номер провадження справи 17/89/25
24.11.2025 Справа № 908/2202/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/2202/25
за позовною заявою: Запорізької міської ради, 69126, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7
про стягнення 472 727,59 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Мироненко Н.О., посвідчення від 21.07.25 № 1962
від відповідача: Покатаєва О.Ю., ордер серія АР № 1254072 від 23.07.25
17.07.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 17.07.25 № 02/03/3-20/01942 з вимогами Запорізької міської ради (далі Запорізька МР)до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (надалі ТОВ “Фірма “Форма-Пак») про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності протягом періоду з 03.04.17 по 31.12.18 в розмірі 472 727,59 грн.
17.07.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2202/25 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 22.07.25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2202/25. На підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через 30 днів з дня відкриття провадження у справі №908/2202/25; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
06.08.25 від відповідача в системі “Електронний суд» до суду надійшов відзив на позов.
Від позивача 06.08.25 в системі “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
18.08.25 відповідачем в системі “Електронний суд» надано суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 12.09.25 судом вирішено розгляд справи № 908/2202/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 07.10.25 о/об 12 год. 30 хв.
У підготовчому засіданні 07.10.25 судом оголошено перерву до 21.10.25 о 9 год. 30 хв.
20.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, з проханням до суду долучити до матеріалів справи № 908/2202/25 копію рішення Запорізької міської ради від 28.11.18 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю» з додатком.
В засіданні 21.10.25 судом задоволено клопотання представника відповідача (сформоване в системі “Електронний суд» 20.10.25) про долучення доказів, додану до клопотання копію рішення Запорізької міської ради від 28.11.18 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю» з додатком прийнято до розгляду.
Представник позивача в засіданні 21.10.25 заявила усне клопотання про надання додаткового часу для надання до суду доказу (ів) виконання вимог ухвали суду від 12.09.25.
Судом задоволено вказане клопотання представника позивача та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.10.25 о 10 год. 30 хв.
21.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення з додатками, в яких (поясненнях) вказано, що: у встановлений судом термін позивач не встиг виконати ухвалу від 12.09.25 у цій справі; обґрунтувати поважність пропуску строку вказаного в ухвалі суду не може. Крім того, в таких поясненнях викладено прохання до суду долучити до матеріалів справи № 908/2202/25: витяг № НВ-2300128962024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.24 та лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.25 №6-28-0.22-18/71/25.
В засіданні 22.10.25 судом задоволено та прийнято до розгляду письмові пояснення представника позивача (сформовані в системі “Електронний суд» 21.10.25) разом з доданими до них додатками (документами) (проти прийняття яких усно заперечив представник відповідача).
Приймаючи до розгляду вказані пояснення з додатками суд виходив з наступного.
Відповідно до вимог ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3). … Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).
При цьому, з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі, в:
- п. 5 резолютивної частини ухвали від 12.09.25 зобов'язав позивача надати суду у строк, не пізніше 26.09.25: копію витягу №НВ-2300128962024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.24 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, загальною площею 0,758 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, у цінах 2024 року; більш детальний розрахунок заявленої до стягнення з відповідача грошової суми, із визначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі у кожному періоді нарахування;
- п. 6 резолютивної частини вказаної ухвали суд запропонував сторонам надати в строк не пізніше 26.09.25 додаткові пояснення та докази (в разі наявності); одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду направити їх копію іншим сторонам у справі, докази направлення/вручення надати суду (додати до пояснень),
надання таких пояснень з додатками позивачем на повторну вимогу суду після спливу 26.09.25 (а саме 21.10.25) не є підставою (в контексті вимог чинного ГПК України) для неприйняття таких пояснень до справи.
Більш того, судом прийнято до уваги ту обставину, що на питання головуючого позивач в судовому засіданні повідомив, що в письмових поясненнях (сформованих в системі “Електронний суд» 21.10.25) не йде мова про іншу суму, ніж та, яка була заявлена позивачем в прохальній частині свого позову у цій справі.
Крім того, судом враховано, що:
- копія Витягу № НВ-2300128962024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.09.24 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400 міститься в додатках до позовної заяви від 17.07.25;
- лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.25 №6-28-0.22-18/71/25 “Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік» (який був скерований до Державної податкової служби України, …, територіальних органів Держгеокадастру) містить інформацію про індекс споживчих цін в Україні (без врахування тимчасово окупованих територій держави Україна), яка (інформація) є фактично загально доступною інформацію, яка міститься у відкритому доступі, а також містить коефіцієнт нормативної грошової оцінки земель у розрізі 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 років…;
- лист Державної служби статистики України від 10.01.25 № 09.1-03/5-25 (скерований до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) про індекс споживчих цін по Україні, без врахування тимчасово окупованих рф територій на частині територій, на яких ведуться (велися) бойові дії у 2024 році становить 112,0%) містить загально доступну інформацію, яка міститься у відкритому доступі;
- відповідач не надав суду у цій справі свого контррозрахунку щодо заявленої до стягнення позивачем суми;
- на відповідній стадії судового процесу (розгляду справи по суті) суд, з поміж іншого, зобов'язаний перевірити вірність (чи помилковість) заявленої до стягнення суми виходячи, у т.ч., із наявної в державі Україна інформації про індекс споживчих цін, а також коефіцієнту нормативної грошової оцінки земель у розрізі того чи іншого року (років).
Представники сторін в засіданні 22.10.25 надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.
Крім того, в засіданні 22.10.25 судом з'ясовано положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.
Представниками сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.
Ухвалою від 22.10.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2202/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.25 о 12 год. 30 хв.
В засіданні 28.10.25 судом розпочато розгляд справи по суті.
Суд перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 12.11.25 об 11 год. 15 хв.
Згідно з актом Господарського суду Запорізької області від 12.11.25 № 7 про знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, з огляду на введення в дію АТ “Запоріжжяобленерго» за вказівкою НЕК “Укренерго» графіків погодинних відключень електроенергії 12.11.25 з 08 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. комісією виявлено знеструмлення електроенергії суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, проведення судових засідань, вчинення інших дій пов'язаних з забезпеченням функціонування роботи суду.
Тобто, знеструмлення електромережі суду в наведений вище час та період, з причин не залежних від суду, унеможливило фіксування судового засідання у справі № 908/2202/25 технічними засобами та ведення протоколу.
З огляду на викладене, з метою забезпечення права кожного із учасників у даній справі на належний судовий захист, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору, ухвалою від 12.11.25 судове засідання призначене судом на 12.11.25 об 11 год. 15 хв. перенесено на 19.11.25 о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 19.11.25 продовжено розгляд справи по суті. Суд продовжив стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Представники сторін надали пояснення на запитання суду, що виникли в розгляді справи по суті спору. Судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Суд перейшов до судових дебатів.
Позивач (в особі уповноваженого представника) заявлені позовні вимоги підтримала в у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що об'єкт нерухомого майна, який належить на праві приватної власності «Фірма «Форма-Пак», розташований на земельній ділянці кадастровий № 2310100000:05:009:0400, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, власником якої є Запорізька міська рада. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434176296 від 04.07.25 договір оренди землі укладено між сторонами 13.03.24, строк дії договору до 20.08.30. Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів, за період часу з 03.04.17 по 31.12.18, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 16, 526, 632, 121, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 265, 289 Податкового кодексу України, Закону України “Про оренду землі», позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у наданих суду заявах та додаткових поясненнях проти заявлених вимог заперечив та зазначив, що ним було вжито всі засоби для укладання договору оренди землі. Також, за аргументами відповідача, позивач у позовній заяві необґрунтовано посилається на рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.18, яке прийнято пізніше періоду розрахунку, за який стягуються кошти. Також відповідач вказав на недоведеність наданого позивачем розрахунку та заявив про пропуск позивачем позовної давності за заявленими вимогами. Відповідач просив у позові відмовити.
В судовому засіданні 19.11.25 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 24.11.25 о 09 год. 30 хв.
В засіданні 24.11.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 434175935 від 04.07.25, товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак», код ЄДРПОУ 30663762 (відповідач) є власником об'єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, а саме: споруда інв.№21, літ. Л, загальною площею 1821,00 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу № 266 від 03.03.11, відомості внесено до Реєстру 13.01.14.
Зазначений об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці загальною площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400.
Власником земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.07.25.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434176296 від 04.07.25, договір оренди землі укладено між Запорізькою МР та ТОВ “Фірма “Форма-Пак» 13.03.24, строк дії договору до 20.08.30.
За доводами позивача, наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400, з цільовим призначенням: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, без правовстановлюючих документів, за період часу з 03.04.17 по 31.12.18, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.
Запорізькою МР до позовної заяви додано розрахунок щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ “Фірма “Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762), земельною ділянкою площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів:
- за 2017 рік з 03.04.17 по 31.12.17 - 201 737,24 грн;
- за 2018 рік з 01.01.18 по 31.12.18 - 270 990,35 грн.
Розрахунок здійснений на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.15 №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю), витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300128962024 від 23.09.24.
Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 03.04.17 по 31.12.19 склав 472 727,59 грн (201 737,24 грн + 270 990,35 грн), що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові від 16.02.21 по справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 ГПК України.
Враховуючи, що предметом спору у справі № 908/2202/25 є вимоги про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, а саме недотриманої орендної плати за землю, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, кадастровий № земельної ділянки 2310100000:05:009:0400, даний спір підсудний саме Господарському суду Запорізької області.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України"Про аграрні ноти" (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Згідно із ст. 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Матеріалами справи підтверджується (і в ході розгляду цієї справи представниками сторін не заперечувалось), що власником земельної ділянки площею 0,758 га, з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, є Запорізька міська рада (код ЄДРПОУ 04053915), тобто позивач у справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності юридичним особам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (п. “ґ» ч. 2 ст. 25 Закону України “Про землеустрій»).
За змістом ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону, замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Згідно із ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 9 ст. 791 цього Кодексу, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового №. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Законом України “Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
Так, згідно із ст. 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).
Частиною 1 ст. 11 Закону України “Про Державний земельний кадастр» унормовано, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Як свідчать наявні матеріали цієї господарської справи, земельна ділянка площею 0,758 га, кадастровий № 2310100000:05:009:0400, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, відноситься до категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.07.25 № 434175935, ТОВ “Фірма “Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762) належить на праві власності об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, а саме: споруда інв. №21, літ. Л, загальною площею 1821,00 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу № 266 від 03.03.11.
Державну реєстрацію права власності проведено 13.01.14.
Учасники в процесі розгляду цієї справи не заперечували, що нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, розташоване саме за адресою м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7.
Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Земельним кодексом України в ст. 206 визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Відповідно до пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), податок на майно складається з плати за землю.
У пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Приписами п.п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України унормовано, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у т.ч. право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно із пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У відповідності до листа ГУ ДПС у Запорізькій області за вих. від 30.12.24 №14179/5/08-01-13-01-04 щодо наявності заборгованості з плати за землю, ТОВ “Фірма “Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762) за період 2017-2018 роки не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим №2310100000:05:009:0400.
Положення ст.ст. 1212-1215 ЦК України визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція.
Кондикційний позов - це вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала.
Якщо тлумачити приписи ст. 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Вказаної думки дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.10.21 у справі № 910/17324/19 та від 09.11.21 у справі № 905/1680/20).
За змістом норм цивільного та земельного законодавства, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 23.04.25 у справі №629/4628/16-ц).
Із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Вказаної думки дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.22 у справі № 922/2060/20.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення такого спору.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду викладеній у постанові від 05.08.22 у справі № 922/2060/20.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як слідує з матеріалів цієї господарської справи, договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, площею 0,758 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, укладений 13.03.25, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 59388811.
Відповідачем не було вчасно оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди.
Отже, відповідач користувався земельною ділянкою у період з 03.04.17 по 31.12.18 без достатніх правових підстав.
Суд звертає увагу, що обставини користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, площею 0,758 га, без достатніх правових підстав за період з 01.01.19 по 31.07.24, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі №908/3118/24.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.25 у справі №908/3118/24 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволено. Вирішено стягнути з ТОВ “Фірма “Форма-Пак» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.19 по 31.07.24 в розмірі 1 641 447,38 грн та 19 697,37 грн судового збору. Рішення суду знаходиться на перегляді судом апеляційної інстанції.
У справі, що розглядається (908/2202/25) заявлено вимоги про стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності протягом періоду з 03.04.17 по 31.12.18. Тобто, за період, який не охвачений у справі № 908/3118/24.
Судом прийнято до уваги те, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ “Фірма “Форма-Пак», не може бути визнане як її самовільне використання. Однак, не надає права на її безоплатне використання та не є підставою для звільнення ТОВ “Фірма “Форма-Пак» від обов'язку сплачувати орендну плату власнику за користування сформованою земельною ділянкою.
Як встановлено судом, Запорізькою міською радою до позовної заяви за вих. від 17.07.25 № 02/03.3-20/01942, на підставі рішення Запорізької МР № 26 від 28.11.18 “Про встановлення розміру орендної плати за землю» та витягу № НВ-2300128962024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.24, додано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ “Фірма “Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762) земельною ділянкою площею 7580 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18 на загальну суму 472 727,59 грн. До відповіді на відзив позивачем долучено рішення Запорізької МР № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)».
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300128962024 від 23.09.24 щодо земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:05:009:0400, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 12 009 524,60 грн.
З приводу застосування нормативної грошової оцінки землі суд зазначає наступне.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України “Про оцінку землі»).
За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст. 20 Закону України “Про оцінку землі»).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель», витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які містяться у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі “реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.20 у справі № 922/2843/19, від 02.06.20 у справі № 922/2845/19, від 07.07.20 у справі №922/3208/19, від 07.09.20 у справі № 922/3671/19, від 28.09.20 у справі № 922/4073/19, від 02.06.21 у справі № 904/2269/19, від 09.12.21 у справі № 922/4264/20.
Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору (постанова Верховного Суду від 01.03.23 справі №751/1543/19).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Використовуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки за Витягом № НВ-2300128962024 від 23.09.24, значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період з 2018 по 2023, рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.15 “Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», № 7 від 30.06.15 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» та № 26 від 28.11.18 “Про встановлення розміру орендної плати за землю», судом перевірено наданий позивачем розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ “Фірма “Форма-Пак» (код ЄДРПОУ 30663762) земельною ділянкою площею 7580 кв.м., розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.17 по 31.12.18 та визнано його правильним:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2024 року складає 12 009 524,60 грн/1,051 (коефіцієнт індексації НГО земель за 2023рік) = 11 426 759,85 грн;
- нормативна грошова оцінка Земельної ділянки в цінах 2023 року складає 11 426 759,85 грн/1,15 (коефіцієнт індексації НГО земель за 2022 рік) = 9 936 312,91 грн;
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2022 року складає 9 936 312,91 грн/1,1 (коефіцієнт індексації НГО земель за 2021 рік) = 9 033 011,74 грн;
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2021-2017 років є незмінною і складає 9 033 011,74 грн (коефіцієнт індексації НГО земель за 2020-2017 роки - 1,0).
- орендна плата за 2018 рік: 9 033 011,74 грн. *3% = 270 990,35 грн;
- орендна плата за період з 03.04.17 по 31.12.17: 9 033 011,74 грн *3% = 270 990,35 грн; 270 990,35 грн/12 міс. = 22 582,53 грн. в міс.; 22 582,53 грн. в міс./30 днів квітня = 752,75 грн в день; 22 582,53 грн. в міс. * 8 міс. = 180 660,24 грн. з 01.05.17 по 31.12.17; 752,75 грн в день * 28 днів квітня = 21 077,00 грн у квітні; всього за період з 03.04.17 по 31.12.17- 201 737,24 грн.
Всього загальний розмір недоотриманих доходів - 472 727,59 грн.
Судом прийнято до уваги ту обставину, що ТОВ “Фірма “Форма-Пак» власного контррозрахунку суду не надано та в матеріалах справи № 908/2202/25 такий розрахунок відсутній.
Заперечення відповідача у відзиві на позов та представника відповідача у судових засіданнях щодо здійснення позивачем розрахунку на підставі рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.18 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яке набрало чинності пізніше ніж заявлений позовній заяві період (квітень 2017 року - 2018 рік), суд визнав необґрунтованими.
Саме посилання позивача у позовній заяві на рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.18 не свідчить про неправильність здійсненого позивачем розрахунку.
Суд звертає увагу, що як рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.18 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», так і рішенням № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» встановлено, що розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, визначається у відсотках від їх нормативної грошової оцінки. Земельна ділянка з кадастровим № 2310100000:05:009:0400 відноситься до категорії земель: землі іншого призначення, розмір орендної плати якої становить 3% від нормативної грошової оцінки.
Отже, розрахунок позивача відповідає вимогам нормативно-правових актів діючих у спірному періоді. При цьому, рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.15 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» та Інформація про коефіцієнт нормативної грошової оцінки земель у розрізі 2017-2024 років є фактично загально доступною інформацію, яка міститься у відкритому доступі.
Відносно посилання відповідача, що ним було вжито всі засоби для укладання договору оренди землі, то суд вважає за необхідне зазначити наступне: здійснення відповідачем дій, направлених на укладення відповідного договору не спростовує факту користування ним земельною ділянкою у спірному періоді за відсутності правовстановлюючого документу та не звільняє його від обов'язку щодо сплати орендної плати за неї. Крім того, у випадку наявності підстав вважати про ухилення Запорізької міської ради від укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки, відповідач не був позбавлений права (можливості) звернутись до суду з відповідним позовом з метою захисту своїх оспорюваних чи порушених прав чи інтересів щодо укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки. Доказів такого звернення суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд визнав доведеним, що несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 472 727,59 грн.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Отже, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відносно заяви відповідача про застосування судом наслідків пропущення позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Спірні правовідносини виникли з квітня 2017 року, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення недоотриманої орендної плати з 03.04.17 по 31.12.18.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 17.07.25.
Наслідки спливу позовної давності регламентовані нормами ст. 267 ЦК України.
Так, зокрема, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тобто, сплив позовної давності не припиняє право на пред'явлення позову, а припиняє право на його задоволення, виключає можливість здійснити в примусовому порядку саме порушене суб'єктивне право.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (назва в редакції, чинній на дату прийняття) від 11.03.20 № 211 з 12.03.20 по 03.04.20 на території України встановлено карантин. У подальшому, термін його дії неодноразово продовжувався та тривав до 28.06.23. Запровадження карантинних заходів обумовило внесення змін до норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ (набрав чинності з 02.04.2020) Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Початок карантину, у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби, на території України датується 12.03.20, отже, якщо закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій припадає на період з 02.04.20 по 28.06.23, відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину.
Крім того, у відповідності до Закону України від 15.03.22 № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон № 2120), внесено зміни до ЦК України щодо строків давності.
Згідно п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України та діє в період прийняття процесуального рішення по цій справі.
Таким чином, підстави вважати пропущеною позовну давність за вимогами позивача про стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати з 03.04.17 по 31.12.18 відсутні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про сплату позивачу недоотриманих грошових коштів у вигляді орендної плати за спірний період, не надав.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, ідентифікаційний код 30663762) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код 04053915) дохід отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.17 по 31.12.18 у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим №2310100000:05:009:0400, площею 0,758 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, у розмірі - 472 727 (чотириста сімдесят дві тисячі сімсот двадцять сім) грн 59 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Форма-Пак» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, ідентифікаційний код 30663762) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) - 5 672 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 73 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.11.2025.
Суддя В.Л. Корсун