пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 листопада 2025 року Справа № 903/979/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Гудкова М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/979/25 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Горохівської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби до Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, Фізичної особи-підприємця Мужика Олега Євгенійовича, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним договору та стягнення 129999,00 грн,
13.10.2025 зареєстровано позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Горохівської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби до Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, Фізичної особи-підприємця Мужика Олега Євгенійовича, в якому просить:
1.Визнати недійсним договір від 18.12.2023 № 456, укладений між Управлінням освіти, культури, молоді, спорту, соціального захисту та охорони здоров'я Горохівської міської ради та ФОП Мужиком Олегом Євгенійовичем (процедура закупівлі № UA-2023-12-01-002818-a).
2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця Мужика Олега Євгенійовича на користь Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області грошові кошти в сумі 129 999 грн, а із Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області одержані за рішенням суду грошові кошти в сумі 129 999 грн - стягнути у дохід держави.
3. Покласти на відповідачів обов'язок нести всі судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді.
Ухвалою суду від 16.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Витребувано від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 12.05.2025 №63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024.
Ухвала суду доставлена до електронного кабінету учасників 16.10.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач ФОП Мужик О.Є., отримав ухвалу суду 20.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №067020835092.
Відзиви на адресу суду не надходили.
31.10.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення Західного офісу Держаудитслужби.
10.11.2025 представник Горохівської міської ради сформував в системі “Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника.
Разом з цим, Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не виконано вимог ухвали суду щодо подачі копії документів, що стали підставою для прийняття Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 12.05.2025 №63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024.
В судовому засіданні судоми поставлено питання, щодо повторного витребування у Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 12.05.2025 №63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024.
Прокурор не заперечив щодо витребування документів.
Протокольною ухвалою від 11.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.11.2025 о 10:15 год. Повторно витребував Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 12.05.2025 №63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024.
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вимог ухвали суду не виконало.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю.
Представники позивачів, відповідачів та третьої особи в призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).
Оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок міститься у п. 8.2.4 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15).
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивачів, відповідачів та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням освіти, культури, молоді, спорту, соціального захисту та охорони здоров'я Горохівської міської ради проведено відкриті торги з особливостями за предметом 021:2015:450000007: Будівельні роботи та поточний ремонт, код товару що найбільше відповідає номенклатурній позиції предмета закупівлі: ДК 021:2015:45450000-6, інші завершальні будівельні роботи» (процедура закупівлі №UA 2023-12-01-002818-a), за результатами яких замовник уклав з ФОП Мужиком О.Є. договір щодо поточного ремонту КЗ Горохівська центральна бібліотека Горохівської міської ради від 18.12.2023 № 456 на загальну суму 129999 гривень, джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, оприлюдненого Замовником, зазначений договір виконано на загальну суму 129999 гривень.
Участь у вказаній закупівлі, приймали 3 учасники, відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 12.12.2023 №301, замовником визначено переможцем тендеру ФОП Мужика О.Є.
Водночас, рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.05.2025 № 63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024 встановлено факт вчинення ФОП Мужиком О.Є. та ФОП Мужиком Є.П. при проведенні закупівлі №UA-2023-12-01-002818-a порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За вказане порушення на зазначених підприємців накладено штрафи.
Рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.05.2025 № 63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024 не оскаржувалося вказаними суб'єктами у судовому порядку.
Зважаючи на вимоги чинного законодавства (положення Законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України»), до виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України належить встановлення фактів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що підтверджується відповідними рішеннями.
З огляду на викладене (наявність рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.05.2025 № 63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024) ФОП Мужик Є.П. та ФОП Мужик О.Є. під час участі у тендері (торгах) діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель, у відповідності до норм Закону України «Про публічні закупівлі».
Унаслідок узгодженості поведінки вказаних суб'єктів, право на укладення договору за результатами відкритих торгів одним з учасників (Відповідачем 2) одержано не на конкурентних засадах, чим власне й спотворено результати торгів.
Разом із тим, антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. При цьому, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», одним із видів антиконкурентних узгоджених дій є узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Узгоджений характер дій Відповідача-2 вказує як на усвідомлення ним їх протиправності (порушення такими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність та бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору). Відтак, вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій Відповідача-2 свідчить про їх умисність.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, є які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.
Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15, тощо.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Як констатує Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При цьому, ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).
Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі», як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 указаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).
Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).
Оголошуючи проведення відкритих торгів, Відповідач 1 мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендеру.
Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що зокрема суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.
Обставини вчинення Відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі №UA-2023-12-01-002818-a, підтверджується рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.05.2025 № 63/64-р/к у справі № 63/7-01-82-2024.
Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі Відповідачем-2, результатів торгів.
Протиправність таких дій полягала в їх спрямованні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
Невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
Вільне змагання суб'єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.
Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці, як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.
Проте, порушення Відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне із основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
Через вчинення Відповідачем-2 та ФОП Мужиком Є.П. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
Отже, дії Відповідача-2, спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Ураховуючи зазначене, в діях Відповідача-2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Відповідачем 1 зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору, фінансування якого здійснювалося за бюджетні кошти.
Таким чином, завідомо суперечлива мета дій Відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 по справі №924/1288/21 (п.п. 137 та 138 цієї постанови) зазначено: Так, якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Тендер відбувся, серед іншого, за реальної (фактичної) участі в ньому двох учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендеру.
Отже, у даному випадку укладення договору на виконання робіт з поточного ремонту фактично відбулося за відсутності належної конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендеру її видимості.
Поведінка Відповідача-2 під час участі в тендері несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі, не може мати правомірного наслідку - укладення договору про закупівлю.
З врахуванням викладеного, договір від 18.12.2023 № 456, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Відповідача-2, на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов'язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
Договір від 18.12.2023 № 456 оспорюються з підстав невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу Відповідача-2.
Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем-2 за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 129 999 гривень.
Отже, Відповідач-2, маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору від 18.12.2023 № 456, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі 129 999 гривень.
Вищенаведене свідчить про наявність у Відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.
Враховуючи наявність умислу лише у Відповідача-2, як сторони даного оспорюваного договору, одержані ним 129999 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору (Відповідачу-1, який фактично сплатив ці кошти Відповідачу 2), а отримані ним за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена прокурором вимога щодо визнання недійсним договору та стягнення 129999,00 грн підтверджена матеріалами справи, відповідачами не спростована підлягає до задоволення.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідачів порівну.
Щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає,
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Пред'явлення позову прокурором у даному випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення Відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до укладення договору за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару (послуги) з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Згідно отриманої інформації Горохівської міської ради від 26.06.2025 №1848/03-38/2 25, наданої на вимогу окружної прокуратури, фінансування договору від 18.12.2023 № 456 здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету.
Орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету (схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.
Відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, насамперед являється Горохівська міська рада Волинської області, тобто орган місцевого самоврядування, якому підпорядкована, підзвітна та підконтрольна сторона оспорюваного прокурором договору - Відповідач-1.
Отже, Позивач-1 має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, а також контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.
Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю (такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20 тощо).
Враховуючи, що договір від 18.12.2023 №456 фінансувався за рахунок коштів бюджету, Позивач-1 є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження місцевого бюджету, контролює його виконання, у тому числі й підзвітними та підконтрольними їй установами.
Разом з цим, Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Луцькою окружною прокуратурою на виконання вимог, установлених у ст. 23 указаного Закону, листом від 06.06.2025 № 53-4270вих-25 повідомлено Позивача-1 про існування порушення інтересів держави через укладення оспорюваного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Відповідача-2. Цим же листом також витребувано відомості з приводу запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
На запит окружної прокуратури (лист від 26.06.2025 №1848/03-38/2-25), Позивач-1 не надав заперечень з приводу представництва окружною прокуратурою його інтересів у суді. Водночас, зазначено про відсутність намірів самостійно вживати належні заходи цивільно-правового характеру.
Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Позивача-1 факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Позивача-1), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним договору від 18.12.2023 № 456, як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Відповідача-2, і застосування наслідків недійсності правочину.
Крім того, окружна прокуратура, згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 06.06.2025 №53-4272вих-25 повідомила орган контролю (Західний офіс Держаудитслужби та його структурний підрозділ - Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, що у межах компетенції здійснює його (Офісу) повноваження на території регіону (Волинської області) про існування порушення інтересів держави від укладення оспорюваного договору за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Відповідача-2. Цим же листом витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
Листами від 09.06.2025 № 131313-18/4130-2025 та від 27.06.2025 №130303-17/1398 2025 Позивач-2 повідомив про відсутність підстав для звернення із позовом до суду за вказаним фактом.
Як вбачається із цих листів, Позивачем-2 також не вжито жодних заходів із захисту порушених інтересів держави за наведеними вище фактами (контролер не звертався до суду з необхідним позовом, не проінформував прокурора про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів держави, конкретні строки їх вжиття).
Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Позивачем 2), допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним договору від 18.12.2023 № 456, як такого, що суперечить інтересам держави з умислу Відповідача-2, застосування наслідків недійсності відповідного правочину.
Отже, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» при поданні даного позову до суду.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242, 256-257 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 18.12.2023 № 456, укладений між Управлінням освіти, культури, молоді, спорту, соціального захисту та охорони здоров'я Горохівської міської ради та ФОП Мужиком Олегом Євгенійовичем (процедура закупівлі № UA-2023-12-01-002818-a).
3. Стягнути із Фізичної особи-підприємця Мужика Олега Євгенійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (вулиця Шевченка,17, місто Горохів, Луцький район, Волинська область, 45701, код ЄДРПОУ 44045779) грошові кошти в сумі 129999,00 грн (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень), а із Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (вулиця Шевченка,17, місто Горохів, Луцький район, Волинська область, 45701, код ЄДРПОУ 44045779 ) одержані за рішенням суду грошові кошти в сумі 129999,00 грн (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) - стягнути у дохід держави.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мужика Олега Євгенійовича (вулиця Набережна,6. Місто Горохів, Луцький район, Волинська область, 45701, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Управління з гуманітарних питань Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (вулиця Шевченка,17, місто Горохів, Луцький район, Волинська область, 45701, код ЄДРПОУ 44045779) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення суду підписано 25.11.2025.
Суддя І. О. Гарбар