вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р. Cправа № 902/1400/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області (вул. Миру, буд. 11/1, м. Деражня(з), Деражнянський район, Хмельницька область, 32200)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 7 093,50 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 13.10.2025 (вх. № 1497/25 від 13.10.2025) Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 7 093,50 грн, з яких: 6 238,80 грн - заборгованість за непоставлений товар; 417,99 грн - пеня та 436,71 грн - штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1180/13 від 05.12.2024, в частині передачі пального згідно із талонами, придбаними у відповідача, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних талонів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 15.10.2025, постановив позовну заяву Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області № б/н від 13.10.2025 (вх. № 1497/25 від 13.10.2025) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № б/н від 17.10.2025, що надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 17.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11286/25), позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1400/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 20.11.2025, про що 21.10.2025 постановив відповідну ухвалу.
На визначену судом дату позивач та відповідач не з'явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 21.10.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін - 21.10.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 20.11.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
05.12.2024 між Управлінням Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області (позивач, за Договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором - Постачальник) було укладено Договір поставки № 1180/13, відповідно до умов якого, згідно із п. 1.1 Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар, а саме бензин для генератора.
У пунктах 1.2, 1.4 Договору сторони визначили найменування та кількість Товару, а саме: Бензин А-95 (код ДК 021:2015-09132000-9 "Нафта і дистиляти") у кількості 140 л.
За умовами п. 1.5 Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Розділом 3 сторони визначили ціну Договору, а саме: ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 Договору); загальна сума Договору: 7 278,60 грн, у тому числі ПДВ 1 213,70 грн (п. 3.2 Договору).
У пункті п. 4.1 Договору сторони погодили умови оплати, а саме оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі.
Згідно із п. 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно наданого рахунка на наступні реквізити: НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 44618933.
Положенням пункту 5.1 Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
У пункті 5.2 Договору сторони визначили місце поставки (передачі) товару: м. Деражня, вул. Миру, 11/1. Згідно із цим пунктом, передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (пп. 5.2.1); скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пп. 5.2.2).
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний Договір укладений до 31.12.2024. Цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується (п. 10.2 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
У Специфікації (Додатку № 1 до Договору) сторони визначили найменування предмета закупівлі - бензин А-95, одиницю виміру - літр, кількість - 140 л, ціну за одиницю без ПДВ - 43,325000 грн, ціну за одиницю з ПДВ - 51,9900 грн, а також узгодили загальну вартість предмета закупівлі з ПДВ у сумі 7 278,60 грн.
Управлінням Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області зобов'язання за Договором щодо оплати товару виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 260 (внутрішній номер 387366662) від 06.12.2024 на суму 7 278,60 грн.
У свою чергу, ТОВ "Армерія Ойл" на виконання умов Договору за видатковою накладною № 0005/0002356 від 05.12.2024 передало Управлінню скретч-картки на бензин А-95 у загальній кількості 140 літрів.
Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області зазначає, що ним було фактично отримано за скретч-картками бензин марки А-95 у обсязі 20 літрів на суму 1 039,80 грн. Водночас Постачальником станом на жовтень 2025 року не виконано договірні зобов'язання за Договором № 1180/13 від 05.12.2024 щодо поставки бензину марки А-95 загальним об'ємом 120 літрів на суму 6 238,80 грн.
З огляду на відсутність поставки Товару на зазначену суму та припинення відпуску пального позивачу по скретч-картках на АЗС Постачальника, Управління Казначейства у Деражнянському районі направило претензію № 03-38-06/899 від 07.08.2025 на адресу ТОВ "Армерія Ойл", визначену в Договорі поставки № 1180/13 від 05.12.2024, а саме: вул. Зарічанська, 5, м. Хмельницький.
Зазначена претензія повернулася до Управління у зв'язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.
Окрім направлення претензії за договірною адресою, Управління Казначейства у Деражнянському районі додатково скерувало претензію № 03-38-06/899 від 07.08.2025 на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Привокзальна, 3б, м. Вінниця, 21001.
Однак і ця претензія була повернута поштовим оператором з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки Товару у повному обсязі, Управління Казначейства у Деражнянському районі звернулося до суду з вимогою стягнути з ТОВ "Армерія Ойл" 6 238,80 грн непоставленого товару (попередньої оплати), а також 417,99 грн пені та 436,71 грн штрафу.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у межах даного спору, регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки предметом укладеного між сторонами Договору поставки № 1180/13 від 05.12.2024 є поставка товару.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за Договором поставки № 1180/13 від 05.12.2024, сплативши вартість товару у сумі 7 278,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 260 (внутрішній номер 387366662) від 06.12.2024.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 0005/0002356 від 05.12.2024, відповідач передав позивачу талони на отримання бензину марки А-95 у обсягах, зазначених у вказаній накладній.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п.3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Згідно умов Договору (п.п. 5.2.1, 5.2.2) передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки, яка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договір поставки не містить.
Згідно із матеріалами справи, залишок непоставленого відповідачем товару за Договором поставки № 1180/13 від 05.12.2024 становить 120 літрів на суму 6 238,80 грн. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи неотовареними скретч-картками номіналом 10 літрів у кількості 12 штук.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Враховуючи те, що укладений сторонами Договір не містить визначеної календарної дати або строку, у який відповідач зобов'язаний здійснити постачання пального за талонами, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, позивач скерував на адресу відповідача претензію № 03-38-06/899 від 07.08.2025, у якій вимагав здійснити поставку непоставленого товару у кількості 120 літрів бензину А-95 на суму 6 238,80 грн.
Відповідно до даних відстеження поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 3220000083934, оприлюднених на офіційному сайті АТ "Укрпошта", зазначене відправлення було повернуто відправнику з відміткою: "одержувач відсутній за вказаною адресою".
Судом враховано, що претензію було направлено відповідачу за адресою його місцезнаходження, відомості щодо якої містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.
Таким чином, фактичне отримання відповідачем поштової кореспонденції перебуває поза контролем відправника.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, - днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.06.2018 в справі № 522/799/16-ц.
Отже, відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення, поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 3220000083934 вважається отриманим відповідачем 08.08.2025.
Відтак обов'язок відповідача щодо поставки бензину А-95 у кількості 120 літрів виник після спливу семиденного строку від дня пред'явлення претензії № 03-38-06/899 від 07.08.2025 відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи не містять відповіді на претензію та доказів фактичного відпуску відповідачем пального позивачу за скретч-картками, водночас у матеріалах справи наявні копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу.
Положеннями частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 1 статті 615 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Положеннями частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Судом установлено, що у претензії № 03-38-06/899 від 07.08.2025, направленій відповідачу, позивач вимагав здійснити поставку оплаченого товару.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог зазначеної претензії, позивач, керуючись частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередню оплату) у сумі 6 238,80 грн.
Суд констатує, що відповідач не надав доказів, які спростовували б перелік невикористаних талонів позивача за Договором поставки № 1180/13 від 05.12.2024, а також не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору поставки № 1180/13 від 05.12.2024 щодо своєчасної передачі позивачу товару, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 6 238,80 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання з оплати вартості товару, тоді як відповідач не здійснив передачу товару в повному обсязі, передбаченому умовами Договору, та не надав доказів на спростування наведених у позові обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого пального у сумі 6 238,80 грн обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити.
Крім того, на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України позивач нарахував і заявив до стягнення 417,99 грн пені та 436,71 грн штрафу.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 417,99 грн та штрафу у розмірі 436,71 грн, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд враховує, що відповідно до Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" Господарський кодекс України з 28.08.2025 втратив чинність.
Водночас суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Господарський кодекс України був чинним.
Отже, при розгляді позовних вимог у частині стягнення пені та штрафу підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, з урахуванням того, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025.
Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Під час перевірки розрахунку пені, наданого позивачем, суд установив, що в ньому допущено помилку у визначенні початкової та кінцевої дати періоду нарахування пені, що призвело до некоректного визначення суми пені.
Зокрема, позивачем вказано, що строк прострочення виконання зобов'язання обчислюється за період з 07.08.2025 по 13.10.2025.
Водночас суд враховує, що претензія Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі № 03-38-06/899 від 07.08.2025, відповідно до дати складання повідомлення про неможливість вручення, фактично отримана ТОВ "Армерія Ойл" 08.08.2025.
Згідно із частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України строк для добровільного виконання зобов'язання становить 7 днів і обчислюється з дня, наступного за днем отримання претензії. Таким чином, останнім днем добровільного виконання зобов'язання щодо поставки пального є 15.08.2025 включно.
Визначаючи кінцеву дату строку прострочення виконання зобов'язання, суд враховує, що позивач здійснював нарахування пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких допущено прострочення, за кожний день прострочення на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України.
Однак з 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, у зв'язку з чим нарахування пені після цієї дати на підставі зазначеної норми є безпідставним.
З огляду на наведене, період правомірного нарахування пені становить з 16.08.2025 по 27.08.2025.
Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", установив, що з суми заборгованості 6 238,80 грн за період з 16.08.2025 по 27.08.2025 належна до стягнення сума пені становить 74,87 грн (розрахунок додається до матеріалів справи).
Відтак суд визнає вимоги позивача про стягнення пені частково обґрунтованими та вважає за можливе їх задовольнити у межах визначеного розміру.
Щодо нарахованого штрафу в розмірі 436,71 грн за прострочення більше тридцяти днів, суд зазначає, що позивач застосував ч. 2 ст. 231 ГК України. Проте з 28.08.2025 Господарський кодекс України утратив чинність, що унеможливлює посилання на цю норму після зазначеної дати. Також Договір поставки № 1180/13 від 05.12.2024 не містить умов, які б передбачали штрафні санкції такого виду, а фактичний період прострочення становить 12 днів.
За таких обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе частково їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 7 093,50 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 13.10.2025 надійшла до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 13.10.2025 та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вхідним № 1497/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 503 (внутрішній номер 455314771) від 17.10.2025, з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 для зниження ставки.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 156,09 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Управління Державної казначейської служби України у Деражнянському районі Хмельницької області (вул. Миру, буд. 11/1, м. Деражня(з), Деражнянський район, Хмельницька область, 32200; код ЄДРПОУ 38009214) 6 238 грн 80 коп - основного боргу (попередньої оплати); 74 грн 87 коп - пені та 2 156 грн 09 коп - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 25 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи