Рішення від 18.11.2025 по справі 908/3468/13

номер провадження справи 16/62/13-21/5/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2025 Справа № 908/3468/13 (908/3164/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3468/13 (908/3164/25)

За позовною заявою - Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012, електронна пошта - avt@zp.pfu.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Машко Г.В., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, буд. 20-г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, в особі керуючого санацією - Оберемка Р.А., вул. Політехнічна, 31-б, кв. 35, м. Київ, 03065, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 521 208, 38 грн.

в межах провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Керуючий санацією - Оберемко Роман Анатолійович ( АДРЕСА_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

За участю представників сторін:

не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

13.10.2025 до підсистеми "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла позовна заява від 13.10.2025 (вх. № 3474/08-07/25 від 14.10.2025) в якій заявник просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" код ЄДРПОУ 00191247 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, р/р НОМЕР_1 в філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк") заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1) за період з листопада 2024 року по серпень 2025 включно у розмірі 521 208, 38 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" код ЄДРПОУ 00191247 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, р/р НОМЕР_2 в філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк") судовий збір у розмірі 6 254, 50 грн.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2025 розгляд позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2025 (вх. № 3474/08-07/25 від 14.10.2025) передано судді Черкаському В.І. у провадженні якого, знаходиться справа № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод".

Ухвалою від 17.10.2025 зокрема, позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.10.2025 (вх. № 3474/08-07/25 від 14.10.2025) до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 521 208, 38 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 12.11.2025, 10 - 30.

21.10.2025 до системи "Електронний суд" від керуючого санацією надійшли: заява від 21.10.2025 (вх. № 21341/08-08/25 від 21.10.2025) в якій просить суд закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; відзив (вх. № 21354/08-08/25 від 21.10.2025).

Відзив приєднано до матеріалів справи, заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 12.11.2025 перенесено розгляд справи по суті на 18.11.2025, 15 - 15.

13.11.2025 до системи "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 13.11.2025 (вх. № 22998/08-08/25 від 14.11.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Заява прийнята судом до розгляду та задоволена.

У судовому засіданні 18.11.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/3468/13 (908/3164/25) для підготування скороченої (вступної та резолютивної частин) рішення до 21.11.2025, 12 - 15.

У судовому засіданні винесено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Представники сторін у судове засідання 21.11.2025 не з'явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2014 затверджено план санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", який схвалено комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів б/н від 25.02.2014).

Станом на 21.11.2025 у справі № 908/3468/13 продовжується процедура санації, план санації не виконаний.

Таким чином, до правовідносин застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Позивач) перебуває Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" (далі - Відповідач).

Працівникам Публічного акціонерного товариства "Запорізькій сталепрокатний завод" які були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочого місця, в різні роки були призначені пенсії на пільгових умовах.

Відповідачем порушуються вимоги пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058), згідно яких, покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Згідно п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.04.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція 21-1) для підприємств та організацій (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України) відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 Закону України № 1058 особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п. 6.7 Інструкції 21-1 підприємства щомісяця, до 25-го числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (п.6.8 Інструкції 21-1).

На виконання вимог пунктів 6.4 та 6.8 Інструкції 21-1 за період з листопада 2024 по серпень 2025 включно визначено розмір сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по кожному працівнику підприємства, на підставі яких Позивачем були надіслані Відповідачу розрахунки, де зазначалась загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії за Списком № 1.

Надіслані Позивачем розрахунки Відповідачем отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. Відповідач не оскаржував такі розрахунки у встановленому законом порядку, отже був згоден із зазначеними в них сумами фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

За вказаний період Відповідачу було нараховано до сплати 521 208, 38 грн., що підтверджується карткою особового рахунку Відповідача та розрахунками суми заборгованості.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає її незаконною, надуманою, та такою, що не підлягає задоволенню, що підтверджується наступним.

Відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.04.2004 за № 64/8663 (надалі за текстом - "Інструкція 21-1") для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.2 Інструкції 21-1 встановлено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. Відповідно до п. 6.4 Інструкції 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.7 Інструкції 21-1 підприємства щомісяця, до 25-го числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (п. 6.8 Інструкції 21-1).

На виконання вимог пунктів 6.4 та 6.8 Інструкції 21-1 за період з 25.06.2018 по 25.12.2018 визначено розмір сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за кожного працівника підприємства, на підставі яких Позивачем були надіслані Відповідачу розрахунки, де зазначалась загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії за Списком № 2. Надіслані Позивачем розрахунки Відповідачем отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення керуючому санації на день отримання - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2020 (суддя Сушко Л.М.) заяву арбітражного керуючого Нагіх Людмили Костянтинівни - задоволено. Відсторонено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну від виконання повноважень керуючого санацією боржника. Керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019).

Керуючим санацією Оберемко Р.А. жодних актів не підписувалось та не узгоджувались суми доставки пенсій.

Керуючий санації заперечує проти наявністю факту доставки пенсій та така доставка жодним чином не підтверджена.

Окрім цього, у відповідності до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, Позивач не посилається на норму закону як на підставу відшкодування сум пенсій. Також, жодний закон України такої вимоги не містить.

У відповідності до положень ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Таким чином зобов'язання щодо виплати пенсій громадянам покладається на державу Україна!

Крім того, Відповідач перебуває у санації в процедурі банкрутства.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство останній перебуває в особливому правовому режимі, який змінює певний комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у їх застосуванні при розгляді справ про банкрутство відносно інших законодавчих актів України.

Така правова позиція стосовно пріоритетного застосування норм Закону про банкрутство у справах про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17, від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 26.11.2020 у справі № 813/3723/16, та інших.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не містить положення про виникнення у боржника додаткових зобов'язань під час процедури банкрутства, зокрема щодо відшкодування сум пенсій.

Процедура санації Відповідача не передбачає таких витрат як відшкодування на доставку пенсій, таким чином такі вимоги є незаконними.

У відповідності до положень ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції установлено, що відзив відповідача (вх. № 11536/08-08/24 від 31.05.2024), згідно положень ст. ст. 256-267 ЦК України, містить заяву про застосування строків позовної давності.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 6.1 цієї Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з Інструкцією підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачуються одночасно з оплатою фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій за перший поточний місяць.

Обов'язок із відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до вищезазначених законів, покладений на підприємства (відповідача) та має здійснюватися щомісяця до 25-го числа.

Позовна давність за такими вимогами Пенсійного Фонду має відраховуватись від кожного періодичного платежу окремо.

Таким чином, заявляю про застосування строків позовної давності до вимог Позивача.

Окрім цього, посилаючись на те, що Відповідач мав надати докази оскарження наданих йому Позивачем розрахунків у встановленому законом порядку не ґрунтується на законі.

Згідно ст. 16 ЦКУ, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим, у ст. 16 ЦКУ не міститься такого способу засобу як оскарження рахунків Пенсійного Фонду України.

Дані рахунки не є правочинами чи актами індивідуальної дії у розумінні положень КАСУ, а є документом господарських зобов'язань та підлягає доказуванню в загальному порядку Позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів у справі. Також, позивачем не надано щомісячний розрахунок заборгованості по пенсіонерам та списки осіб, яким виплачувались суми пенсій.

Аналогічні докази мають бути досліджені судом, про що зазначено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/6856/20.

Відповідно до приписів абз. 1 п. 6.7 глави 6 Інструкції, підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, суд дійшов висновку, що заборгованість у відповідача за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року у розмірі 521 208 грн. 38 коп. виникла вже після прийняття 12.02.2014 Господарським судом Запорізької області ухвали про введення процедури санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", а відтак є поточною.

За приписами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Також, суд зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 23 Закону № 2343-ХІІ поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, дія мораторію на виконання поточних зобов'язань зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не поширюється.

Крім того, слід зазначити, що наслідком порушення провадження у справі про банкрутство та введення процедури санації не є завершення господарської діяльності боржника, підприємство має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Таким чином, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Зазначені розрахунки складені з дотриманням позивачем всіх необхідних вимог Інструкції. Розмір сум відшкодування фактичних витрат на витрату та доставку пенсій по кожному з вищезазначених пенсіонерів визначено позивачем з дотриманням вимог Закону № 1058-IV та Інструкції 21-1. Вищенаведені, встановлені судом, обставини справи були підтверджені доказами, зібраними під час її розгляду.

Зазначені висновки підтверджуються висновками постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 820/6674/15 (адміністративне провадження № К/9901/8678/18).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 № 804/8277/14 дійшов висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), не застосовуються. Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права у спорах цієї ж категорії, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 804/18891/14.

Враховуючи зазначене, в частині задоволення відзиву (заяви) відповідача (вх. № 21354/08-08/25 від 21.10.2025) про застосування строків позовної давності слід відмовити.

На дату подання цієї позовної заяви вказана заборгованість Відповідачем не погашена.

За таких обставин, позов слід задовольнити та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1) за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року включно у розмірі 521 208 грн. 38 коп.

Розглянувши заяву керуючого санацією від 21.10.2025 (вх. № 21341/08-08/25 від 21.10.2025) про закриття провадження у справі № 908/3468/13 (908/3163/25) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

На час пред'явлення позивачем позову у даній справі набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Згідно ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Абзацом 3 ч. 8 ст. 45 КУзПБ визначено що, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

В силу п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Згідно абз. 1 п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 6 Податкового кодексу України установлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (п. 6.1.). Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (п. 6.2.).

Згідно п. п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Втім, як вбачається зі змісту позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області предметом позову є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1).

Отже, у даному випадку, спір не стосується стягнення грошового зобов'язання (податкового боргу), визначеного відповідно до Податкового кодексу України, адже підстави та порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення", а відшкодування таких витрат не має ознак податку або збору.

Виходячи з вищевикладеного та приписів ч. ч. 1, 2 ст. 7, ч. 14 ст. 39, абз. 3 ч. 8 ст. 45 КУзПБ, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду в межах провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод".

Крім того, у постанові від 30.01.2023 у справі № 815/6486/17, відкритої за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про стягнення заборгованості на покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб'єктом їх пред'явлення - кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права, винятком є лише спори, пов'язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а оскільки на час звернення позивача до суду з цим позовом, в провадженні господарського суду перебувала справа про банкрутство відповідача, заявлені у справі позовні вимоги про стягнення заборгованості підсудні господарському суду і не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, заяву керуючого санацією від 21.10.2025 (вх. № 21341/08-08/25 від 21.10.2025) про закриття провадження у справі № 908/3468/13 (908/3164/25) слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 46, 74, 80, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, р/р НОМЕР_1 в філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк") заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1) за період з листопада 2024 року по серпень 2025 включно у розмірі 521 208 (п'ятсот двадцять одну тисячу двісті вісім) грн. 38 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, р/р НОМЕР_2 в філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк") судовий збір у розмірі 6 254 (шість тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (керуючому санацією Оберемко Р.А.) (до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