майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
24 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/744/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Кравець С.Г.
за участю секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.
розглядаючи справу за позовом: Керівника Бердичівської окружної прокуратури в
інтересах держави в особі Ружинської селищної ради
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ружинський"
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на
стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію майнових прав,
державної реєстрації права власності,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Химчук В.Л. - адвокат, ордер серія АІ №1952627 від 21.07.2025,
від третьої особи: не з'явився,
прокурор: Степаницька О.М. - службове посвідчення №071190 від 01.03.2023,
Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ружинський" в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора індексний номер 29226317 від 13.04.2016 та проведену на його підставі державну реєстрацію речового права (майнових прав) за СВК "Ружинський" на Гідроспоруду гребля урочище "Тракторна бригада 1", розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 1825255100:01:000:0286, площею 5,9107 га. та знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район (Бердичівський), селище міського типу Ружин, вулиця Бірюкова, будинок 78а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900564618252).
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірна гідроспоруда в силу приписів статей 181-187 Цивільного кодексу України нерозривно пов'язана з водним об'єктом є його приналежною річчю, виконує функцію запобігання шкідливій дії вод, не може бути відокремлена від останнього та не може бути окремим об'єктом права власності. Доводить, що перебування гідротехнічних споруд у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 12.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/744/25 за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначено на 07.07.2025.
Ухвалою суду від 07.07.2025 відкладено підготовче судове засідання на 22.07.2025.
Ухвалою суду від 22.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 09.09.2025.
Ухвалою суду від 09.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 26.09.2025.
Ухвалою суду від 26.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 27.10.2025.
Ухвалою суду від 27.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2025.
10.11.2025 на адресу суду повернулося не вручене поштове відправлення, згідно з яким ОСОБА_1 направлялася ухвала суду від 26.09.2025 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
10.11.2025 на адресу суду повернулося не вручене поштове відправлення, згідно з яким ОСОБА_1 направлялася ухвала суду від 27.10.2025 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Позивач та третя особа повноважних представників у судове засідання 24.11.2025 не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.
У судового засіданні 24.11.2025 вирішувалось питання щодо зупинення провадження у справі №906/744/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №915/268/24.
Прокурор заперечила проти зупинення провадження у справі, а представник відповідача вважав за необхідне зупинити провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін щодо зупинення провадження у справі №906/744/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №915/268/24, господарський суд, вважав за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 96, 97 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, виснувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29.10.2025 прийняла до розгляду справу №915/268/24. Приймаючи до розгляду вказану справу, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, вказала наступне:
- мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що з огляду на положення частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду (подібний висновок викладено у пункті 4.42 постанови Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №918/791/23, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі); у вказаній постанові від 17.07.2024 у справі №918/791/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію, а відтак, відповідно до положень статті 186 ЦК України є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки), та має наслідувати долю головної речі; нерозривний зв'язок гідротехнічних споруд із землями водного фонду вказує на неможливість відокремлення цих об'єктів у цивільному обігу, а відповідно і на неможливість виникнення різних власників на них; у свою чергу, оскільки гідротехнічні споруди наслідують долю земельних ділянок, на яких вони розташовані, пріоритет мають становити саме земельні правовідносини, оскільки, як зазначено вище, об'єктом цивільного права є саме земельна ділянка, на якій розташована така гідротехнічна споруда; заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим та порушує права держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13, на яку посилається прокурор у тексті касаційної скарги); Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, з огляду на статус гідротехнічних споруд як допоміжної речі, враховуючи принцип нерозривності гідротехнічних споруд із землею, вважає, що захисту підлягає право на землю у спосіб, визначений статтею 152 ЗК України; проте, як свідчить аналіз існуючої судової практики, справи, де предметом спору є право на гідротехнічні споруди, вирішуються із застосуванням різних способів захисту; з урахуванням сформованого підходу про те, що гідротехнічні споруди (дамби, земляні греблі, водозабірні споруди і інше) є складовими частинами водного об'єкта, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що такі споруди окремо не створюють самостійний об'єкт цивільного обігу та не можуть перебувати на праві власності у будь-кого окремо від об'єкта, який створюють, а відтак і не підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) окремо від створеного об'єкта водного фонду, або земельної ділянки, на якій розташований такий водний об'єкт;
- з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, які залишаються, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2024 у справі №300/3657/22, щодо застосування приписів, зокрема, частини четвертої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда - дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості державної реєстрації речових прав та їх обтяження на гідротехнічні споруди;
- з огляду на це Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок про те, що законодавець передбачив способи судового захисту у разі, коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне (фізична особа придбала гідротехнічну споруду на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, та зареєструвала за собою право в державному реєстрі прав на таку споруду, як у справі, що розглядається) володіння, вказавши, що для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов; саме віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання про втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів; водночас віндикаційний позов може бути застосований до об'єкта, який може перебувати в цивільному обігу в статусі майна; тому для формування згаданого підходу до способів захисту прав, які стосуються гідротехнічних споруд, суттєвим є правова кваліфікація таких споруд; викладене свідчить про наявність юридичної колізії правових норм, яка виникає з розбіжностей визначення правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, а також про принципово різний підхід судів різних юрисдикцій при кваліфікації таких споруд та застосуванні способів захисту у спорах про неправомірне набуття права приватної власності на гідротехнічну споруду, що у свою чергу свідчить про те, що питання статусу гідротехнічних споруд та способу захисту прав містить виключну правову проблему;
- колегія суддів констатує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляді місцевих судів наразі знаходяться десятки ініційованих прокурорами проваджень, предметом дослідження в яких є правова природа гідротехнічних споруд та вибуття з володіння держави або територіальної громади такого майна, зокрема в процесі приватизації (приміром справи: №906/744/25, №906/744/25, №921/344/25, №902/1146/24, №918/190/25, №906/465/25, №906/952/25, №914/515/25, №925/674/21(925/920/25), №914/1898/25, №916/5379/23, №916/1796/25, №902/415/25, №906/1014/24, №916/1327/25, №903/36/25, №902/680/24, №908/755/25, №903/61/25). Подібні спори виникають в цивільній юрисдикції, позаяк набувачами гідротехнічних споруд часто є фізичні особи (приміром справи: №2ц-900/10, №556/37/24, №930/65/24, №534/1662/23, №368/1863/23, №564/2369/24, №556/37/24, №930/65/24, №707/2873/20, №677/1777/21, №328/19/20, №362/209/25). Крім цього, у практиці адміністративної юрисдикції розглядаються спори щодо правомірності реєстрації гідротехнічних споруд в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інші (приміром справи: №420/24464/25, №420/23359/24, №240/10087/25, №520/15307/25, №160/13166/24);
- з погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі; метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права; виходячи з наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду констатує, що наразі висновок суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах відсутній; більше того, у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу гідротехнічних споруд та визначення належного та ефективного способу судового захисту, який відновить порушене право, відповідатиме змісту цього права та характеру його порушення, а також сприяєтиме досягненню мети правосуддя та процесуальній економії, ураховуючи, у тому числі, зміни, які відбулися у чинному законодавстві щодо застосування положень статей 261, 388, 390, 391 ЦК України у контексті посилення захисту прав добросовісного набувача; колегія суддів враховує, що у цій справі існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у справах господарського чи цивільного права, але й в публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто у невизначеній кількості справ;
- з огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вказала, що мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №915/268/24, є обґрунтованими та прийняла справу до розгляду.
Оцінюючи подібність правовідносин у справі №906/744/25 та справі № 915/268/24, суд виходить із того, що спільними для них є зміст спірних правовідносин, пов'язаних із визначенням правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, допустимістю їх окремої державної реєстрації та вибором належного й ефективного способу судового захисту у разі протиправного набуття/реєстрації таких об'єктів.
Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №915/268/24 матимуть визначальне значення для оцінки правового статусу спірної гідротехнічної споруди та належного способу захисту у цій справі, що свідчить про наявність подібності правовідносин у розумінні підходу, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/109447/17.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
За таких обставин із метою забезпечення єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, з огляду на можливий вплив правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №915/268/24 на правильне вирішення спору у цій справі, суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі №906/744/25.
Керуючись статтями 228, 234, 235 ГПК України, господарський суд,
1. Зупинити провадження у справі №906/744/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №915/268/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого перегляду.
Ухвала суду набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено: 25.11.2025.
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1 - позивачу - електронний кабінет,
2 - відповідачу та представнику - електронний кабінет,
3 - третій особі Ярич Б.В. ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (рек.),
4 - Житомирській обласній прокуратурі та Бердичівській окружній прокуратурі - електронний кабінет.