вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5150/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", 52300, Дніпропетровська область, Кам'янський район, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд № 2 (колишня Аулівська с/р, код ЄДРПОУ 34621490
до Акціонерного товариства "СМОЛИ", 51917, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, пр. Аношкіна, буд.179, код ЄДРПОУ 30168850
про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 227 298,00грн.
Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області області з позовною заявою до Акціонерного товариства "СМОЛИ" про стягнення заборгованості за Індивідуальним договором №1-44/2023/К з власником (користувачем) будівлі (приміщення в будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 26.01.2023р. у розмірі 227 298,00грн., які складаються з: заборгованості за надані послуги у розмірі - 180 488,02грн., інфляційних витрати у розмірі - 36 750,40грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі - 10 059,58грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 15.09.202р. позовну заяву залишено без руху.
16.09.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.09.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 16.09.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 17.09.2025р., відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 01.10.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
26.01.2023р. між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД» (далі - виконавець, позивач) та Акціонерним товариством «СМОЛИ» (далі - споживач, відповідач) було укладено Індивідуальний договір № 1-44/2023/К з власником (користувачем) будівлі (приміщення в будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - договір).
Відповідно до п.1. виконавець зобов'язується надавати споживачу послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами встановленими відповідно до законодавства , в строки і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.2 Договору інформація про споживача, об'єкти споживача проспект Аношкіна, 179, підприємство, 10 047,417 м3/міс.
У пункті 9 договору сторони дійшли згоди, що обсяг спожитих у будівлі (приміщенні у будівлі) послуг визначається а показаннями засобів вимірювальної техніки вузлів (вузлів) комерційного/розподільчого обліку. Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначаться на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води. … Якщо будівлю (приміщенні у будівлі) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку централізованого водопостачання відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитих послуг визначається як сума показань таких вузлів обліку.
Відповідно до пункту 19 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначеного до Правил надання послуги з централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 209 р. №690 (Офіційний вісник України. 2019 р.. №63. ст..2194). - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022р. №85. та Методики розподілу.
Пунктом 20 визначено, що вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Саном на дату укладання цього договору тариф на послугу з централізованого водопостачання становить 13,416 гривень за куб.метр з ПДВ 20%, тариф на послугу з централізованого водовідведення становить12,696 гривень за куб.метр з ПДВ 20%.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується споживачу, який є власником (користувачем) приміщення у будівлі, щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарно місяця відповідно (п.21).
Відповідно до п.22 виконавець форму та надає споживачу рахунок на оплату спожитих послуг не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно з п.23 споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що ж розрахунком періодом. Виконання обов'язку по сплаті за послуги за даним Договором може бути покладено на третіх осіб виключно ляхом укладання відповідної додаткової угоди по Договору.
Відповідно до п.31 сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 01 січня 2024 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Керуючись ч.3 ст.631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України, сторони домовилися, що умови даного договору розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01 січня 2023 року (п.40).
Відповідно до п.41 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовжений на черговий однорічний строк.
Згідно з п.42 договору припинення цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними, зокрема здійснення перерахунку плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, здійснення остаточних нарахувань плати за послуги та остаточних розрахунків.
Як вказує позивач, протягом липня 2023 р. - грудня 2023р. були надані послуги з централізованого водовідведення на загальну суму 180 488,02 грн., яка складається з:
- за липень 2023 - 17 810,65грн.;
- за серпень 2023 - 25 542,52грн.;
- за вересень 2023 - 28 894,26грн.;
- за жовтень 2023 - 34 670,94грн.;
- за листопад 2023 - 36 715,00грн.;
- за грудень 2023 - 36 854,65грн.
Акціонерне товариство «СМОЛИ», як Споживач за Договором, послуги, які надавало Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД» протягом вказаного періоду прийняло, що підтверджується Актами, підписаними сторонами, але в порушення умов Договору не оплатило.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу специфічних відносин водопостачання та водовідведення, а тому ці відносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, Закону України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 року № 30, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Кам'янське, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради від 23.04.2018 № 118.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як встановлено матеріалами справи, сторонами без зауважень були підписані наступні акти нарахування:
- акт №18066/15851 у липні 2023р. від 31.07.2023р. на суму 17 810,65грн.;
- акт №18066/18581 у серпні 2023р. від 31.08.2023р. на суму 25 542,52грн.;
- акт №18066/21131 у вересні 2023р. від 30.09.2023р. на суму 28 894,26грн.;
- акт №18066/23847 у жовтні 2023р. від 31.10.2023р. на суму 34 670,94грн.;
- акт №18066/26384 у листопаді 2023р. від 30.11.2023р. на суму 36 715,00грн.;
- акт №18066/28773 у грудні 2023р. від 28.12.2023р. на суму 36 854,65грн.
Факт прийняття відповідачем, як споживачем, наданих позивачем у період з липня 2023 року по грудень 2023 року послуг централізованого водопостачання на суму 180 488,02грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
За приписом частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зважаючи на пункти 21, 23 договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.
На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за надані послуги.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 180 488,02грн. є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім основної заборгованість, позивач нарахував та просить до стягнення інфляційні витрати у розмірі 36 750,40грн. та 3% річних у розмірі 10 059,58грн. за період з 31.07.2023р. по 04.09.2025р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" 100 грн = "ЗБ", де "Х" залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
За результатом перевірки судом правильності здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат арифметичних помилок не виявлено.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Ціна позову у даній справі становить 227 298,00грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн. (3 028,00 грн. * 0,8).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 727,57грн. відповідно до платіжної інструкції №174489від 05.09.2025р.
У статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (частина 1 зазначеної вище статті).
Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 305,17грн. (2 727,57грн. - 2 422,40грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", за відповідною заявою (відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зі змінами).
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "СМОЛИ", 51917, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, пр. Аношкіна, буд.179, код ЄДРПОУ 30168850 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", 52300, Дніпропетровська область, Кам'янський район, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд № 2 (колишня Аулівська с/р), код ЄДРПОУ 34621490 заборгованість за надані послуги у розмірі 180 488,02грн. (сто вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 02коп.), інфляційні витрати у розмірі 36 750,40грн. (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят гривень 40коп.), 3% річних від простроченої суми у розмірі 10 059,58грн. (десять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 58коп.).
Стягнути з Акціонерного товариства "СМОЛИ", 51917, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, пр. Аношкіна, буд.179, код ЄДРПОУ 30168850 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", 52300, Дніпропетровська область, Кам'янський район, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд № 2 (колишня Аулівська с/р), код ЄДРПОУ 34621490 судовий збір у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.11.2025
Суддя С.П. Панна