямо закріплено у п. 4.2.2. укладеного між сторонами договору оренди.
Втім, доказів звернення відповідача до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів матеріали справи не містять.
Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).
Так, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 19.09.2023 № НВ-0001926252023, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки у 2023 році становила 10 552 274,27 грн. Водночас, відповідно до витягу № НВ-9937374282024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка Земельної ділянки у 2024 році становила 11 090 440,25 грн.
При цьому, судом встановлено, що розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою із цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, позивач здійснив у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572.
Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку розміру недоотриманих коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1774 га по вул. Гетьмана Вадима, 10/37 у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:69:152:0007) з 14.07.2023 по 14.05.2024, загальна сума недоотриманих доходів позивача від користування відповідачем вказаною земельною ділянкою склала 451 720,22 грн.
Водночас, позивачем враховані надані Головним управлінням ДПС у місті Києві листом від 30.01.2025 № 3367/5/26-15-04-15-03 дані, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та не сплачувало плату за землю з 01.07.2023 по 30.04.2024.
В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач, у свою чергу, викладених у позові обставин не спростував та доказів про повну або часткову сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою не надав.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІБУДІНДАСТРІ» (просп. Берестейський, буд. 49/2, літ. «Б», м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 45021229) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141) 451 720,22 грн безпідставно збережених коштів та 5 420,64 грн судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 24.11.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко