вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5473/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін справу:
за позовом Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЮ СТОУН", м. Київ
про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 213 677,10 грн.
Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулася через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЮ СТОУН" (далі - відповідач) заборгованість за користування земельною ділянкою площею 0,1581га з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014, яка розташована на вулиці 23 Лютого (зараз - Сергія Колачевського), 73б за період з 01.01.2023 до 31.12.2024 у розмірі 213 677,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В зазначені строки, які встановленні ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025, сторони не подали витребувані судом документи.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвал суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі - Закон № 2396-VIII).
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача.
Позивач посилається на порушення інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014. Порушення полягає в несплаті відповідачем коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави на рівні орендної плати, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у відповідному розмірі.
Правовою підставою позивач вказує частину першу статті 1212 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Земельна ділянка площею 0,1581 га з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014, яка розташована на вулиці 23 Лютого (наразі - Сергія Колачевського), 73б, є сформованою з 10.04.2006, як то підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.07.2025 №НВ-0001502692025.Також відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1016969112110.
Разом з тим, як то підтверджують відомості з Державного реєстру речових прав за Відповідачем 08.09.2021 на праві приватної власності зареєстрований об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, загальною площею 713,7 кв.м., розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця 23 Лютого, 73Б, реєстраційний номер майна: 833555912110.
Розпорядженням голови Обласної державної адміністрації від 19.05.2016 №Р-223/0/3- 16 “Про перейменування топонімів у населених пунктах області» вулиця “ 23 Лютого» міста Кривого Рогу перейменована на вулицю “Сергія Колачевського».
За змістом частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлової будівля, яка належить Відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. А тому, у зв'язку з користуванням Відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Сергія Колачевського, 73Б, презюмується користування усією спірною земельною ділянкою (правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20).
Слід відзначити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю “БЛЮ СТОУН» (відповідач) є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці - з 08.09.2021, та відповідно повинен був належним чином оформити таке право користування протягом всього строку її користування.
За приписами статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Так, рішенням Криворізької міської ради від 16.06.2022 №1355 Товариству з обмеженою відповідальністю “БЛЮ СТОУН» (далі - ТОВ “БЛЮ СТОУН») надано в оренду строком на 1 рік земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014 для розміщення адміністративно-складських аптечних приміщень. Проте договір оренди на теперішній час не укладено.
А отже у період з 01.01.2023 до 31.12.2024 між сторонами не існувало договірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату. Проте, така плата ним не здійснювалась, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.
За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ТОВ “БЛЮ СТОУН» за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014 у 2023-2024 році податкові зобов'язання по земельному податку не визначає та не сплачує.
Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БЛЮ СТОУН» грошові кошти в сумі 213 677,10 грн, як безпідставно отримані кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 по 31.12.2024.
Предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 213 677,10 грн за період з 01.01.2023 по 31.12.2024.
У зв'язку з цим відповідач має надати позивачу збережені (недоплачені) кошти в судовому порядку.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв'язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2023 по 31.12.2024.
У свою чергу, відповідач доказів на підтвердження користування ним земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів у спірний період не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд констатує, що предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях.
Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до частини першої статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).
Отже, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.
Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2023 до 31.12.2024, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 213 677,10 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведене узгоджується з правовим висновком, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛЮ СТОУН", як фактичний користувач земельної ділянки загальною площею 0,1581 га з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014, розташована за адресою: вул. Сергія Колачевського, будинок 73Б, м. Кривий Ріг, у спірний період (з 01.01.2023 по 31.12.2024) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Відповідно до листа Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 14.07.2025 вих. №34154/5/04-36-04-15-11 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛЮ СТОУН" як платник плати за землю в Тернівському районі м. Кривого Рогу податкові зобов'язання з плати за землю за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 не визначає та не сплачує.
Статтею 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало законної сили 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" ім. Ю.М. Білоконя".
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Згідно частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом “д» частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже на підставі вищевикладеного, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, в тому числі ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.07.2025 №НВ-0001502692025, цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого (Сергія Колачевського), 73Б, кадастровий номер 1211000000:07:373:0014 віднесено до секції 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відповідає:
- 1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2023 році,
- 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2024 році.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 01.04.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014, становить 11 721 122,94 грн (а.с. 10).
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
У зв'язку з користуванням земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. 23 Лютого (Сергія Колачевського), 73Б у м. Кривому Розі, кадастровий номер 1211000000:07:373:0014, загальною площею 0,1581 га, без правовстановлюючих документів позивачем здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у сумі 213 677,10 грн. за період з 01.01.2023 по 31.12.2024:
Розрахунок за 2023 рік:
9 957 457,98 грн. х 1,2 % = 119 489,50 грн. - орендна плата за рік, де: 9 957 457,98 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 1,051 коефіцієнт індексації за 2023 рік : 1,12 коефіцієнт індексації за 2024 рік;
1,2 % - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.
Розрахунок за 2024 рік:
10 465 288,34 грн. х 0,9 % = 94 187,60 грн. - орендна плата за рік, де: 10 465 288,34 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 07.04.2025 : 1,12 коефіцієнт індексації за 2024 рік;
0,9 % - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 зі змінами внесеними рішенням від 27.06.2023 №2015.
Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, дослідивши витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку та інші наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог у сумі 213 677,10 грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню у повному обсягу.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 564,12 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЮ СТОУН" (04211, м. Київ, вул. Архипенка Олександра, буд. 10, офіс 1; код ЄДРПОУ 44209630) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ 33874388) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:373:0014, по вулиці вул. 23 Лютого (Сергія Колачевського), 73Б, м. Кривий Ріг за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 у розмірі 213 677,10 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 564,12 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 25.11.2025.
Суддя В.Г. Бєлік