12 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1328/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.
за участю представників:
позивача - Калініна О.О., начальник управління правового забезпечення та договірної роботи АТ «Харківобленерго»
відповідача - не з'явився
3-ої особи - Дем'яненко О.М., представник Харківського інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" (вх. 2037 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 (повне рішення складено 04.09.2025, суддя Усата В.В.) у справі №922/1328/25
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1.Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю)", м.Харків,
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Ріелті", м. Харків,
3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс", м. Харків,
4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Баварія Моторс", м. Харків,
5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність 2018", м. Харків,
6.Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз ХХІ", м. Харків,
7. ОСОБА_1 , м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", м. Харків,
про визнання договору укладеним,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", м.Харків,
до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,
про визнання договору укладеним
У квітні 2025 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", в якому просило визнати договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним у запропонованій позивачем редакції, що викладена у прохальній частині позову.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.02.2025 позивач (оператор системи розподілу) звернувся до відповідача (основного споживача) з листом (вих. №56К-03/08-496 від 07.02.2025) з пропозицією укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж, надавши підписані зі свого боку договір та додатки до нього для підписання та повернення їх позивачу. Проте, ні відповіді, ні підписаного договору з додатками відповідач позивачу не надав. Як вважав позивач, непідписання відповідачем наданого позивачем проекту договору з додатками є прямим порушенням вимог статті 49 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 1.2.3, 2.5.1, 2.5.2, підпункту 17 пункту 5.5.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії та пунктів 11.1.7, 11.6.1 та 11.6.2 Кодексу систем розподілу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1328/25.
Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
-Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 19462677),
- Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Ріелті" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 43041291),
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (вул. Шевченка, буд. 79, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 37577937),
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Баварія Моторс" (вул. Латишева, буд. 4, м. Харків, 61108; код ЄДРПОУ: 39547470),
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність 2018" (вул. Шевченка, буд. 24-А, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 42709223),
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз ХХІ" (вул. Шевченка, буд. 24-А, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ: 32674514),
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ).
05.05.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано до суду першої інстанції клопотання про призначення судової електротехнічної експертизи.
06.05.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про витребування доказів.
06.05.2025 через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" подано зустрічну позовну заяву, в якій Товариство просило визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками в редакції, що викладена в прохальній частині зустрічної позовної заяви.
Як вважало Товариство, договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції АТ «Харківобленерго», не містить усіх істотних умов, деякі умови договору не узгоджені між собою та з додатками до договору; договір не відповідає Типовому договору, форма якого затверджена Регулятором; АТ «Харківобленерго» не володіє реальним станом справ, пов'язаних з діючими схемами наявних електроустановок та точок розподілу мереж, запропоновані у позові АТ "Харківобленерго" схеми складені довільно, без обізнаності щодо фактичних обставин, відомості технічного характеру в однолінійній схемі та актах розмежування не відповідають фактичним обставинам, суперечать чинному законодавству, а договір з додатками містять безліч інших недоліків та невідповідностей.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.025 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" до розгляду та постановлено об'єднати в одне провадження із первісним позовом у справі № 922/1328/25.
16.06.2025 Господарським судом Харківської області постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Енерджи Поінт" про витребування доказів (вх. № 11078 від 06.05.2025), постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Енерджи Поінт" про призначення судової електротехнічної експертизи (вх. № 10892 від 05.05.2025).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1328/25 первісний позов задоволено.
Визнано договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним у редакції позивача за первісним позовом (редакція, викладена в резолютивній частині рішення) .
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з такого:
- позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) є оператором системи розподілу і здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у його власності.
- відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) є власником технологічних електричних мереж, які приєднані до мережі позивача та використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а тому є основним споживачем у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії";
- Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Кодексом систем розподілу встановлено обов'язковість укладення між оператором системи розподілу, яким є позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним), та основним споживачем, яким є відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним), договору про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою НКРЕКП;
- ухилення відповідача від укладання спірного договору є порушенням покладеного на нього Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами та Кодексом систем розподілу обов'язку укласти з позивачем договір про спільне використання;
- запропонований позивачем за первісним позовом проект Договору про спільне використання відповідає Типовому договору та обов'язок його укладання визначений Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Кодексом систем розподілу. Враховуючи ухилення відповідача за первісним позовом від укладання такого договору, в тому числі і умисне не оформлення тих додатків до договору, які повинні оформлятися безпосередньо ним, наведені відповідачем за первісним позовом обставини не можуть бути підставою для відмови у позові;
- наведені відповідачем за первісним позовом доводи спростовуються наявними в матеріалах справи документами, доводами, наведеними позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив на первісну позовну заяву, а тому, враховуючи обов'язковість для сторін укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного позову;
- ТОВ "Енерджи Поінт" не направив на адресу АТ "Харківобленерго" проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками, що позбавило Товариство можливості розглянути такий договір та прийняти відповідне рішення, про прийняття такої пропозиції чи про відмову у її прийнятті, як це передбачено главою 53 ЦК України. Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведений факт ухилення або відмови відповідача за зустрічним позовом від укладання спірного договору, що підтверджує відсутність порушених прав ТОВ "Енерджи Поінт";
- зустрічна позовна заява є передчасною та необґрунтованою. Жодні права позивача за зустрічним позовом не порушені, запропоновані умови договору не відповідають Типовій формі та законодавству, додатки містять неповну інформацію, суперечать чинному законодавству, не відповідають фактичним обставинам, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Енерджи Поінт" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі № 922/1328/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання договору укладеним відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом цієї апеляційної скарги, докази на підтвердження яких, зазначав скаржник, будуть надані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України. Здійснити перерозподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує такими доводами:
- судом першої інстанції здійснено неправильну оцінку доказів вручення оферти, що стало основою для визнання договору укладеним у редакції АТ "Харківобленерго". Додані до первісної позовної заяви копії листа від 07.02.2025 та накладної АТ "Укрпошта" є єдиними доказами, на які позивач посилався як на належне доведення до ТОВ "Енерджи Поінт" пропозиції щодо укладення спірного договору. В той же час, лист АТ "Харківобленерго" повернуто через закінчення встановленого терміну зберігання і матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від отримання вказаного листа; саме лише зазначення на поштовому відправленні номеру телефону відповідача не доводить того факту, що на вказаний номер дійсно було відправлено повідомлення. Відповідач жодних повідомлень на телефон не отримував, як і не отримував вкладення до абонентської поштової скриньки про надходження поштового відправлення. Докази, які б це спростовували, в матеріалах справи відсутні;
- суд проігнорував очевидні прогалини в матеріалах справи, адже у них немає жодних доказів повідомлення про надходження листа, вкладеного до поштової скриньки ТОВ "Енерджи Поінт", немає доказів електронного сповіщення на номер телефону, немає довідки про відмову від отримання чи відсутність адресата. Таким чином суд дійшов помилкового висновку про доведеність отримання відповідачем оферти на основі єдиного листа, про наявність якого відповідач дізнався лише з позовної заяви;
- в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що «відповідач за первісним позовом, посилається на невідповідність відомостей технічного характеру у додатках до договору: додатку № 1 "Однолінійна схема технологічних електричних мереж спільного використання ТОВ "Енерджи Поінт" (далі - Однолінійна схема) та додатків №2 Акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (далі - Акт розмежування) "фактичним обставинам", при цьому, останній не надає жодного доказу, який би підтверджував такі "фактичні обставини". Наведені ним "невідповідності" спростовуються наявними в матеріалах справи документами;
- також суд зазначив що «відповідач за первісним позовом зазначає про невірно вказаний перелік обладнання, задіяного у передачі електричної енергії субспоживачам у додатках №7 та №9, при цьому останнім не надаються жодні докази щодо наявності іншого обладнання та не наводиться, яке ж саме обладнання повинно бути зазначено в цих додатках, а тому таке твердження є необґрунтованим. Вказане обладнання первісним позивачем зазначено у відповідності до Методики та наявної у нього інформації, зокрема із даних Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем»;
- суд першої інстанції не врахував, що під час розгляду справи ТОВ "Енерджи Поінт" не обмежувалося лише запереченнями, а навпаки, з метою об'єктивного, повного та всебічного вирішення спору подавало до суду клопотання про витребування доказів та проведення судової електротехнічної експертизи по тій причині, що інформація в додатках, запропонованих АТ «Харківобленерго» базується на застарілих даних, на документах від попереднього власника мереж, документах п'яти-, десятирічної давнини, та старіших, зокрема від 2006, 2010 років, які не відображають реального стану електричних мереж та електроустановок, тому дані потребували актуалізації для відповідності реальному стану мереж;
- відмовивши у задоволенні обох клопотань, суд порушив приписи ст. 86 ГПК України, яка вимагає всебічного, повного й об'єктивного дослідження доказів та ст. 237 ГПК України, що зобов'язує суд належно мотивувати рішення. Замість цього суд спирається на "наявні в матеріалах справи документи", тобто на ту саму застарілу інформацію, спростувати яку можливо лише шляхом проведення експертизи;
- суд допустив суттєву помилку, визнавши відповідність запропонованого АТ "Харківобленерго" договору з додатками типовому договору та умовам законодавства, а також проігнорувавши відсутність істотних умов і неоднакову оцінку змін до типового договору, внесених сторонами;
- щодо кошторису витрат (додаток № 6), то позивач посилався на п. 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, зазначаючи, що обов'язок його складання лежить на відповідачеві та стверджував, що відсутність кошторису не є перешкодою для укладення договору, попри встановлену ст. 638 ЦК України вимогу щодо наявності усіх істотних умов договору;
- типовий договір, затверджений НКРЕКП, не передбачає додатків №4, 8, 9, що свідчить про їхню необґрунтованість, вказані додатки не узгоджуються з нормативними вимогами, а їх включення виходить за межі ч. 4 ст. 179 ГК України, яка дозволяє лише конкретизацію, а не введення нових зобов'язань;
- однолінійна схема (додаток №1) та акти розмежування (додаток №2) не враховують фактичний технічний стан мереж відповідача, зокрема можливі зміни в конфігурації чи обладнанні після укладення договорів про розподіл електроенергії та зміни власника мереж. Як оператор системи, позивач мав ініціювати перевірку цих даних перед поданням проекту договору, але цього не зробив. Позивач мав актуалізувати та узгодити з відповідачем технічні параметри мереж. Натомість відсутність актуальних даних унеможливлює складання кошторису, що робить передчасним визнання договору укладеним без цієї істотної умови (ст. 638 ЦК України);
- суд проігнорував обставини, пов'язані з невідповідністю сумарної потужності субспоживачів та відповідача дозволеній потужності мереж, посилаючись на технічні рішення. Проте, ці рішення видані попереднім власником мереж або самим відповідачем, не є остаточним підтвердженням поточної пропускної спроможності. Зміни в конфігурації мереж, підключення нового обладнання чи деградація інфраструктури могли вплинути на фактичний стан. Позивач не провів технічної перевірки, що є його обов'язком як оператора системи розподілу, тож твердження про відповідність потужності залишається припущенням, яке створює ризики для безпеки експлуатації мереж;
- суд визнав зміни АТ «Харківобленерго» до договору допустимою конкретизацією, внесені ж ТОВ "Енерджи Поінт" зміни кваліфіковані судом як "істотні зміни умов договору, які виходять за межі дозволеної конкретизації типового договору». Зокрема, додатки , №4, 8, 9 не передбачені типовим договором, а їх зміст (наприклад, додаток №4 - "Довідка про обсяги переданої електроенергії" та додаток №9 - "Розрахунок умовних одиниць") вводить нові зобов'язання, які потребують узгодження, якого позивач не ініціював;
- пункти 11.7- 11.11, хоч і можуть відповідати загальним нормам, але не були погоджені з відповідачем, що суперечить принципу свободи договору;
- нульовий розмір пені фактично нівелює суть та призначення неустойки, як забезпечення виконання зобов'язання і не узгоджується з інтересами ТОВ "Енерджи Поінт". Висновок суду про те, що «обумовлений в договорі розмір пені не може перевищувати встановлений законом граничний розмір, а саме - подвійну облікову ставку НБУ» є необґрунтованим, адже подвійна облікова ставка НБУ, як межа, застосовується вже при обчисленні та нарахуванні пені, а не при укладенні договору та встановленні його умов;
- виключення трьох субспоживачів ТОВ «Парк-Сервіс», Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та ОСОБА_1 здійснено у зв'язку з тим, що електроустановки та засоби обліку цих субспоживачів наразі не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Правилам роздрібного ринку електричної енергії. До усунення таких невідповідностей та приведення відомостей до актуального стану неможливо належним чином врегулювати правовідносини з цими субспоживачами. Саме тому запропоновані у зустрічній позовній заяві додатки включають усіх інших субспоживачів, окрім зазначених трьох, що є обґрунтованим з огляду на фактичні обставини та вимоги законодавства;
- уточнення порядку доступу до мереж необхідне для координації сторін, пропозиція пені у розмірі 0,1% за день - конкретизація п. 8.6 типового договору, що стимулює виконання зобов'язань, адаптована до ринкових умов, уточнення строків розрахунків - враховує реальні терміни обробки, захищаючи фінансовий інтерес основного споживача, а додаткові умови ремонту - конкретизація для забезпечення стабільності мереж, відображаючи потреби відповідача.
Одночасно в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив у порядку ст. 81, 119 ГПК України поновити відповідачу за первісним позовом строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати у наступних осіб такі докази:
- у ТОВ "ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ЗДОРОВ'Я" (61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22, код ЄДРПОУ 31437750) - інформацію стосовно факту використання Харківським інститутом управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677 електричних мереж ТОВ "ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ЗДОРОВ'Я", а також засвідчені встановленим порядком копії, витяги та/або паперові копії електронних документів, а саме: договорів, угод, інших правочинів про розподіл та/або постачання електричної енергії, укладених з Харківським інститутом управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), з усіма додатками та доповненнями, в тому числі однолінійною схемою, актами розмежування, а також даними про відпуск електроенергії Харківському інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю);
- у ТОВ "КАНКОРД-АРТ" (61052, Харківська обл., місто Харків, вулиця Євгена Котляра, будинок 8/10, літера 3, код ЄДРПОУ 42067654) - інформацію та документи на її підтвердження стосовно переліку усіх джерел живлення, які забезпечують електроенергією Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677, а також надати засвідчені встановленим порядком копії однолінійної схеми та проекту електротехнічного рішення від 02.04.2021 р., виготовлених на замовлення Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю);
- у Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 24, код ЄДРПОУ 19462677) - інформацію та документи на її підтвердження: стосовно переліку усіх джерел живлення, які забезпечують електроенергією Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677; стосовно підключення Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) до технологічних електричних Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", технічних характеристик такого підключення та задіяного в ньому обладнання; засвідчені встановленим порядком копії документів, які підтверджують факт використання Харківським інститутом управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) усіх електричних мереж, в тому числі однолінійної схеми, актів розмежування, відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії; затвердженого діючого проекту електротехнічного рішення, затвердженого проекту електротехнічного рішення від 02.04.2021, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНКОРД-АРТ"; документів, які підтверджують наявний у Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) штат працівників із обов'язковим зазначенням посади, дати вступу на посаду (штатний розпис, накази про призначення, переведення, повідомлення ДПС України про прийняття на роботу, тощо), наказів про призначення осіб, відповідальних за електрогосподарство, протоколів перевірки знань осіб, відповідальних за електрогосподарство, затверджених списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративно-технічного персоналу, які мають право оперативних переговорів і оперативних перемикань в електроустановках, документів, що підтверджують факт передачі списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративно-технічного персоналу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт"; діючого договору про надання послуг щодо обслуговування електроустановок з електропередавальною або спеціалізованою організацією; протоколів випробовувань та/або вимірювань опору ізоляції, петлі фазануль, заземлюючих пристроїв, блискавкозахисту починаючи з 2021 року;
- у ТОВ "ПАРК-СЕРВІС." (61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 79, код ЄДРПОУ 37577937) - інформацію та документи на її підтвердження: стосовно переліку усіх джерел живлення, які забезпечують електроенергією Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС.", код ЄДРПОУ 37577937; стосовно підключення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС." до технологічних електричних Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", технічних характеристик такого підключення та задіяного в ньому обладнання; засвідчені встановленим порядком копії документів, які підтверджують факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС." усіх електричних мереж, в тому числі однолінійної схеми, актів розмежування, відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії; затвердженого діючого проекту електротехнічного рішення; документів, які підтверджують наявний у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС." штат працівників із обов'язковим зазначенням посади, дати вступу на посаду (штатний розпис, накази про призначення, переведення, повідомлення ДПС України про прийняття на роботу, тощо), наказів про призначення осіб, відповідальних за електрогосподарство, протоколів перевірки знань осіб, відповідальних за електрогосподарство, затверджених списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративно-технічного персоналу, які мають право оперативних переговорів і оперативних перемикань в електроустановках, документів, що підтверджують факт передачі списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративно-технічного персоналу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт"; діючого договору про надання послуг щодо обслуговування електроустановок з електропередавальною або спеціалізованою організацією; протоколів випробовувань та/або вимірювань опору ізоляції, петлі фаза-нуль, заземлюючих пристроїв, блискавкозахисту починаючи з 2021 року;
- у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - інформацію та документи на її підтвердження: стосовно переліку усіх джерел живлення, які забезпечують електроенергією споживача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; стосовно підключення споживача ОСОБА_1 до технологічних електричних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", технічних характеристик такого підключення та задіяного в ньому обладнання; засвідчені встановленим порядком копії документів, які підтверджують факт використання споживачем ОСОБА_1 усіх електричних мереж, в тому числі однолінійної схеми, актів розмежування, відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії; затвердженого діючого проекту електротехнічного рішення; документів, які підтверджують наявний у споживача ОСОБА_1 штат працівників із обов'язковим зазначенням посади, дати вступу на посаду (штатний розпис, накази про призначення, переведення, повідомлення ДПС України про прийняття на роботу, тощо), наказів про призначення осіб, відповідальних за електрогосподарство, протоколів перевірки знань осіб, відповідальних за електрогосподарство, затверджених списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративно-технічного персоналу, які мають право оперативних переговорів і оперативних перемикань в електроустановках, документів, що підтверджують факт передачі списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративнотехнічного персоналу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" ; діючого договору про надання послуг щодо обслуговування електроустановок з електропередавальною або спеціалізованою організацією; протоколів випробовувань та/або вимірювань опору ізоляції, петлі фаза-нуль, заземлюючих пристроїв, блискавкозахисту починаючи з 2021 року;
- у АТ "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, б. 149, код ЄДРПОУ 00131954) - інформацію та документи на її підтвердження: стосовно переліку усіх джерел живлення, які забезпечують електроенергією споживачів Лозову Зоряну Володимирівну, РНОКПП НОМЕР_1 , Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС.", код ЄДРПОУ 37577937; стосовно підключення споживачів Лозова Зоряна Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_1 , Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС.", код ЄДРПОУ 37577937 до технологічних електричних Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт", технічних характеристик таких підключень та задіяного в них обладнання; засвідчені встановленим порядком копії документів, які підтверджують факт використання споживачами ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС.", код ЄДРПОУ 37577937 усіх електричних мереж, в тому числі однолінійної схеми, актів розмежування, відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії; затвердженого діючого проекту електротехнічного рішення; документів, які підтверджують наявний у споживачів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), код ЄДРПОУ 19462677 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-СЕРВІС.", код ЄДРПОУ 37577937 штат працівників із обов'язковим зазначенням посади, дати вступу на посаду (штатний розпис, накази про призначення, переведення, повідомлення ДПС України про прийняття на роботу, тощо), наказів про призначення осіб, відповідальних за електрогосподарство, протоколів перевірки знань осіб, відповідальних за електрогосподарство, затверджених списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративно-технічного персоналу, які мають право оперативних переговорів і оперативних перемикань в електроустановках, документів, що підтверджують факт передачі списків осіб оперативного, оперативно-виробничого та адміністративнотехнічного персоналу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт"; діючого договору про надання послуг щодо обслуговування електроустановок з електропередавальною або спеціалізованою організацією; протоколів випробовувань та/або вимірювань опору ізоляції, петлі фаза-нуль, заземлюючих пристроїв, блискавкозахисту починаючи з 2021 року.
