25.11.2025 року м. Дніпро Справа № 914/2217/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області
на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025р.
(суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 20.01.2025р.)
у справі
за позовом Львівського обласного центру зайнятості в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості, м. Червоноград
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про стягнення 2 274,20 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського обласного центру зайнятості в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про стягнення 2274,20 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача, гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримала пенсійного забезпечення, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023р. у справі №380/25462/23, що в свою чергу надало їй можливість зареєструватись в центрі зайнятості, набути статус безробітної та отримувати, у період з 12.12.2023р. по 29.01.2024р., допомогу по безробіттю чим завдано шкоди Львівському обласному центру зайнятості в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості, у розмірі 2274,20 грн. у вигляді виплаченої останній допомоги по безробіттю.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2024р. матеріали позовної заяви у справі № 904/2217/24 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025р. у справі № 914/2217/24 позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на користь Львівського обласного центру зайнятості суму 2274,20 грн. коштів, виплачених ОСОБА_1 , та суму 2422,40 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через підсистему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що Відповідач будь - яких протиправних дій чи рішень відносно Позивача не вчиняв, відсутні підстави для покладання на нього обов'язку з відшкодування витрат з виплати допомоги по безробіттю. Водночас, такий обов'язок покладено на застраховану особу. При цьому, Скаржник зауважує на тому, що ОСОБА_1 із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного звернулася до Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості 12.12.2023 р., тобто після звернення до суду з позовом про скасування рішення Відповідача про відмову у призначені пенсії. Тобто, на думку Скаржника, на момент звернення ОСОБА_1 до Позивача за отриманням допомоги по безробіттю існували обставини (був поданий позов до суду), які впливали на її право на отримання допомоги.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що він не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що саме протиправна відмова Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах призвела до нарахування та виплати вказаній особі матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.
Зокрема, Позивач зауважує на тому, що станом на день реєстрації у службі зайнятості ОСОБА_1 не мала призначеної будь якого виду пенсії. Таким чином, на думку Позивача, подача позову до суду на дії працівників органу Пенсійного фонду України не є підставою для позбавлення статусу безробітного та не свідчить про недобросовісність особи при зверненні та перебуванні на обліку в центру зайнятості, оскільки повідомлення такої інформації не впливає на рішення про надання статусу безробітного, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, а відтак не може являтися обставиною про яку зобов'язані проінформувати центр зайнятості зареєстровані безробітні відповідно ч.2. ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на яку в даному випадку безпідставно посилається Відповідач.
Позивач також наголошує на тому, що спір заявлений Львівським обласним центром зайнятості в особі Червоноградської філії ЛОЦЗ стосується лише періоду з моменту надання статусу безробітного до вступу рішення Львівського окружного адміністративного суду у законну силу, а не цілковитого перебування на обліку в статусі безробітного. Звідси на переконання Позивача, випливає, що ОСОБА_1 за вказаний період аж ніяк не могла знати чи буде задоволено її позовні вимоги чи відмовлено, що в свою чергу ще раз підкреслює відсутність у неї (за вказаний період) обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Додатково Позивач зазначає на тому, що безробітною ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю за період вступу рішення суду у законну силу та до припинення реєстрації в Червоноградській філії Львівського обласного центру зайнятості як безробітної повернута добровільно, що вкотре підтверджує виконання нею своїх обов'язків, та відсутність з її боку зловживань чи умисного не виконання обов'язків зареєстрованого безробітного.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи 914/2217/24.
18.02.2025р. матеріали справи № 908/2217/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
ОСОБА_1 , будучи звільненою 04.07.2023р. з місця роботи - шахти “Межирічанська» ДП “Львіввугілля», звернулася 12.12.2023р. до Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості.
Відповідно до наказу Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості 12.12.2023р. ОСОБА_1 було надано статус безробітного.
З 13.12.2023р. призначено та розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як застрахованій особі незалежно від страхового стажу в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу).
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена в період перебування на обліку в центрі зайнятості з 13.12.2023р. по 11.03.2024р..
26.04.2024р. Червоноградською філією Львівського обласного центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», результати якого оформлені актом №2 від 26.04.2024р..
Даним актом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023р. у справі №380/25462/23, яке набрало законної сили 29.01.2024р., визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 12.10.2023р. - дня подання звернення про призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
На виконання вказаного судового рішення, у березні 2024 р., Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.10.2023р. (лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.03.2024р. №1300-5303-8/37283).
Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача з відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 позивачу була завдана шкода, у розмірі 2274,20 грн. у вигляді виплаченої останній, у період з 12.12.2023р. по 29.01.2024 р. допомоги по безробіттю.
На підставі вказаних обставин позивач просить стягнути Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області 2 274,20 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про задоволення позову.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що з положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вбачається, що здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .. Також, місцевий господарський суд зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями відповідача та понесеними позивачем збитками. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів, у розмірі 2274,20 грн., які були виплачені позивачем гр. ОСОБА_1 , за період незаконної відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, як допомога по безробіттю, підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
В силу дії ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 7 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, відповідач є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.
Виходячи з аналізу вищеописаних норм діючого законодавства, оцінюючи докази подані на підтвердження позовних вимог та досліджуючи заперечення апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення шкоди саме з відповідача, колегія суддів, досліджуючи обставини щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача, зазначає таке.
В ході розгляду справи суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023р. у справі №380/25462/23, яке набрало законної сили 29.01.2024р., визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 12.10.2023р. - дня подання звернення про призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні гр. ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2 встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023р. у справі №380/25462/23, яке набрало законної сили.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного судового рішення, у березні 2024 р., Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.10.2023р. (лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.03.2024р. №1300-5303-8/37283).
Щодо наявності шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітна особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
В силу дії п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Таким чином, колегія суддів констатує, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалася Позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".
Підсумовуючи вище описані положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", колегія суддів зазначає, що здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 ..
Отже, внаслідок протиправної відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_1 пенсії, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», Львівському обласному центру зайнятості в особі Червоноградської філії Львівського обласного центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 , за період з 12.12.2023р. по 29.01.2024 р., допомоги по безробіттю. Між завданою шкодою і неправомірними діями відповідача є причинний зв'язок, який полягає у тому, що статус пенсіонера і статус безробітного є взаємовиключними згідно з положеннями ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення». Матеріали судової справи не містять доказів щодо відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу.
Вищенаведеним підтверджується наявність усіх передбачених чинним законодавством складових елементів правопорушення, яке є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди.
Відтак, з огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що позивач довів наявність усіх трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірні дії відповідача, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою), що є підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди відповідно до ст. 1173 ЦК України, задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2274 грн. 20 коп. майнової шкоди.
Доводи відповідача про те, що питання відшкодування витрат позивача з виплати допомоги по безробіттю має вирішуватися з застрахованою особою, яка отримала її безпідставно і що на момент звернення ОСОБА_1 до Позивача за отриманням допомоги по безробіттю існували обставини (був поданий позов до суду), які впливали на її право на отримання допомоги, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Позивач просить стягнути з відповідача шкоду за період, в якому у зареєстрованого безробітного не було підстав для інформування центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а саме: з 13.12.2023р. (момент призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю) по 28.01.2024р. (оскільки з 29.01.2024 р. набрало законної сили судове рішення у справі №380/25462/23, яким зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію).
Як вірно зауважив суд першої інстанції, реалізація ОСОБА_1 права на оскарження рішення Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах в судовому порядку не є підставою для відмови у наданні статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення» встановлено, що статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/25462/23, яким підтверджено виникнення у ОСОБА_1 права на призначення пенсії на пільгових умовах, у позивача не було правових підстав для позбавлення ОСОБА_1 статусу безробітної та припинення виплати їй допомоги по безробіттю. Відтак, відсутні підстави для повернення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , в період з 13.12.2023р. по 28.01.2024р. (з часу призначення їй допомоги по безробіттю і до дати набрання судовим рішенням у справі №380/25462/23 законної сили).
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025р. у справі № 914/2217/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін