вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/9932/16 (904/5244/25)
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517)
про стягнення заборгованості
в межах справи №904/9932/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "АЙКЬЮ", м. Київ
до боржника Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517)
про визнання банкрутом
Суддя Суховаров А.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/9932/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЙКЬЮ" до боржника Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517) про визнання банкрутом на стадії ліквідації; повноваження ліквідатора ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" виконує арбітражний керуючий Штельманчук Михайло Сергійович (свідоцтво №194 від 28.02.2013).
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) за змістом якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість на користь позивача, яка складається з наступних вимог:
- заборгованість по заробітній платі у розмірі 122 838,85грн.;
- середній заробіток за період з 14.04.2025 по 12.09.2025 у розмірі 140 732,08грн;
- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 953,56грн.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2025 матеріали позовної заяви №904/9932/16(904/5244/25) передано на розгляд судді Суховарову А.В.
З урахуванням положень частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято справу №904/9932/16(904/5244/25) до розгляду, відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу №904/9932/16(904/5244/25) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Разом з тим, за змістом ухвали суду від 22.09.2025 запропоновано надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.
Враховуючи те, що відповідачем не надано відзив на позов, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Відносно відповідача Господарським судом Дніпропетровської області 24.04.2017 відкрито провадження у справі №904/9932/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області, пр. Аношкіна, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517), на даний час провадження перебуває на стадії ліквідації відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.
Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 122 838,85грн., середній заробіток за період з 14.04.2025 по 12.09.2025 у розмірі 140 732,08грн., а також судовий збір у розмірі 3 953,56грн.
Щодо вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 122 838,85 грн. господарський суд вказує наступне.
Позивач вказує, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем з 06.09.2016 по 14.04.2025, що підтверджується копією трудової книжки в період з 06.06.2016 по 14.04.2025.
Згідно з наказом №31/ОС від 14.04.2025 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП у зв'язку з виходом на пенсію 14.04.2025.
Всупереч положень ст. 116 КЗпП, відповідач не здійснив розрахунок з позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з травня 2024 року по квітень 2025 року у розмірі 122 838, 85 грн.
На підтвердження існування вказаної заборгованості позивачем долучено до матеріалів позовної заяви довідку Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" №06-01/75 від 28.07.2025 про заборгованість по заробітній платі на дату звільнення у розмірі 122 838, 85 грн.
Станом на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та докази спростування вимог, заявлених позивачем.
Положеннями частини 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Згідно з ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати у розмірі 122 838, 85 грн., у зв'язку з чим відповідні вимоги позивача піддягають задоволенню судом.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на суму 140 732, 08 грн., господарський суд вказує наступне.
Позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань з виплати заробітної плати при звільненні, у відповідача уторилась заборгованість перед позивачем зі сплати середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 14.04.2025 по 12.09.2025 на суму 140 732, 08 грн.
Станом на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості зі сплати середнього заробітку за час затримки при звільненні ОСОБА_1 та докази спростування вимог, заявлених позивачем.
Відповідно до частини 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов'язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Разом з тим приписами як вбачається зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За змістом довідки ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" №77 від 21.08.2025 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1 291, 12 грн.
Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 14.04.2025 по 12.09.2025 (1291, 12 грн. х 109 днів) на суму 140 732, 08 грн.
Між тим, господарський суд зазначає, що оскільки позивача звільнено 14.04.2025, право на здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки при звільненні виникає у позивача з наступного дня після його звільнення, тобто, з 15.04.2025.
З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 117 КЗзП України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості здійснених позивачем нарахувань за період з 15.04.2025 по 12.09.2025 на суму 139 440, 96 грн., тоді як в решті нарахувань середнього заробітку за час затримки при звільненні відмовляється судом з наведених вище підстав.
Щодо стягнення судового збору господарський суд вказує наступне.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати пов'язані із розглядом справи покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 122 838, 85 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2025 по 12.09.2025 у розмірі 139 440, 96 грн., судовий збір за подання позову до суду у розмірі 3 000,22 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) суму 925, 56 грн. судового збору.
В решті вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскаржено протягом цього строку в порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя А.В. Суховаров