вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1307/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» код ЄДРПОУ - 38615255, місцезнаходження - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6, а/с 321 ,
до відповідача 1: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А,
до відповідача 2: філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 45554542, місцезнаходження 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,
про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат Панченко Андрій Вікторович (згідно ордеру серії ВО №1123331 від 17.11.2025) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 20.11.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.3-05/1416/25 від 20.11.2025) до відповідача 1 - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та відповідача 2 - філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з прохальною частиною якої просить суд: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму заборгованості за поставлені товари у розмірі 1 242 853,63 грн, з яких: 1 190 553,80 грн - основного боргу, 31 851,39 грн - пені, 6 164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на укладені договори №11-04/11-2025-3 та 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, згідно з якими позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу, як покупцю, товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 становить 774 471,30 грн., а по договору № 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 року становить 416 082,50 грн. Загальна сума основної заборгованості за поставлений товар становить 1 190 553,80 грн, що є підставою нарахування позивачем до стягнення з відповідача 31 851,39 грн - пені, 6 164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), оскільки подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.
1. Частиною 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Однак це право не є абсолютним. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст. 1 ГПК України, Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК України).
За змістом ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України).
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.
За змістом ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі №918/479/23 ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
Приписами ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
З аналізу вказаних норм убачається, що сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Водночас, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб (ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України).
Судом встановлено, що в позовній заяві у справі №907/1307/25 позивачем - ТОВ «Латчбахер Україна» як відповідача 2 визначено: філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 45554542, місцезнаходження 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156.
У силу приписів статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Положеннями ст. 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.
Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З наведеного слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).
Водночас філії та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких стороною виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному (господарському) процесі, що свідчить про неможливість вирішення цивільного спору.
Отже, у спірних правовідносинах за правилами, встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача і відповідача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її філії (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і про це є належні докази).
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі №760/32455/19, у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №712/13066/18, від 10.11.2021 у справі №552/2889/20, від 09.02.2022 у праві №607/4090/21, від 09.02.2022 у справі №213/4206/19, від 18.05.2022 у справі №552/3667/19, від 08.03.2023 у справі №464/4338/21, від 31.01.2024 у справі №918/479/23, від 11.12.2024 у справі №461/5877/22, від 31.07.2024 у справі №522/2362/22.
З цього приводу суд також звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Отже, не дотримавшись приписів ст. 45, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві ТОВ «Латчбахер Україна» про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відповідачем 2 зазначена філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка не може бути стороною у справі, так як такою стороною (за наявності підстав) може бути Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» .
2. Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У той же час, зазначивши згідно позовної заяви відповідачем 1 - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та відповідачем 2 - філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно прохальної частини позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» просить стягнути кошти у загальній сумі 1 242 856, 63 грн лише з відповідача 1 - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Отже, у порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві не зазначено зміст позовних вимог до відповідача 2 (філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»).
3. Крім цього, згідно положень п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Абзац 1 ч. 5 ст. 91 ГПК України, передбачає, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Однак, у порушення припису п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві відсутні відомості про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
4. Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Зі змісту вказаних положень Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у позовній заяві позивачем повинно бути наведено, які суми коштів окремо по кожному виду стягнення позивач просить стягнути з відповідача з метою, щоб суду та іншим учасникам справи було зрозуміло зміст позовних вимог. Також у позовній заяві має бути наведено порядок такого розрахунку, згідно з яким позивач просить стягнути кошти з відповідача, із зазначенням дня початку нарахування коштів до стягнення (початку строку порушення зобов'язання), підстав стягнення кожної суми та період, за який позивач просить суд стягнути кошти за невиконання умов договору по кожному виду стягнення.
Зазначивши у тексті позовної заяви про наявність підстав для стягнення з відповідача за порушення умов договорів №11-04/11-2025-3 та 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 основного боргу в сумі 1 190 553,80 грн; вказавши про розмір такого основного боргу по кожному з цих договорів та вказавши про розміри пені, 3% річних та інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача - за невиконання умов кожного з договорів, у той же час позивач - ТОВ «Латчбахер Україна» не наводить обгрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача за невиконання кожного з цих договорів. Тобто позивач не зазначив, за який період він просить стягнути такі кошти (пеню, 3% річних та інфляційні втрати - за кожним договором), не зазначив дня початку нарахування коштів до стягнення (початку строку порушення зобов'язання) - за кожним з видом стягнення, тобто не навів обґрунтований розрахунок сум, що стягуються за договором.
Більше цього, у складеному до позовної заяви додатку зазначено про долучення до позову довідки розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Однак, у додатках до позовної заяви від 20.11.2025 від №1 до №44, сформованої у системі «Електронний суд», не зазначено про долучення до позовної заяви довідки розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат і така довідка чи інший розрахунок означених виплат до позову не долучений.
Таким чином, позивачу необхідно надати розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за договорами №11-04/11-2025-3 та 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025.
Необхідно зауважити, що з огляду на вимоги ч. 5 ст. 236, ст. 237, ст. 86 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18).
5. Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно із ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У поданій позовній заяві зазначено місцезнаходження позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» код ЄДРПОУ - 38615255), 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6, а/с 321.
Натомість, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» код ЄДРПОУ - 38615255, місцезнаходження - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6 (тобто без зазначення відомостей про а/с 321).
А тому невідомо, з яких обставин справи виходив позивач, зазначаючи у позовній заяві відомості щодо місцезнаходження позивача (ТОВ «Латчбахер Україна» код ЄДРПОУ - 38615255) - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6, а/с 321, які частково не відповідають відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, позивачу слід усунути зазначені недоліки позовної заяви, зокрема, шляхом подання письмової заяви, в якій зазначити правильне місцезнаходження позивача та/або викладення позовної заяви у новій редакції.
6. Частиною 1 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до положень ч.ч. 3 і 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 ГПК України. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Таким чином, суд постановляє ухвалу про залишення без руху позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, та надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 174, 234 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» до відповідача 1: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до відповідача 2: філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено у цій ухвалі, а саме:
- надати обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025;
- надати обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025;
- у випадку підтвердження подачі позову до відповідача 2 - філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - відповідно до п. 2 ч. 3 ст.162 ГПК України зазначити правильне повне найменування цього відповідача (юридичної особи в особі філії);
- у випадку підтвердження подачі позову до двох відповідачів відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України - навести зміст позовних вимог до кожного з відповідачів;
- надати суду відомості (пояснення) щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- з урахуванням мотивів цієї ухвали надати суду письмову заяву, в якій зазначити правильне місцезнаходження позивача.
3. Зобов'язати позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків невідкладно надіслати копії усіх відповідних документів та пояснень на усунення недоліків позовної заяви відповідачам у справі. Докази такого надіслання надати суду.
4. Роз'яснити заявнику, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
5. Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається://court.gov.ua/fair/sud 5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.В. Сисин