Також в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просив у порядку ст.ст. 99, 119 ГПК України поновити відповідачу за первісним позовом строк для подання клопотання про призначення експертизи та призначити у справі судову електротехнічну експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", на вирішення яких поставити наступні питання:
1) Чи мають однолінійна схема, схеми електроустановок та точок розподілу мереж в
актах розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін з Харківським інститутом управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ТОВ "ПАРК-СЕРВІС." та ОСОБА_1 в редакції позивача розбіжності з однолінійними схемами, схемами електроустановок та точок розподілу мереж в діючих договорах з Харківським інститутом управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ТОВ "ПАРК-СЕРВІС.", ОСОБА_1 , ТОВ "ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ЗДОРОВ'Я", а також з проектом електротехнічного рішення від 02.04.2021 р., виготовленого ТОВ "КАНКОРД-АРТ" на замовлення Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю)?
2) Чи може з технічної точки зору використання електроустановки Харківським інститутом управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та ТОВ "ПАРК-СЕРВІС." згідно з діючим проектом електротехнічного рішення призвести до перевантаження технологічних електричних мереж ТОВ "Енерджи Поінт" струмом зворотної послідовності?
3) Чи відповідає стан електроустановок та електричного обладнання Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ТОВ "ПАРК-СЕРВІС." та ОСОБА_1 нормативним вимогам, встановленим пунктами 1.4, 1.5, 1.7, 2.17 - 2.19 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерством палива та енергетики України від 25.07.2006 р. № 258 та пунктом 1.3 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерством палива та енергетики України від 25.07.2006 р. № 258 та пунктом 1.3 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.1998 №4?
4) Чи відповідає фактичне місце розташування засобів обліку електроенергії Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ТОВ "ПАРК-СЕРВІС." та ОСОБА_1 нормативним вимогам, встановленим пунктом 1.5.6. Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476?
5) Чи має ТОВ "Енерджи Поінт", з огляду на фактичне місце розташування засобів обліку електроенергії у Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ТОВ "ПАРК-СЕРВІС." та ОСОБА_1 , технічну можливість організувати розрахунковий облік таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків відповідно до обраної основним споживачем комерційної пропозиції електропостачальника в розрахунковому періоді відповідно до пункту 5.9.4. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311?
6) Чи достатня пропускна спроможність технологічних електричних мереж ТОВ «Енерджи Поінт» для забезпечення безпечної передачі електроенергії субспоживачам з урахуванням сумарного обсягу їх потужностей відповідно до договору про спільне використання електричних технологічних мереж в редакції позивача без ризику виходу з ладу технологічних електричних мереж ТОВ "Енерджи Поінт" ?
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Енерджи Поінт" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1328/25. Розгляд справи призначено на 12.11.2025. Задоволено заяву ТОВ "Енерджи Поінт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1328/25.
10.10.2025 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Харківобленерго» проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Зокрема, щодо доводів стосовно неправильної оцінки доказів вручення оферти позивач зазначає, що перед зверненням до суду з позовною заявою до ТОВ «Енерджи Поінт» про визнання договору укладеним, позивачем на юридичну адресу відповідача: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, був направлений проект Договору про спільне використання технологічних електричних мереж разом з додатками та супровідним листом №56К-03/08-496. Сам лише факт неотримання відповідачем, кореспонденції, що була надіслана за належною адресою, не може вважатися невиконанням обов'язку іншої сторони щодо направлення пропозиції про укладання договору, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Зазначає, що питання укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж між позивачем та відповідачем залишається невирішеним протягом тривалого часу. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями укласти спірний договір, які до цього часу не розглянуті. Крім того, в Господарському суді Харківської області розглядалася справа № 922/5382/23 за подібним позовом позивача до відповідача, що свідчить про обізнаність відповідача з умовами оспорюваного договору, який є предметом даного спору.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії" основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором. Крім того, такий обов'язок визначений і пп. 17 п. 5.5.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Правила), відповідно до якого, непобутовий споживач, у разі використання технологічних електричних мереж оператором системи розподілу, зобов'язаний укласти з ним договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Аналогічні положення містяться і в п.п. 1.2.3, 2.5.1., 2.5.2 Правил та п.п. 11.1.7, 11.6.1, 11.6.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310.
Ухилення відповідача від укладання спірного договору є порушенням покладеного на нього Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами та Кодексом систем розподілу, обов'язку укласти з позивачем договір про спільне використання.
Стосовно невірності висновку суду щодо відповідності запропонованих позивачем за первісним позовом умов технічного характеру реальним обставинам, зазначає, що у разі, якщо в електричній мережі власника мереж або його субспоживачів відбулися будь-які зміни, останні повинні були звернутися до позивача з ініціативою щодо внесення таких змін до відповідних додатків. Однак, ні відповідач, ні треті особи не зверталися до позивача з пропозицією про внесення будь-яких змін до Однолінійної схеми або Актів розмежування. Втім, відповідач та треті особи не позбавлені можливості щодо такого звернення до позивача для внесення будь-яких змін що відбулися в схемах в майбутньому, а тому наведене не є перешкодою в укладанні договору.
Стверджуючи, що однолінійна схема (Додток №1) не враховує фактичний стан мереж відповідача, зокрема, можливі зміни в конфігурації чи обладнанні після укладення договорів про розподіл та зміни власника мереж, відповідач взагалі не зазначає які саме зміни відбулися в його власних технологічних мережах.
Вважає, що клопотання відповідача про витребування доказів не містило належного обґрунтування неможливості самостійного отримання доказів, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні. Крім того, докази, які відповідач просив витребувати у ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", ТОВ "Канкорд-Арт", Харківського інституту управління (у формі ТОВ), ТОВ "Парк-Сервіс.", ОСОБА_1 та позивача не стосувалися предмету позову, не впливали на умови спірного договору, не підтверджували невідповідність інформації, що міститься у спірному договорі та ніяким чином не впливали на обов'язок відповідача укласти такий договір.
Клопотання відповідача про проведення судової електротехнічної експертизи не містило належного обґрунтування необхідності призначення експертизи; відповіді експертів на питання відповідача не встановлюють обставин справи, що мають значення для її вирішення, не спростовують докази, що подані позивачем в обґрунтування позовних вимог. Частина питань, поставлених експертам стосувалися аналізу документів, що наявні в матеріалах справи та не потребують наявності спеціальних знань у галузі електротехніки.
Вказує, що у додатках №7 "Перелік обладнання ТОВ «Енерджи Поінт» задіяного у передачі електричної енергії субспоживачам" та № 9 "Розрахунок об'єму умовних одиниць електрообладнання ТОВ «Енерджи Поінт», задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж" до спірного договору зазначається виключно обладнання відповідача, що приймає участь у спільному використанні та яке враховується при складанні кошторису відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691. Тому, посилання відповідача на те, що такі дані можна отримати лише шляхом витребування доказів та проведення судової електротехнічної експертизи є безпідставними, оскільки відповідач не був позбавлений права надати такі докази самостійно. До того ж вказані клопотання не стосувалися питань обладнання відповідача, яке повинно бути зазначено у вказаних додатках до спірного договору.
Щодо відповідності запропонованого АТ "Харківобленерго" договору з додатками типовому договору та умовам законодавства, зазначає, що Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Методикою обрахування плати з спільне використання технологічних електричних мереж та Типовим договором не затверджені та не визначені форми додатків до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж; не наголошено, що наведені у Типовому договорі додатки є вичерпними та сторони не можуть доповнити такий договір додатками, що будуть конкретизувати його умови.
Щодо розміру пені за несвоєчасне внесення оператором системи платежів по договору на рівні 0% за кожен день прострочення платежу, що визначено п. 8.6. спірного договору, зазначає, що вказаний пункт не суперечить та повністю відповідає п. 8.6 Типового договору, яким законодавець надав право сторонам договору визначати розмір пені на власний розсуд. Договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 3 якого передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Встановлений розмір пені у спірному договорі не порушує вказані вимоги закону, визначений у відсотковому значенні, а тому може бути застосований у договорі.
Щодо твердження відповідача про ігнорування судом першої інстанції обставин, пов'язаних з невідповідністю сумарної потужності субспоживачів та відповідача дозволеній потужності мереж, зазначає, що всі субспоживачі приєднувалися до технологічних електричних мереж лише з дозволу власника таких мереж, на підставі виданих таким власником технічних умов, технічних рішень, у порядку, передбаченому законодавством, що діяло на той час, в рахунок дозволеної потужності такого власника.
Надаючи субспоживачам технічні рішення під час приєднання до власних технологічних електричних мереж, відповідач погодив саме таку потужність з урахуванням пропускної спроможності своїх електроустановок. Підписуючи додатки № 3.3., останній також підтвердив пропускну здатність власних технологічних електричних мереж. Крім того, у спірному договорі взагалі не зазначена потужність електроустановок субспоживачів, приєднаних до технологічних електричних мереж відповідача. Укладання спірного договору ніяким чином не впливає на перевищення допустимих показників пропускної спроможності, оскільки субспоживачі на цей час вже є приєднаними до технологічних електричних мереж відповідача та електрична енергія транспортується до електроустановок таких споживачів і до цього часу, про ніякі перевищення показників пропускної спроможності відповідач не повідомляв.
Щодо посилання відповідача на втрату чинності ГК України, позивач наголошує, що на момент подання позову та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення ГК України був чинний, позивач реалізував своє право на звернення до суду, суд зобов'язаний був розглянути спір із застосуванням чинних на той час норм. В іншому випадку було б порушено право на справедливий суд. Подальша втрата чинності ГК України на може впливати на законність та обґрунтованість судового рішення, ухваленого під час дії цього Кодексу.
Звертає увагу суду, що в апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі № 922/1328/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Харківобленерго" до ТОВ "Енерджи Поінт" про визнання договору укладеним відмовити у повному обсязі. Таким чином, відповідач фактично просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, та прийняти нове рішення, що охоплює лише частину спору (первісний позов), залишаючи поза увагою іншу частину рішення - відмову у задоволенні зустрічного позову. Отже, вважає позивач, у разі задоволення апеляційної скарги зазначене питання залишиться невирішеним, що призведе до порушення принципу повноти судового розгляду та правової визначеності.
10.10.2025 АТ "Харківобленерго" надано заперечення на клопотання (заяву) ТОВ «Енерджи Поінт» про витребування доказів.
Зокрема, позивач вважає, що запитувані документи та інформація не стосуються предмета доказування в цій справі та не мають відношення до спірного договору; не впливають на обов'язок позивача та відповідача укласти договір; не спростовують обставини, які вже підтверджені матеріалами справи (акти розмежування підписані також відповідачем, технічні умови тощо); в матеріалах справи вже містяться докази, що підтверджують факт використання позивачем технологічних електричних мереж відповідача для надання послуг з розподілу електричної енергії своїм споживачам (акти розмежування, додатки 3.3. до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 13.12.2019 №624/0072, технічні умови/рішення/вимоги тощо), які є ключовими для встановлення обов'язку Сторін укласти спірний договір. Крім того, таке використання не заперечується відповідачем.
Просить відмовити ТОВ «Енерджи Поінт» у задоволенні клопотання про витребування доказів.
10.10.2025 АТ "Харківобленерго" надано заперечення на клопотання (заяву) ТОВ «Енерджи Поінт» про призначення судової електротехнічної експертизи.
Позивач вважає, що клопотання не містить належного обґрунтування необхідності призначення експертизи; питання, поставлені на вирішення експерта є правовими, а не технічними; позов стосується визнання договору укладеним, а не технічного стану електроустановок чи мереж, а тому, призначення експертизи не є необхідним для встановлення обставин, що мають значення для справи (предметом доказування в цій справі є встановлення законодавчо визначеного обов'язку позивача та відповідача на укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідність такого договору типовій формі). Крім того, на сьогодні всі субспоживачі приєднані до технологічних електричних мереж відповідача та позивач, на цей час, фактично транспортує їм електричну енергію власне через такі мережі. Будь-яке листування з приводу невідповідності технічного стану мереж таких субспоживачів в матеріалах справи відсутнє.
Наголошує, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для визнання спірного договору укладеним. Наявна технічна документація (однолінійні схеми, акти розмежування), дозволяє суду самостійно оцінити обставини справи без залучення експерта. Вважає, що призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи; відповідач не довів, що наявність або відсутність струму зворотної послідовності, розташування приладів обліку чи стан електроустановок впливає на обов'язок сторін у справі укласти договір; на розгляд експертам поставлені питання, які не потребують спеціальних знань та які не мають відношення до справи.
Посилаючись на вказані доводи просить відмовити ТОВ «Енерджи Поінт» у задоволенні клопотання про признання судової електротехнічної експертизи.
12.11.2025 від ТОВ «Енерджи Поінт» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Посилаючись на приписи п. 2, 4 ч. 2 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України, надання можливості належної реалізації процесуальних прав, відповідач просить відкласти судове засідання на іншу дату.
В судове засідання 12.11.2025 з'явились представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківського інституту управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю). Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Представник апелянта - ТОВ «Енерджи Поінт», в судове засідання не з'явився, у клопотанні від 12.11.2025 просив розгляд справи відкласти.
В судовому засіданні 12.11.2025, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківського інституту управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили відмовити у її задоволенні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.
Також представники сторін просили суд відмовити у задоволенні клопотань апелянта про витребування доказів та про призначення у справі судової електротехнічної експертизи.
Вирішення питання щодо заявленого ТОВ "Енерджи Поінт" клопотання про відкладення розгляду справи присутні у судовому засіданні представники позивача та третьої особи залишили на розсуд суду.
Розглянувши клопотання представника ТОВ "Енерджи Поінт" про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частинами 11-13 ст. 270 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Зважаючи на наведені приписи процесуального законодавства, можливість відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції, між іншого, пов'язана із поданим стороною клопотанням, яке має бути визнано судом обґрунтованим.
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача повідомляє, що має намір брати участь у судовому засіданні через представника, зокрема обґрунтувати клопотання, включені до апеляційної скарги, та акцентувати увагу на ключових аспектах справи. Однак не може з'явитися на засідання в призначені дату й час, в тому числі в режимі відеоконференції, через участь у слідчих діях у рамках кримінального провадження, які є невідкладними, не можуть бути перенесеними, а повідомити суд раніше про їх призначення не було можливості.
Разом з цим, стверджуючи про обставини, які унеможливлюють участь представника у судовому засіданні, представник ТОВ "Енерджи Поінт" не надає жодних доказів на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на таке, у суду відсутні підстави для визнання поважними причини неявки представника ТОВ "Енерджи Поінт" у судове засідання, що мало б наслідком задоволення клопотання апелянта та відкладення розгляду справи.
Судова колегія також зазначає, що коло представництва не є обмеженим процесуальним законом. Відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 (п. 11) сторони повідомлено, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою; неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, участь сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Правова позиція ТОВ "Енерджи Поінт" викладена в апеляційній скарзі та інших документах по суті спору, що містяться в матеріалах справи. Наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на таке, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "Енерджи Поінт" про відкладення розгляду справи та приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника Товариства за наявними у справі документами.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що виходячи з прохальної частини апеляційної скарги скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі № 922/1328/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання договору укладеним відмовити у повному обсязі. Вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову апелянтом не висувались, про що також свідчить сплата судового збору у розмірі 3633,60 грн, тобто за одну вимогу немайнового характеру. У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, а саме, в частині задоволення первісного позову.
В апеляційній скарзі апелянтом також заявлено клопотання про витребування доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи з аналогічним клопотанням про витребування доказів відповідач за первісним позовом звертався до суду першої інстанції. Поряд з цим, протокольною ухвалою від 16.06.2025 суд першої інстанції відмовив ТОВ «Енерджи Поінт» у задоволенні клопотання про витребування доказів та призначення судової електротехнічної експертизи.
В апеляційній скарзі апелянт не наводить доводи, з яких саме підстав він не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Натомість, заявляючи відповідне клопотання про витребування доказів у суді апеляційної інстанції, скаржник вважає, що такі докази підтвердять обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, в частині невідповідності вказаних позивачем у додатках до договору однолінійної схеми, актів розмежування, відомостей технічного характеру фактичним обставинам, інших порушень та відповідностей, які мають бути враховані при вирішенні справи про визнання договору укладеним.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №499/895/19, Суд касаційної інстанції зазначив, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про витребування того чи іншого доказу, суд повинен з'ясувати обставини, які підлягають встановленню, а позивач/відповідач детально обґрунтувати необхідність такого доказу, а також довести, що докази, які просить витребувати сторона та не може самостійно отримати, є належним в розумінні ст. 76 ГПК України, тобто такими, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Крім того, такі докази мають бути допустимими (ст. 77 ГПК України). Тобто обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Поряд з цим, апелянт не доводить, які саме обставини можуть бути підтверджені або спростовані доказами, які скаржник просить витребувати суд, в контексті спірних правовідносин, а також не доводить зв'язку між запитуваними документами та предметом спору у даній справі, не зазначає, яким чином витребовувані документи впливають на обов'язок укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а також на його умови, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи, надані сторонами.
Щодо клопотання про призначення судової електротехнічної експертизи, то колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).
Поряд з цим, позовні вимоги як первісного, так і зустрічного позовів стосуються обставин щодо наявності підстав для визнання укладеним договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідність такого договору типовій формі, а не технічного стану електроустановок чи мереж. Отже, призначення експертизи не є необхідним для встановлення обставин, що мають значення для справи, зважаючи на предмет доказування у справі та за наявності технічної документації, наданої сторонами. Отже, поставлені на розгляд експертам питання не є предметом розгляду даної справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні означених клопотань.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила таке.
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - Позивач за первісним позовом, Товариство) є оператором системи розподілу та здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності АТ "Харківобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж Товариства (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством) на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 16.11.2018 №1446 "Про видачу АТ "Харківобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".
Між АТ «Харківобленерго» (Позивач за первісним позовом) та ТОВ «Енерджи Поінт» (Відповідач за первісним позовом) укладений Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 13.12.2019 №624/0072 (далі - Договір про розподіл) для забезпечення електричною енергією електроустановок (виробничих приміщень) останнього за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, літ. Я-1, літ. К-1.
Договір про розподіл від 13.12.2019 №624/0072 укладений (переоформлений) внаслідок зміни користувача (орендаря) таких приміщень з ДП "КОНСАЛТЕКС" ТОВ "АВСТРІЯ-КАПІТАЛ" на ТОВ «Енерджи Поінт».
Вказаним Договором про розподіл, що підписаний директором ТОВ «Енерджи Поінт», визначені субспоживачі Відповідача за первісним позовом (Треті особи), тобто споживачі, які приєднані до його технологічних електричних мереж, як основного споживача.
Такі споживачі перелічені у Додатках № 3.3. від 13.12.2019, від 29.12.2021 та від 26.01.2022 до Договору про розподіл, що є його невід'ємними частинами.
Відповідач за первісним позовом є власником технологічних електричних мереж (кабельної лінії АСБ 3*240 мм, L=540 мм та трансформаторів ТМ 630-6/04, ТМ 400-6/04, ТМ 560-6/04, ТМ 630-6/04), що підтверджується Актом приймання-передачі, укладеним між ДП "КОНСАЛТЕКС ТОВ "АВСТРІЯ-КАПІТАЛ" та Актом № 2 приймання-передачі майна (внесення майна) до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Поінт» та грошової оцінки майна від 20.09.2019.
Вказані електричні мережі використовуються АТ «Харківобленерго» для розподілу електричної енергії іншим споживачам, які одночасно є споживачами Позивача за первісним позовом та субспоживачами Відповідача за первісним позовом, а саме:
- ТОВ "БМ Ріелті" - ЕІС-код 62Z7962097059714, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.12.2021 № 739/0079;
- ТОВ "Співдружність 2018" - ЕІС-код 62Z6705483757910, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.01.2022 № 739/573 1;
- ТОВ "Парк-Сервіс." - ЕІС-код 62Z9489353311917, ЕІС-код 62Z2732889023828, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 11.10.2021 № 0007,07;
- Харківський інститут управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) - ЕІС-код 62Z9312831146991, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 88,01;
- ТОВ "Баварія Моторс " - ЕІС-код 62Z64338802924618, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.09.2019 № 624/0007,08;
- ТОВ "Союз-ХХІ" - ЕІС-код 62Z1247050299372, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 061521
- Лозова Зоряна Володимирівна - ЕІС-код 62Z3881167340980. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 061505.
Звертаючись до суду з первісним позовом, АТ "Харківобленерго" (оператор системи розподілу, ОСР) повідомляв, що листом від 07.02.2025 за вих. №56К-03/08-496 Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до ТОВ "Енерджи Поінт" з пропозицією укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
До вказаного листа АТ "Харківобленерго" було надано підписані з боку оператора системи розподілу Договір та наступні додатки до нього:
-№1 "Однолінійна схема технологічних електричних мереж спільного використання",
-№2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (у кількості 7 штук за кількістю споживачів),
- №3 "Акт прийому-передачі наданих послуг",
-№4 "Довідка про обсяги переданої електричної енергії субспоживачам технологічними електричними мережами ТОВ "Енерджи Поінт" за 2024 рік",
-№5 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж",
-№6 "Кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання",
-№7 "Перелік обладнання, задіяного у передачі електроенергії споживачам",
-№8 "Перелік точок розподілу електричної енергії, задіяних у спільному використанні технологічних електричних мереж",
-№9 "Розрахунок умовних одиниць електрообладнання, задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж".
У вказаному листі від 07.02.2025 за вих. №56К-03/08-496 позивач повідомляв, що Договір про спільне використання не є публічним договором приєднання, його укладення відбувається після досягнення згоди сторін з усіх істотних умов , шляхом підписання його обома сторонами договору- оператором системи розподілу та основним споживачем. Вихідні дані, необхідні для укладення такого договору, повинні бути надані власником мереж-основним споживачем.
Акціонерне товариство "Харківобленерго" просило перевірити та підписати наданий проект договору разом з додатками до нього та повернути підписаний примірник на адресу АТ «Харківобленерго» протягом 20 днів з дня отримання. У разі наявності обґрунтованих зауважень та/або пропозицій щодо наданого проекту договору та додатків до нього, просило надати такі зауваження та/або пропозиції в письмовому вигляді протягом 20 днів з дня отримання листа.
Звертаючись до суду АТ "Харківобленерго" зазначало, що ні відповіді, ні підписаного договору з додатками, від ТОВ «Енерджи Поінт» не надходило.
Посилаючись на вказані обставини, а також приписи ст. 4, ст. 49 Закону України «Про ринок електроенергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила), приписи Кодексу систем розподілу, якими встановлено, що укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов'язковим як для Позивача, як оператора системи розподілу, так і для Відповідача, як основного споживача, Товариство звернулось до Господарського суду з позовом про визнання Договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним у редакції, викладеній АТ "Харківобленерго" у прохальній частині позову.
Непідписання ТОВ "Енерджи Поінт" наданого проекту Договору разом з додатками Товариство вважало прямим порушенням приписів ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 1.2.3, п. 2.5.1, п. 2.5.2, пп. 17 п. 5.5.14 Правил та п. 11.1.7, п. 11.6.1, п. 11.6.2 Кодексу систем розподілу.
До того ж, як на підставу правомірності заявлених позовних вимог Товариство посилалось на лист Регулятора, який здійснює державне регулювання ринку електричної енергії (вх. №4/10850 від 12.10.2022), яким зобов'язано Товариство вжити заходів щодо укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж у судовому порядку, у разі відмови основного споживача ТОВ «Енерджи Поінт» укласти такий Договір.
Основний споживач - ТОВ «Енерджи Поінт» , 06.05.2025 звернувся до Господарсько суду Харківської області із зустрічним позовом до АТ «Харківобленерго».
Зокрема, не заперечуючи проти обов'язковості укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж, позивач за зустрічним позовом між тим, вважав, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж в запропонованій АТ «Харківобленерго» редакції, не містить усіх істотних умов; деякі умови договору не узгоджені між собою та з додатками до договору, а також не відповідають Типовому договору, форма якого затверджена Регулятором; АТ «Харківобленерго» не володіє реальним станом справ, пов'язаних з діючими схемами наявних електроустановок та точок розподілу мереж, запропоновані у первісному позові АТ "Харківобленерго" схеми складені довільно, без обізнаності щодо фактичних обставин, відомості технічного характеру в однолінійній схемі та актах розмежування не відповідають фактичним обставинам, суперечать чинному законодавству, а договір з додатками містять безліч інших недоліків та невідповідностей.
Посилаючись на вказані доводи, Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками в редакції, викладеній в прохальній частині зустрічного позову.
Рішення суду першої інстанції, яким вимоги первісного позову задоволені, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено, є предметом апеляційного перегляду в частині задоволених вимог первісного позову.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання наявності або відсутності правових підстав для визнання укладеним договору між сторонами у справі, а також відповідність запропонованих сторонами умов договору з додатками чинному законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права.
Зазначений в ч. 2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов'язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів зазначає, що 28.02.2025 набрав чинності, а з 28.08.2025 введено в дію Закон України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" (далі - Закон N 4196-IX), який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм і об'єднань юридичних осіб у перехідний період. Одним з наслідків введення його в дію є те, що згідно зі статтею 17 Закону, Господарський кодекс України втрачає чинність з 28.08.2025.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з висновками Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно правовим актом.
Станом на час звернення АТ "Харківобленерго" з позовом до суду (15.04.2025), станом на час подання зустрічного позову ТОВ «Енерджи Поінт» 06.05.2025 та станом на час прийняття оскаржуваного рішення 25.08.2025, Господарський кодекс України був чинним. Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Господарського кодексу України, який був чинний до 28.08.2025.
Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Договір повинен бути розроблений та відповідати договору, який затверджується компетентним органом.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 49 Закону України "Про ринок електричної енергії" врегульовано питання розподілу електричної енергії електричними мережами основних споживачів.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії" для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.
Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.
Основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.
Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою.
Вартість оплачених оператором системи розподілу послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу.
Таким чином, спільне використання електричних мереж між ОСР та основним споживачем відбувається на договірних засадах. Обов'язковість укладення договору між основним споживачем та оператором системи розподілу прямо встановлена законодавством.
Відповідно до п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі Правила), Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил:
- договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача (у тому числі електричним мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою;
- субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;
- основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи.
Відповідно до пп. 17 п. 5.5.14 Правил, непобутовий споживач, крім обов'язків та відповідальності, що визначені п.п. 5.5.5-5.5.12 цієї глави, у разі використання технологічних електричних мереж оператором системи розподілу зобов'язаний укласти з ним договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
Аналогічні положення, щодо обов'язку власника мереж (основного споживача) укласти з оператором системи розподілу договір про спільне використання технологічних електричних мереж, визначені у п. 1.2.3 Правил, відповідно до якого, у разі використання оператором системи технологічних електричних мереж власника, який не виконує функцій оператора системи згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи відносини між власником цих мереж та оператором системи, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).
Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках.
Як свідчать встановлені у справі обставини та не заперечується сторонами, АТ «Харківобленерго» є оператором системи розподілу і здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у його власності.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) є власником технологічних електричних мереж, які приєднані до мережі позивача та використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а тому є основним споживачем у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону.
Відтак, укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є не правом, а обов'язком відповідача за первісним позовом.
Крім того, виходячи із системного аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору, який затверджується компетентним органом. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/2258/18, від 12.04.2018 у справі №906/316/17 та від 11.12.2018 у справі №921/375/17-г/14.
Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 648 ЦК України.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.
Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені статтею 184 ГК, частиною третьою якої визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до приписів частин першої - третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Матеріали справи свідчать, що 07.02.2025 Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до ТОВ «Енерджи Поінт» з листом за вих. №56К-03/08-496, в якому пропонувало до підписання договір про спільне використання технологічних електричних мереж, надавши підписані зі свого боку два примірники договору з Додатками №№ 1-9 для їх подальшого підписання ТОВ «Енерджи Поінт» протягом 20 днів та наступного повернення одного примірника на адресу АТ "Харківобленерго".
Проте, підписаного договору з додатками від відповідача за первісним позовом, не надходило.
Не заперечуючи проти обов'язку укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, ТОВ «Енерджи Поінт» наполягає на тому, що пред'явлення позову є передчасним; позивач за первісним позовом не пересвідчився належним чином в отриманні ТОВ "Енерджи Поінт" пропозиції щодо укладення договору; згідно роздруківки трекінгу АТ «Укрпошта» № 6103700078588, відправлення не було вручено відповідачу за первісним позовом, а було повернуто позивачу за первісним позовом у зв'язку із «закінченням встановленого терміну зберігання»; жодних листів чи повідомлень про необхідність забрати рекомендоване поштове відправлення відповідач за первісним позовом не отримував.
Як зазначав основний споживач, вказані обставини позбавили відповідача за первісним позовом можливості розглянути такі документи та прийняти вольове рішення про прийняття чи відмову у прийнятті пропозиції відповідно до ст.ст. 642-643 ЦК України або запропонувати позивачу за первісним позовом укласти договір на інших умовах в частині, що не суперечить типовій формі (ст. 646 ЦК України).
Суд першої інстанції, відхиляючи доводи ТОВ «Енерджи Поінт» в цій частині виходив з того, що лист вих. № 56К-03/08-496 разом з Договором та додатками до нього були направлені на юридичну адресу ТОВ "Енерджи Поінт", а саме: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24 і направлення цінного листа з описом вкладення на дійсну адресу відповідача за первісним позовом є достатнім для того, щоб вважати повідомлення про намір укласти договір належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; сам лише факт неотримання адресатом, в даному випадку відповідачем за первісним позовом, кореспонденції, що була надіслана за належною адресою, не може вважатися невиконанням обов'язку іншої сторони щодо направлення пропозиції про укладання договору, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. Як вважав місцевий господарський суд, таке неотримання пропозиції є наслідком бездіяльності відповідача та позивач ніяким чином не має змоги вплинути на відповідача щодо отримання останнім поштових відправлень.
Як виснував суд першої інстанції, з накладної АТ "Укрпошта" про відправлення цінного листа № 6103700078588 та з опису вкладення у цінний лист в адресі відповідача за первісним позовом містяться номери телефонів, а саме: +38(050)9340106 та +38(057)7041356. Саме такий номер телефону (+38(050)9340106 ) зазначений відповідачем у відзиві на позовну заяву та міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. А тому твердження ТОВ "Енерджи Поінт" щодо неповідомлення останнього про необхідність отримання листа викликає обґрунтовані сумніви.
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що судом першої інстанції здійснено неправильну оцінку доказів вручення оферти, що стало основою для визнання договору укладеним у редакції АТ "Харківобленерго"; додані до первісної позовної заяви копії листа від 07.02.2025 та накладної АТ "Укрпошта" є єдиними доказами, на які позивач посилався як на належне доведення до ТОВ "Енерджи Поінт" пропозиції щодо укладення спірного договору. В той же час, лист позивача за первісним позовом повернуто поштовим відділенням із позначкою поштового відділення «за закінчення встановленого терміну зберігання» і матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від отримання вказаного листа; саме лише зазначення на поштовому відправленні номеру телефону відповідача не доводить того факту, що на вказаний номер дійсно було відправлено повідомлення; відповідач жодних повідомлень на телефон не отримував, як і не отримував вкладення до абонентської поштової скриньки про надходження поштового відправлення. Докази, які б це спростовували, в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В силу частини першої та другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Виходячи з наведених приписів, направлення АТ «Харківобленерго» на адресу ТОВ «Енерджи Поінт» проекту договору, укладення якого є обов'язковим в силу закону, є пропозицією (офертою), якою позивач за первісним позовом мав повідомив іншу сторону про намір укладення договору та його умови.
У контексті доводів апеляційної скарги щодо належного направлення пропозиції про укладення договору (оферти) та її неотримання, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не визначено спосіб направлення пропозиції (оферти). Зокрема такими способами можуть бути: подання пропозиції безпосередньо іншій стороні, надсилання її засобами поштового зв'язку, кур'єрською доставкою тощо.
Поряд з цим, оферент, реалізуючи зазначений обов'язок щодо направлення пропозиції про укладання договору також повинен усвідомлювати необхідність документального підтвердження виконання такого обов'язку.
Вказана пропозиція АТ «Харківобленерго» була направлена на адресу ТОВ «Енерджи Поінт» цінним листом з повідомленням, до цінного листа додано опис вкладення, яким підтверджується вміст вкладення, фіскальний чек та накладну про направлення поштового відправлення №6103700078588 на адресу ТОВ «Енерджи Поінт», якими підтверджується надання послуги.
Таким чином факт направлення пропозиції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Поряд з цим, поштове відправлення №6103700078588 повернуто поштовим відділенням із позначкою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка трекінгу АТ «Укрпошта» №6103700078588, з якого вбачається, що поштове відправлення №6103700078588 повернуто відправнику, підстави повернення - «закінчення встановленого терміну зберігання».
Колегія суддів враховує, що пропозиція позивача за первісним позовом із проектом договору та додатками до нього, направлена на юридичну адресу ТОВ «Енерджи Поінт», яка також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Тобто, інформація щодо місцезнаходження фізичної особи - підприємця вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо такою особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов'язана внести відповідні зміни до Реєстру.
Поштове відправлення №6103700078588 із проектом договору та додатками до нього, направлена на юридичну адресу ТОВ «Енерджи Поінт», що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Направлення рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку- АТ «Харківобленерго». В даному випадку отримання/неотримання поштової кореспонденції відповідачем за первісним позовом залежало від суб'єктивних дій ТОВ «Енерджи Поінт». Сам лише факт неотримання адресатом кореспонденції, що була надіслана за належною адресою, не може вважатися невиконанням обов'язку іншої сторони щодо направлення пропозиції про укладання договору. В даному випадку таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. Неотримання пропозиції є наслідком бездіяльності відповідача, а позивач за первісним позовом в такому разі був позбавлений можливості вплинути на відповідача за первісним позовом щодо отримання останнім поштових відправлень.
Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.
У статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 908/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Таким чином, стверджуючи про обставини неотримання проекту договору, повідомлень на телефон, вкладення до абонентської поштової скриньки про надходження поштового відправлення, саме відповідач за первісним позовом мав надати суду докази, що спростовують доводи АТ "Харківобленерго" про направлення проекту договору та додатків до нього на адресу ТОВ «Енерджи Поінт», а не покладати такий тягар доказування на іншу сторону, або суд.
При цьому, відповідач за первісним позовом не був позбавлений можливості отримати такі докази у відділенні поштового зв'язку, яке надавало таку послугу.
Крім того, колегія суддів враховує, що Господарським судом Харківської області розглядалась справа №922/5382/23 за позовом АТ "Харківобленерго" до ТОВ "Енерджи Поінт" про визнання Договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним у запропонованій позивачем редакції.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 у справі №922/5382/23 у задоволенні позову було відмовлено.
Зокрема, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Харківобленерго», суд, між іншого, виходив з того, що на підтвердження направлення на адресу відповідача пропозиції щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, позивач додав до позовної заяви проект договору з додатками та копію листа на адресу відповідача, а також копію фіскального чеку та копію списку згрупованих відправлень. Разом з цим, опису вкладення з номером поштового відправлення, який би підтвердив направлення на адресу відповідача пропозиції щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та підписаних зі свого боку примірників договору з додатками, позивачем до суду надано не було. А отже, суд вважав, що позивач не довів його звернення до відповідача з пропозицією щодо укладення спірного договору.
Проте, з урахуванням встановлених у даній справі №922/1328/25 обставин та доказів, наданих позивачем за первісним позовом на підтвердження направлення пропозиції (оферти), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам лише факт неотримання адресатом, в даному випадку відповідачем за первісним позовом, кореспонденції, зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою ТОВ «Енерджи Поінт» та не залежала від волі позивача за первісним позовом. Неотримання листа з пропозицією укладення договору, ненадання відповіді на пропозицію про укладання договору, незвернення з пропозицією про укладання договору тощо, є ухиленням сторони від укладання договору.
У разі невизнання стороною договору, укладання якого є обов'язковим в силу вимог закону, права іншої сторони на укладання такого договору підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії (аналогічна позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №46/603, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18, від 20.02.2020 № 910/3270/19).
Враховуючи ухилення відповідача за первісним позовом від отримання пропозиції позивача за первісним позовом про укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж, обов'язковість укладання якого передбачена чинним законодавством, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом.
Доводи відповідача за первісним позовом щодо передчасності звернення до суду та відсутності підстав для судового захисту є безпідставними.
Як вже зазначалось, частиною четвертою статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Водночас, слід мати на увазі, що відповідно до статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Тобто, в даному випадку, спірний Договір про спільне використання технологічних електричних мереж, повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (частина четверта статті 179 ГК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/375/17-г/14.
Отже, Договір повинен бути розроблений та відповідати договору, який затверджується компетентним органом.
За результатом розгляду вимог первісного та зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що запропонований позивачем за первісним позовом проект Договору не суперечить умовам Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є Додатком №1 ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1219 від 26.06.2020) до Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14.03.2018 №312; всі наведені додатки до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та п. 11.7-11.11 не змінюють його обов'язкові норми, а лише конкретизують деякі його умови.
Так, за умовами п. 1.2. Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, визначено, що доставка електричної енергії забезпечується відповідно до Однолінійної схеми, який є додатком 1 до цього Договору, наданого Основним споживачем, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.
Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього Договору.
В апеляційній скарзі апелянт, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, вважає, що однолінійна схема (додаток № 1) та акти розмежування (додаток №2) у запропонованій АТ "Харківобленерго" редакції не враховують фактичний технічний стан мереж відповідача, зокрема можливі зміни в конфігурації чи обладнанні після укладення договорів про розподіл електроенергії та зміни власника мереж. Апелянт вважає, що як оператор системи, позивач мав ініціювати перевірку цих даних перед поданням проекту договору, але цього не зробив; позивач мав актуалізувати та узгодити з відповідачем технічні параметри мереж; відсутність актуальних даних унеможливлює складання кошторису, що робить передчасним визнання договору укладеним без цієї істотної умови.
Судова колегія зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 1.2.3 глави 1.2 розділу I Правил, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами і технологічними електромережами інших власників, які не виконують функції ОСР, шляхом укладення з цими власниками договорів про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору. У разі наявності у цього власника мереж субспоживача, між ОСР та власником мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж (абзац 3 пункту 2.1.4 глави 2.1 розділу II Правил). При цьому межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і ОСР (основним споживачем) за технічний стан та обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін (пункту 2.2.1 Правил).
Так, Додатком №1 до проекту Договору є «Однолінійна схема технологічних електричних мереж спільного використання ТОВ «Енерджи Поінт». Додатками №2 є Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Суд першої інстанції правомірно врахував, що Однолінійна схема і Акти розмежування складені позивачем за первісним позовом у відповідності до Актів розмежування, що є додатками №6 до Договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, які безпосередньо підписані як самими субспоживачами, так і відповідачем за первісним позовом або попереднім власником технологічних електричних мереж, через які позивач (за первісним позовом) здійснює розподіл електричної енергії до субспоживачів, тобто третіх осіб.
Зокрема, в Актах розмежування, що є додатками до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж зазначається балансова належність електромереж та установок та межа експлуатаційної відповідальності основного споживача (власника мереж), субспоживача (споживача, що безпосередньо приєднаний до мереж такого власника).
В Актах розмежування, що є додатками до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (договору про постачання електричної енергії), що укладається з основним споживачем-зазначається балансова належність та експлуатаційна відповідальність основного споживача та оператора системи розподілу, а у тих актах, що є додатками до Договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладаються між оператором системи розподілу та субспоживачами - зазначається балансова належність та експлуатаційна відповідальність основного споживача та субспоживача, оскільки мережі оператора системи в даному випадку відсутні.
Отже, інформація щодо електричних мереж позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом та третіх осіб, балансової належності та експлуатаційної відповідальності в Однолінійній схемі та Актах розмежування спірного договору повністю відповідає такій інформації, що міститься в актах розмежування та однолінійних схемах, що є додатками до договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладені між первісним позивачем та первісним відповідачем та між первісним позивачем та третіми особами (копії актів містяться в матеріалах справи).
Суд першої інстанції правомірно врахував, що у разі, якщо в електричній мережі власника мереж або його субспоживачів відбулися будь-які зміни, останні повинні були звернутися до позивача за первісним позовом з ініціативою щодо внесення таких змін до відповідних додатків.
Втім, ні відповідач за первісним позовом, ні треті особи не зверталися до АТ "Харківобленего" з пропозицією про внесення будь-яких змін до Однолінійної схеми або Актів розмежування.
При цьому, ні відповідач за первісним позовом, ні треті особи не позбавлені можливості щодо такого звернення до первісного позивача для внесення будь-яких змін що відбулися в схемах, в майбутньому.
Посилаючись на невідповідність відомостей технічного характеру у додатку №1 "Однолінійна схема технологічних електричних мереж спільного використання ТОВ "Енерджи Поінт" та додатків №2 Акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ТОВ «Енерджи Поінт» не надано доказів, що спростовують невідповідність даних, зазначених АТ "Харківобленерго" у таких Додатках.
Апелянт також вважає, що суд проігнорував обставини, пов'язані з невідповідністю сумарної потужності субспоживачів та ТОВ «Енерджи Поінт» дозволеній потужності мереж, посилаючись на технічні рішення. Як зазначає скаржник, ці рішення, видані попереднім власником мереж або самим відповідачем, не є остаточним підтвердженням поточної пропускної спроможності; зміни в конфігурації мереж, підключення нового обладнання чи деградація інфраструктури могли вплинути на фактичний стан; позивач не провів технічної перевірки, що є його обов'язком як оператора системи розподілу, тож твердження про відповідність потужності залишається припущенням, яке створює ризики для безпеки експлуатації мереж.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил дозволена (договірна) потужність - максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об'єктом споживача відповідно до умов договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії, набута на підставі виконання договору про приєднання до електричних мереж або у результаті набуття права власності чи користування на об'єкт (об'єкти).
Відповідно до п. 5.5.5. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної (договірної) потужності повідомити про це оператора системи та електропостачальника та ініціювати коригування дозволеної (договірної) потужності (зменшення дозволеної (договірної) потужності на величину дозволеної (договірної) потужності нових субспоживачів).
З матеріалів справи вбачається, що субспоживачами ТОВ «Енерджи Поінт» є:
- ТОВ "БМ Ріелті" - ЕІС-код 62Z7962097059714, дозволена потужність - 150кВт
- ТОВ "Співдружність 2018" - ЕІС-код 62Z6705483757910 - дозволена потужність - 150кВт;
- ТОВ "Парк-Сервіс." - ЕІС-код 62Z9489353311917, ЕІС-код 62Z2732889023828, дозволена потужність - 120кВт;
- Харківський інститут управління (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) - ЕІС-код 62Z9312831146991, дозволена потужність - 70 кВт;
- ТОВ "Баварія Моторс " - ЕІС-код 62Z64338802924618, дозволена потужність - 290 кВт
- ТОВ "Союз-ХХІ" - ЕІС-код 62Z1247050299372, дозволена потужність - 145 кВт4;
- ОСОБА_1 - ЕІС-код 62Z3881167340980, дозволена потужність - 15 кВт.
Суд першої інстанції правомірно врахував, що вказані субспоживачі приєднувалися до технологічних електричних мереж лише з дозволу власника таких мереж, на підставі, виданих таким власником технічних умов, технічних рішень, у порядку, передбаченому законодавством, що діяло на той час, в рахунок дозволеної потужності такого власника.
Зокрема, видані Технічні рішення про приєднання електричних мереж електроустановок ТОВ «Енерджи Поінт», підписані керівником відповідача за первісним позовом субспоживачам ТОВ «БМ РІЕЛТІ» та ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ 2018» (копії містяться в матеріалах справи), яким останній висуває певні вимоги для приєднання до його мереж та одержання потужності, при цьому, при складанні такого рішення, відповідачем за первісним позовом були враховані потужність всіх електроустановок, приєднаних до нього субспоживачів. ТОВ "БМ РІЕЛТІ" та ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ 2018" приєднувалися до мереж ТОВ "Енерджи Поінт" останніми і саме відповідачем за первісним позовом були висунуті технічні вимоги щодо приєднання до його електричних мереж, з урахуванням пропускної спроможності таких електроустановок, в тому числі і, враховуючи потужність інших приєднаних субспоживачів.
Також в матеріалах справи містяться додатки від 13.12.2019, від 26.01.2022 та від 21.12.2021 № 3.3. до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 13.12.2019 №624/0072, підписані безпосередньо керівником відповідача за первісним позовом, які містять, в тому числі, і потужність електроустановок субспоживачів.
Отже, надаючи субспоживачам технічні рішення під час приєднання до власних технологічних електричних мереж, відповідач за первісним позовом погодив саме таку потужність з урахуванням пропускної спроможності своїх електроустановок. Підписуючи додатки № 3.3., Основний споживач підтвердив пропускну здатність власних технологічних електричних мереж, про що також обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд.
Відповідно до листа АТ «Харківобленерго» від 11.10.2007 №13-54-23/2372, що міститься в матеріалах справи, попередній власник технологічних електричних мереж ДП "Консалтекс ТОВ "Австрія-Капітал" приєднувався до мереж позивача з дозволеною потужністю 1440 кВт.
Загальна потужність приєднаних субспоживачів становить 940 кВт, потужність відповідача становить 500 кВт, що разом дорівнює 1440 кВт.
Крім того, всі субспоживачі приєднувалися до мереж відповідача за первісним позовом на підставі, виданих безпосередньо ним або попереднім власником мереж технічних вимог/технічних рішень/технічних умов, у порядку, передбаченому законодавством, що діяло на час приєднання. Тобто, саме власник мереж визначав умови приєднання, їх достатність, безпечність, повноту та відповідність чинним нормативним актам для здійснення такого приєднання. Отже, доводи апелянта про невідповідність сумарної потужності субспоживачів та ТОВ «Енерджи Поінт» дозволеній потужності мереж є безпідставними.
Крім того, як враховано судом першої інстанції, у спірному договорі взагалі не зазначена потужність електроустановок субспоживачів, приєднаних до технологічних електричних мереж відповідача (за первісним позовом). Укладання спірного договору ніяким чином не впливає на перевищення допустимих показників пропускної спроможності, оскільки субспоживачі на цей вже є приєднаними до технологічних електричних мереж відповідача за первісним позовом та електрична енергія транспортується до електроустановок таких споживачів і до цього часу, про ніякі перевищення показників пропускної спроможності первісний відповідач не повідомляв.
Щодо додатку №6 до договору, то колегія суддів зазначає, що за умовами п. 2.5.6 Правил, обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До надання основним споживачем погодженого в установленому порядку кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для розподілу (передачі) та/або транспортування електричної енергії, ці технологічні витрати покладаються на основного споживача.
Згідно з п. 1.8 та п. 2.5. Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Методика), затвердженої постановою НКРЕКП від 12.06.2008 № 691, для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (базовий період) основний споживач складає кошторис витрат (без податку на додану вартість) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній базовий період.
Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються основним споживачем щороку на погодження до відповідного структурного підрозділу НКРЕКП на території.
Узгоджений із структурним підрозділом НКРЕКП на території кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання (та/ або зміни до нього), який є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж, подається оператору системи основним споживачем (його уповноваженою особою) протягом 30 календарних днів від дати погодження безпосередньо або поштовим зв'язком (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
Отже, виходячи із системного аналізу положень Правил та вказаної Методики, обов'язок складення кошторису витрат, що є додатком до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідно до якого відшкодовуються фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж основному споживачу, покладено саме на власника мереж і відповідно до наявних у нього бухгалтерських документів про фактичні витрати на обслуговування мереж, що унеможливлює заповнення та надання позивачем за первісним позовом Додатку № 6 до Договору.
Відсутність усіх необхідних даних для заповнення вказаного додатку № 6 до Договору не скасовують обов'язку сторін укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що передбачено чинним законодавством України. Навпаки, приписи п. 2.5.6 Правил, п. 2.5. Методики та Договору визначають, що такий договір може бути укладений і без кошторису, але в такому разі технологічні витрати покладаються на відповідача та їх відшкодування позивачем не здійснюється.
Таким чином, виходячи з наведених приписів, ОСР взагалі не визначає та не встановлює розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, а такий розмір визначається Основним споживачем та структурним підрозділом НКРЕКП, а первісний позивач лише зобов'язаний сплатити таку вартість.
Щодо доводів скаржника про невірно вказаний перелік обладнання, задіяного у передачі електричної енергії субспоживачам у додатках № 7 та № 9, то останнім не підтверджено наявність у Основного споживача іншого обладнання. Вказане в додатку №7 обладнання зазначено ОСР у відповідності до Методики та наявної у нього інформації, зокрема із даних Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного з ОСР.
Апелянт також вважає, що відомості технічного характеру не відповідають фактичним обставинам, застосованому обладнанню, укладення договору на запропонованих умовах, вважає скаржник, може призвести до виникнення реальної загрози для життя та здоров'я людей, які беруть участь у обслуговуванні обладнання як зі сторони відповідача за первісним позовом, так і зі сторони позивача за первісним позовом та субспоживачів. Неправильна поінформованість персоналу при включеннях/ відключеннях основного/резервного живлення може призвести до неправильного застосування вимикачів, одночасного живлення з кількох джерел високої напруги і, як наслідок - до потужного короткого замикання, вибуху обладнання, пожежі як на території відповідача, так і позивача з субспоживачами, а більше того - й до людських жертв.
Проте, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що вся технічна інформація до Однолінійної схеми та Актів розмежування до спірного договору перенесена ОСР з Актів розмежування за діючими на цей час Договорами споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеними позивачем за первісним позовом з відповідачем за первісним позовом та третіми особами. Цими актами, кожен з яких підписаний відповідачем за первісним позовом або попереднім власником мереж, визначені схема приєднання, балансова належність та експлуатаційна відповідальність кожної сторони, тобто первісний відповідач або попередній власник власноручно погодили безпосередньо саме такі умови (обставини). Крім того, відповідач за первісним позовом і треті особи несуть відповідальність (експлуатують та обслуговують) кожен за свої мережі протягом строку дії вказаних договорів, включно і до цього часу. Такий обов'язок встановлений публічним договором приєднання Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладені як із основним споживачем, так і з субспоживачами, які діють до цього часу.
Крім того, як вже зазначалось, субспоживачі приєднувалися до мереж відповідача за первісним позовом на підставі виданих безпосередньо ним або попереднім власником мереж, технічних вимог/технічних рішень/технічних умов, у порядку, передбаченому законодавством, що діяло на час приєднання. Тобто, саме власник мереж визначав умови приєднання, їх достатність, безпечність, повноту та відповідність чинним нормативним актам для здійснення такого приєднання.
Щодо доводів скаржника про те, що типовий договір, затверджений НКРЕКП, не передбачає додатків №4, 8, 9, що, вважає апелянт, свідчить про їхню необґрунтованість, колегія суддів зазначає, що ні Правилами, ні Методикою, ні Типовим договором не затверджені та не визначені форми додатків до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж. Також, ними не встановлено, що наведені у Типовому договорі додатки є вичерпними та сторони не можуть доповнити такий договір додатками, що будуть конкретизувати його умови.
Зокрема, Додаток №4 "Довідка про обсяги переданої електричної енергії субспоживачам" розроблений ОСР виходячи з того, що такі дані приймають участь у визначені плати за спільне використання технологічних електричних мереж.
Додаток №7 "Перелік обладнання, задіяного у передачі електроенергії субспоживачам" розроблений позивачем за первісним позовом для чіткого визначення переліку електрообладнання спільного використання. Крім того, затверджена Додатком № 3 "Система умовних одиниць" до вказаної Методики, передбачає наявність обладнання спільного використання, що не відображається на однолінійній схемі (наприклад, засоби диспетчерського та технологічного управління). Також у цьому додатку формуються дані для здійснення Розрахунку умовних одиниць електрообладнання, задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж, що є необхідним для узгодження кошторису витрат НКРЕКП.
Додаток № 8 "Перелік точок розподілу електричної енергії, задіяних у спільному використанні технологічних електричних мереж" розроблений первісним позивачем на виконання вимог п. 5.2. Методики для можливості визначення обсягів надходження та віддачі електричної енергії в/з електричних мереж спільного використання.
Також, п. 1 Додатку № 5 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" встановлена формула для обрахунку плати за спільне використання, складовою якої є обсяг віддачі електричної енергії з технологічних електричних мереж спільного використання у розрахунковому періоді, яка визначається за показами розрахункових приладів обліку згідно з договорами про надання послуг з розподілу електричної енергії субспоживачів, які зазначені із ознакою "Віддача" у додатку "Перелік точок розподілу електричної енергії, задіяних у спільному використанні технологічних електричних мереж" до Договору (з урахуванням втрат електроенергії у разі встановлення розрахункових приладів обліку не на межі балансової належності).
Отже, наявність додатку №8 обумовлена п. 5.2 Методики та п. 1 Додатку №5.
Додаток № 9 "Розрахунок умовних одиниць електрообладнання, задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж" складений первісним позивачем у відповідності до приписів п. 2.4. Методики, якою передбачено, що розрахунок умовних одиниць електрообладнання, задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж узгоджується з оператором системи та у подальшому подається відповідачем до НКРЕКП для узгодження кошторису.
Щодо доповнення договору п.п. 11.7-11.11., то місцевий господарський суд обґрунтовано вважав, що їх зміст не змінює імперативних умов, встановлених Типовим договором, такі умови передбачені чинним законодавством (у сфері антикорупційної діяльності, Законом України "Про захист персональних даних", ЦК України) та внутрішніми нормативними актами первісного позивача.
Постановою НКРЕКП від 26.06.2020 № 1219 у додатку 1 до Правил (Типова форма договору про спільне використання технологічних електричних мереж) виключена глава 10 у зв'язку з цим глави 11-13 необхідно вважати відповідно главами 10-12. А тому, посилання відповідача на те, що Типовий договір містить нумерацію п. 12.1-12.6 замість 11.1-11.11 також є безпідставним та не відповідає Типовому договору, оскільки розділ 12 цього договору має назву: "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін", та не складається з декількох пунктів.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що всі наведені додатки до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та п. 11.7-11.11 не змінюють його обов'язкові норми, а лише конкретизують деякі його умови. Тому, твердження апелянта про те, що наданий позивачем за первісним позовом проект договору не відповідає Типовому договору є безпідставним.
Щодо доводів апелянта про те, що нульовий розмір пені фактично нівелює суть та призначення неустойки, як забезпечення виконання зобов'язання і зовсім не узгоджується з інтересами ТОВ "Енерджи Поінт", то колегія суддів зазначає, що договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 3 якого передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Встановлений розмір пені у спірному договорі не порушує вказані вимоги закону, визначений у відсотковому значенні, а тому може бути застосований у договорі.
Інші доводи апеляційної скарги обґрунтовані скаржником з урахуванням доводів, що свідчать про незгоду із відмовою у задоволенні зустрічного позову. Поряд з цим, висновки суду першої інстанції щодо зустрічних позовних вимог не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення у справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, апеляційну скаргу ТОВ «Енерджи Поінт» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 - без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладає на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Поінт» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 у справі №922/1328/25залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 24.11.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна