24 листопада 2025 року м. Харків Справа №922/2523/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
апелянта - Козлова П.Г., посвідчення ЦА№028439 від 31.12.2024 року;
арбітражний керуючий - Паркулаб В.Г., свідоцтво №983 від 23.05.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (вх.№2192Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року у справі №922/2523/24,
за заявою Фізичної особи-підприємця Дацуна Олександра Миколайовича,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпет»,
про визнання банкрутом,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року у справі №922/2523/24 (повний текст складено 03.10.2025 року, суддя Кононова О.В.) задоволено клопотання ліквідатора ТОВ «Айпет» про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження по справі.
Затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
Ухвалено ліквідувати юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Айпет» (код ЄДРПОУ 40091402; адреса: 61093, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 115).
Ухвалено вимоги, не погашені у зв'язку з недостатністю майна, вважаються погашеними; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.
Провадження у справі закрито.
Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.
Головне управління ДПС у Харківській області з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження ліквідаційної процедури.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 27.03.2025 року ГУ ДПС області подано заяву до боржника ТОВ «Айпет» на неузгоджені податкові зобов'язання у сумі 10479717,29 грн, яка не була розглянута. У зв'язку з тим, що податкові зобов'язання у сумі 10479717,29 грн станом на дату затвердження звіту ліквідатора є неузгодженими, заява не розглянута, ГУ ДПС сформулювало прохальний текст заяви, як інформаційний та просила врахувати під час затвердження звіту ліквідатора. Така заява також направлялась і ліквідатору, який відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, повинен був завершити всі наявні у боржника судові процеси (наприклад, відмовитись від раніше поданих адміністративних позовів).
Апелянт вказує, що сума боргу виникла згідно податкового повідомлення-рішення №0226670414 від 26.07.2023 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 10479717,29 грн з податку на додану вартість. Вказана сума оскаржується в судовому порядку. Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року відкрито провадження у справі №520/29567/23 за адміністративним позовом ТОВ «Айпет» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року зупинене провадження у справі №520/29567/23 до набрання законної сили судового рішення у справі №200/4768/23. Постанова Верховного Суду у справі №200/4768/23 набрала законної сили 26.02.2025 року з моменту її ухвалення, а тому фактично судова справа №520/29567/23 вирішена на користь контролюючого органу.
Крім того скаржник зазначає, що згідно з п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України у разі, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків контролюючий орган повинен здійснити документальну позапланову перевірку такого платника податків. Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків. З метою здійснення перевірки ГУ ДПС у Харківській області до Господарського суду Харківської області було надіслано заяву про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у ліквідатора боржника ТОВ «Айпет» Паркулаба Володимира Григоровича від 28.03.2025 року №6602/5/20-40-13-04-05. 09.04.2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів. 04.04.2025 року постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ГУ ДПС задоволено у повному обсязі, ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів - задоволено. ГУ ДПС неодноразово направляло листи № 2679/ж12/20-40-07-02-10 від 30.06.2025 року та №3016/ж12/20-40-07-02-10 від 31.07.2025 року на адресу арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. щодо надання документів визначених судом для проведення перевірки. Листом повідомленням арбітражним керуючим Паркулабом В.Г. до ГУ ДПС у Харківській області надано первинні документи за неповний період та не в повному обсязі, які визначені ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 року. Таким чином, ліквідатор порушує обов'язки, визначені Кодексом України з процедур банкрутства (зокрема, ст. 61, 62), та вимоги ухвали суду, що свідчить про невиконання рішення суду (стаття 326 ГПК України) і порушує права в тому числі кредиторів та держави щодо виконання контрольних функцій.
Апелянт зазначає, що арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. у поданому фінансовому аналізі не врахував та не використав дані про рух коштів по банківських рахунках боржника, від податкової ним було отримано тільки довідку на наявність розрахункових рахунків. Вказані обставини унеможливлюють об'єктивне встановлення: реального фінансового стану боржника; можливих ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; наявності операцій, що можуть бути оскаржені з метою повернення активів у ліквідаційну масу. Таким чином, ліквідатором неналежно виконано обов'язки, передбачені ст. 61, 62, 63 Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про порушення на повне і неупереджене дослідження фінансово-господарської діяльності боржника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року у справі №922/2523/24. Встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протягом якого мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2523/24.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача і доставлені їм 30.10.2025 року.
03.11.2025 року матеріали справи №922/2523/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
04.11.2025 року від арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12847), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Арбітражний керуючий вказує, що звернення ГУ ДПС у Харківській області щодо не розглянутих вимог, не є заявою з кредиторськими вимогами в розумінні ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Судом надана оцінка фінансовому аналізу стану боржника, всі розрахунки зроблено відповідно до рекомендацій та на підставі актуальної бухгалтерської звітності та додаткової інформації. За таких обставин, вважаю, що судом дотримано вимоги чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, та відсутні підстави для сумнівів у зворотному. Всі доводи апеляційної скарги не знаходяться свого підтвердження та зводяться до незгоди з судовим рішення та неправильним тлумаченням Кодексу України з процедур банкрутства.
У судовому засіданні 24.11.2025 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Арбітражний керуючий проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалі від 30.10.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб'єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
Водночас, провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна (частина друга статті 65 КУзПБ).
За змістом статті 65 КУзПБ звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення усіх необхідних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, у поданому суду на затвердження звіті ліквідатор зобов'язаний зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети ліквідаційної процедури, а господарський суд має перевірити висновки ліквідатора та надати мотивовану оцінку повноті його дій у ліквідаційній процедурі.
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 08.05.2018 року у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 року у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 року у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 року у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 року у справі №44/484-б, від 27.10.2020 року у справі №28/29-б-43/212-2012, від 02.09.2021 року у справі №910/3438/13, від 07.10.2021 року у справі №914/3812/15.
Суд акцентує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.
Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також запити до відповідних органів, з урахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (див. постанови Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №903/975/14, від 18.10.2022 року у справі №903/393/21, від 19.10.2022 року у справі №927/50/20).
Водночас, лише після завершення всіх, передбачених КУзПБ дій по здійсненню ліквідаційної процедури та розгляду всіх, за наявності поточних вимог, скарг, заяв та клопотань, суд призначає судове засідання у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, про час і місце судового засідання, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів (див. постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі №908/2504/22).
Відповідно до положень частини першої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про результати аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); у випадку, передбаченому абзацом чотирнадцятим частини першої статті 61 цього Кодексу, - документи, що підтверджують виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення»; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;.
Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.
Так, з наданих суду документів, вбачається, що відповідно наказу №42/к від 06.12.2024 року у зв'язку із заявою від 05.12.2024 року директор ТОВ «Айпет» ОСОБА_1 з 06.12.2024 року був звільнений та призначений ліквідатор арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. тимчасово виконуючим обов'язки директора ТОВ «Айпет».
Також ліквідатором на виконання вимог закону та з метою виявлення майна підприємства - банкрута, яке може увійти до ліквідаційної маси, запити до відповідних установ та організацій.
З метою виявлення наявності/відсутності зареєстрованих за підприємством - боржником майнових активів, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, також права інтелектуальної власності, наявності/відсутності зареєстрованих об'єктів цивільної оборони, рухомого та нерухомого майна, тощо, здійснено запити до наступних органів: ГУ ДПС у Харківській області, Головний сервісний центр МВС, ДП «Український державний центр радіочастот», Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державна служба геології та надр України, Фонд державного майна, Держгеокадастр в Одеській області, Держгеокадастр в Сумській області, Держгеокадастр у Львівській області, Держгеокадастр у Чернівецькій області, Національний Банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Державна авіаційна служба, Державне космічне агентство, Держгеокадастр у Дніпропетровській області, Держгеокадастр у Тернопільській області, Держгеокадастр у Закарпатській області, Держгеокадастр у Житомирській області, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Держгеокадастр у Черкаській області, Держгеокадастр у Рівненській області., Управління Державної служби з питань праці Державної служби з безпеки на транспорті, Міністерства юстиції України, Державної служби геології та надр України, Державна митна служба. Отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається відсутність у боржника будь якого нерухомого майна.
На підставі отриманих відомостей від зазначених установ вбачається відсутність у боржника майна, прав інтелектуальної власності та інших ресурсів, які б можна було б використати для погашення вимог кредиторів.
Також до матеріалів справи долучена відповідь від Регіонального сервісного центру МВС, повідомлено, що згідно даних ЄДР МВС транспортні засоби за ТОВ «Айпет» не зареєстровано.
На підставі наказу від 30.10.2020 року №1 ліквідатором проведено інвентаризацію станом на 03.04.2024 року, що оформлено актами інвентаризаційної комісії від 27.01.2025 року.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Айпет» виявлені активи:
- запаси, товари, готова продукція в кількості 1891243 одиниць, загальною вартістю 91690861,94 грн. Товар передано на відповідальне зберігання ТОВ «Стрім Трансавто» за договором №030424/1 від 03.04.2024 року. Зазначені товари перебували у заставі ФОП Татарінової А.А. відповідно до договору про заставу товарів в обороті №29-02 від 29.02.2024 року, укладеному в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Айпет» за договором поставки №30-10/23 від 30.10.2023 року, укладеним з ФОП Татаріновою А.А.
- дебіторська заборгованість загальною вартістю 4603144,65 грн.
В ході ліквідаційної процедури ліквідатором було здійснено продаж дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних цінностей.
За даними інвентаризації було визначено наявність у ТОВ «Айпет» дебіторської заборгованості у розмірі 4603144,65 грн.
Ліквідатором запропоновано наступні умови продажу майна:
- визначено розумну ціну відповідно до балансової вартості 4603144,65 грн та здійснити продаж на аукціоні.
- визначено оператора авторизованого електронного майданчика Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕР-ТАС».
До матеріалів справи доданий протокол про результати аукціону №BRD001-UA-20250624-01574 від 09.07.2025 року з якого вбачається, що на другому повторному аукціоні були визначені умови продажу майна банкрута наступним чином.
Сформувати майно у лот №1:
- Склад майна (лот №1): право вимоги на дебіторську заборгованість ТОВ «Айпет», початкова ціна 2761886,79 грн (з урахуванням знижки 25%)
- Крок аукціону: 1 (%) відсоток.
Відповідно до п. 3 ст. 80 Кодексу України з процедур банкрутства майно (право вимоги дебіторської заборгованості) було придбано 09.07.2025 року ФОП Назаренко Є.М. за 155000 грн. Відповідні кошти було перераховано на рахунок боржника ТОВ «Айпет».
Щодо товарів в обороті, які були предметом застави ФОП Татаркіної А.А.
Так, в інвентаризаційному описі вказано про наявність у ТОВ «Айпет» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 91690861,94 грн. Зазначені товари перебували на відповідальному зберіганні у ТОВ «Стрім Трансавто» відповідно до договору №030424/1 «Про надання послуг відповідального зберігання» від 03.04.2024 року.
Зазначені товари перебували у заставі відповідно до договору про заставу товарів в обороті №29-02 від 29.02.2024 року, укладеному в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Айпет» за договором поставки №30-10/23 від 30.10.2023 року, укладеним з ФОП Татаріновою А.А.
Ліквідатором запропоновано наступні умови продажу майна:
Визначити оператора авторизованого електронного майданчика Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕР-ТАС».
Сформувати майно у лот №1:
- Склад майна (лот №1): право вимоги на товарно-матеріальні цінності ТОВ «Айпет», які передані на відповідальне зберігання за договором №030424/1 від 03.04.2024 року, початкова ціна 91690861,94 грн.
- Крок аукціону: 1 (%) відсоток.
До матеріалів справи доданий протокол про результати аукціону №BRD001-UA-20250415-78417 від 05.05.2025 року з якого вбачається, що на другому повторному аукціоні були визначені умови продажу майна банкрута наступним чином.
Сформувати майно у лот №1:
- Склад майна (лот №1): право вимоги на товарно-матеріальні цінності боржника ТОВ «Айпет», що є предметом застави, початкова ціна 55014517,20 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 80 Кодексу України з процедур банкрутства майно (право вимоги на товарно-матеріальні цінності боржника ТОВ «Айпет», що є предметом застави) було придбано 05.05.2025 року ФОП Шестаковою Н.М. за 550145,17 грн. Відповідні кошти було перераховано на рахунок боржника ТОВ «Айпет».
В процедурі банкрутства ліквідатором було здійснено часткові оплати (згідно з відсотковим співвідношенням кредиторських вимог), зокрема погашено вимоги кредиторів:
- ФОП Татарінова А.А. у розмірі 550145,17 грн (позачергово);
- ФОП Дацун О.М. у розмірі 102280,00 грн (вимоги першої черги);
- ТОВ «Кристал ЗОО» у розмірі 6056,00 грн (вимоги першої черги);
- ГУ Пенсійного фонду України у розмірі 4844,80 грн (перша черга) та 2565,18 грн (друга черга).
Решта коштів, отриманих від продажу майна банкрута була спрямована на оплату послуг арбітражного керуючого та оплату КП «Міський архів» за зберігання документів (30346,68 грн).
Відповідні перерахування підтверджуються випискою по рахунку ТОВ «Айпет» за період з 01.01.2025 року по 24.07.2025 року, яка додана до матеріалів справи.
У подальшому рахунок боржника був закритий, що підтверджується відповідною довідкою АТ КБ «ПриватБанк».
22.07.2025 року відбулися збори комітету кредиторів у справі №922/2523/24 про банкрутство юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпет», на які було винесено питання щодо схвалення остаточного звіту ліквідатора ТОВ «Айпет» арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. про завершення ліквідаційної процедури у справі №922/2523/24.
Рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом №8 від 22.07.2025 року у справі №922/2523/24 прийнято звіт ліквідатора в межах ліквідаційної процедури та затверджено звіт ліквідатора. Визнано роботу ліквідатора Паркулаба В.Г. задовільною. Зобов'язано ліквідатора звернутись до Господарського суду Харківської області з клопотанням про завершення ліквідаційної процедури банкрута та затвердження ліквідаційного балансу.
Документи, що підлягають довготривалому зберіганню передані на зберігання КП «Міський архів», про що свідчить довідка №42 від 25.06.2025 року.
У зв'язку з відсутністю у банкрута інших активів, ліквідатором складено ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю.
Відповідно до ч. 7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не погашені у зв'язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що визначені законодавством дії ліквідатор було проведено у підтвердження чого надано відповідні докази, у зв'язку з чим наявні підстави для затвердження остаточного звіту ліквідатора за підсумками процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпет».
Щодо доводів апелянта щодо неузгодженості податкового зобов'язання, наявності спору в адміністративному суді та не розгляду заявлених податковим органом грошових вимог до боржника в справі про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 14.06.2023 року по справі №904/5743/20:
«Висновки щодо застосування норм права.
З огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу».
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року по справі №904/1693/19, колегією суддів викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Однак, неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
Крім того, сталою є позиція Верховного Суду про те, що норми Кодексу не містять заборони кредитору, в тому числі податковому органу заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.06.2023 року по справі №904/5743/20, постанова Верховного Суду від 25.07.2023 року по справі №922/5231/21, від 13.09.2023 року по справі №908/659/22 та інші).
Апелянт зазначав, що станом на 26.03.2025 року нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 26.07.2023 року №0226670414 (штрафні санкції) у сумі 10479717,29 грн є неузгодженими у зв'язку із його оскарженням в Харківському окружному адміністративному суді. Ухвалою суду від 24.10.2023 року відкрито провадження у справі №520/29567/23 за позовом ТОВ «Айпет». Підставою нарахування штрафних санкцій стала несвоєчасність реєстрації платником податків податкових накладних у період лютий - грудень 2022, січень- травень 2023 року (в період військової агресії РФ). З Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що провадження у справі №520/29567/23 зупинене до набрання законної сили судового рішення у справі №200/4768/23. При цьому, постанова Верховного Суду у справі №200/4768/23 набрала законної сили ще 26.02.2025 року з моменту її ухвалення, попри це провадження у справі №520/29567/23 досі не поновлено, відповідного судового рішення не винесено.
Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Також у постанові від 15.12.2020 року у справі №904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок про те, що «з огляду на положення статей 23 - 25 Закону №2343-XII, чинного на момент відкриття провадження у цій справі, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу» (пункт 7.1 постанови).
Однак, незважаючи на те, що зобов'язання боржника перед контролюючим органом виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, останній ані в процедурі розпорядження майном, ані в ліквідаційній процедурі у справі, не звертався до суду з відповідною заявою з грошовими вимогами до ТОВ «Айпет».
Натомість ГУ ДПС у Харківській області були надані: заява від 27.03.2025 року, в якій вказано про неузгоджені кредиторські вимоги до боржника та просить врахувати таку інформацію в межах розгляду справи і не допустити завершення ліквідаційної процедури в цій справі до узгодження податкових зобов'язань ТОВ «Айпет» та затвердження кінцевого реєстру вимог кредиторів.
Тобто, за своїм змістом відповідна заява носить інформативний характер, а визначена прохальна частина не передбачена діючими нормами законодавства про банкрутство.
При цьому відповідна заява жодним чином не відповідає такому поняттю, як заява з кредиторськими вимогами і подана вона була за своїм змістом і формою не як заява з кредиторськими вимогами.
Вказані вище висновки Верховного Суду є вичерпними та такими, що повністю спростовують позицію щодо неможливості заявлення грошових вимог за неузгодженим податковим зобов'язанням, а також спростовує будь-яке юридичне значення наявності спорів в адміністративних судах в розрізі розгляду звіту ліквідатора.
З огляду на що, наявність спору в адміністративному суді щодо неузгоджених податкових зобов'язань, на яке посилається скаржник при жодних умовах:
- не впливали та не впливають на право скаржника звернутись до суду першої інстанції із заявою з грошовими вимогами до боржника, які обґрунтовані неузгодженими податковими зобов'язаннями;
- не впливали та не впливають на повноваження та обов'язки суду першої інстанції при розгляді звіту ліквідатора;
- не є підставою для відмови у затверджені звіту ліквідатора.
Крім того, саме по собі декларування потенційного наміру звернення до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника не є підставою для відмови у затверджені звіту ліквідатора.
Щодо доводів про проведення перевірки.
Згідно з п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України у разі, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків контролюючий орган повинен здійснити документальну позапланову перевірку такого платника податків. Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків.
З метою здійснення перевірки ГУ ДПС у Харківській області до Господарського суду Харківської області було надіслано заяву про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у ліквідатора боржника ТОВ «Айпет» Паркулаба Володимира Григоровича від 28.03.2025 року №6602/5/20-40-13-04-05.
09.04.2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів. 17.06.2025 року постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ГУ ДПС задоволено у повному обсязі, ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів - задоволено.
Отже, контролюючий орган не був обмежений у своїх можливостях та повноваженнях проводити перевірку боржника у зв'язку із порушенням справи про банкрутство. При цьому в матеріалах справи відсутні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора щодо неможливості проведення перевірки чи не надання починаючи з червня 2025 року документів для перевірки. Тобто, починаючи з червня 2025 року на протязі 5 місяців мало місце саме неналежне супроводження з боку контролюючого органу і це не може свідчити, що ліквідатором неналежним чином проведено ліквідаційну процедуру і відсутні підстави для затвердження ліквідаційного звіту з якого вбачається вчинення останнім всіх дій направлених на ліквідацію боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію і закриття провадження у справі.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.
Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Також, подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.
Кодексом не визначено вичерпного переліку таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких дій, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Кодексом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.
Беручи до уваги положення ст. 61, ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Таким чином, за підсумками ходу ліквідаційної процедури вбачається, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, здійснення його продажу та погашення вимог кредиторів, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника.
Вказані висновки про встановлені обставини відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні та долученими до справи.
Згідно з ч. 2 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
В результаті ліквідаційної процедури встановлено, що розрахункові рахунки банкрута закриті, залишки коштів на них відсутні, рухомого та нерухомого майна, інших активів за банкрутом не зареєстровано, що підтверджується доданими до звіту матеріалами.
Кредиторська заборгованість залишилась частково не погашеною у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства-банкрута, про що підтверджують довідки реєструючих органів, копії яких містяться в матеріалах справи.
За результатами здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатором складений ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпет».
Відповідно до п.5 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому цим Кодексом.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.
Враховуючи, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї статутної діяльності, господарський суд підставно ліквідував Товариства з обмеженою відповідальністю «Айпет» та закрив провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані ухвали прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року у справі №922/2523/24 має бути залишена без змін.
Керуючись приписами Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 року у справі №922/2523/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 25.11.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов