Постанова від 14.10.2025 по справі 904/2967/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2967/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Воронов Юрій Вікторович (в залі суду) - від ТОВ "ТКД УКРАЇНА" - адвокат, ордер серія АЕ № 1297505 від 26.06.2024р.

від відповідача: Іванчик Павло Володимирович (в залі суду) - від ФОП Лисікова Павла Михайловича - адвокат, ордер серія АЕ № 1405510 від 16.12.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24 (суддя Рудь І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича, с. Братське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 1 350 681 грн 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 01.07.2024 № 01/07-1, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича заборгованість у сумі 1 350 681 грн 99 коп., з яких: 912 755 грн 59 коп. - безпідставно отримані кошти, 356 503 грн 40 коп. - інфляційні втрати, 81 423 грн 00 коп. - 3% річних.

Позов мотивовано тим, що позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 912 755 грн 59 коп., проте договори, реквізити яких вказані у платіжних інструкціях між сторонами не укладалися, а отже кошти у розмірі 912 755 грн 59 коп. перераховано помилково, без наявної на те правової підстави.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 року у справі № 904/2967/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" безпідставно отриманих коштів у розмірі 912 755 грн 59 коп., 356 503 грн 40 коп. - інфляційних втрат, 81423 грн 00 коп. - 3% річних, 20 260 грн 23 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 912 755 грн 59 коп., згідно платіжних інструкцій:

- платіжна інструкція № 461 від 24.09.2020 на суму 145 716 грн 80 коп., з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору № 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт № 1 від 14 вересня) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 464 від 28.09.2020 на суму 140 000 грн 00 коп., з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору № 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт № 1 від 14 вересня) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 467 від 28.09.2020 на суму 140 000 грн 00 коп., з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору № 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт № 1 від 14 вересня) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 469 від 29.09.2020 на суму 184 000 грн 00 коп., з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору № 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт № 1 від 14 вересня) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 400 від 26.08.2022 на суму 55 000 грн 00 коп., з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 401 від 26.08.2022 на суму 55 000 грн 00 коп., з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 484 від 14.10.2022 на суму 150 000 грн 00 коп., з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19) без ПДВ»;

- платіжна інструкція № 485 від 14.10.2022 на суму 43 038 грн 79 коп., з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19) без ПДВ».

Господарським судом зазначено, що під час розгляду даного спору відповідачем не надано до суду оригіналів договорів б/н від 20.02.2019 та № 0520-1Е від 20.05.2020, про які зазначено в платіжних інструкціях. Жодного доказу, який би підтвердив укладання між сторонами таких договорів, матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який підтверджував би фактичне надання відповідачем послуг позивачу. Долучені відповідачем до відзиву копії актів приймання-передачі наданих послуг № 9 від 01.07.2022 на суму 171 754 грн 37 коп. та № 10 від 30.09.2022 на суму 201 705 грн 16 коп., господарським судом до уваги не прийнято, оскільки під час розгляду справи відповідачем, на вимогу суду, на надано оригіналів вказаних документів.

Господарським судом зазначено, що позивач факту укладання договорів б/н від 20.02.2019 та № 0520-1Е від 20.05.2020, про які зазначено в платіжних інструкціях, та отримання від відповідача будь-яких послуг на виконання таких договорів не визнає, а відповідач не надав суду належних чи допустимих докази, які б підтверджували факт укладання вказаних в платіжних інструкціях договорів та надання послуг позивачу на суму 912 755 грн 59 коп. Доказів повернення відповідачем вказаних коштів позивачу матеріали справи також не містять.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем в порушення ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем в свою чергу належним чином доведено факт користування відповідачем грошовими коштами позивача у сумі 912 755 грн 59 коп. без достатніх на те правових підстав. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 912 755 грн 59 коп. заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати за загальний період з жовтня 2020 року по травень 2024 року у сумі 356 503 грн 40 коп. та 3% річних за загальний період з 01.10.2020 по 31.005.2024 у сумі 81 423 грн 00 коп. Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень норм чинного законодавства судом не встановлено.

За встановлених обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованість у сумі 1 350 681 грн 99 коп., з яких: 912 755 грн 59 коп. - безпідставно отримані кошти, 356 503 грн 40 коп. - інфляційні втрати, 81 423 грн 00 коп. - 3% річних, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему “Електронний суд» Фізична особа-підприємець Лисіков Павло Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року по справі № 904/2967/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКД Україна» до фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича - скасувати. Винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 3. Судові витрати покласти на Позивача. Розгляд справи здійснити за участю сторін

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах Позивач сплатив Відповідачу вказані грошові кошти на виконання укладених між ними договорів, що виключає можливість застосування до цих правовідносин статті 1212 ЦК України. В платіжних доручення вказані реквізити укладених договорів та звіту комерційного агенту - Договір № 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт № 1 от 14.09.2020), та договір від 20.02.2019.

Вказані позивачем в платіжних інструкціях реквізити договорів і звіту співпадають із реквізитами договорів, копії яких додані відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом на позов.

Оплата за реквізитами договору є конклюдентними діями, які підтверджують Позивачем укладення даних договорів.

Скаржник зазначає, що в діях позивача наявні ознаки суперечливої поведінки, яка порушує принцип venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Зокрема, позивач протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій, спрямованих на повернення помилково перерахованих коштів: не звертався до банківських установ, не звертався безпосередньо до відповідача з вимогою про повернення зазначених коштів. Лише через три роки після здійснення переказу позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутих коштів, що свідчить про несумісність його поведінки з принципом добросовісності та має ознаки суперечливої поведінки. Такі дії, на думку скаржника, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Апелянт звертає увагу, що між позивачем із відповідачем тривалий час, існували договірні відносини, в яких відповідач виступав у якості комерційного агенту для реалізації продукції Позивача і для здійснення закупівель товарів (імпорту) у іноземних постачальників. Зокрема, між Позивачем ТОВ «ТКД Україна» («Принципал») та відповідачем ФОП Лисіковим П.М. («Агент») було укладено договір б/н від 20.02.2019. Також між Позивачем ТОВ «ДКТ Україна» («Довіритель») та Відповідачем ФОП Лисіковим П.М. («Комерційний агент») було укладено Договір на надання послуг № 0520-1Е від 20.05.2020. Викладені обставини беззаперечно вказують на безпідставність висновків суду першої інстанції про відсутність договірних взаємовідносин між позивачем та відповідачем.

Апелянт зазначає, що дії суду першої інстанції щодо передчасного закриття підготовчого провадження є недопустимими, оскільки відбулися з порушенням норм процесуального права та свідчать про надмірний формалізм. Такі дії суттєво обмежили право відповідача на доступ до правосуддя. Крім того, про висновки суду першої інстанції щодо неприйняття наданих відповідачем доказів - договорів та актів останній дізнався лише після виготовлення повного тексту рішення суду.

На підставі викладеного, скаржник просить апеляційний суд визнати причини неподання всіх доказів у суді першої інстанції поважними та прийняти додаткові докази, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами, що подаються разом із даною апеляційною скаргою.

Окрім того апелянт зауважив, що з огляду на викладені в апеляційній скарзі обставини, зважаючи на договірний характер відносин сторін, відповідач не вважав, та з об'єктивних причин не міг вважати отримані ним кошти безпідставно отриманими. Тому застосування до даних правовідносин ст. 625 ЦК України і стягнення з відповідача інфляційних та річних - безпідставне.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

03.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, згідно якого останній вважає, що підстави, на які в своїй скарзі посилається відповідач не спростовують законності висновків суду першої інстанції, а відтак не можуть слугувати підставою скасування по суті правильно прийнятого рішення.

На переконання позивача, доводи апелянта, вказані у скарзі щодо наявних договорів є неспроможними, адже не є достатнім доказом надання до суду спотворених документів, які виготовлено з метою введення суду в оману.

Позивач вважає, що відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції проявив суперечливість власної позиції. Так, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на надані ним копії неіснуючих оригіналів, в той час як присутній при розгляді справи по суті спору ФОП Лисіков П.М., всупереч позиції його адвоката, спростував наявність таких оригіналів та пояснив, що надані до суду копії та надані для огляду паперові носії створені ним та колишнім директором ТОВ «ТКД Україна» у більш пізній період.

Окрім того, позивач зауважує, що всупереч доводів апеляційної скарги, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт наявності між сторонами правовідносин, зокрема, заснованих на договорі б/н від 20.02.2019 та договорі 0520-1Е від 20.05.2020.

Також, позивач стверджує, що судом першої інстанції було забезпечено можливість надання сторонами наявних у них доказів та розглянуто заявлені клопотання, чим виконано вимоги процесуального законодавства, які покладаються на нього на стадії підготовчого провадження.

Позивач стверджує, що зі змісту листа RROFLUID Group, s.r.o. від 31 січня 2025 року прямо вбачається спроба апелянта штучно створити ілюзії його участі в господарських операціях позивача. При цьому, долученими до апеляційної скарги документами спростовуються доводи апелянта, оскільки жоден первинний документ не містить інформації щодо приналежності до них ФОП Лисікова П.М. як надавача послуг.

Так, долучені Апелянтом Контракти містять пряму заборону на передання прав та обов'язків третім особам без письмової згоди другої сторони (п.12.4. контракту № 2019-04 від 01.04.2019 між ТОВ «ТКД Україна» та TKD Kabel GmbH, П.9.7. договору № 0611-10922 від 11 червня 2020 року; п.11.5 Договору № 210512 від 29 листопада 2021 року з PROFLUID Group, s.r.o.).

А від так, єдиним належним доказом залучення ФОП Лисікова П.М., на переконання позивача, могла б слугувати саме письмова згода контрагента у відповідь на звернення ТОВ «ТКД Україна».

Окрім того, позивач просить визнати поважними причини ненадання листа RROFLUID Group, s.r.o. від 31 січня 2025 року на стадії апеляційного розгляду з огляду на той факт, що його було отримано від контрагента саме через долучення апелянтом до скарги листа RROFLUID Group, s.r.o. від 19 грудня 2024 року.

03.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання ФОП Лисікова Павла Михайловича щодо визнання поважними причин неподання доказів в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи подані заперечення, позивач вказує, що відповідачем не наведено жодних доводів неможливості надання доказів в суді першої інстанції, як і не надано пояснень ненадання письмового повідомлення до суду щодо неможливості надання таких доказів у встановлені законом строки.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не повідомляв суду про неможливість подання доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин.

З урахуванням наведеного, позивач просить суд відмовити ФОП Лисікову П.М. у задоволенні клопотання щодо визнання поважними причини не подання доказів в суді першої інстанції.

14.07.2025р. ФОП Лисіков П.М. подав додаткові пояснення, згідно яких: Висновок суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем оригіналів договорів б/н від 20.02.2019 та № 0520-1Е від 20.05.2020, про які зазначено в платіжних інструкціях, а також доказів, які б підтверджували укладання між сторонами таких договорів не відповідає матеріалам справи. Більше того, в судовому засіданні 27.09.2024 представником відповідача були надані суду всі оригінали документів, і як вбачається з протоколу судового засідання та звукозапису судового засідання, суддя їх повернула відповідачу після огляду.

Відповідача звертає увагу, що своїм клопотанням від 18.11.2024 було долучено до матеріалів справи акти про приймання-передачу наданих послуг до договору від 20.02.2019. Вказані оригінали документів містяться в матеріалах справи, що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність документів.

Також, скаржник зауважує, що платежі, здіснені позивачем із чітким призначенням платежу, із зазначенням реквізитів договорів та звіту. Вказані позивачем в платіжних дорученнях реквізити повністю відповідають наданим відповідачем документам.

Викладені обставини, на переконання апелянта, беззаперечно вказують на безпідставність висновків суду першої інстанції про відсутність договірних взаємовідносин між позивачем та відповідачем. Крім того, угоди між позивачем і відповідачем є дійсними, оскільки позивачем не заявлене протилежне

За доводами апелянта, позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу не спростовує доводи відповідача та не спростовує факт наявності господарських взаємовідносин між сторонами.

Апелянт зауважує, що окрім листів від контрагентів, факт надання агентських послуг відповідачем позивачу, за результатами яких позивачем були укладені контракти на покупку продукції підтверджено сторонами в додатках-розрахунках до Актів № 9 та № 10 до Договору від 20.02.2019.

Щодо додаткових письмових пояснень Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича (вх. №7064/25 від 14.07.2025), колегія суддів виходить з наступного:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 по справі № 904/2967/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича, с. Братське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2025 об 12:30 годин.

Скаржнику було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 22.01.2025 по справі №904/2967/24 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 22.01.2025 о 22:46.

Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 09.02.2025.

Як зазначалося вище, з часу винесення ухвали 22.01.2025 у суду апеляційної інстанції не виникало додаткових питань до сторін спору щодо обставин даної справи.

Рішень щодо надання учасникам справи додаткового строку на подання будь-яких процесуальних документів судом апеляційної інстанції не приймалося.

В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі №904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:

20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів констатує, що текст письмових пояснень не містить звернень до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання письмових пояснень.

Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначених додаткових пояснень.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги додаткові пояснення ФОП Лисікова Павла Михайловича, як такі, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2967/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича, с. Братське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

17.01.2025р. матеріали справи № 904/2967/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича, с. Братське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2025 об 12:30 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.07.2025 о 15:30.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.08.2025 на 15:30 год. Надано сторонам по справі можливість до 01.08.2025 подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо наступного питання:

З урахуванням положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, на думку сторін, який вид експертного дослідження є доцільним в контексті предмету доказування у даній справі, перелік питань, які сторони вважають за необхідне поставити перед експертами і яку установу вважають компетентною для проведення; чи мають сторони намір оплатити відповідне дослідження у випадку прийняття судом апеляційної інстанції відповідного рішення?

Судове засідання, призначене на 05.08.2025 не відбулось, у зв'язку з відпусткою судді доповідача Дарміна М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича, с. Братське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24 (суддя Рудь І.А.) призначено в судове засідання на 14.08.2025 о 15:30 год.

На виконання ухвали Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025р., позивачем через систему «Електроний суд» 31.07.2025р. подано додаткові пояснення, згідно яких призначення експертизи вважає недоцільним, оскільки, на думку позивача, відповідач особисто визнав, що спірні договори були фактично створені у 2023 році, а не у датах, зазначених у документах, про що свідчать аудіозаписи судових засідань, які підтверджують ці обставини, а також інформація про зв'язок відповідача з колишнім директором позивача, який виготовляв ці документи. Позивач вважає, що встановлені факти доводять відсутність будь-яких договірних правовідносин на момент здійснення платежів, тому спеціальні знання чи експертиза не потрібні. У разі ж призначення експертизи позивач підтримує лише технічну експертизу документів, але не погоджується оплачувати її.

В свою чергу, 01.08.2025 року до Центрального апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2025 року від ФОП Лисікова Павла Михайловича надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній заперечує проти призначення судової експертизи у даній справі та вважає її недоцільною, виходячи з наступного з огляду на те, що для вирішення даного судового спору суду достатньо, дослідити витання відповідності доказів, які були надані відповідачем в першій інстанції разом з відзивом на позов (копії договорів, звіту та актів виконаних робіт), співставити оригінали документів з копіями, що містяться в матеріалах справи. Для здійснення такого співставлення призначення експертизи не є необхідним. Звертає увагу, що позивачем не заявлено позову щодо визнання недійсними договорів, укладених сторонами: № 0520-1Е від 20.05.2020 та б/н від 20.02.2019. Більш того, як вбачається з поведінки позивача і в першій, і в апеляційній інстанції, він не заперечує факт їх укладання, а лише вказує на невідповідність наданих оригіналів долученим копіям (при цьому, при огляді суд апеляційної інстанції встановив їх відповідність, а отже дані твердження позивача - безпідставні). Факт надання відповідачем послуг позивачу підтверджений, окрім договорів, звіту комерційного агента та актів наданих послуг - додатковими документами, які надані відповідачем разом з апеляційною скаргою. Призначення судової експертизи призведе до невиправдано великих судових витрат, які відповідач не маж фінансової можливості наразі нести.

В судовому засіданні сторони підтвердили свою позицію щодо відсутності наміру сплачувати експертне дослідження у разі призначення його судом апеляційної інстанції з власної ініціативи.

Роз'яснивши, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, згідно вимог пунктів 1,3,5 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, колегія суддів визнала за недоцільне призначення у справі судової експертизи з ініціативи суду, поклавши на сторони можливість настання негативних наслідків.

Заслухавши позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів 14.08.2025р. винесла ухвалу, якою зобов'язала Фізичну особу-підприємця Лисікова Павла Михайловича до 01.09.2025р.надати суду апеляційної інстанції для подальшого долучення до матеріалів справи наявні в його розпорядженні оригінали письмових доказів (т.1 а.с. 43-53), копії яких були подані суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву на підтвердження доводів, викладених у ньому. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" можливість до 01.10.2025 подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо наступного питання: 1. Які саме невідповідності мають оригінали, надані відповідачем на виконання вимог даної ухвали наявним в матеріалах справи копіям письмових доказів (т.1 а.с. 43-53), а Фізичній особі-підприємцю Лисікову Павлу Михайловичу, відповідно, можливість до 10.10.2025 подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" з наведених вище питань.

28.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду відповідачем подано заяву (вх. №8536/25) по долучення до матеріалів справи оригіналів документів, яким на виконання ухвали суду від 14.08.2025 останній надає оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи на сторінках 43-53 тому 1, а саме: «…- Оригінал договору від 20.02.2019;

- Акт №9 приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2022 до договору від 20.02.2019;

- Договір надання послуг №5020-1Е від 20 травня 2020р.;

- Додаток №1 до договору;

- Звіт комерційного агента №1 від 14 вересня 2020. …».

Додатково відповідач надав наступні письмові пояснення:«… Наданий оригінал договору містить отвори від диркопробивача, які були зроблені на ньому вже після того, як з договору було знято копію цього документу для надання в суд.

Окрім того, при підготовці пакету оригіналів документів відповідачем було випадково на оригіналі договору поставлено штамп «Згідно з оригіналом» та підпис. Дана помилка виправлена у відповідності до пункту 4.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88: «Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням коректурного способу здійснюється шляхом закреслення неправильного тексту або цифри і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене».

Щодо актів приймання-передачі наданих послуг до договору від 20.02.2019:

Загалом на виконання договору ю/н від 20.02.2019 сторонами підписані, зокрема, наступні акти:

- Акт N 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.01.2020 до договору від 20.02.2019 (на суму 757 353,82 грн),

- Акт N 2 приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2020 до договору від 20.02.2019 (на суму 2 326 290,84 грн),

- Акт N 3 приимання-передачі наданих послуг від 31.03.2021 до договору від 20.02.2019 (на суму 289 698,72 грн),

- Акт № 4 приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2021 до договору від 20.02.2019 (на суму 512 187,92 грн),

- Акт № 5 приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2021 до договору від 20.02.2019 (на суму 544 239,11 грн),

- Акт № 6 приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2021 до договору від 20.02.2019 (на суму 829 589,31 грн),

- Акт № 7 приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2022 до договору від 20.02.2019 (на суму 335 994,91 грн),

- Акт № 8 приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2022 до договору від 20.02.2019 (на суму 98 584,35 грн),

- Акт № 9 приймання-передачі наданих послуг від 0107.2022 до договору від 20.02.2019 (на суму 171 754,37 грн),

- Акт № 10 приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2022 до договору від 20.02.2019 (на суму 201 705,16 грн),

- Акт № 11 приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2022 до договору від 20.02.2019 (на суму 116 050,83 грн).

Втім, при детальному вивчені було з'ясовано, що оригінал Акту № 10 (а.с. 117, том 1) є ідентичним копії Акту № 10, доданого до відзиву (а.с. 51, том 1), тоді як копія акту № 9 (а.с. ом 1) була зроблена з іншого екземпляру оригіналу Акту №9. Тобто оригінал Акту № 9, який знаходиться в матеріалах справи а.с. 116, том 1 - є другим екземпляром цього Акту.

Зауважуємо, що первинні документи, як і договори, складаються в двох ідентичних екземплярах - для кожної сторони, а тому вказаний факт здійснення відповідачем копії з іншого екземпляру документу не є порушенням та не тягне за собою недійсність документів, з метою встановлення ідентичності надаємо суду саме той екземпляр Акту № 9 від 01 липня 2022 року, з якого була здійснена копія, яка долучена відповідачем з відзивом на позов.

Отже, просимо Суд долучити до матеріалів справи оригінали документів, копії яких [ подані відповідачем разом з відзивом на позов (а.с. 43-53 тома 1) …».

30.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКД Україна», за змістом якого позивач вказує, що апелянтом було надано оригінали договорів, що можуть бути об'єктом експертного дослідження.

Позивач зазначає, що апелянтом особисто було визнано факт виготовлення оригіналів документів не у той період, що вказаний у тексті договорів, копії яких містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 45-53).

За вказаних умов, враховуючи зміну обставин, з яких позивач виходив до надання апелянтом оригіналів витребуваних судом, встановлення питання щодо наявності або відсутності між сторонами цієї справи договорів на момент здійснення Позивачем спірних платежів, на які у своїх запереченнях посилається апелянт, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, що вимагає призначення експертизи, адже встановити відповідні обставини можливо тільки експертним шляхом.

З огляду на наведені обставини, позивач просить апеляційний суд призначити у справі №904/2967/24 судову експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Аваліані, буд. 19-А, м. Запоріжжя, 69068).

На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:

- Чи відповідає давність виконання підписів та відбитків печаток на договорі від 20 лютого 2019 року (т. 2 аркуш 204) даті, вказаній у документі, а саме 20 лютого 2019 року; в який проміжок часу було виконано підписи у вказаному документі та проставлено печатки?

- Чи відповідає давність виконання підписів та відбитків печаток на Договорі на надання послуг №0520-1Е від 20 травня 2020 року (т. 2 аркуш 208) даті, вказаній у документі, а саме 20 травня 2020 року; в який проміжок часу було виконано підписи у вказаному документі та проставлено печатки?

10.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача на клопотання позивача щодо призначення судової експертизи.

Відповідач зауважує, що заявлене позивачем клопотання подано із порушенням процесуальних строків та є таким, що оцінюється останнім як зловживання процесуальними правами, оскільки апеляційним судом ухвалою від 22.07.2025 сторонам по справі було надано можливість у строк до 01.08.2025 надати власні пояснення щодо доцільності призначення судової експертизи. Проте, позивач цим процесуальним правом не скористався, натомість, надав пояснення про відсутність необхідності в судовій експертизі.

На думку відповідача, у справі є достатній обсяг письмових доказів, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин. Отже, в своєму клопотанні позивач не вказує, які наслідки та які висновки для суду будуть мати у подальшому висновки експерта по поставленим позивачем питанням.

Окрім того відповідач вказує на те, що позивачем не ставиться під сумнів дійсність договору №0520-1Е від 20.05.20220 та договору б/н від 20.02.2019, не заявлено раніше і не заявляє наразі позову про визнання цих договорів недійсними.

За доводами відповідача, наявні у справі докази беззаперечно підтверджують наявність між сторонами договірних відносин та безпідставність заявлених позовних вимог у даній справі. За вказаних умов, призначення експертизи по заявленим позивачем питанням відповідач вважає процесуально недоцільною.

Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" клопотання про призначення судової екпертизи, на вирішення якої необхідно поставити питання давності виконання підписів та відбитків печаток на договорі від 20 лютого 2019 року (т. 2 аркуш 204) даті, вказаній у документі, а саме 20 лютого 2019 року; на Договорі на надання послуг №0520-1Е від 20 травня 2020 року (т. 2 аркуш 208) даті, вказаній у документі, а саме 20 травня 2020 року; в який проміжок часу було виконано підписи у вказаному документі та проставлено печатки, колегія суддів виходить з наступного:

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Як зазначалося вище, через позицію сторін щодо відсутності наміру сплачувати проведення будь-якого експертного дослідження, призначеного за ініціативи суду апеляційної інстанції, в судовому засіданні 14.08.2025р., колегією суддів було визначено за недоцільне його призначення і визначено перевіряти доводи сторін з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів. При цьому, в ухвалі 14.08.2025р. позивачеві було запропоновано надати відповідь в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України на питання « 1. Які саме невідповідності мають оригінали, надані відповідачем на виконання вимог даної ухвали наявним в матеріалах справи копіям письмових доказів (т.1 а.с. 43-53)».

Тобто, на час подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" клопотання про призначення судової експертизи 30.09.2025р., суд апеляційної інстанції вирішив питання про доцільність призначення експертизи, про яке йшлося в ухвалі суду від 22.07.2025р. і сторони були попереджені про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних з обраним ними способом доведення своєї правової позиції.

Відповідно, подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" клопотання про призначення судової експертизи 30.09.2025р. визначається колегією суддів, як реалізація стороною своїх прав щодо подання клопотань, які визначено пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість реалізація відповідного права Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" обмежена вимогами процесуального закону щодо дотримання строків.

Так, відповідно до вимог статті 207 Господарського процесуального кодексу України:

1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Колегія суддів зазначала вище, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 по справі № 904/2967/24, якою було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича, с. Братське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24, а розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2025 об 12:30 годин, іншим учасникам процесу, яким , відповідно, є позивач у даній справі було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду). Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 22.01.2025 по справі №904/2967/24 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 22.01.2025 о 22:46.

Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк на подання будь-яких клопотань, сплив 09.02.2025.

Колегія суддів констатує, що текст заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" клопотання про призначення судової екпертизи, в частині пунктів 2,3 його прохальної частини не містить звернень до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на його подання.

Відповідно, керуючись положеннями статей 118,119, частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів виснує про відсутність процесуальної передумови для задоволення пунктів 2,3 прохальної частини зазначеного клопотання і необхідністю залишення його без розгляду, як такого, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.

Оскільки надані апелянтом письмові оригінали письмових доказів (т.1 а.с. 43-53) витребувані з ініціативи суду апеляційної інстанції і були у вигляді копій , наданих відповідачем до суду першої інстанції, колегія суддів виснує про можливість врахування їх в якості письмових в розумінні статті 91 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" : « … Таким чином, в суді апеляційної інстанції, Апелянтом надано до матеріалів справи оригінали документів, які в суд першої інстанції не надавалися, судом першої інстанції не досліджувалися. Головною та єдиною не відповідністю наданих Апелянтом документів є те, що їх створено не у той період часу, що вказаний у їх тексті…»

14.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Предметом доказування у справі є факт отримання коштів відповідачем, встановлення наявності /відсутності правових підстав для повернення коштів позивачу.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що ним на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича було здійснено переказ грошових коштів за наступними платіжними інструкціями (а.с. 19-26 том 1):

Втім, будь-яких господарських правовідносин, в результаті яких мало б бути здійснено дані платежі між позивачем та відповідачем не існувало.

Отже, вказане свідчить про те, що набувач ФОП Лисіков Павло Михайлович безпідставно отримав кошти від ТОВ "ТКД Україна" без жодної на те правової підстави, визначено законодавством України.

Оскільки ФОП Лисіков Павло Михайлович не повернув на рахунок ТОВ "ТКД Україна" спірну суму грошових коштів, останнє звернулося з даним позовом до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з жовтня 2020 року по травень 2024 року у сумі 356 503 грн 40 коп. та 3% річних за загальний період з 01.10.2020 по 31.005.2024 у сумі 81 423 грн 00 коп.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Звертаючись 05.07.2024р. до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича про стягнення 912 755,59 грн - безпідставно отриманих коштів, 356 503,40 грн - інфляційних втрат та 81 423,00 грн - 3% річних, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКД Україна» наводило наступні фактичні обставини: «… Позивач на банківський рахунок Фізичної особи - підприємця Лисікова Павла Михайловича (надалі по тексту Відповідач) здійснив переказ грошових коштів за наступними платіжними інструкціями:

1. Платіжна інструкція Nє 461 від 24 вересня 2020 року на суму 145 716, 80 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору Nє 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт Nє 1 від 14 вересня 2020) без ПДВ».

2. Платіжна інструкція Nє 464 від 28 вересня 2020 року на суму 140 000, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору Nє 0520-1Е від 20.05.2020 звіт Nє 1 від 14 вересня 2020) без ПДВ».

3. Платіжна інструкція Nє 467 від 28 вересня 2020 року на суму 140 000, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору Nє 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт Nє 1 від 14 вересня 2020) без ПДВ».

4. Платіжна інструкція Nє 469 від 29 вересня 2020 року на суму 184 000, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги згідно Договору Nє 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт Nє 1 від 14 вересня 2020) без ПДВ».

5. Платіжна інструкція Nє 400 від 26 серпня 2022 року на суму 55 000, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19 без ПДВ».

6. Платіжна інструкція Nє 401 від 26 серпня 2022 року на суму 55 000, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19 без ПДВ».

7. Платіжна інструкція Nє 484 від 14 жовтня 2022 року на суму 150 000, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19 без ПДВ».

8. Платіжна інструкція Nє 485 від 14 жовтня 2022 року на суму 43 038, 79 грн. з призначенням платежу «Оплата по договору б/н від 20.02.19 без ПІДВ».

Будь-яких господарських правовідносин в результаті яких мало б бути здійснено дані платежі між Позивачем та Відповідачем не існували.

… ТОВ «ТКД Україна» ніколи не укладало з Відповідачем договорів реквізити яких вказані у платіжних інструкціях, а отже кошти перераховано помилково, без наявної на те правової підстави.

Позивач стверджує, що набуття Відповідачем грошових коштів в сумі 912 755, 59 грн. відбулося без наявних на те правових підстав, а від так заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. …».

В якості додатків до позовної заяви ТОВ «ТКД Україна» долучено копії вищевказаних платіжних доручень.

Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

4. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, зазначав, що правовими підставами господарських відносин сторін були підписані між сторонами:

- договір надання послуг від 20.05.2020 №0520-Е з додатками, а також звіт комерційного агента №1 від 14.09.2020, належним чином підписаний між сторонами, згідно яких у період 2020 року позивачем було перераховано згідно платіжних інструкцій №№461, 464, 467, 469 грошові кошти у сумі 609 716,80 грн.;

- договір від 20.02.2019 року б/н, а також акти приймання-передачі наданих послуг №9 від 01.07.2022, №10 від 30.09.2022, які погоджено сторонами без заперечень, згідно яких у період 2022 року позивачем було перераховано згідно платіжних інструкцій №№400, 401, 484, 485 грошові кошти у сумі 303 038,79 грн.

На підтвердження вищевказаних доводів відповідачем було надано для долучення до матеріалів даної справи наступні докази:

«… копія договору від 20.05.2022 №0520-1Е - 8 арк.;

- копія звіту комерційного агента №1 - 3 акр.;

- копія договору від 20.02.2019 б/н - 6 акр.;

- копія акта приймання-передачі наданих послуг №9 від 01.07.2022 - 1 арк.;

- копія розрахунку №9 - 1 акр.;

- копія акту прийманя-передачі наданих послуг №10 від 30.09.2022 - 1 арк.;

- копія розрахунку №10 - 1 арк. …».

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодекс

В свою чергу, позивачем подано до суду відповідь на відзив (том 1, а.с. 60-61), за змістом якого зазначено наступне:

«… Як вбачається зі змісту наданого відзиву та доданих до нього документів Відповідач стверджує, що підставою проведених позивачем оплати слугувала оформлена первинно-бухгалтерська документація.

В свою чергу, позиція Позивача полягає у тому, що на момент здійснення спірних платежів будь-яка документація на яку посилається відповідач у своєму відзиві не існувала …».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідь на відзив не містить в собі міркувань та аргументів позивача щодо дійсності (недійсності) Договорів №0520-1Е від 20.05.20202, б/н від 20.02.2019р., факту їх укладання та належності підписів і відбитків печаток сторонам договорів.

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Як зазначалося вище, після встановлення в судовому засіданні 14.08.2025р. небажання сторін оплачувати проведення експертизи, суд апеляційної інстанції запропонував ТОВ «ТКД Україна» в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України надати власні пояснення щодо питання « 1. Які саме невідповідності мають оригінали, надані відповідачем на виконання вимог даної ухвали наявним в матеріалах справи копіям письмових доказів (т.1 а.с. 43-53)».

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 з-поміж іншого зазначено, що "концепція негативного доказу", закріплена у частині десятій статті 81 ГПК України, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Враховуючи позицію позивача, яка викладена в його відповіді на відзив, поясненнях наданих на виконання ухвали від 14.08.2025р., колегія суддів виснує, що ТОВ «ТКД Україна» , обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності між сторонами договірних правовідносин вдається до концепції негативного доказу, оскільки його письмові пояснення не містять в собі жодних тверджень про те, в чому саме полягає невідповідність копій письмових доказів (т.1 а.с. 43-53), які були подані Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву оригіналам цих доказів, які були надані на вимогу суду апеляційної інстанції. Крім цього, ТОВ «ТКД Україна» не оспорює належності його посадовим особам підписів та печаток на договорі від 20.05.2020 №0520-1Е (т.2 а.с. 207-208), звіті комерційного агента №1 (т. 2 а.с. 208-210), договорі від 20.02.2019 б/н (т.2 а.с.199 ), акті приймання-передачі наданих послуг №9 від 01.07.2022 (т. 2 а.с.205) та обставин, за яких вони були виконані на зазначених документах.

Щодо тверджень позивача про звукозаписи судових засідань в суді першої інстанції як доказів визнання відповідачем факту складання цих доказів в інший, ніж час, встановлених на вищезазначених доказах, колегія суддів виходить з наступного:

Для потреб практичної діяльності, позивачу досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами, вичерпний перелік яких вміщено в Главі 5. «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В своєму відзиві на позовну заяву, запереченнях, які було подано суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі, відповідач послідовно викладає свою позицію про наявність між сторонами договірних відносин і, відповідно, безпідставність тверджень позивача про набуття ним грошових коштів в сумі 912 755, 59 грн без наявних на те правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінює доводи позивача, викладені в його відзиві на апеляційну скаргу: «…Таким чином, всупереч доводів Апеляційної скарги, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт наявності між Сторонами правовідносин, зокрема, заснованих на договорі б/н від 20.02.2019 та договорі 0520-1Е від 20.05.2020. …» та у додаткових поясненнях у справі (том 2, а.с. 144-153), а саме: «… В свою чергу, позиція Позивача полягає в тому, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКД Україна» та Фізичною особою-підприємцем Лисіковим Павлом Михайловичем такі договори на момент здійснення спірних платежів укладено не було і вони не існували; Сторони ніколи не мали між собою правовідносин з описаних у тексті таких договорів підстав…

… Отже, встановленим є той факт, що на момент здійснення Позивачем спірних платежів не існували ані договір №0520-1Е від 20.05.2020 ані договір від 20 лютого 2019 року…

… Як було вказано вище, Відповідач підтвердив факт створення договору № 0520-1Е від 20 травня 2020 року та договору від 20 лютого 2019 року у 2023 році. При цьому, створив Відповідач їх не самостійно, а із залученням Ємельянова Є.О. (колишній директор ТОВ «ТКД Україна»).

ОСОБА_1 та Лисіковим П.М. 18 березня 2016 року зареєстровано юридичну особу приватного права - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Індастрі Груп»: 49041, м. Дніпро, вул. Стартова, будинок, 20; код за ЄДРПОУ 40354785.

ТОВ «Трейд Індастрі Груп» було створено як юридичну особу приватного права двома засновниками з рівними частками, а саме:

- ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ємельянов Євген Олегович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження даного факту надається витяг від 05 березня 2025 року (код доступу 19630626003), який містить інформацію з дати реєстрації підприємства та змін учасників.

Згідно з витягом від 22 січня 2025 року засновником ТОВ «Трейд Індастрі Груп» і кінцевим бенефіціаром підприємства з 100 % часткою є Лисіков Павло Михайлович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто Відповідач/Апелянт по даній справі.

При цьому, Ємельянов Є.О. (колишній директор ТОВ «ТКД Україна») є співробітником ТОВ «Трейд Індастрі Груп», що підтверджується текстом нотаріально посвідченої заяви самого ОСОБА_1 від 03 січня 2025 року.

Як вказано самим же Ємельяновим Євгеном Олеговичем місцем його роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Індастрі Груп», тобто підприємство яке він створив разом із Апелянтом і 100 % бенефіціаром якого є саме Апелянт.

Використовуючи власне службове становище не надає вільний доступ до печатки підприємства і маючи стійкі взаємовідносини з ФОП Лисіковим П.М., ОСОБА_1 у 2023 році і здійснив виготовлення паперових носіїв, які Апелянт намагається видати за підтвердження наявності взаємовідносин між сторонами по справі.

На переконання Позивача, наведені вище обставини прямо вказують на фактичну підпорядкованість Ємельянова Є.О. Відповідачу по справі. В своїй сукупності, надання Відповідачем до суду документів які створено не в ті дати які в них вказано; приховання від суду знаходження колишнього директора ТОВ «ТКД Україна» у підпорядкуванні Відповідача є достатніми доказами не добросовісної поведінки Апелянта. …» оскільки відповідь позивача на відзив зводилася до загальних тверджень, що на момент здійснення спірних платежів первинна бухгалтерська документація не існувала, проте не містила аргументації або аналізу доказів, поданих відповідачем.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За положеннями статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1, 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (ч.1 статті 177 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

За положеннями статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Відповідно до змісту статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи правову природу безпідставного збагачення, до предмету доказування у даній справі входить факт того, що одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої, а також що набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався виключно на те, що згідно платіжних інструкцій Позивачем на банківський рахунок Фізичної особи - підприємця Лисікова Павла Михайловича здійснено переказ грошових коштів у сумі 912 755, 59 грн, однак будь-яких господарських правовідносин, в результаті яких мало б бути здійснено дані платежі між Позивачем та Відповідачем не існували.

ТОВ «ТКД Україна» ствержує, що ніколи не укладало з Відповідачем договорів реквізити яких вказані у платіжних інструкціях, а отже кошти перераховано помилково, без наявної на те правової підстави.

Відповідач, спростовуючи вказані доводи, разом з відзивом на позовну заяву надав до матеріалів справи копії договору від 20.05.2022 №0520-1Е, копію звіту комерційного агента №1, копію договору від 20.02.2019 б/н, копію акта приймання-передачі наданих послуг №9 від 01.07.2022, копію розрахунку №9, копію акта приймання-передачі наданих послуг №10 від 30.09.2022, копію розрахунку №10.

Як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому засіданні 01.08.2024 представником позивача підтримано подане останнім клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у відповідача оригінали усіх документів, копії яких долучено до відзиву.

Судом першої інстанції задоволено вищезазначене клопотання позивача. Зобов'язано відповідача надати до суду оригінали усіх документів, копії яких долучено до відзиву на позов, для огляду судом.

У підготовчому засіданні 26.09.2024 представник відповідача надав до суду оригінали договорів з додатками для огляду судом та представником позивача.

Після огляду вищезазначених документів, представник позивача заявив, що надані представником відповідача оригінали договорів не відповідають копіям, які були долучені відповідачем до відзиву на позов.

Після огляду судом оригіналів документів, оригінали документів повернуто представнику відповідача.

Враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, пояснення та доводи сторін, колегія суддів виснує, що неврахування судом першої інстанції поданих відповідачем відзиву та доказів, враховуючи предмет доказування у даній справі, порушує завдання господарського судочинства - справедливе вирішення судом спору, а також не було спрямоване на повне, всебічне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи оригінали договору б/н від 20.02.2019 та договору на надання послуг №0520-1Е від 20.05.2020, апеляційним господарським судом встановлено, що вони підписані представниками позивача і відповідача та скріплені їх печатками.

Колегія суддів зазначає, що за положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Оскільки матеріали справи не містять доказів визнання вказаних договорів недійсними або їх розірвання у встановленому порядку, судом також не встановлено правових підстав вважати вказані договори нікчемними.

Відтак, оскільки Позивачем не спростовано презумпцію правомірності вказаних договорів, вони укладені належним чином, отже, були обов'язковим для виконання сторонами, а сплачені позивачем грошові кошти, які перераховувались з посиланням на відповідні договори, отримані відповідачем за наявності правових підстав.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає більш вірогідним факт існування між сторонами договірних відносин на виконання яких були здійснені спірні платежі.

Враховуючи викладене, колегія суддів виснує, що отримання відповідачем зазначених грошових коштів не може розцінюватися як безпідставне набуття майна у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про їх стягнення є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Відтак, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, а саме: «… По-перше, в здійснених Позивачем на користь Відповідача оплатах грошових коштів відсутні будь-які ознаки безпідставності, оскільки платіжні інструкції мають чітке посилання на реквізити договорів, копії яких містяться в матеріалах справи. …

… В платіжних доручення вказані реквізити укладених договорів та звіту комерційного агенту - Договір № 0520-1Е від 20.05.2020 (звіт № 1 от 14.09.2020), та договір від 20.02.2019.

Оплата за реквізитами договору є конклюдентними діями, які підтверджують Позивачем укладення даних договорів. Тож за таких умов питання щодо факту укладення даних договорів сторонами, на нашу думку, взагалі повинно бути безспірним …

… Крім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави для встановлення факту, що Позивач в односторонньому порядку відмовлявся від договорів. Отже, у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для визнання недійсними договорів.

Матеріали справи також не містять відомостей про те, що позивач негайно після виконання платіжної операції повідомляв надавача платіжних послуг про факт виконання з його рахунку неналежної платіжної операції. …

… Тож поведінка Позивача, який перерахував грошові кошти принаймні 8 платіжними дорученнями (які заявлені в позовній заяві), а після спливу трьох років заявляє про їх стягнення як безпідставно набутих коштів, є суперечливою. … Отже, навіть якщо припустити, що у сторін відсутні договірні відносини (хоча це не так!), то зважаючи на відсутність дій з боку позивача, направлених на повернення помилково перерахованих коштів, як то - звернення до банківських установ, до самого відповідача із відповідними заявами про повернення помилково перерахованих коштів, звернення з даним позовом про повернення безпідставно набутих коштів через три роки після перерахування цих грошових коштів має ознаки суперечливої поведінки, що є самостійною підставою для відмови в позові. …

… Отже, викладені вище обставини беззаперечно вказують на безпідставність висновків суду першої інстанції про відсутність договірних взаємовідносин між позивачем та відповідачем …

… Отже, суд перед закриттям підготовчого провадження обов'язково з'ясовує, чи про всі обставини справи повідомили сторони, і чи всі докази по справі ними подані.

Натомість суд, в засіданні яке відбулось 26 вересня 2024 року, оглянув оригінали документів, надані відповідачем. Суд безпідставно дійшов висновку що оригінали не відповідають наданим копіям і повернув їх відповідачу. …» знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича на нього, відповідно, задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 30 391,20 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2967/24 - скасувати.

Прийняти нове рішення:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 20, оф.405, код ЄДРПОУ 42777424) на користь Фізичної особи-підприємця Лисікова Павла Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 30391,20 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідного наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено - 24.11.2025

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Попередній документ

132041102

Наступний документ

132041104

Інформація про рішення:

№ рішення:	132041103
№ справи:	904/2967/24
Дата рішення:	14.10.2025
Дата публікації:	26.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (22.09.2025)
Дата надходження:	20.12.2024
Предмет позову:	стягнення заборгованості у сумі 1 350 681 грн 99 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

01.08.2024 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
13.08.2024 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
26.09.2024 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
07.11.2024 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
19.11.2024 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
15.07.2025 12:30	Центральний апеляційний господарський суд
05.08.2025 15:30	Центральний апеляційний господарський суд
14.08.2025 15:30	Центральний апеляційний господарський суд
14.10.2025 10:00	Центральний апеляційний господарський суд