61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
25.11.2025 Справа №905/788/25
Господарський суд Донецької області у складі
судді Лободи Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро, код 42086719,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", код 00131268,
до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 113 404,02 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію у серпні 2023 року в сумі 91 119,23 грн, 3% річних у сумі 4 875,49 грн та інфляційних втрат в сумі 17 409,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору постачання електричної енергії в частині оплати вартості спожитої електричної енергії.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до ОСОБА_1 про стягнення 113 404,02 грн залишив без руху. Надав позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду обґрунтування підстав подання позову за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області, доказів на підтвердження речових прав відповідачки на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на момент виникнення спірних правовідносин.
25.08.2025, у встановлений судом строк, від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що спірна заборгованість виникла на підставі договору, який було укладено з метою забезпечення постачання електричної енергії до об'єкту нерухомого майна відповідача (магазин), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду Донецької області. До заяви позивач додав Інформаційну довідку №439950066 від 19.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 .
Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/788/25, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, залучив до участі у справі № 905/788/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребував у Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", яке є оператором системи розподілу, зазначену в ухвалі інформацію.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.08.2025 зобов'язав Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України у строк протягом п'яти днів з моменту отримання цієї ухвали надати відомості про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи ОСОБА_1 , а також інформацію про Управління праці та соціального захисту населення, яким було здійснено реєстрацію про взяття на облік такої особи.
З метою повідомлення позивача про розгляд даної справи суд копію ухвали від 27.08.2025 направив до його електронного кабінету в системі "Електронний суд". Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 27.08.2025 в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету позивача - 28.08.2025.
Враховуючи відсутність зареєстрованого електронного кабінету відповідачки в системі "Електронний суд", ухвалу від 27.08.2025 суд направив на її адресу, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також адресу, за якою відбувалось спірне споживання. Проте, вказані ухвала були повернуті до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд зазначає, що 02.09.2025 представнику відповідачки адвокату Степановій Ользі Володимирівні було надано доступ до справи в системі "Електронний суд" і саме з цієї дати остання мала можливість ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді, а тому саме цю дату суд вважає датою вручення відповідачці ухвали суду від 27.08.2025.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
28.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви та заяви про усунення недоліків з доданими до них документами.
09.09.2025 від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь, в якій повідомлено, що станом на 01.09.2025 згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку та з 28.04.2023 знята з обліку (вибула за кордон) внутрішньо переміщених осіб.
12.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідачки про надання додаткового строку для подання відзиву на позов, в якому остання просить суд продовжити їй строк для надання відзиву на позовну заяву до 25.09.2025 включно; проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також долучити до матеріалів електронної справи № 905/788/25 усі надані третьою особою АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" документи з можливістю ознайомлення з ними
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2025 відмовив в задоволенні клопотання відповідачки про продовження строку на подання відзиву на позов та проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2025 повторно зобов'язав Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", яке є оператором системи розподілу, надати до суду інформацію про фактичний (звітний) обсяг споживання електричної енергії споживачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ЕІС-код ТКО - 62Z0043874191185) за серпень 2023 року; пояснення, яким чином Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" було отримано дані щодо показів лічильника відповідача за вказаний спірний період (засобами дистанційної передачі даних, шляхом отримання інформації від споживача чи персонала оператора системи, тощо), а також інформацію з документальним підтвердженням про дату внесення до автоматизованої системи таких даних за вказаний місяць та про дату, з якої такі дані стали доступними для відповідача в його особистому кабінеті споживача; відомості щодо того коли були отримані/зняті/внесені до системи покази за період, що передував спірному місяцю.
23.09.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" зазначає, що відповідачу по справі постачання електричної енергії в серпні 2023 здійснювалося позивачем - ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за однією точкою комерційного обліку (площадкою вимірювання) (надалі -ТКО) ЕІС-код ТКО - 62Z0043874191185; об'єкт - "Магазин, АДРЕСА_1". Працівниками АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на об'єкті споживача за серпень 2023 було виконано контрольне зняття показників приладу обліку НІК 2301 АП3В, №8366439 та зафіксовано показники "030859,8". Вказані показники були внесені у білінгову систему наступного дня: 01.09.2023 о 7:04. Одразу після внесення показників інформація стає доступною для всіх учасників ринку електричної енергії, в тому числі і для споживача. Попередні показники приладу обліку зафіксовані 01.08.2023 та дорівнювали "016683,0", що також занесено у білінгову систему. Різниця між зафіксованими показниками склала 14176,8 кВт*год та враховуючи втрати в мережах - 38 кВт*год у підсумку складає 14214,8 кВт*год, що при округленні дорівнює 14215 кВт*год. А тому, АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" підтверджує заявлені в позові обсяги спожитої електроенергії відповідачем за серпень 2023 року.
25.09.2025 (сформовано в системі "Електронний суд" 24.09.2025) через систему "Електронний суд" від відповідачки надійшли додаткові пояснення у справі, в яких викладено заперечення проти позовних вимог. До пояснень додано документи для долучення до матеріалів справи. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що ОСОБА_1 на праві власності належить будівля магазину за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідачка не використовувала вищезазначений об'єкт нерухомості у своїй господарській діяльності. Зазначає, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1. була припинена 25.08.2022, в квітні 2023 року відповідачка виїхала за межі України до Німеччини та була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа у зв'язку з вибуттям за кордон. З 02 травня 2023 року ОСОБА_1 мешкає в Німеччині. Крім того, стверджує, що в 2021 та 2022 роках господарська діяльність нею не проводилась, на підтвердження чого надає податкові декларації ФОП ОСОБА_1. за 2021 та 2022 роки. Також зазначає, що за наявними у неї відомостями приміщення магазину з 2022 року використовується іншими особами, у зв'язку з чим ОСОБА_1. через свого представника звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою. Стверджує, що не отримувала рахунку на оплату та акту, а наданий позивачем акт підписаний лише ним. Також зазначає, що надана позивачем заява-приєднання не може бути доказом, оскільки не містить всіх обов'язкових реквізитів, а тому позивачем не надано доказів укладення між сторонами договору постачання електричної енергії. Вказує, що ані позивачем ані третьою особою не надано суду доказів проведення контрольного огляду вузла комерційного обліку електричної енергії відповідача за кожні шість місяців починаючи з 2019 року та по день звернення до суду. Крім того, звертає увагу, що договір, на який посилається позивач, не був пролонгований на наступний 2023 рік з ОСОБА_1 як з фізичною особою-підприємцем, оскільки станом на 01.09.2022 ОСОБА_1. припинила свою підприємницьку діяльність, а тому дана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки спір про стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію за серпень 2023 року не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася відповідачем (доказів протилежного суду не надано).
25.09.2025 відповідачкою через систему "Електронний суд" подана заява, в якій остання зазначає, що 24.09.2025 нею був поданий саме відзив на позовну заяву, який був помилково названий як додаткові пояснення у справі, а тому просить суд вважати подані пояснення відзивом на позовну заяву. Також просить суд продовжити строк на надання відзиву на позов.
29.09.2025 (сформовано в системі "Електронний суд" 26.09.2025) відповідачкою через систему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 29.09.2025 поновив ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийняв до розгляду поданий 24.09.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстрований у суді 25.09.2025) відзив на позовну заяву.
02.10.2025 (сформовано в системі "Електронний суд" 01.10.2025) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем також викладено клопотання про поновлення строку для її надання. У відповіді на відзив позивач не погоджується з запереченнями відповідачки та зазначає, що відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії в разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач повинен не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією письмово повідомити електропостачальника, оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про розірвання договорів та розрахуватися за електричну енергію, включаючи день виїзду. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем не додані документи, які підтверджують передбачені діючим законодавством дії споживача щодо реалізації його права на дострокове припинення Договору, у зв'язку з чим договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.09.2019 № 3476 є діючим. На думку позивача, втрата ОСОБА_1 статусу ФОП та виїзду за межі України до Німеччини ніяким чином не спростовує наявності договірних відносин між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", а також факту споживання електричної енергії у серпні 2023 року. Також зазначає. що відповідачем не надано до суду доказів використання спірного приміщення іншими особами. Стосовно посилання відповідача на відсутність у заяві-приєднання окремих реквізитів зазначає, що такі недоліки не можуть бути підставою для невизнання факту укладення договору, оскільки сам факт приєднання підтверджується як поданням заяви, так і іншими діями споживача, передбаченими законом. Також зазначає, що відповідачем не надано доказів оскарження обсягів спожитої електричної енергії у серпні 2023 року, які були визначені оператором системи розподілу. Доводи відповідача, що даний спір належить до повноважень суду цивільної юрисдикції є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
02.10.2025 (сформовано в системі "Електронний суд" 01.10.2025) через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.10.2025 продовжив позивачу строк для подачі відповіді на відзив до моменту її фактичного подання. Прийняв до розгляду подані позивачем відповідь на відзив та письмові пояснення.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких остання наполягає на раніше викладених запереченнях та додатково зазначає, що направила на електронну адресу АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" заяву, текст якої був складений за їх рекомендацією. Після направлення заяви, працівниками АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" телефоном було підтверджено прийняття заяви та завірено ОСОБА_1., що електроенергія буде відключена, а після закінчення бойових дій, ОСОБА_1 за її заявою відновиться постачання електроенергії.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно п. 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком до Правил.
Відповідно до статей 633-634 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п.8 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (станом на 01.01.2019) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
На офіційному сайті позивача https://www.dn.yasno.com.ua/ розміщено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до нього.
До матеріалів справи додано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційну пропозицію "Універсальна" постачальника універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" для малих непобутових споживачів та, текст яких розміщено на офіційному веб-сайті позивача.
Відповідно до абзацу 5 п. 13 Розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, з 01.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №3476 (далі - договір). Відповідач приєднався до умов публічного договору шляхом підписання Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг для малих непобутових споживачів, які споживають електричну енергію для потреб професійної та підприємницької діяльності, та здійснення оплати на умовах комерційної пропозиції "Універсальна".
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка зазначає, що до позову не додано доказів, що між Фізичною особою-підприємцем Єрамковою Наталією Петрівною та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу та відповідач приєднався до умов публічного договору шляхом підписання заяви-приєднання, адже заява-приєднання, додана до позову не оформлена належним чином.
Стосовно цього суд зазначає, що до матеріалів справи додано Заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг для малих непобутових споживачів, які споживають електричну енергію для потреб професійної та підприємницької діяльності. Вказана заява підписана ОСОБА_1 Відповідно до умов вказаної заяви, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на сайті електропостачальника ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою: https://dеу.com.ua , або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , вид об'єкта: магазин, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z0043874191185) (надалі - Споживач) ініціює приєднання до умов Договору на умовах комерційної пропозиції Постачальника. За умовами Заяви-приєднання, погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), Споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку, Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.
Підписавши Заяву-приєднання до договору, саме відповідачка ініціювала приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, вказана заява заповнена відповідачкою, отже саме нею не заповнені певні графи.
Суд зазначає, що заява-приєднання не містить дати її підписання. Укладення договору саме з 01.09.2019 підтверджується, зокрема, випискою по банківському рахунку за 04.09.2019, з якого вбачається здійснення ОСОБА_1 попередньої оплати за активну електричну енергію за вересень та жовтень 2019 року по рахунку 30/3476 від 14.08.2019.
Таким чином, підписавши заяву-приєднання та здійснивши оплату рахунку постачальника, ФОП ОСОБА_1. у вересні 2019 року приєдналась до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору). Наявність незначних недоліків заяви-приєднання, яку заповнювала та підписувала сама ОСОБА_1., не спростовує факту укладення договору між сторонами.
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього Договору.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Відповідно до пункту 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для Сторін з дати її введення в дію (п. 5.5 договору).
Інформація про діючу ціну на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.6 договору).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.8 договору).
Пунктом 5.10 договору сторони погодили, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1. договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 договору).
За умовами п. 13.2 договору у разі внесення Постачальником, в установленому чинним законодавством порядку змін до змісту типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, затвердженого Регулятором, сторони погоджуються з такими змінами у цьому Договорі. Постачальник зобов'язаний поінформувати Споживача про такі зміни не пізніше ніж за 20 днів до дати введення в дію цих змін.
Враховуючи технічні характеристики об'єктів відповідача та потреби, для яких здійснюється постачання електричної енергії, відповідач приєднався до Договору на умовах Комерційної пропозиції "Універсальна" постачальника універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" для малих непобутових споживачів, яку розміщено на офіційному сайті позивача https://www.dn.yasno.com.ua/ .
Відповідно до розділу 5 Комерційної пропозиції 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію (п. 5.1). Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії минулих періодів (п. 5.2). Для нових споживачів перший рахунок надається протягом 3-х днів з дати подання споживачем заяви-приєднання постачальнику або з дати переведення постачальником споживача на умови цієї комерційної пропозиції (п. 5.3).
Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку (п. 5.4).
Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в сервісі "Особистий кабінет". За умовами цієї комерційної пропозиції споживач має обов'язок зареєструватись в сервісі "Особистий кабінет" та користуватись відповідним сервісом (п. 5.5).
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет" не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника (п. 5.6). У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем (п. 5.7).
У розділі 6 Комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Відповідно до розділу 10 Комерційної пропозиції договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій повідомляється про обрання Комерційної пропозиції "Універсальна", якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції чи неповноти наданого пакета документів (п. 10.2). Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або розірвання (п. 10.3). Договір може бути розірвано або припинено і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України та цим Договором, але в будь - якому випадку Договір діє до повної оплати заборгованості по Договору, включаючи штрафні санкції (п. 10.4).
За умовами розділу 12 Комерційної пропозиції постачальник інформує споживача, з яким укладено Договір, про будь-яку зміну в умовах Договору шляхом направлення відповідної інформації одним із наступних способів: через особистий кабінет, на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору, СМС-повідомленням на номер, зазначений у заяві-приєднання до умов договору, та чат-програми, в центрах обслуговування споживачів, тощо.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як стверджує позивач, на виконання вказаних умов договору ним здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу в серпні 2023 року, на підтвердження чого до позовної заяви доданий акт про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за серпень 2023 року від 31.08.2025 на суму 93 100,34 грн у кількості 15516,72 кВтгод.
Вказаний акт підписаний лише позивачем.
Також позивач додав до матеріалів справи сформований рахунок за спожиту електричну енергію за серпень 2023 року на суму 93 100,34 грн (з урахуванням наявності переплати за минулий розрахунковий період в сумі 1 981,11 грн, сума до сплати за рахунком - 91 119,23 грн).
Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору та Комерційної пропозиції до нього своїх зобов'язань по оплаті фактично отриманої та спожитої за заявлений період електричної енергії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476, несплата якої стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї сум 3% річних та інфляційних втрат.
Стосовно підсудності даного спору господарському суду, суд зазначає наступне.
З відповіді № 1675950 від 18.08.2025, яка отримана на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що ОСОБА_1 24.04.2019 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, ДР припинення ФОП за її рішенням здійснена 25.08.2022.
Згідно з частиною першою статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Суд зазначає, що застосовує відповідні норми Господарського кодексу України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (який був чинним на момент спірних правовідносин) зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Отже, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
У постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22 вказано, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною у справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 та від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 дійшла висновків про належність спорів до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, наголосивши на тому, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.09.2019 за серпень 2023 року.
Суд встановив, що на момент укладення Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.09.2019 відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована як ФОП, цей договір вона уклала як ФОП.
Як вбачається із Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу, постачання електричної енергії здійснювалось за точкою комерційного обліку (точкою розподілу) (ТКО) з ЕІС-кодом - 62Z0043874191185, вид об'єкта - магазин.
До матеріалів справи додано Паспорт точки/точок розподілу електричної енергії, який є додатком 2 до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, в якому наведено інформацію щодо об'єкта споживача з ЕІС-кодом ТКО 62Z0043874191185. Так, з інформації вбачається, що об'єктом є магазин, адреса об'єкта - АДРЕСА_1 .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №439950066 від 19.08.2025 вбачається, що 23.02.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно: магазин, загальною площею 172,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Тобто, цільовим призначенням ТКО є комерційне використання, що узгоджувалося з видами економічної діяльності відповідача, зокрема: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Отже споживання електричної енергії відбувалось у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності.
Таким чином, виходячи зі змісту спірних правовідносин сторін як таких, суд дійшов висновку, що спір щодо правовідносин, які виникли під час дії заявленого Договору про постачання електричної енергії, є господарським.
Одночасно, відповідно до розділу 10 Комерційної пропозиції договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій повідомляється про обрання Комерційної пропозиції "Універсальна", якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції чи неповноти наданого пакета документів (п. 10.2). Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або розірвання (п. 10.3). Договір може бути розірвано або припинено і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України та цим Договором, але в будь - якому випадку Договір діє до повної оплати заборгованості по Договору, включаючи штрафні санкції (п. 10.4).
Як встановив суд, Договір було укладено сторонами у вересні 2019 року, таким чином строк дії договору - до 31.12.2019. Разом з цим, враховуючи відсутність доказів припинення його дії або розірвання, суд дійшов висновку, що договір було пролонговано кожного наступного року.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідачка вказує, що спірний Договір не був пролонгований на наступний 2023 рік з ОСОБА_1 як з фізичною особою-підприємцем, оскільки станом на 01.09.2022 ОСОБА_1. припинила свою підприємницьку діяльність.
Суд встановив, що 25.08.2022 ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність ФОП за її ж рішенням. Однак, відповідачка не повідомила про це позивача (відповідні докази відсутні). Матеріали справи також не містять доказів звернення відповідачки до позивача з питання розірвання або припинення дії Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.09.2019.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Відповідачкою надано до матеріалів справи заяву від 20.09.2022, адресовану ДТЕК Донецькі електромережі, тобто оператору системи розподілу, в якій ОСОБА_1. вказує, що вона є власником магазину, розташованого за адресою : Донецька область, ОСОБА_2, та споживачем електроенергії, яку поставляють ДТЕК Донецькі електромережі (номер договору 3476). У зв'язку з бойовими діями на території Донецької області вона не використовує приміщення магазину з лютого 2022 року і не використовує електроенергію у магазині, а тому просить призупинити електропостачання в магазині. У заяві відповідачка також повідомляє, що після закінчення бойових дій вона звернеться з відповідною заявою про поновлення електропостачання. Вказану заяву було направлено на електронну пошту АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" dem_priemnaya@dtek.com.
Стосовно вказаної заяви суд зазначає, що звертаючись до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" (який є оператором системи розподілу) з відповідною заявою, ОСОБА_1. не повідомила таку особу про припинення нею підприємницької діяльності. У заяві відповідачка не просила розірвати договір, а навпаки повідомляла про намір подальшого споживання електричної енергії після припинення бойових дій. Тобто, із заяви не вбачається намір остаточного припинення користування електричною енергією.
При цьому суд враховує, що чинним законодавством не передбачено можливості призупинення постачання електричної енергії для непобутових споживачів, яким є відповідачка за умовами вищезазначеного договору.
Також матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та/або звернення відповідачки до позивача з заявою про розірвання Договору постачання електроенергії, або про споживання електричної енергії за спірним об'єктом як побутовим споживачем.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Враховуючи викладене, зважаючи, що матеріали справи не містять доказів розірвання Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.09.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір був продовжений кожного наступного року та був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, у ОСОБА_1 виникло зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з оплати спожитої електроенергії в її приміщенні, яке використовується в комерційних цілях, і це зобов'язання у відповідачки із втратою її статусу як ФОП не припинилося.
Отже, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.08.2025 у справі № 215/6379/25 відмовлено в відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, так як позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Підпунктами 4.3, 4.12 п.4 Правил РРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Пунктами 3.1.6, 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики; 6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі. За наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії") має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією). Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.5, 2.3.1, 2.5.3 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс) комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Учасники ринку мають право вільного вибору ППКО. Послуги комерційного обліку надаються на договірних засадах. ППКО зобов'язані: 1) зареєструватися в АКО як ППКО із зазначенням функціональної ролі та доменів обліку; 2) за наявності АС ППКО зареєструвати її в АКО та укласти (у ролі ОДКО та АТКО) з АКО договір про інформаційну взаємодію на ринку електричної енергії; 3) укладати договори про надання послуг комерційного обліку та про інформаційну взаємодію в передбачених цим Кодексом випадках та в межах своєї відповідальності; 4) контролювати та підтримувати технічний стан ЗКО в ТКО відповідно до договорів, укладених з учасниками ринку; 5) після запровадження Датахабу формувати та передавати АКО та іншим ППКО електронні документи з даними щодо переліку та параметрів ТКО, для яких вони надають послуги комерційного обліку. До дати запровадження Датахабу відповідні дані передаються оператору системи та за запитом АКО; 6) формувати та передавати АКО, а також іншим учасникам ринку та ППКО електронні документи з даними комерційного обліку згідно з цим Кодексом, Правилами ринку та Правилами роздрібного ринку; 7) забезпечити можливість для АКО або його уповноважених представників виконувати перевірки їх діяльності; 8) дотримуватись вимог цього Кодексу та інших нормативно-правових актів і нормативних документів, що регламентують функціонування ринку електричної енергії; 9) ППКО, які зареєстровані в АКО за спрощеною процедурою, на виконання функціональної ролі ОЗД мають укласти договір інформаційної взаємодії з ППКО або оператором системи, що виконує функціональну роль ОДКО у відповідній області обліку; 10) надавати АКО інформацію та пояснення, а також за дорученням АКО здійснювати заходи щодо вирішення суперечок з питань комерційного обліку електричної енергії; 11) забезпечити надання послуг комерційного обліку електричної енергії замовникам у терміни, передбачені цим Кодексом або договором; 12) отримувати оплату виключно за фактично виконані роботи та надані послуги комерційного обліку відповідно до укладеного договору. Оператор мережі, який є ОСР, не має права відмовити учасникам ринку в наданні послуг комерційного обліку електричної енергії за місцем провадження своєї господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
Пунктами 8.6.1, 8.6.7, 8.6.8 глави 8.6 розділу VIII та п.9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу передбачено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у не побутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.
Як зазначає позивач та вказує третя особа в наданих до суду поясненнях, між АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" та відповідачкою укладено договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Факт укладення такого договору не заперечується відповідачкою.
Листом вих. №67/3144 від 22.02.2024 АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на запит позивача повідомило, що фактичний (звітній) обсяг споживання за серпень 2023 року по точках комерційного обліку споживача Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 склав 14215 кВт*год. До листа додано Інформацію щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" по точках комерційного обліку ФОП ОСОБА_1. (ЕІС-код ТКО 62Z0043874191185), з якої вбачається, що обсяг споживання у серпні 2023 року склав 14215 кВт*год. Вказані лист та інформацію підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом керівника Департаменту з клієнтських операцій Шашацькою К.Г. Підпис перевірено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
В поданих до суду поясненнях АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" вказує, що у відповідачки засоби дистанційної передачі даних (АСКОЕ) відсутні. Постачання електричної енергії відповідачці в серпні 2023 здійснювалося позивачем - ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за однією точкою комерційного обліку (площадкою вимірювання) (надалі -ТКО) ЕІС-код ТКО - 62Z0043874191185; об'єкт - "Магазин, АДРЕСА_1". Працівниками АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на об'єкті споживача було виконано контрольне зняття показників приладу обліку НІК 2301 АП3В, № 8366439 та зафіксовано показники "030859,8". Вказані показники були внесені у білінгову систему наступного дня: 01.09.2023 о 7:04. Попередні показники приладу обліку були зафіксовані 01.08.2023 та дорівнювали "016683,0". Отже, різниця між зафіксованими показниками склала 14176,8 кВт*год та, враховуючи втрати в мережах - 38 кВт*год, у підсумку складає 14214,8 кВт*год, що при округленні дорівнює 14215 кВт*год. На підтвердження викладених обставин третьою особою надано до матеріалів справи акт фіксації показників приладів обліку споживачів за 31.08.2023, фото показників приладу обліку, скріншот з білінгової системи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що факт споживання електроенергії на об'єкті відповідача (ЕІС-код ТКО 62Z0043874191185) у серпні 2023 року в обсязі 14215 кВт*год підтверджено матеріалами справи.
Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п. 5.4 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.
Суд зазначає, що відповідач приєднався до умов Договору та, відповідно, до умов Комерційної пропозиції "Універсальна" постачальника універсальних послуг для малих не побутових споживачів, а тому суд для визначення кінцевого строку оплати застосовує умови, визначені саме в такій Комерційній пропозиції. Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, а саме не пізніше 07.09.2023.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів оскарження вказаних у рахунках позивача обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз'яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв'язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії.
Даних про інші обсяги спожитої електричної енергії відповідачем також не надано. Відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії на об'єкті відповідачки з ЕІС-кодом ТКО 62Z0043874191185 за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка вказує, що не використовувала у своїй господарській діяльності магазин, розташований за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, с. Привілля, АДРЕСА_1; 25.08.2022 припинила свою підприємницьку діяльність, у квітні 2023 року виїхала за межі України та з 02.05.2023 мешкає в Німеччині. Також вказує, що за відомостями, отриманими від місцевих мешканців, приміщення магазину з травня-червня 2022 року по теперішній час використовують інші особи.
Стосовно цих заперечень суд зазначає наступне.
Матеріалами справи та відповідачкою підтверджено, що приміщення, куди поставлялась спірна електрична енергія, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
За приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, на відповідачку як на власника майна покладено обов'язок повідомити електропостачальника та оператора системи розподілу про звільнення приміщення та остаточне припинення користування нею електричною енергією в такому приміщенні. Саме на власника майна покладений обов'язок щодо утримання майна, тобто в даному випадку відповідачка як власник майна обізнана, що в спірне приміщення здійснюється постачання електричної енергії, однак не вжила жодних дій щодо розірвання відповідного договору та остаточного припинення постачання електроенергії до спірного приміщення.
В поясненнях відповідачка посилається на подану заяву до оператора системи розподілу та на те, що в телефонній розмові їй повідомили, що електропостачання до її магазину буде припинено, однак, суд звертає увагу на те, що відповідачка мала можливість перевірити факт припинення постачання електричної енергії до приміщення, що їй належить. Як у вересні 2022 року (дата подачі заяви до оператора системи розподілу), так і у квітні 2023 року (місяць виїзду відповідачки за межі території України) та в серпні 2023 (спірний період) Слов'янська міська територіальна громада відносилась до територій можливих бойових дій згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, чинного до 20.03.2025, тобто доступ до спірного приміщення у вказані періоди у відповідачки був.
У наданих заявах відповідачка не спростовує того факту, що з початку 2022 року до серпня 2023 електропостачання до її приміщення здійснювалось; вказує, що таке споживання здійснювалось іншими особами.
Суд зазначає, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.09.2019 було укладено саме з відповідачкою, саме відповідачка зобов'язана оплачувати спожиту електричну енергію на спірному об'єкті.
Крім того, відповідачка відповідальна за схоронність власного майна, а тому у випадку встановлення факту користування її приміщенням іншими особами та споживання ними електричної енергії, відповідачка не позбавлена права звернення до таких осіб з вимогою про відшкодування вартості спожитої електричної енергії. Перебування відповідачки за межами України не звільняє її від обов'язку утримувати та охороняти власне майно.
Суд також зазначає, що відповідачкою також не надано доказів споживання на спірному об'єкті інших обсягів електричної енергії, доказів оскарження заявлених обсягів. Зазначаючи про нездійснення позивачем повірки лічильника з 2019 року, відповідач не надає доказів того, що вона зверталась з питання проведення повірки до позивача, доказів некоректної роботи лічильника тощо. Таким чином нездійснення повірки ніяким чином не впливає на облік лічильником, який встановлений у приміщенні відповідачки, електричної енергії.
Одночасно суд звертає увагу на те, що заявлений обсяг електричної енергії не міг бути спожитий на заявленому об'єкті протягом одного місяця, з урахуванням всіх обставин та пояснень учасників справи, що наведені в заявах по суті справи та письмових поясненнях, суд приходить до висновку, що такий обсяг був спожитий за більший період, однак в білінгову систему до 01.08.2023 вносились останні дані лічильника, які були відомі оператору, а фактичні були внесені після реального виходу працівників на об'єкт 31.08.2023, з урахуванням чого в повному обсязі і враховані за останній місяць, а саме серпень 2023 року.
Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачкою не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію на об'єкті відповідачки в серпні 2023 року в розмірі 91 119,23 грн (з урахуванням наявності переплати за минулий розрахунковий період в сумі 1 981,11 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 4 875,49 грн, нараховані за період з 18.09.2023 по 30.06.2025, та інфляційні втрати в сумі 17 409,30 грн, нараховані за період з 01.10.2023 по 30.06.2025.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані розрахунки 3% річних у загальній сумі 4 875,49 грн та інфляційних втрат у загальній сумі 17 409,30 грн за заявлені позивачем періоди прострочення та суму заборгованості, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами. Суд зазначає, що при обрахуванні інфляційних втрат позивач зазначив, що за травень та червень 2025 року індекс інфляції складає 100,0, однак за вказані місяці індекси інфляції склали 101,30 та 100,80 відповідно, з урахуванням чого інфляційні втрати за період з 01.10.2023 по 30.06.2025 на суму заборгованості 91 119,23 грн складають 19 699,68 грн. Враховуючи, що 3% річних обчислені вірно, а інфляційні втрати заявлені в меншій сумі, що є правом позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних Єдиного демографічного реєстру адреса реєстрації : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок 4Д, код 42086719) заборгованість за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3476 від 01.09.2019 за спожиту електроенергію в серпні 2023 року в сумі 91 119,23 грн, 3% річних у сумі 4 875,49 грн, інфляційні втрати в сумі 17 409,30 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2025.
Суддя Т. О. Лобода