ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.11.2025Справа № 910/11631/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД СЮ»
до Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ»
про стягнення 1 005 286,18 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД СЮ» до Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ» про стягнення 1 005 286,18 грн, з яких: 942 059,29 грн основної заборгованості, 5578,85 грн 3% річних та 57 648,04 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 25.06.2025 № 25/06-25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11631/25, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом ухвалу від 22.09.2025 про відкриття провадження у даній справі було надіслано до електронного кабінету відповідача у системі Електронний Суд, яку останнім отримано 23.09.2025, що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
25.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД СЮ» (надалі - покупець, позивач) та Приватним підприємством «АГРОПРОДОПТ» (надалі - продавець, відповідач) укладено договір поставки № 25/06-25 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві зерно українського походження (надалі - товар) на умовах поставки: згідно з ІНКОТЕРМС 2020 та/або інших умовах, які визначені сторонами у відповідній додатковій угоді. Покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за товар у строк, розмірі і порядку, передбаченим цим договором. Кількість та ціна товару регулюються додатковими угодами до партій поставок.
Як визначено у п. 3.2. договору, загальна вартість договору становить суму вартості поставленого товару протягом строку дії договору, відповідно до додаткових угод до договору, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару.
Так, відповідно до додаткової угоди № 1 до договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, а саме: кукурудзу 3 класу врожаю 2024 року, у кількості 300 000,00 кг, загальною вартістю 2 924 999,46 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору, визначено, що поставка товару здійснюється в повному обсязі до 07.07.2025 (включно).
Пунктом 6 додаткової угоди № 1 до договору погоджено умови оплати товару, згідно з якими:
86% вартості партії товару оплачується покупцем авансовим платежем до 27.06.2025, але в будь-якому випадку до моменту виїзду транспортного засобу з території продавця на підставі рахунку-фактури, видаткової накладної та отримання від продавця документів на електронну пошту, вказаних у п. 5.1. договору;
14% - протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання покупцем останнього з таких документів: а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді; в) оригіналів договору, рахунку-фактури, видаткової та документів, вказаних в п. 5.1. договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2025 (п. 9.1. договору).
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору 27.06.2025 сплачено на користь відповідача попередню оплату за товар у розмірі 1 000 000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції № 743233 від 27.06.2025) та 01.07.2025 сплачено 1 565 789,00 грн (відповідно до платіжної інструкції № 743243 від 01.07.2025).
02.07.2025 відповідач поставив відповідно до договору позивачеві товар - кукурудзу врожаю 2024 року у кількості 101 720 кг, загальною вартістю 991 759,81 грн, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною від 02.07.2025 № 70.
03.07.2025 відповідачем поставлено позивачеві товар - кукурудзу врожаю 2024 року у кількості 54 560 кг, загальною вартістю 531 959,90 грн, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною від 03.07.2025 № 71.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено у визначений договором строк всього обсягу товару, у зв'язку з чим позивач звертався до Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ» з листом № 07/07 від 07.07.2025, у якому просив повернути зайво перераховані кошти за договором у розмірі 1 042 059,29 грн. Зазначаючи, що відповідачем було повернуто позивачу лише 100 000,00 грн, останній звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за непоставлений товар у розмірі 942 059,29 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення поставки товару у розмірі 57 648,04 грн та 3% річних у розмірі 5 578,85 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.06.2025 та 01.07.2025 сплатив на користь відповідача кошти попередньої оплати за товар у загальній сумі 2 565 789,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.
При цьому, як зазначалось, відповідач визначений у додатковій угоді № 1 до договору товар на суму 2 924 999,46 грн мав поставити у повному обсязі до 07.07.2025 (включно).
Втім, відповідачем здійснено поставку лише частини товару, а саме, на загальну суму 1 523 729,71 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними від 02.07.2025 № 70 та від 03.07.2025 № 71.
Доказів поставки оплаченого позивачем товару на суму 1 042 059,29 грн, матеріали справи не містять.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 669, ч. 1 ст. 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Положення цієї норми кореспондуються з ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка також передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк. Згідно з ч. 3 названої статті на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (відповідача) виникає обов'язок передати відповідний товар у власність покупця (позивача), якому відповідає обов'язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов'язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов'язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати.
Як зазначив позивач, він 07.07.2025 звертався до відповідача із листом щодо повернення коштів за договором у розмірі 1 042 059,29 грн, до якого долучив акт звірки станови на 04.07.2025.
Факт отримання відповідачем вказаного листа підтверджується тим, що останнім було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 25.06.2025 по 04.07.2025, а отже погоджено наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1 042 059,29 грн.
При цьому, за доводами позивача, відповідачем було сплачено на користь позивача 100 000,00 грн, однак, суд зазначає, що доказів такої сплати матеріали справи не містять.
Разом з тим, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, зважаючи на встановлені при розгляді даної справи обставини щодо невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за непоставлений товар у заявленому позивачем розмірі - 942 059,29 грн.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 57 648,04 грн за загальний період прострочення з 08.07.2025 по 11.09.2025, суд зазначає таке.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру. Якщо умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.
Таким чином, оскільки договір умов про стягнення пені не містить, а саме не встановлено розмір пені за порушення виконання продавцем грошового зобов'язання щодо повернення попередньої оплати, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 57 648,04 грн є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 5 578,85 грн, нарахованих за загальний період прострочення з 08.07.2025 по 11.09.2025, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові № 918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки грошове зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати виникає у відповідача після закінчення обумовленого сторонами строку поставки (07.07.2025), відповідно, суд дійшов висновку, що позивачем правильно було визначено початкову дату періоду прострочення відповідача (08.07.2025). При цьому, судом встановлено, що розрахунок 3% річних здійснено позивачем із урахуванням сплати відповідачем коштів у розмірі 100 000,00 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 5 568,85 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки розрахунок здійснено правильно.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткое задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОПРОДОПТ» (вул. Молдовська, буд. 2, корп. 1В, каб. 5, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 31429383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД СЮ» (вул. Байди Вишневецького, буд. 3Б, офіс 2, м. Київ, 04123; ідентифікаційний код 45071218) борг за непоставлений товар у розмірі 942 059,29 грн, 3% річних у розмірі 5 578,85 грн та судовий збір у розмірі 11 371,65 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 24.11.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко