вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
17.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5938/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Мінки Сергія Миколайовича про забезпечення позову по справі № 904/5938/25:
за позовом Фізичної особи-підприємця Мінки Сергія Миколайовича, м. Дніпро
до відповідача-1: Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро;
відповідача-2: Дніпровської міської ради, м. Дніпро в особі конкурсної комісії з визначення операторів-суб'єктів господарювання будь-якої форми власності, які організовують та проводять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування;
відповідача-3: Дніпровської міської ради, м. Дніпро в особі постійної комісії ради з питань транспорту та зв'язку
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Алейниченко М.М.;
від відповідача-1: Керекеша С.М.;
від відповідача-2: Скосарев І.Д.;
від відповідача-3: Скосарев І.Д..
Фізична особа-підприємець Мінка Сергій Миколайович звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради в особі конкурсної комісії з визначення операторів - суб'єктів господарювання будь-якої форми власності, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, викладеного у Протоколі №6 від 26.06.2025, яким визначено необхідність внесення всієї заявленої суми інвестиції ФОП Мінка С.М. протягом 1 (одного) місяця з моменту укладення договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, б. 30-А;
- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради в особі Постійної комісії міської ради з питань транспорту та зв'язку, викладеного в Протоколі №130 від 18.09.2025, яким у питанні 3 порядку денного вирішено рекомендувати Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради розірвати з фізичною особою-підприємцем Мінка Сергій Миколайович договір №817 ОП від 01.07.2025 «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування»;
- визнати недійсним правочин Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" щодо одностороннього розірвання договору №817 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 01.07.2025 з Фізичною особою-підприємцем Мінка Сергій Миколайович який викладено в листі №25/25-88 від 01.10.2025.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.
Позов мотивовано тим, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, у позивача, починаючи з 01.10.2025, припинилося право на предмет договору № 817 ОП від 01.07.2025, шляхом одностороннього розірвання Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" договору №817 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 01.07.2025 з Фізичною особою-підприємцем Мінка Сергій Миколайович.
Ухвалою суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 13.11.2025.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд: до набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області законної сили у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Мінки Сергія Миколайовича до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради в особі Конкурсної комісії з визначення операторів - суб'єктів господарювання будь-якої форми власності, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста та Дніпровської міської ради в особі постійної комісії міської ради з питань транспорту та зв'язку про визнання незаконними та скасування рішень та визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договорувжити заходи забезпечення позову та:
- заборонити Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" ініціювати та проводити конкурс з визначення оператора майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30-А , а також передавати на договірних засадах іншим особам право на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, Вул. Березинська, буд. 30 А.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на таке.
Предметом поданого позову є визначення недійсності одностороннього правочину відповідача-1 з розірвання Договору №817 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» з Позивачем на підставі рішень Відповідача-2 та Відповідача-3 (дані рішення стали підставою для вчинення такого правочину).
Підставами позову є невідповідність всіх оскаржуваних рішень законодавству та положенням договору, оскільки висновки, що покладені в основу цих рішень зроблені відповідачами самостійно та на власний розсуд, що порушує всі принципи договірних зобов'язань.
Позивач зазначає, що договір №817 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» було укладено за результатами конкурсу з визначення оператора, у листі КП "ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА МІСТА" ДМР №25/25-88 від 01.10.2025 зазначено, що такий договір втратить чинність 20.10.2025, як і право користування цим майданчиком Позивачем.
Наслідком незаконного розірвання договору є оголошення нового конкурсу для визначення іншого оператора та подальшого укладення з ним аналогічного розірваному договору.
Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.07.2025 майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, Вул. Березинська, буд. 30-А Відповідач-1 є балансоутримувачем майданчика, що є предметом Договору №817, а отже є ініціатором проведення конкурсу на визначення оператора.
Таким чином вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову щодо заборони відповідачу-1 в подальшому вчиняти дії з організації конкурсу на визначення оператора, якому буде передано право Позивача на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, Вул. Березинська, буд. 30-А може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Ухвалою суду від 22.10.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Мінки Сергія Миколайовича про забезпечення позову призначити до розгляду в засіданні на 13.11.2025.
У підготовчому засіданні, що відбулося 13.11.2025 оголошувалась перерва до 17.11.2025.
14.11.2025 позивачем до суду через систему "Електронний суд" подано заяву про уточнення способу забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- до набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області законної сили у справі № 904/5938/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Мінки Сергія Миколайовича до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради в особі Конкурсної комісії з визначення операторів - суб'єктів господарювання будь-якої форми власності, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста та Дніпровської міської ради в особі постійної комісії міської ради з питань транспорту та зв'язку про визнання незаконними та скасування рішень та визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору вжити заходи забезпечення позову та:
- заборонити Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" (код ЄДРПОУ 23357437; 49003, місто Дніпро, вул.128-ї Бригади Тероборони, 6.8) визначати оператора майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30-А, а також передавати на договірних засадах іншим особам право на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30 А.
Обґрунтовуючи подані заву позивач вказує таке.
Під час проведення підготовчого засідання та розгляду заяви про забезпечення позову було з'ясовано, що позивач продовжує виконувати свої зобов'язання за договором №817 ОП, в той час коли відповідач-3 вже вживає заходи для укладення тимчасового договору з іншим оператором, де предметом є право на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30 А, який є предметом договору, який розірвано в односторонньому порядку з позивачем.
На підтвердження вказаних тверджень позивач зазначає про те, що 03.11.2025 у мережі на каналі «Виконком та постійні депутатські комісії ДМР» розміщено відео засідання постійної комісії Дніпровської міської ради з питань транспорту та зв'язку (відповідач -3), де комісією ухвалено укласти тимчасовий договір на експлуатацію та організацію спірного майданчика з ФОП Синєгубовим О.С.
Стосовно ж виконання зобов'язань позивачем за договором та відсутність ризику будь-яких збитків для відповідачів від вжиття заходів забезпечення позову, позивачем надано платіжні інструкції №207 від 14.10.2025, 209 від 15.10.2025, 211 від 13.11.2025 про внесення плати за договором №817 ОП.
На думку позивача, вказане є додатковою підставою для задоволення даної заяви та спростовує доводи представників відповідачів, оскільки вказує на реальність існування істотності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Разом з тим, вбачається, що відповідачі й не мають наміру організовувати конкурс на передачу майнового права на експлуатацію та організацію спірного майданчика, а мають на меті укласти договір з третьою особою поза конкурсними процедурами, а отже заявлений позивачем спосіб забезпечення позову, що викладений у заяві від 20.10.2025 буде неефективним, тому нововиявлені позивачем обставини вимагають внесення змін до раніше поданої заяви в частині способу забезпечення позову на тих же підставах та попереднім обґрунтуванням.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оцінюючи наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
За приписами статей 3, 509 Цивільного кодексу України добросовісність є основою господарських взаємовідносин сторін.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зважаючи на викладені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
Враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідач-1, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах предмета позову.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), згідно з якою Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Відтак суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявності між ними спору.
З огляду на викладене суд вважає, що захід забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" визначати оператора майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30-А, а також передавати на договірних засадах іншим особам право на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30 А, до набрання рішенням законної сили у даній справі, є допустимим.
Забезпечення позову визначеним шляхом, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Мінки Сергія Миколайовича - задовольнити повністю.
Заборонити Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" (49003, місто Дніпро, вул.128-ї Бригади Тероборони, б. 8, код ЄДРПОУ 23357437) визначати оператора майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30-А, а також передавати на договірних засадах іншим особам право на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 30 А, до набрання рішенням законної сили у даній справі.
Стягувач: Фізична особа-підприємець Мінка Сергій Миколайович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Боржник: Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49003, м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 17.11.2025.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 18.11.2028 включно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь