пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 листопада 2025 року Справа № 903/870/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: Нестерук О.В. - ордер серія АС №1137211 від 24.04.2025, Михальчук Л.Л. - ФОП
від відповідача: Самолюк В.В. - ордер серія АС №1160452 від 21.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/870/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Михальчук Лариси Лукашівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Ленад Груп» про стягнення 1680967,00 грн,
01.09.2025 представник Фізичної особи-підприємця Михальчук Лариси Лукашівни сформував в системі “Електронний суд» позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» про стягнення 1680967,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки суборендована територія була повернута у стані, гіршому ніж зафіксований під час її передачі, що прямо суперечить зобов'язанням Відповідача і підтверджує наявність підстав для стягнення збитків.
Ухвалою суд від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ухвалу суду отримав 03.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, строк для подачі відзиву до 18.09.2025.
Відзив на адресу суду не надходив.
Ухвалою суду від 30.09.2025 розгляд підготовчого засідання відкладено на 21.10.2025 о 10:30 год.
Протокольною ухвалою від 21.10.2025 суд відмовив в задоволенні заяви представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 11.11.2025 о 11.15 год.
09.11.2025 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» письмові пояснення щодо обставин справи, в яких вказав, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач не є власником нерухомого майна (асфальтного покриття), щодо якого, на її думку, завдано шкоди. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ФОП Михальчук Л. Л. є власником асфальтованої території. Позивач є лише орендарем (з її слів), який передав ділянку в суборенду відповідачу (ТОВ «Бест Ленд Груп»). Без доведеного права власності позивач не має підстав вимагати відшкодування збитків, оскільки шкода (якщо вона була) стосується майна власника, а не орендаря. Доводить, що позивач не довів свого статусу як особи, якій безпосередньо завдано майнову шкоду.
Позивач посилається на договір про виконання будівельних робіт, які полягають у повному переасфальтуванні території площею 1950 кв. м, але це не є доказом розміру шкоди. Такі роботи виходять за межі необхідного усунення масляних плям та є надмірними.
Вказує, що п. 1.1 договору № ГП/IV/09.24 від 30 вересня 2024 року, орендар (позивач) передає у строкове платне користування суборендарю (відповідачу) частину ділянки (територію) з асфальтним покриттям виду IV для 59 автомобілів. Площа земельної ділянки, яка передавалася в суборенду, у договорі та додатках до нього не вказана. Так само з договору без дати та номера, укладеного між позивачем та ФОП Гордійчук С. І., не вбачається, яка саме територія має бути відновлена відповідно до цього договору та як вона співвідноситься з територією, яка фактично перебувала в суборенді відповідача. З незрозумілих причин при цьому у локальному кошторисі визначено, що ремонту підлягатиме територія площею 1950 м.кв., що не підтверджується жодним доказом.
Позивач звертався до відповідача з вимогою щодо виведення масляних плям, і відповідач вжив заходів щодо їх усунення шляхом застосування реагентів. Однак, вказує, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що після обробки плями не зникли, а ділянка залишилася неочищеною на момент розгляду справи. На даний час відповідач не має доступу до території та позбавлений можливості оцінити її стан.
Вказує, що Позивач уклала договір з ФОП Гордійчук С. І. виключно з метою звернення до господарського суду, оскільки наміру проводити такі роботи не має та ніколи не мала. Роботи за договором досі не оплачені, а строк виконання договору закінчується 1 грудня 2025 року, попри те що ФОП Гордійчук С. І. навіть не приступив до його виконання. Договір з ФОП Гордійчук С. І. на виконання робіт не є доказом розміру шкоди, а лише планованих витрат. Без підтвердження необхідності та пропорційності таких робіт вимоги є безпідставними.
Також, доводить, що будь-яких доказів того, що саме такі лампи були встановлені або підлягають встановленню, не надано; будь-яких доказів того, що вартість їх монтажу становить 800 грн за 1 шт., не надано. Таким чином, вимоги про стягнення 12378 грн є недоведеними та безпідставними.
Протокольною ухвалою від 11.11.2025 судом оголошено перерву до 25.11.2025 о 12:15 год.
В судовому засіданні представник позивача та позивачка позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача просив в задоволені позову відмовити повністю.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.
Заслухавши пояснення позивачки, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2024 між Фізичною особою-підприємцем Михальчук Л. Л. (надалі Позивач, ФОП Михальчук Л. Л., Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП» (надалі - Відповідач, ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП», Суборендар) укладено Договір суборенди №ГП/IV/09.24 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування частину ділянки (території) з асфальтним покриттям виду IV (надалі - територія), для 59 автомобілів, стан якої вказано в акті приймання-передачі (Додаток №1), яке розташоване за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Гірка Полонка, вул. Луцька, 8, відповідно до плану-схеми території.
Згідно з п. 2.1. Договору, територія, що суборендується, передається Суборендарю для її використання за цільовим призначенням, а саме для стоянки транспортних засобів, марки та держномера зазначені в Додатку №4.
Факт передачі території в користування Відповідачу засвідчений Актом приймання-передачі об'єкта суборенди від 30.09.2024 (Додаток №1 до Договору).
Відповідно до п. 4 даного Акту, стан території, що суборендується: придатна для експлуатації за її цільовим призначенням, непошкоджена, без мастильних плям.
За положенням п. 5.2.1. Договору, Суборендар зобов'язався використовувати територію виключно за призначенням, відповідно до п. 2.1. Договору. У випадку використання території як стоянки, Суборендар повинен надати копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ та копію посвідчення водія. ТЗ, який Суборендар ставить на суборендовану територію повинен бути в технічно справному стані без протікань паливно-мастильних матеріалів.
Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2. Договору, Суборендар зобов'язався у випадку погіршення стану асфальтного покриття суборендованої території (визначається Орендарем), чи у разі спливу строку дії Договору, а також у випадку дострокового його припинення, провести ремонт суборендованої території за власний кошт і здати Орендарю суборендовану територію в такому ж стані, в якому вона була передана, згідно гарантійного листа - Додаток № 3 до Договору.
Гарантійним листом від 30.09.2024 Відповідач гарантував, що в разі розірвання договірних відносин за Договором № ГП/IV/09.24 від 30 вересня 2024 року або по закінченню терміну дії даного Договору, частина ділянки (територію) з асфальтним покриттям, що суборендується, буде передана Орендарю відповідно до акту здачі приймання. В разі здійснення Відповідачем будь-яких робіт або незадовільної експлуатації, що призвело до погіршення стану суборендованої території, Відповідач зобов'язався провести наступні роботи, а саме:
- Провести ремонт покриття території, методом асфальтування.
- Вивести мастильні плями (якщо такі будуть наявні, а.с.37).
У період дії договору, Орендарем виявлено факти недотримання Суборендарем умов Договору, що полягають у неналежному утриманні суборендованої території та наявності мастильних плям на асфальтовому покритті, спричинених використанням транспортних засобів (автобусів) Суборендаря.
Листом №214 від 13.11.2024 Орендар повідомив Суборендаря щодо наявності факту порушень умов Договору та просив впродовж 7 робочих днів з моменту отримання листа, вжити заходи для очищення території від мастильних плям (а.с.49).
У відповідь на даний лист, 20.11.2024 ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП» повідомило, що з допомогою спеціальних миючих засобів здійснено прибирання, дії щодо очищення забрудненої мастильними плямами території. Ефект відповідно до інструкції з використання зазначених засобів буде наявний протягом декількох днів (а.с.49 на звороті).
09.05.2025 між Сторонами підписано Акт здачі-приймання об'єкта суборенди (Додаток №5 до Договору, а.с.9).
Відповідно до положень даного Акту здачі-приймання, Суборендар повернув, а Орендар прийняв, відповідно до п. 7.3. Договору, частину ділянки (територію) з асфальтним покриттям. В даному Акті встановлено, що під час огляду зафіксовано наявність пошкоджень, а саме: локальні забруднення по всій території у вигляді слідів мастильних матеріалів (фотодокази долучаються до даного Акту, а.с.10-13).
Таким чином, наявними документами підтверджується факт неналежного утримання Суборендарем суборендованої території та порушення умов Договору суборенди №ГП/IV/09.24 від 30.09.2024, зокрема у вигляді наявності мастильних плям на асфальтовому покритті, що виникли внаслідок використання транспортних засобів Суборендаря.
Вказані обставини свідчать про завдання майнової шкоди Позивачу, оскільки суборендована територія була повернута у стані, гіршому ніж зафіксований під час її передачі, що прямо суперечить зобов'язанням Відповідача і підтверджує наявність підстав для стягнення збитків.
З врахуванням викладеного, з метою встановлення розміру збитків, ФОП Михальчук Л. Л. звернулась із листом вих. №ГП/93/25 від 01.05.2025 до ФОП Гордійчук С. І. із запитом щодо прорахунку площі для відновлення асфальтного покриття території підприємства, пошкодженого внаслідок забруднень паливно-мастильними матеріалами (антифриз, дизельного палива, моторного масла, ADBLUE тощо), за адресою: вул. Луцька, 8, с. Гірка Полонка, Луцького району (а.с.47).
У відповідь на даний лист, ФОП Гордійчук С. І. надала Комерційну пропозицію (лист вих. №17 від 22.05.2025, а.с.45). Відповідно до даної пропозиції, запропоновано виконати роботи з відновлення асфальтного покриття території підприємства, пошкодженого внаслідок забруднень паливно-мастильними матеріалами (антифриз, дизельного палива, моторного масла, тощо), за адресою: вул. Луцька, 8, с. Гірка Полонка, Луцького району за ціною 1 668 586,00 (Один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 00 копійок) без ПДВ. Додатково надано проект договору та відповідні розрахунки.
В подальшому між ФОП Михальчук Л. Л. та ФОП Гордійчук С. І. укладено договір щодо відновлення асфальтного покриття (а.с.21-22).
В межах виконання даного договору ФОП Гордійчук С. І. попередньо підготовлено:
- Договірну ціну;
- Локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01;
- Підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №02-01-01 (а.с.42, 50-53).
Згідно з даними документами вартість робіт з відновлення асфальтного покриття території підприємства, пошкодженого внаслідок забруднень паливно мастильними матеріалами (антифриз, дизельного палива, моторного масла, ADBLUE тощо), за адресою: вул. Луцька, 8, с. Гірка Полонка, Луцького району становить 1 668 586 (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн.
З метою підтвердження правильності розрахунку вартості робіт з відновлення асфальтного покриття, ФОП Михальчук Л. Л. звернулась до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз м. Луцька із заявою про проведення будівельно-технічної експертизи (заява вих. №ГП/99/25 від 23.05.2025, а.с.43).
На вирішення експертизи поставлено наступне питання:- Чи відповідає кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 «Відновлення асфальтовного покриття території підприємства, пошкодженого внаслідок забруднення паливно-мастильними матеріалами (антифриз, дизельне паливо, моторне масло тощо)» за адресою: вул. Луцька, 8, с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область, вимогам чинних будівельних норм, стандартів і нормативних документів у сфері будівництва та дорожнього господарства.
До заяви долучено: Копії кошторисної документації, комерційної пропозиції, договору, листа-запиту від ФОП Михальчук Л. Л., фотоматеріали, виписки.
В подальшому, на підставі укладеного між ФОП Михальчук Л. Л. та Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України договору №25-2396-Е від 04.06.2025 (а.с.23), та проведеної оплати в розмірі 15 266 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 88 коп. (а.с.44) проведено судову будівельно технічну експертизу.
Відповідно до Висновку №2396-Е від 12.08.2025 (а.с.14-20) судового експерта Юрія Онишко за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 «Відновлення асфальтового покриття території підприємства, пошкодженого внаслідок забруднення паливно-мастильними матеріалами (антифриз, дизельне паливо, моторне масло тощо)» за адресою: вул. Луцька, 8, с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область, відповідає вимогам чинних будівельних норм, стандартів і нормативних документів у сфері будівництва та дорожнього господарства.
Таким чином, ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП», порушуючи зобов'язання за Договором, неналежно експлуатував суборендовану територію та пошкодив асфальтне покриття даної суборендованої території, чим завдав ФОП Михальчук Л. Л. матеріальних збитків у розмірі 1668586,00 грн.
Також, позивач доводить, що під час повернення суборендованого майна за Договором Договір №ГП/ІІ/ ІІІ/09.24 від 30.09.2024, в Акті здачі-приймання об'єкта суборенди від 09.05.2025, Сторонами зафіксовано відсутність 12 ламп.
При цьому, згідно з Актом на підставі якого об'єкт передавався в суборенду, всі 42 плафони були в робочому стані.
У даному приміщенні були встановлені лампи «Світлодіодна лампа Biom HP-50-6 T120 50W E27 6500К» - середня вартість яких становить 231,50 грн. Середня вартість висотного монтажу ламп становить 800 грн за 1 шт.
Отже, позивач вказує, що завдані збитки становлять 12378 грн.
Загальний розмір збитків, завданих ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП», становить 1680967,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 632 ЦК України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За змістом ст.224 ГК України (на момент правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Визначення поняття збитків наведене також у ч.2 ст.224 ГК, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові Великої Палати від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та постанові Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 виснував, що вирішуючи питання щодо стягнення збитків суд повинен встановити відповідний та повний склад правопорушень. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою наведеної статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
При цьому, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У п. 5.52 постанови від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статей 22, 623, 1166 ЦК України в подібних правовідносинах: «Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях АТ "Укрзалізниця" наявний повний склад цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для стягнення збитків. Зазначив, що належні позивачу напіввагони втрачені, оскільки не були повернуті позивачу за умови дії обмеження перевезень. Як наслідок - позивачу завдані реальні збитки в розмірі витрат, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права в розмірі ринкової вартості втрачених напіввагонів ".
У свою чергу, в постанові від 28.07.2022 у справі № 911/51/21 Верховний Суд виснував про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Схожі за змістом правові висновки наведено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 (пункт 8.51), від 25.01.2024 у справі № 910/899/23 (пункти 61- 69), від 25.10.2024 у справі № 915/546/21 (пункти 89- 91, 96, 100) і від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 (пункти 78- 82) зі спорів про відшкодування реальних збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання.
Водночас у пунктах 8.60, 8.65 постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №916/1577/19 зазначено, що за своєю суттю збитки є об'єктивним зменшенням будь яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником. Тлумачення змісту положень частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224, статті 225 ГК України свідчить про те, що фактичну вартість реальних збитків можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі.
В розумінні пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є не лише втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, але й витрати, які особа мусить зробити в майбутньому для відновлення свого порушеного права.
Викладене свідчить про неврахування судами викладеного в пункті 5.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 висновку про те, що реальними збитками є витрати, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права.
У відповідності до постанови Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23 протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди , а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/147/22 причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Схожі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/51/21, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, від 25.01.2024 у справі № 910/899/23.
Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку, позивачу завдано збитків унаслідок пошкодження асфальтного покриття та у вигляді витрат, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто проведення додаткових витрат для відновлення асфальтного покриття, пошкодженого внаслідок забруднень паливно-мастильними матеріалами за адресою вул.Луцька,8, с.Гірка Полонка.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Таким чином, висновок експерта від 12.08.2025 № 2396-Е за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи був складений на замовлення позивача згідно звернення від 23.05.2025 та договору від 04.06.2025.
У відповідності до ч. 6 ст. 98 ГПК України зазначений висновок має усі необхідні відомості, зокрема стосовно експерта (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, кваліфікації та стаж судового експерта), коли і де проведена експертиза, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.
При цьому експерт, який виконував дослідження, що оформлено висновком обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 щодо застосування ч. 7 ст. 98 ГПК України.
Отже, усі необхідні вимоги, що визначені у ст. 98 ГПК України були дотримані.
Проведення експертизи та оформлення їх результатів детально описано у згаданому висновку експертизи, відтак останній у повній мірі відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 зазначено, що висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Верховний Суд у справі № 910/21067/17 (постанова від 12.02.2020) зазначив, що системний аналіз процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його (висновку експертизи) як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами.
Таким чином, висновок експертизи від 12.08.2025 № 2396-Е не містить будь-яких порушень положень законодавства та методології при його складенні, а відтак він є належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності.
З матеріалів справи слідує, що Позивач довів належним чином спричинення Відповідачем збитків Позивачу, оскільки Відповідач, порушивши умови Договору, неналежно експлуатував передану йому територію, використовував для стоянки ТЗ, які не були в технічно справному стані (містили протікання паливно мастильних матеріалів) та допустив її пошкодження, що підтверджує неправомірність його поведінки. Внаслідок дій Відповідача пошкоджено асфальтове покриття території, що підтверджується актами огляду, листуванням між сторонами, висновком експерта та іншими доказами у справі. Таким чином, наявна майнова шкода у вигляді пошкодження майна Позивача. Пошкодження асфальтового покриття є безпосереднім та об'єктивним наслідком неналежної експлуатації території транспортними засобами Відповідача. Саме дії Відповідача зумовили виникнення майнової шкоди, що свідчить про існування прямого причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та завданими збитками.
З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП», порушуючи зобов'язання за Договором, неналежно експлуатував суборендовану територію та пошкодив асфальтне покриття даної суборендованої території, чим завдав ФОП Михальчук Л. Л. матеріальних збитків у розмірі 1 668 586,00грн.
Щодо відсутності ламп та встановлення монтажу в розмірі 12378,00 грн, суд відноситься критично, оскільки доказів будь-яких доказів того, що саме такі лампи були встановлені або підлягають встановленню, не надано. Будь-яких доказів того, що вартість їх монтажу становить 800 грн за 1 шт. також не надано.
Таким чином, вимоги про стягнення 12 378 грн є недоведеними та безпідставними.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 1668586,00 грн. В решті позову слід відмовити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 20023,03 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Подаючи позов до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15266,88 грн. витрат за проведення експертизи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При подачі позову до суду позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в т.ч. - витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 15266,88 грн.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (п.4 ст.127 ГПК України).
У відповідності до п.п.2, 3 ст.98 ГПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (п.1-2 ст.101 ГПК України).
У відповідності п.п.6,7, ст.101 ГПК України, експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
(1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивач оплатив проведення судової будівельно-технічної експертизи на замовлення учасника господарської справи, що підтверджується квитанцією від 04.06.2025 (а.с.44) та актом здачі-приймання висновку експерта №2396 від 12.08.2025 (а.с.6). Вказані докази подані до суду при подачі позовної заяви.
Велика Палата ВС справі №712/4126/22 зазначила, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
З врахуванням вище викладеного, витрати за проведення експертизи в розмірі 15266,88 грн підлягають до стягнення з відповідача.
Разом з цим, доводи представника відповідача викладені у письмових поясненнях судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242, 256-257 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Ленад Груп» (вул. Мистецька,7, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 44116797) на користь Фізичної особи-підприємця Михальчук Лариси Лукашівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1668586,00 грн (один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень) збитків, а також 20023,03 грн (двадцять тисяч двадцять три гривні 03 коп.) витрат по сплаті судового збору та 15266,88 грн (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 88 коп.) - витрати за проведення експертизи.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення виготовлено 25.11.2025.
Суддя І. О. Гарбар