вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/5422/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
24.09.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/5422/25).
Ухвалою господарського суду від 26.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
01.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх.№42904/25 від 01.10.2025) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета пору.
Ухвалою господарського суду від 07.10.2025 задоволено клопотання відповідача (вх.№42904/25 від 01.10.2025) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета пору. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".
13.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі.
13.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач понад п'ятнадцять років працював у АТ "Кривбасзалізрудком" на підземних роботах у умовах, що систематично перевищували допустимі норми пилу, шуму, вібрації, важкості та напруженості праці. Відповідач не створив належні та безпечні умови праці, внаслідок чого позивач отримав професійні захворювання, що призвели втрати працездатності в значному розмірі, а саме 65% строком та третьої групи. Заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає у позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного життя, порушення відносин з оточуючими людьми. Внаслідок отриманого ушкодження здоров'я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди 450 000,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
В свою чергу відповідачем подано заяву про часткове визнання позову, відповідно до якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 15 років 4 місяців стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 97 500 грн ((15х8000х25/100)х1,25). Натомість заявлений позивачем розмір 450 000,00 грн відповідач вважає занадто завищеним та таким що має ознаки невиправданого збагачення за рахунок відповідача, який перебуває у тяжкому фінансовому стані.
Позиція третьої особи
Третя особа зазначає, що позивач працював у шкідливих умовах на ПрАТ "ЦГЗК" лише 5 років 1 місяць. В свою чергу позивач також зазнав впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу під час роботи на підприємстві відповідача 15 років та 3 місяці. При цьому сам позивач був обізнаний про характер умов праці, оскільки мав записи у трудовій книжці щодо права на пільгову пенсію за Списком №1, тобто позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов'язана безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Моральна шкода відповідно до ст. 23 ЦК України відшкодовується одноразово, а солідарна відповідальність не застосовується, оскільки у кожного із роботодавців були свої умови праці та на робочому місці Позивача був вплив відповідних шкідливих факторів.
Також третя особа зазначила, що ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.09.2025 по справі № 215/7711/25 відмовлено в задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо- збагачувальний комбінат» про залучення на боці відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.09.2025 по справі № 215/7711/25 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦГЗК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я було задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів. Отже, суд першої інстанції з урахуванням тривалості та умов праці на ПрАТ «ЦГЗК» вже визначив розмір відшкодування моральної шкоди та прийняв рішення щодо стягнення 150000грн. на користь позивача.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Бобир Олександр Жоржович відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1993 здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, а саме:
- з 08.10.1997 по 12.11.1997 - електрозварювальник ремонтно-технічного відділу шахти Тернівська «Кривбасруда»;
- з 05.07.2001 по 28.02.2003 - підземний кріпильник шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 01.03.2003 по 05.05.2003 - підземний кріпильник дільниці №1 шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 05.05.2003 по 27.10.2003 - підземний кріпильник дільниці №38 шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 27.10.2003 по 02.02.2004 - підземний машиніст електровозу дільниці №43 шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 02.02.2004 по 09.08.2004 - учень прохідника дільниці №46 шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 09.08.2004 по 20.04.2006 - підземний прохідник дільниці №33 шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 20.04.2006 по 06.04.2010 - підземний кріпильник дільниці №33 шахти Тернівська ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 06.04.2010 по 15.02.2017 - гірник очисного забою дільниці №33 шахти Тернівська ПАТ «Кривбасзалізрудком».
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 затвердженого тимчасово виконуючим обов'язків начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланк С.В. від 09.07.2025 (далі акт), встановлено що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи в підземних умовах шахти імені Колачевського з 13.10.2021 по 05.09.2024 прохідником, виконував весь комплекс гірничих робіт з проходження гірничих виробок, кріплення та очисного виймання корисних копалин. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення бурового інструменту внаслідок обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, через що виконувані роботи характеризувалися фізичним перевантаженням. Через недосконалість технологічного устаткування та технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених параметрів пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничої локальної вібрації. Також, зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, працюючи: з 06.04.1999 по 02.07.2001 електрозварник ВАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»; з 05.07.2001 по 27.10.2003 та з 02.02.2004 по 15.02.2017 - учнем прохідника, прохідником, кріпильником, гірником очисного забою ПАТ «Кривбасзалізрудком» (пункт 17 акту).
Згідно пункту 12 загальний стаж роботи позивача становить 26 років 04 місяці, за професією 07 років 03 місяці та у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 05 років 01 місяць.
Відповідно до пункту 14 діагноз:
1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5. S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого ступеня). М54.1
2. Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (справа ПФ першого ступеня, зліва ПФ другого ступеня). Т75.2.
3. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Нерізко виражений пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44
Супутній діагноз-відсутній.
Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:
- важкість праці: періодичне перебування в незручній робочій позі 52,3 % часу зміни при допустимому значенні до 25%: перебування у вимушеній позі 10,8 % часу зміни при допустимому значенні до 10%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг при допустимому значенні до 30 кг згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 № 248;
- вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 3 дБ перевищував допустимий рівень та складав 79 дБ при гранично допустимому 76 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».
- хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 3,2 рази і складала 6.4 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2.0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2024 № 1192 (пункт 18 акту).
Згідно пункту 20 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер 125/25/1486/В, дата прийняття рішення 28.08.2025, номер рішення 125/25/1486/Р) позивачу встановлено третю групу інвалідності з 28.08.2025 (пункти 17.1.5. та 17.1.6.).
Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного огляду, лабораторних та інструментальних методів обстежень, встановлено третю групу інвалідності на рік (професійне захворювання). Встановлено 65 % втрати працездатності (в тому числі 25% - радикулопатія, 30% вібраційна хвороба, 10% - хронічний (пиловий) бронхіт, акт П4 від 09.07.2025) на рік. Протипоказання важка фізична праця, тривала ходьба, переохолодження (пункт 16).
Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. встановлено професійне захворювання 65% з 09.07.2025.
Відповідно до медичного висновку закладу охорони здоров'я лікарсько-експертної комісії Відокремленого підрозділу "Науково-практичного медичного центру професійного здоров'я Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика", що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність хронічного професійного захворювання від 04.06.2025 №22/288 ОСОБА_1 , зроблено наступний висновок радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів ПФ першого ступеня.
Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (справа ПФ першого ступеня, зліва ПФ другого ступеня).
Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Нерізко виражений пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня.
Захворювання професійні.
На підтвердження погіршення стану здоров'я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів виписки із медичної картки та виписні епікризи.
Позивач зазначає, що заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає у позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного життя, порушення відносин з оточуючими людьми. Внаслідок отриманого ушкодження здоров'я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці», передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені 25% (безстроково), тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (“Шевченко проти України», “Харук та інші проти України», “Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Господарський суд, врахувавши рішення міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.09.2025 по справі № 215/7711/25, яким стягнуто з ПрАТ "ЦГЗК" на користь позивача 150 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, а також тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати професійної працездатності, що визначено в перше у розмірі 65% та який в подальшому може бути змінений, тривалість його роботи у шкідливий умовах, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 230 000,00 грн., що буде помірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що відповідно до якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 15 років 4 місяців стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 97 500 грн ((15х8000х25/100)х1,25). Натомість заявлений позивачем розмір 450 000,00 грн відповідач вважає занадто завищеним та таким що має ознаки невиправданого збагачення за рахунок відповідача, який перебуває у тяжкому фінансовому стані.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
Слід також зазначити, що у шкідливих умовах на різних підприємствах, кожне з яких самостійно допустило порушення вимог охорони праці та спричинило вплив шкідливих виробничих факторів, то виникнення професійного захворювання є наслідком сукупного впливу, але кожен роботодавець відповідає лише окремо, що у розумінні ч. 5 ст. 23 ЦК України не є подвійним стягненням моральної шкоди, а також не може відноситися до солідарного стягнення моральної шкоди отриманої внаслідок професійного захворювання.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 5400,00 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті у сумі 97 500,00 грн та те, що даний позов задоволено частково у сумі 230 000,00 грн, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір в розмірі 2187,00 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я на виробництві (професійним захворюванням) у розмірі 230 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2187,00 грн - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк