Постанова від 19.11.2025 по справі 924/198/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року Справа № 924/198/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Ваколюк Ю.О.

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

третьої особи на стороні позивача: Водзінська І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 в частині задоволених позовних вимог у справі №924/198/25 (суддя Шевчук О.І., м.Хмельницький, повний текст складено 22.07.2025)

за позовом керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури, м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька область в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький

до

1) Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

2) Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля", м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національного природного парку "Подільські Товтри"

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути державі частину земельної ділянки природно-заповідного фонду та частину земельної ділянки водного фонду

Керівник Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації та Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" про:

1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що розташована за межами населеного пункту села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області;

2) скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державну реєстрацію усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га речових прав та їх обтяжень;

3) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що розташована за межами населеного пункту села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області;

4) зобов'язання Громадської організації "Діти-майбутнє Поділля" повернути державі в собі Хмельницької обласної державної адміністрації частину земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та частину земельної ділянки водного фонду площею 0,8077 га, які згідно матеріалів топографо-геодезичних робіт перебувають у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що розташована за межами населеного пункту села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га. Стягнуто з Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації на користь Хмельницької обласної прокуратури - 3 028,00 гривень витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з Громадської організації "Діти - Майбутнє Поділля" на користь Хмельницької обласної прокуратури - 3 028 гривень витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 в частині задоволених позовних вимог у справі №924/198/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05 листопада 2025 року.

02 жовтня 2025 року від в.о. керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Громадської організації «Діти-Майбутнє Поділля» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 по справі № 924/198/25 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 по справі №924/198/25 залишити без змін.

04 листопада 2025 року представником Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" адвокатом Кулабіной М.Ю. подана заява про відкладення розгляду справи, в якому просила відкласти судове засідання по справі № 924/198/25, призначене 05.11.2025 о 10:00 год на іншу дату та час.

Прокурор в судовому засіданні 05.11.2025 заперечила щодо задоволення заяви представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи з підстав неповажності зазначених в ньому причин. Заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

Представник Національного природного парку "Подільські Товтри" в судовому засіданні 05.11.2025 вирішення заяви представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи залишила на розсуд суду. Заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

В судове засідання 05.11.2025 Хмельницька обласна військова адміністрація та Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація явку представників не забезпечили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів в судовому засіданні 05.11.2025, розглянувши заяву представником Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" адвокатом Кулабіной М.Ю. про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки участь представника відповідача 2 в судовому засіданні по іншій справі не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Однак, заслухавши пояснення прокурора та представника Національного природного парку "Подільські Товтри" виникла необхідність відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.11.2025 розгляд справи відкладено на 19 листопада 2025 року.

17 листопада 2025 року представником Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" адвокатом Кулабіной М.Ю. подано заяву про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача 2 посилається на те, що 12.11.2025 нею отримано травму, 13.11.2025 накладено тутор, 17.11.2025 лікарем травматологом поліклініки відкрито лікарняний, не має можливості бути присутньою під час судового засідання по справі №924/198/25 в Північно-західному апеляційному господарському суді 19.11.2025 та просить відкласти судове засідання, призначене 19.11.2025 о 10:00 год на іншу дату та час.

Прокурор в судовому засіданні 19.11.2025 заперечила щодо задоволення заяви представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи на іншу дату. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 в частині задоволених позовних вимог у справі №924/198/25 без змін.

Представник Національного природного парку "Подільські Товтри" в судовому засіданні 19.11.2025 заперечила щодо задоволення заяви представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи на іншу дату. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 в частині задоволених позовних вимог у справі №924/198/25 без змін.

В судове засідання 19.11.2025 Хмельницька обласна військова адміністрація та Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація явку представників не забезпечили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши заяву представника відповідача 2 адвоката Кулабіної М.Ю. про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 3ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів відзначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідач висловив свої доводи та міркування у апеляційній скарзі, та в матеріалах справи наявні усі необхідні докази.

Також, колегія суддів звертає увагу, що вказаний представник відповідача 2 не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні 19.11.2025, зокрема, й в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду власними технічними засобами, проте вказаним правом не скористалася.

З огляду на викладене, колегія суддів в задоволенні клопотання представника відповідача 2 відмовляє.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, встановивши обставини, що частина земельної ділянки площею 0,3410 га та частина земельної ділянки площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, відносяться до земель природно-заповідного та водного фонду відповідно, які є об'єктами загальнодержавного значення та відноситься до особливо цінних земель, що перебувають в державній власності, розпорядником таких земель є Хмельницька обласна військова адміністрація. Відтак, Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень надання в користування (оренду) спірної земельної ділянки громадській організації "Діти-Майбутнє Поділля" поза волею власника під видом земель оздоровчого призначення, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,33 га, укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ГО "Діти - майбутнє Поділля" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га речових прав та їх обтяжень, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, відтак заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає. Доказів зворотного учасниками справи не надано.

Щодо вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, суд першої інстанції дійшов висновку, оскільки державна реєстрація в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки, у межах якої перебувають частина земельної ділянки площею 0,3410 га природно-заповідного фонду, що належить на праві постійного користування НПП "Подільські Товтри", та частина земельної ділянки площею 0,8077 га водного фонду, перешкоджає державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації повернути частини земельної ділянки та відновити їх цільове призначення як земельної ділянки природно-заповідного фонду та земельної ділянки водного фонду. Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту інтересів держави є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 в Державному земельному кадастрі, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання повернути державі частину земельної ділянки природно-заповідного фонду та частину земельної ділянки водного фонду, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що судом встановлено недійсність договору оренди землі від 01.05.2024, земельна ділянка з кадастровим номером з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га підлягає поверненню законному власнику. Водночас, прокурор вимагає повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації частини спірної земельної ділянки - природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та водного фонду 0,8077 га, які згідно наданого до матеріалів справи збірного кадастрового плану накладаються одна на одну: частина спірної земельної ділянки площею 0,3410 га, яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:06:002:0021, одночасно відноситься і до земель водного фонду. За таких обставин, повернення державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації частини земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та частини земельної ділянки водного фонду площею 0,8077 га, які згідно матеріалів топографо-геодезичних робіт перебувають у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, є неможливим у зв'язку із сформованістю спірної земельної ділянки як єдиного об'єкта цивільних прав.

Щодо заявленого відповідачем 2 клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, суд першої інстанції зазначив, що за змістом статей 268, 391 ЦК України позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, а тому власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/11527/17). З огляду на наведене, судом першої інстанції не встановлено спливу позовної давності, а відтак і підстав для відмови в позові.

Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд першої інстанції вважав за належне позовні вимоги прокурора задовольнити частково: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га. В решті позовних вимог відмовити.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Громадська організація "Діти - майбутнє Поділля" посилається на те, що оренда спірної земельної ділянки здійснювалася на законних підставах. Розпорядженнями Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації від 19 квітня 2002 року № 286/2002-р та від 17 травня 2002 року № 403/2002-р належним чином надано дозвіл ГО «Діти - майбутнє Поділля» на оренду земельної ділянки площею 1,33 га для культурно-оздоровчих потреб. На підставі цих розпоряджень 4 червня 2002 року між сторонами був укладений договір оренди на 25 років, який належним чином зареєстровано в Кам'янець-Подільському районному відділі земельних ресурсів. Апелянт наголошує, що на час укладення договору земельна ділянка не мала статусу природоохоронної або водоохоронної зони, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Національному природному парку «Подільські Товтри» було видано лише 6 травня 2003 року, тобто після укладення спірного договору.

Апелянт також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що передача ділянки мала бути погоджена з відповідною місцевою радою. На його переконання, закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає повноважень рад щодо попереднього погодження передачі в оренду земель, які перебувають у державній власності, а тому вимога суду про наявність такого погодження є безпідставною.

Крім того, скаржник наголошує, що ще з 1997 року земельна ділянка фактично перебувала у користуванні попереднього орендаря для облаштування дитячого спортивно-оздоровчого табору «Бакота». З цього часу вона використовувалась безперервно, що підтверджується відповідними актами вибору земельної ділянки, актами погодження меж, а також дозволами від екологічних і водогосподарських органів. Усі необхідні погодження були отримані, і жодних порушень вимог природоохоронного законодавства під час користування землею не встановлено.

Апелянт зазначає, що ГО «Діти - майбутнє Поділля» є громадською організацією, діяльність якої спрямована на оздоровлення дітей, що не суперечить положенням статей 88 і 89 Водного кодексу України. Діяльність організації, як наголошується, не призводить до негативного впливу на водний чи природоохоронний фонд, а навпаки, відповідає цілям, визначеним статтею 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», де передбачено створення умов для організованого відпочинку і рекреаційної діяльності в межах національних природних парків.

Окремо апелянт посилається на судове рішення у справі № 15/52-Н, яке набрало законної сили у 2011 році, де вже досліджувалися ті ж самі обставини щодо законності передачі земельної ділянки та дійсності договору оренди від 4 червня 2002 року. Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не потребують повторного доказування у новій справі, тому, на думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно їх переоцінював.

Апелянт також звертає увагу, що суд безпідставно визнав належними докази, надані позивачем, зокрема кадастровий план, який не містить об'єктивних даних про накладення земель, не є експертним висновком і не може мати доказового значення, оскільки виконавець не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання недостовірних відомостей. Таким чином, доводи позивача про накладення земельної ділянки ГО на землі Національного парку не підтверджені жодним належним доказом.

Крім того, апелянт посилається на пропуск позовної давності. Апелянт зазначає, що органи прокуратури були обізнані про існування спірного договору ще у 2009 році, коли вже розглядалася аналогічна справа. Таким чином, з часу виникнення правовідносин минуло понад 15 років до моменту подання нового позову у 2025 році. Відповідно до статей 256 і 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність становить три роки, а її сплив є підставою для відмови у позові. Тому суд першої інстанції мав застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор, заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що значна частина спірної земельної ділянки належить до земель природно-заповідного фонду, а також перебуває у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри». Це підтверджується державним актом 2001 року та численними офіційними документами органів державної влади, які засвідчують, що жодні рішення щодо вилучення чи зміни цільового призначення цих земель не приймалися. Національний природний парк, у межах якого перебуває спірна ділянка, має загальний статус об'єкта природоохоронного, рекреаційного, наукового й екологічного значення, а його землі мають особливий режим охорони. Частина спірної ділянки також знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький», у межах Рамсарського водно-болотного угіддя «Бакотська затока» та є складовою Смарагдової мережі, що перебуває під міжнародною охороною.

Також, прокурор зазначає, що інша частина цієї ділянки належить до земель водного фонду та розташована у межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. Прокурор наголошує, що рівень води у водосховищі регулюється штучно, а тому межу прибережної захисної смуги визначають від нормального підпірного рівня, а не від меженного періоду, як помилково вважає апелянт. На підставі картографічних матеріалів та офіційних висновків відповідних водних організацій підтверджено, що ділянка знаходиться в межах прибережної смуги, де заборонена будь-яка забудова, що не відповідає вимогам Водного кодексу України.

Поряд з цим, прокурор стверджує, що Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала жодних повноважень розпоряджатися земельною ділянкою такого статусу, оскільки землями водного та природно-заповідного фондів загальнодержавного значення уповноважена розпоряджатися виключно Хмельницька обласна державна адміністрація. Будь-яких рішень обласної державної адміністрації щодо передачі цієї ділянки у користування ГО «Діти-Майбутнє Поділля» не існувало, що свідчить про перевищення повноважень районною адміністрацією та незаконність укладеного договору оренди.

У відзиві прокурор зазначає, що доводи апелянта щодо застосування позовної давності є безпідставними, оскільки прокуратура дізналася про порушення лише після отримання офіційної інформації від Національного природного парку у 2023 році. Саме з цього моменту почався перебіг строку позовної давності. Цей підхід повністю узгоджується з позиціями Верховного Суду, які підкреслюють, що строк звернення до суду починається з моменту, коли орган, уповноважений представляти інтереси держави, реально отримав інформацію про порушення.

Прокурор окремо звертає увагу на те, що порівняння апелянтом цієї справи зі справою №15/52-Н є помилковим, оскільки ці справи відрізняються як за підставами, так і за предметом позову. У попередній справі суд розглядав інші аргументи, пов'язані з іншим державним актом, а питання земель водного фонду взагалі не досліджувалося. Тому застосування принципу преюдиційності є неможливим.

Таким чином, прокурор вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку встановленим фактам і прийняв законне рішення. Аргументи апелянта побудовані на помилковому тлумаченні обставин, намаганні переоцінити вже встановлені докази та ігноруванні спеціального режиму земель природно-заповідного і водного фондів.

Національний природний парк "Подільські Товтри", заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві зазначив, що спірна земельна ділянка площею 1,33 га, яка передана в оренду громадській організації «Діти - майбутнє Поділля» на підставі договору від 04.06.2002, розташована за межами населеного пункту села Гораївка на території Староушицької селищної ради Хмельницької області. На момент укладення договору та й на теперішній час частина цієї ділянки входить до складу земель природно-заповідного фонду, а інша частина - до земель водного фонду й перебуває в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. Саме це, на думку позивача та прокурора, виключає можливість передачі земельної ділянки в оренду для культурно-оздоровчих потреб, а також робить укладений договір оренди таким, що суперечить вимогам закону.

Третя особа на стороні позивача, зазначає, що землі природно-заповідного фонду є власністю Українського народу, належать до земель особливої цінності та перебувають під особливим правовим режимом охорони. Будь-яка діяльність, яка може негативно вплинути на природні комплекси або суперечить їх цільовому призначенню, на таких землях заборонена. Так само землі водного фонду, особливо прибережні захисні смуги, мають спеціальний режим використання, який виключає їх передачу під об'єкти, не пов'язані з водогосподарськими чи природоохоронними функціями. Також зазначає, що спірна ділянка ввійшла до складу Національного природного парку «Подільські Товтри» ще в кінці 1990-х років, зокрема на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 16.12.1998, яким частину земель лісового фонду було вилучено з користування Кам'янець-Подільського держлісгоспу та передано у постійне користування парку. Національний природний парк підкреслює, що фактичні межі його території визначені проєктом створення парку, указом Президента України та відповідними картографічними матеріалами, які є доказами у справі. Саме тому передача земель у користування іншому суб'єкту без вилучення їх зі складу парку і без зміни їх правового статусу була незаконною.

Також третя особа на стороні позивача, наголошує, що Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати земельні ділянки природно-заповідного фонду або земель водного фонду в оренду. Крім того, відсутнє обов'язкове погодження з відповідною радою, що прямо порушує вимоги статей 5 та 13 Закону України «Про оренду землі». Договір оренди також не містить усіх істотних умов, передбачених законом, а тому підлягає визнанню недійсним.

Зазначає, що апелянт намагається фактично переоцінити докази та перекласти на суд повноваження щодо встановлення нових фактичних обставин, що є неприпустимим у межах апеляційного перегляду. Натомість суд першої інстанції вже встановив, що обмеження та обтяження щодо земельної ділянки не були враховані під час передачі її в оренду, а тому розпорядження райдержадміністрації та укладений договір суперечать закону. Апелянт не спростував доказів прокурора та позивача й не навів нових обставин, які могли б вплинути на законність судового рішення.

Хмельницька обласна військова адміністрація, Кам'янець-Подільська районна державної адміністрація та Національний природний парк "Подільські Товтри" правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах колегія суддів, із врахуванням листа заступника керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури від 20.12.2024 №52-1509-24 (а.с. 24-25 т.1) до Хмельницької обласної військової адміністрації надісланого у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, а також листа-повідомлення №52-1509-24 від 08.01.2025 (а.с.62-63 т.1) до вказаного вище органу про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність позивача про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист Хмельницької обласної військової адміністрації від 07.01.2025 №99/34-12-148/2025 про невжиття заходів щодо повернення земельної ділянки у зв'язку з обмеженим фінансуванням (а.с.22 на звороті - 23 т.1), колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушень інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Колегія суддів враховує, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

За наведених обставин, оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховуючи, що останній самостійно не звернувся до суду, про що повідомив прокуратуру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Хмельницької обласної державної адміністрації.

Щодо розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги Громадська організація "Діти - майбутнє Поділля" оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 лише в частині задоволених позовних вимог і просить суд скасувати вказане рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити в цій частині нове рішення відмовивши у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільського районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га та про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га.

Отже, рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільського районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га та про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га.

Колегія суддів відзначає, що у даній справі предметом спору є частини земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та земельної ділянки водного фонду площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, що розташована за межами села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, яка належить до земель оздоровчого призначення та має цільове призначення для будівництва й обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Ця ділянка, знаходиться в адміністративних межах Староушицької селищної ради, перебуває в оренді ГО «Діти - майбутнє Поділля» на підставі договору оренди від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською райдержадміністрацією та зазначеною організацією.

Прокурор, стверджуючи, що частина спірної земельної ділянки (0,3410 га) належить до земель природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення, а інша частина (0,8077 га) до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 04.06.2002, скасування державної реєстрації речових прав і їх обтяжень щодо цієї ділянки, скасування її державної реєстрації, як об'єкта Державного земельного кадастру, а також про зобов'язання ГО «Діти - майбутнє Поділля» повернути державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації частину земель природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та частину земель водного фонду площею 0,8077 га, які згідно з матеріалами топографо-геодезичних робіт входять до спірної земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га.

Прокурор зазначає, що незаконне передання в оренду земельної ділянки державної власності, що частково охоплює землі природно-заповідного та водного фонду та її реєстрація як сформованої земельної ділянки створюють перешкоди державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації у реалізації повноважень власника земель природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення та водного фонду.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки вправі вимагати усунення будь-яких порушень його прав, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Таким чином, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди від 04.06.2002, як спосіб захисту порушеного права мають відповідати змісту порушеного інтересу держави та характеру його порушення з боку відповідачів.

З огляду на положення процесуального законодавства суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України "Про створення Національного природного парку "Подільські Товтри" від 27.06.1996 за №474/96 з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення, створено на території Городоцького, Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області Національний природний парк "Подільські Товтри" і підпорядковано його Міністерству охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Установлено площу земель Національного природного парку "Подільські товтри" загальною площею 261316 га, у тому числі - 3015 га, що надаються у постійне користування, та 258301 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (додатки №1 і №2).

Пунктом 2 даного Указу Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України за участю Міністерства лісового господарства України та Хмельницької обласної державної адміністрації зобов'язано подати в установленому порядку до Верховної Ради України матеріали для вирішення питання про вилучення 3015 га земель, що перебувають у користуванні Кам'янець-Подільського державного лісогосподарського підприємства, і передачу їх у постійне користування НПП "Подільські Товтри".

Додатком за №1 даного Указу визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути передані в постійне користування НПП "Подільські Товтри" - Кам'янець-Подільське державне лісогосподарське підприємство (Подільське, Панівецьке і Староушицьке лісництва, Циківський лісорозсадник), із земель якого заплановано вилучити 3015 га, з яких 544 га на території Староушицької селищної ради.

Додатком за №2 до Указу визначено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу "Подільські Товтри" без вилучення. Площа таких земель, що знаходяться на території Кам'янець-Подільського району, складає 150800 гектарів.

Україна є стороною Конвенції про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі 1979 року (Бернська конвенція), ратифікованої із застереженнями 29.10.1996.

Зазначена Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV "Про міжнародні договори України".

З метою виконання статей Конвенції у 1989 році шляхом прийняття Рекомендацій №16 Постійний комітет Бернської конвенції рекомендував Договірним сторонам визначити території особливого природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest), щоб вжити необхідних і достатніх заходів для збереження кожного природного середовища (оселища), розташованого в межах цих територій і взяти відповідальність за їх збереження. У 1996 році Постійний комітет Бернської конвенції прийняв Резолюцію №3 щодо створення Загальноєвропейської екологічної мережі, яка буде включати в себе території особливого природоохоронного значення. На підставі зазначених вище Рекомендації №16 та Резолюції №3 була заснована Смарагдова мережа.

Відповідальними за створення та функціонування територій Смарагдової мережі є державні органи, а також органи Бернської конвенції.

Національний природний парк "Подільські Товтри" (код UA0000011) входить до Смарагдової мережі Європи.

28 грудня 2001 року Кам'янець-Подільською районною радою народних депутатів Хмельницької області на підставі рішення Хмельницької обласної ради Національному природному парку "Подільські Товтри" від 16.12.1998 №11 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002528 земельною ділянкою площею 442,58 га для природоохоронного та рекреаційного призначення відповідно до рішення Хмельницької обласної ради народних депутатів від 16.12.1998. Акт зареєстровано 28.12.2001 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4 (а.с.25-27 т.2).

Вказані обставини підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №32-22-0.501-2743/2-25 від 07.07.2025 з доданими копіями журналу реєстрації державних актів (а.с.74-75 т.2).

01 лютого 2022 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 442,5800 га державної власності в Державному земельному кадастрі розташованої на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (категорія земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) та присвоєно кадастровий номер 6822481500:06:002:0021 в т.ч. земельна ділянка природно-заповідного фонду площею 0,3410 га, яка також ввійшла в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що підверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500255822022 від 01.02.2022 (а.с.37 на звороті - 40 т.1).

22 лютого 2022 року в Державному реєстрі речових прав за Національним природним парком "Подільські Товтри" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:06:002:0021 площею 442,58 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002528 від 28.12.2001, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №301586221 від 26.05.2022 (а.с. 40 на звороті - 41 т.1).

Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 19.04.2002 №286/2002-р "Про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га" надано в оренду Хмельницькій обласній громадській організації "Діти-майбутнє Поділля" на 25 років земельну ділянку, що розташована на території Староушицької селищної ради (дитячий спортивно-оздоровчий табір "Бакота") для культурно-оздоровчих потреб площею 1,33 га; звільнено Хмельницьку обласну громадську організацію "Діти-майбутнє Поділля" від сплати орендної плати; до користування земельною ділянкою приступити після заключення у встановленому порядку договору оренди земельної ділянки та відповідної державної реєстрації (а.с.16 на звороті - 17 т.1).

Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 17.05.2002 №403/2002р "Про внесення змін до розпорядження голови Кам'янець-Подільської райдержадміністрації від 19.04.2002 №286/2002-р "Про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га" внесено зміни до розпорядження Кам'янець-Подільської райдержадміністрації від 19.04.2002 №286/2002-р "Про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га": пункт другий розпорядження голови Кам'янець-Подільської райдержадміністрації викладено в слідуючій редакції: "Встановити орендну плату Хмельницькій обласній організації "Діти майбутнє Поділля" за оренду земельної ділянки площею 1,33 га в сумі 30,85 грн. в рік за 1 га земель. Орендна плата вноситься в строк до 1 вересня кожного року на розрахунковий рахунок 33217810900236, код 23565590, місцевий бюджет Староушицької селищної ради, код платежу 13050200, банк Кам'янець-Подільське відділення Державного казначейства в Хмельницькій області, МФО 815013; пункт другий розпорядження голови від 19.04.2002 №386/02 вважати таким, що втратив чинність (а.с.17 на звороті - 18 т.1).

04 червня 2002 року між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Громадською організацією "Діти-Майбутнє Поділля" як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), згідно п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у довгострокове платне користування на підставі розпоряджень №286/20002р. від 19.04.2002 та №403/2002р. від 17.05.2002 земельну ділянку, що розташована на території Староушицької селищної ради (дитячий спортивно-оздоровчий табір "Бакота") Кам'янець-Подільського району загальною площею 1,33 га. Земельна ділянка виділена в натурі на місцевості у встановленому законом порядку (а.с. 19-21 т.1).

Земельна ділянка надається у володіння та користування для культурно-оздоровчих потреб (п.2.1 Договору).

Договір укладається на строк 25 років з дати його реєстрації (п.2.2 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі; грошова плата вноситься на рахунок Староушицької селищної ради, розрахунковий рахунок 33217810900236, код 23565590, місцевий бюджет Староушицької селищної ради, код платежу 13050200, банк Кам'янець-Подільське відділення Державного казначейства в Хмельницькій області, МФО 815013, в розмірі 30,85 грн. в рік за 1,00 га з послідуючою індексацією; загальна сума оренди становить 1025,75 грн.; періодичність внесення орендної плати - до 1 вересня кожного року.

Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 23.10.2012 №1052/2012р "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки Громадської організації "Діти-майбутнє Поділля" внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти-Майбутнє Поділля", зареєстрованого в Кам'янець-Подільському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 04.06.2002 року за № 2, а саме: абзац 2 пункту 2 Договору викласти в наступній редакції: "Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Староушицької селищної ради в розмірі 3500,00 гривень на рік за 1 гектар з послідуючою індексацією" (а.с.18 на звороті т.1).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.12.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га державної власності (категорія - землі оздоровчого призначення) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, розташована на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницькій області, речові права не зареєстровані, однак вказано найменування юридичної особи - ГО "Діти - майбутнє Поділля" (а.с.41 на звороті т.1).

Відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо речових прав, іпотек, обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 відсутні (а.с.42 т.2).

За інформацією НПП "Подільські Товтри", викладеною у листі №749 від 09.08.2023, проведено обстеження земельної ділянки 6822455800:05:011:0002 біля с.Гораївка Староушицької ОТГ, що перебуває в оренді ГО "Діти-Майбутнє Поділля", згідно з функціональним зонуванням НПП "Подільські Товтри" відноситься до зони регульованої рекреації (проект організації території НПП "Подільські Товтри", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 07.11.2014 №355 (із змінами і доповненнями). Під час обстеження даної території виявлено ряд порушень вимог земельного та природоохоронного законодавства на загальній, вилученій території НПП "Подільські Товтри", що зафіксовано в акті №59А/2023 від 27.07.2023, а саме: виявлено будівництво споруд (будівель) житлових та нежитлових приміщень, вигрібної ями для накопичення рідких відходів та ін., всього 25 будівель, збудованих із природного каменю без будь яких дозвільних документів; зафіксовано складання металобрухту на площі 0,0052 га та складування інших великогабаритних відходів. Також встановлено факт накладання площею 0,3410 га земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 на земельну ділянку постійного користування Парку з кадастровим номером 6822481500:06:002:0021 (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія 1І-ХМ №002528 від 28.12.2001 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права НВ-0500255822022 від 01.02.2022 року) та незаконного використання даної частини земельної ділянки (площею 0,0783 га.), а саме шляхом забудови будівель та споруд. У зв'язку з виявленими фактами порушення природоохоронного законодавства внесено припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, режиму територій та об'єктів природо-заповідного фонду №29ПЗФ/2023 від 27.07.2023. До листа долучено копії акту №59А/2023 від 27.07.2023, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, припису, фотоматеріалів та розпоряджень Кам'янець-Подільської райдержадміністрації від 19.04.2002 №286/2002 та від 14.05.2002 №403/2002 (а.с. 31 т.1).

Відповідно до інформації Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, викладеної у листі від 03.01.2025 №11/11-05/15-25, проєкти рішень та відповідні матеріали щодо вилучення, надання у власність, користування, зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 до Міндовкілля не надходили (а.с.25 на звороті т.1).

Згідно інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України, викладеної у листі від 03.01.2025 №177/0/2-25, проєкти рішень та інші матеріали, пов'язані з вилученням та наданням у користування, власність зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 до Кабінету Міністрів не надходили (а.с.27 т.1).

Згідно інформації Хмельницької обласної державної адміністрації, викладеної у листі №99/34-12-148/2025 від 07.01.2025, земельна ділянка загальною площею 1,3331 га з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 знаходиться на території Національного природного парку "Подільські Товтри" загальною площею 261316,0 га, що є об'єктом Смарагдової мережі та охороняється відповідно до Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) Згідно Проекту організації території Національного природного парку "Подільські Товтри", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.11.2014 №355 (зі змінами та доповненнями), вказана земельна ділянка знаходиться в зоні регульованої рекреації. Згідно Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природо-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів ландшафтного заказника місцевого значення "Староушицький", затвердженого наказом Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації від 25.11.2024 № 48-од, земельна ділянка загальною площею 1,3331 га з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 частково (0,3410 га) перебуває у межах ландшафтного заказника місцевого значення "Староушицький" та в межах його охоронної зони (а.с.22 на звороті -23 т.1). Дана земельна ділянка розташована на території водно-болотного угіддя міжнародного значення "Бакотська затока" (сертифікат Рамсарської конвенції від 29.07.2004 №1401).

Згідно збірного кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого за результатами проведених топографо-геодезичних робіт сертифікованим інженером-геодезистом Назаруком Я.С. та наданого з листом №18 від 20.02.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 частково (площею 0,3410 га) накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:06:002:0021, що перебуває у постійному користуванні НПП "Подільські Товтри" на підставі Державного акта на право постійного користування від 28.12.2001 серії ІІ-ХМ № 002528 (а.с.23 т.2). На підтвердження вказаного, надано схематичне зображення, розроблене сертифікованим інженером-землевпорядником інженером-геодезистом Назаруком Я.С. (а.с.24 т.2). В матеріалах справи наявний кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №010028 від 15.03.2013, виданий Назаруку Я.С. (а.с.29 на звороті т.1).

Прокурор вважає, що земельна ділянка природно- заповідного фонду площею 0,3410 га, яка входить в межі земельної ділянки із кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,3331 га відноситься до об'єктів загальнодержавного значення, а отже розпорядником такої земельної ділянки була та на даний час є Хмельницька обласна державна адміністрація. В той же час, Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо надання в користування (оренду) спірної земельної ділянки для громадської організації «Діти-Майбутнє Поділля» під видом земель оздоровчого призначення, з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, що стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Прокурор, звертаючись до суду з позовною вимогою у даній справі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що розташована за межами населеного пункту села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, зокрема зазначає, що під час передачі земельної ділянки із кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,3331 га в оренду відповідачу 2 були порушені вимоги статей 4, 7, 9, 21, 25, 26, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 43, 44, 84, 122 Земельного кодексу України, оскільки в її межах передано в оренду відповідачу 2 земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 0,3410 га. Прокурор вважає, що порушення полягають у тому, що частина земельної ділянки площею 0,3410 га, яка входить в межі земельної ділянки із кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,3331 га належить до земель природно-заповідного фонду. Поряд з цим, прокурор зазначає, що Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо надання в користування (оренду) спірну земельну ділянку для Громадської організації «Діти-Майбутнє Поділля» під видом земель оздоровчого призначення, з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування санаторно- оздоровчих закладів.

Відповідно до пункту 5 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

Згідно зі статтею 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі поділяються на категорії залежно від їх цільового призначення, зокрема до таких категорій належать землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також землі водного фонду.

За статтями 43 і 44 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Частина перша статті 150 ЗК України відносить землі природно-заповідного фонду до особливо цінних земель.

Згідно зі статтею 80 ЗК України, суб'єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частина перша статті 316 Цивільного кодексу України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За частиною четвертою статті 122 ЗК України, обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Стаття 45 ЗК України передбачає, що порядок використання земель природно-заповідного фонду встановлюється законом.

Правові основи організації, охорони та використання природно-заповідного фонду України визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (у редакції від 13.01.2000, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 3 цього Закону, до природно-заповідного фонду належать природні території та об'єкти - природні й біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, а також землі природних територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд").

Статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях, у науково-дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Отже, законодавець чітко визначив цілі та допустимі способи використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а також передбачив можливість здійснення діяльності лише за умови її відповідності цільовому призначенню цих територій та встановленим вимогам щодо їх охорони й відтворення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

28 грудня 2001 року Кам'янець-Подільська районна рада народних депутатів Хмельницької області видала Національному природному парку «Подільські Товтри» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ХМ №002528 площею 442,58 га, призначеною для природоохоронних і рекреаційних цілей, на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 16 грудня 1998 року. Цей акт був внесений до Книги записів державних актів на право постійного користування землею під №4.

У подальшому, 1 лютого 2022 року у Державному земельному кадастрі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 442,5800 га, що належить державі та розташована в межах Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, їй присвоєно кадастровий номер 6822481500:06:002:0021 (а.с.37 на звороті т.1). 22 лютого 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Національним природним парком «Подільські Товтри» зареєстровано право постійного користування цією ділянкою (а.с.40 на звороті т.1) куди ввійшла спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення відповідно до додатку №1 Указу Президента України "Про створення Національного природного парку "Подільські Товтри" від 27.06.1996 за №474/96 площею 0,3410 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га., що була надана в оренду відповідачу 2.

Згідно з пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності або користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими навіть за відсутності кадастрового номера. Пункт 10 цього Закону підтверджує, що документи, якими засвідчувалося право власності чи постійного користування землею і які були видані до набрання чинності законом, залишаються чинними. Тобто, з моменту внесення 28 грудня 2001 року запису до Книги державних актів про реєстрацію державного акта серії ІІ-ХМ №002528 у Національного природного парку «Подільські Товтри» виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 442,58 га, за кадастровим номером 6822481500:06:002:0021 розташованою на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Згідно зі статтями 92, 122, 125 та 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації відповідного державного акта. Саме внесення запису до Книги записів державних актів на право постійного користування землею є юридичним фактом, який підтверджує набуття суб'єктом - у даному випадку Національним природним парком «Подільські Товтри» - речового права на земельну ділянку.

Згідно ст.11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Разом із тим, відповідно до статей 17, 84, 122 Земельного кодексу України, земля державної власності залишається у власності держави, а від її імені повноваження щодо розпорядження такими землями, у тому числі щодо надання їх у користування, здійснюють відповідні органи виконавчої влади. На момент видачі та реєстрації зазначеного державного акта таким органом була Хмельницька обласна державна адміністрація, яка в силу закону набула правомочності власника земельної ділянки від імені держави.

Таким чином, факт державної реєстрації державного акта підтвердив одночасно виникнення у Національного природного парку «Подільські Товтри» права постійного користування земельною ділянкою, реалізацію Хмельницькою ОДА повноважень власника щодо таких земель від імені держави, оскільки саме цей орган уповноважений представляти інтереси держави у сфері розпорядження землею та забезпечення законності користування нею.

У зв'язку з цим твердження суду першої інстанції про набуття Національним природним парком зазначеного речового права та про здійснення Хмельницькою ОДА правомочностей власника земельної ділянки є юридично обґрунтованим і відповідає вимогам земельного законодавства, що в свою чергу спростовує твердження скаржника про хибність висновка суду першої інстанції, що з моменту реєстрації 28.12.2001 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею державного акту серії ІІ-ХМ № 002528 Хмельницька обласна державна адміністрація набула право здійснювати правомочності власника земельної ділянки від імені держави.

Інформацією Хмельницької обласної державної адміністрації, викладена в листі №99/34-12-148/2025 від 7 січня 2025 року, підтверджуються, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га розташована в межах території Національного природного парку «Подільські Товтри» та належить до зони регульованої рекреації відповідно до Проєкту організації території парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 7 листопада 2014 року №355 (із подальшими змінами). Частина цієї ділянки площею 0,3410 га входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький» та його охоронної зони відповідно до Проєкту землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, рекреаційних, історико-культурних, лісогосподарських земель, земель водного фонду та водоохоронних зон, затвердженого наказом Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА від 25 листопада 2024 року №48-од. Крім того, земельна ділянка розташована в межах водно-болотного угіддя міжнародного значення «Бакотська затока», включеного до переліку Рамсарських угідь (сертифікат від 29 липня 2004 року №1401).

Згідно з листом НПП «Подільські Товтри» №749 від 9 серпня 2023 року, парком проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002, що знаходиться поблизу села Гораївка та перебуває в оренді ГО «Діти-Майбутнє Поділля». Під час перевірки встановлено численні порушення вимог земельного й природоохоронного законодавства, що зафіксовано в акті №59А/2023 від 27 липня 2023 року. Зокрема, виявлено будівництво 25 об'єктів - житлових і нежитлових будівель, господарських споруд, вигрібної ями, зведених із природного каменю без жодних дозвільних документів; зафіксовано складування металобрухту на площі 0,0052 га та накопичення інших великогабаритних відходів. Крім того, встановлено накладення частини земельної ділянки площею 0,3410 га на землі постійного користування парку з кадастровим номером 6822481500:06:002:0021, а також незаконне використання 0,0783 га цієї ділянки шляхом забудови. У зв'язку з цим винесений припис про усунення порушень природоохоронного законодавства та режиму територій природно-заповідного фонду №29ПЗФ/2023 від 27 липня 2023 року.

Факт часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 на земельну ділянку постійного користування НПП «Подільські Товтри» (кадастровий номер 6822481500:06:002:0021) площею 0,3410 га підтверджується збірним кадастровим планом. Такий план виготовлено сертифікованим інженером-геодезистом Назаруком Я.С. на підставі проведених топографо-геодезичних робіт та долучено до матеріалів справи разом із листом №18 від 20.02.2024. Також на підтвердження цього надано схематичне зображення накладень зазначеної земельної ділянки на землі водного фонду та природно-заповідного фонду, підготовлене тим самим спеціалістом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що підготовка документів зі схематичним відображенням накладень здійснювалася сертифікованим інженером-геодезистом на підставі Публічної кадастрової карти України, державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002528 від 28.12.2001, а також картографічних матеріалів Робочого проєкту водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища. З огляду на це, колегія суддів вважає, що твердження відповідача 2 про те, що відповідне схематичне зображення не може підтверджувати факт накладення, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що на момент передачі земельної ділянки у користування Хмельницькій обласній федерації традиційних видів східних єдиноборств у Національного природного парку «Подільські Товтри» ще не було сформованого землеволодіння. Разом із цим суд апеляційної інстанції зважає й на те, що передача земель лісового фонду у постійне користування Національному природному парку «Подільські Товтри» була здійснена без попереднього вилучення цих земель у попереднього землекористувача - Хмельницької обласної федерації традиційних видів східних єдиноборств.

Водночас судова колегія акцентує увагу, що матеріали справи не містять жодних даних про дату та правові підстави припинення права користування вказаною федерацією спірною ділянкою, наданою їй на підставі договору тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладеного 18.06.1997 зі Староушицькою селищною радою строком на 25 років для облаштування спортивно-оздоровчого табору, без права забудови та без завдання шкоди лісовим насадженням.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що спірні правовідносини між сторонами виникли у 2002 році після видання відповідачем 1 розпоряджень №286/2002р від 19.04.2002 та №403/2002р від 17.05.2002 і укладення на їх підставі договору оренди. На той момент спірна земельна ділянка вже не перебувала у користуванні Хмельницької обласної федерації традиційних видів східних єдиноборств, а тому норми Земельного кодексу України 1990 року не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки частина земельної ділянки площею 0,3410 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, відносяться до земель природно-заповідного фонду, яка є об'єктом загальнодержавного значення та відноситься до особливо цінних земель, що перебувають в державній власності, розпорядником таких земель є Хмельницька обласна військова адміністрація, а отже Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень надання в користування (оренду) спірної земельної ділянки громадській організації "Діти-Майбутнє Поділля" поза волею власника під видом земель оздоровчого призначення, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що розташована за межами населеного пункту села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в контексті неправомірності передачі в оренду відповідачу 2 частини земельної ділянки природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення площею 0,3410 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га. та в розрізі предмету та правових підстав, зокрема ст.391 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника (такі висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 19.05.2020 року у справі №922/4206/19, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 18.10.2022 у справі №912/4031/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у Законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року в справі "Афанасьєв проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 17 липня 2008 року в справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі №916/1415/19).

Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Водночас, особа, яка звертається до суду із позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права .

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

У частині першій та третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі визнанням угоди недійсною.

Так, способом захисту порушеного права прокурор обрав негаторний позов, а сутність такого захисту, на думку прокурора, має полягати у необхідності усунути перешкоди у здійсненні Хмельницькою ОВА права користування та розпорядження частиною земельної ділянки площею 0,3410 га. природно-заповідного фонду, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га.

Водночас, колегія суддів відзначає, що додатком за №1 до Указу Президента України "Про створення Національного природного парку "Подільські Товтри" від 27.06.1996 за №474/96 визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути передані в постійне користування НПП "Подільські Товтри" - Кам'янець-Подільське державне лісогосподарське підприємство (Подільське, Панівецьке і Староушицьке лісництва, Циківський лісорозсадник), із земель якого заплановано вилучити 3015 га, з яких 544 га на території Староушицької селищної ради.

Таким чином, на території Староушицької селищної ради знаходилися землі лісогосподарського призначення. Це підтверджується тим, що вказаний Указ Президента України визначає необхідність вилучення земель, які перебувають у користуванні Кам'янець-Подільського державного лісогосподарського підприємства, для передачі їх у постійне користування Національному природному парку «Подільські Товтри». У додатку №1 до Указу прямо зазначено, що серед землекористувачів, землі яких підлягають вилученню, є Подільське, Панівецьке і Староушицьке лісництва, а також Циківський лісорозсадник. При цьому окремо вказано, що із земель цього лісогосподарського підприємства планувалося вилучити 544 га саме на території Староушицької селищної ради. Оскільки ці землі віднесені до лісництв, що перебували у віданні державного лісогосподарського підприємства, земельна ділянка площею 0,3410 га., яка входить в межі земельної ділянки із кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,3331 га, яка в свою чергу передана в оренду відповідачу 2 відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002 укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацієюта Громадською організацією "Діти-Майбутнє Поділля" за своїм правовим статусом є землями лісогосподарського призначення. Таким чином, НПП "Подільські Товтри" на території Староушицької селищної ради передано землі лісогосподарського призначення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірна частина земельної ділянки площею 0,3410 га входить до меж земельної ділянки Національного природного парку «Подільські Товтри» площею 442,5800 га за кадастровим номером 6822481500:06:002:0021, тобто вказана земельна ділянка площею 0,3410 га. є земельною ділянкою природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення.

Судом враховується, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків, та зазначив, що на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому статтею 387 Цивільного кодексу України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.

Зокрема, у пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.

У вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) (п. 70 постанови від 23.11.2021 в справі №359/3373/16-ц).

В даному випадку речове право, зокрема оренда відповідно до договору 04.06.2002 укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти-Майбутнє Поділля" виключає застосування приписів ст.ст. 387, 388 ЦК України щодо способу захисту шляхом подання віндикаційного позову, оскільки як встановлено судом першої інстанції під час розгляду позовної вимоги про скасування державної реєстрації усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га речових прав та їх обтяжень, матеріалами справи підтверджується відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га. Доказів зворотного учасниками справи не надано.

Зазначені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про відмову у заводоленні позовної вимоги про скасування державної реєстрації усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га речових прав та їх обтяжень. У вказаній частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 учасниками справи не оскаржується.

Щодо частини земельної ділянки площею 0,8077 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області №10 від 03.01.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 знаходиться на лівому березі Дністровського водосховища на річці Дністер. Відповідно до ст.79 Водного кодексу України річка Дністер є великою річкою (загальна площа басейну 72 100 кв.км, в межах України 52 300 кв.км). Відповідно до ст.88 Водного кодексу України для великих річок та водосховищ на них прибережні захисні смуги встановлюються по берегах уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (а.с.45 на звороті т.1).

Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, у листі від 06.01.2025 №22/06/2025, за результатами співставлення місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 з використанням інтернет-ресурсу - google.maps з наявними в управлінні картографічними матеріалами Робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 знаходиться орієнтовно на відстані 7-28 м від урізу води Дністровського водосховища. Відповідно до ст.88 Водного кодексу України нормативна ширина для великих річок (р. Дністер - велика річка) та водосховищ на них становить 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. До листа додано завірену копію з Робочого проєкту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС із зазначенням орієнтовного місця розташування земельної ділянки (а.с. 43-44, 47-61 т.1). Відповідно до збірного кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого за результатами проведених топографо-геодезичних робіт сертифікованим інженером-геодезистом Назаруком Я.С. земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 частково площею 0,8077 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, накладається на землі водного фонду. Оброблення результатів проведеної роботи виконано з використанням програмного забезпечення, матеріалів Публічної кадастрової карти України, Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ №002528 від 28.12.2001, Робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території Хмельницької області з картографічними матеріалами. Земельні ділянки були нанесені по координатах згідно каталогу координат (а.с.23 т.2).

На підтвердження надано схематичне зображення накладень земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 на землі водного фонду, розроблене сертифікованим інженером-землевпорядником інженером-геодезистом Назаруком Я.С. (а.с.24 т.2). В матеріалах справи наявний кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №010028 від 15.03.2013, виданий Назаруку Я.С. (а.с.29 на звороті т.1).

Аналізуючи вищевикладене прокурор вважає, що під час передачі спірних земельних ділянок природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки із кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,3331 га, яка в свою чергу передана в оренду відповідачу 2 були порушені вимоги статей 4, 7, 9, 21, 25, 26, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 43, 44, 84, 122 Земельного кодексу України, а також статей 1, 5, 10, 88, 89 Водного кодексу України, порушення полягають у тому, що земельна ділянка площею 0,3410 га належить до земель природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення та земельна ділянка площею 0,8077 га належить до земель водного фонду розташована в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га. Поряд з цим, прокурор зазначає, що Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо надання в користування (оренду) спірні земельні ділянки площею 0,3410 га та площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га для Громадської організації «Діти-Майбутнє Поділля» під видом земель оздоровчого призначення, з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування санаторно- оздоровчих закладів.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі №6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а взяті обов'язки підлягають виконанню.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2021 у справі №910/4089/20 та від 11.04.2023 у справі №916/2209/21.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/23621/17, від 03.08.2023 у справі №904/7930/21, від 01.06.2022 у справі №912/642/20.

У статті 203 ЦК України закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За приписами статті 207 ГК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води - озера, водосховища, річки, канали - які розташовані та використовуються на території більше ніж однієї області, а також усі їхні притоки, незалежно від порядку, та водні об'єкти, що знаходяться в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення або віднесені до категорії лікувальних (частина перша статті 5 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України, уздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон створюються прибережні захисні смуги, призначені для запобігання забрудненню, засміченню та для збереження водності поверхневих водних об'єктів. Такі смуги встановлюються вздовж урізу води (у меженний період) і мають ширину: для великих річок, водосховищ на них і озер - 100 метрів, і ця мінімальна ширина збільшується у два рази, якщо крутизна схилів перевищує три градуси.

Стаття 3 Водного кодексу України визначає водосховище як штучну водойму. Воно створюється за допомогою греблі для накопичення води, регулювання стоку, функціонування гідроелектростанції або задоволення інших господарських потреб. Дністровське водосховище було сформоване у 1981- 1987 роках для забезпечення роботи комплексного Дністровського гідровузла.

На картографічних матеріалах до Робочого проєкту водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища на території колгоспу імені Орджонікідзе Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, розробленого у 1986 році інститутом «Укрдіпроводгосп», позначено межі Дністровського водосховища, зокрема ділянку поблизу села Колодіївка, а також червоною лінією відображено межі прибережної захисної смуги водосховища. Ця проєктна документація була затверджена виконкомом Хмельницької обласної ради у 1988 році та передана всім господарствам, території яких межували з водосховищем. Документація залишається чинною та нині використовується Басейновим управлінням водних ресурсів річок Прут і Сірет.

Стаття 4 Водного кодексу України, яка узгоджується з частиною першою статті 58 Земельного кодексу України, відносить до земель водного фонду землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами і болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними та іншими спорудами, каналами, смугами відведення під них, а також береговими смугами водних шляхів. Отже, землі, зайняті водними об'єктами, а також земельні ділянки прибережних захисних смуг, належать до земель водного фонду.

Порядок надання таких земель у користування та припинення відповідних прав визначається земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

Стаття 88 Водного кодексу України передбачає, що прибережні захисні смуги є частиною водоохоронних зон і створюються для охорони поверхневих вод від забруднення та засмічення, а також для збереження їх водності. Їх ширина встановлюється уздовж урізу води в меженний період та залежить від розміру водного об'єкта: 25 метрів - для малих річок і ставків площею менше 3 гектарів, 50 метрів - для середніх річок, водосховищ на них і ставків площею понад 3 гектари, 100 метрів - для великих річок, водосховищ і озер. Якщо схили мають крутизну понад три градуси, мінімальна ширина зони збільшується вдвічі.

Згідно зі статтею 90 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронними територіями зі спеціальним режимом обмеженої господарської діяльності. На їх території, серед іншого, заборонено будівництво будь-яких споруд, за винятком гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також зведення баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів; заборонене влаштування звалищ, гноєсховищ, місць складування відходів, кладовищ чи скотомогильників. Об'єкти, що перебувають у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися лише за умови дотримання вимог режиму такої території, а споруди, що не відповідають установленим нормам або втратили придатність до експлуатації, підлягають винесенню за межі прибережної захисної смуги.

Матеріали справи, зокрема лист Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області №10 від 03.01.2025, підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 розташована на лівому березі Дністровського водосховища на річці Дністер. Відповідно до статті 79 Водного кодексу України, річка Дністер класифікується як велика річка, оскільки площа її басейну становить 72 100 кв. км, з яких 52 300 кв. км - у межах України.

Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, наведеною у листі від 06.01.2025 №22.06.2025, після співставлення місця розташування ділянки 6822455800:05:011:0002 за допомогою ресурсу google.maps з наявними у їх розпорядженні картографічними матеріалами Робочого проєкту водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища, встановлено, що вона розташована приблизно на відстані від 7 до 28 метрів від урізу води водосховища.

Факт часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 на землі водного фонду у площі 0,8077 га підтверджується збірним кадастровим планом. Такий план виготовлено сертифікованим інженером-геодезистом Назаруком Я.С. на підставі проведених топографо-геодезичних робіт та долучено до матеріалів справи разом із листом №18 від 20.02.2024. Також на підтвердження цього надано схематичне зображення накладень зазначеної земельної ділянки на землі водного фонду та природно-заповідного фонду, підготовлене тим самим спеціалістом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що підготовка документів зі схематичним відображенням накладень здійснювалася сертифікованим інженером-геодезистом на підставі Публічної кадастрової карти України, а також картографічних матеріалів Робочого проєкту водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища. З огляду на це, колегія суддів вважає, що твердження відповідача 2 про те, що відповідне схематичне зображення не може підтверджувати факт накладення, є безпідставними.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача 2 щодо начебто відсутності даних про врахування меженного періоду при визначенні меж прибережної захисної смуги під час формування кадастрового плану. Такі твердження є необґрунтованими, адже меженний період стосується природних річок, тоді як Дністровське водосховище є штучною водоймою, призначеною для акумулювання води, і тому не має меженного періоду. Його рівні визначаються штучно відповідно до експлуатаційних правил, затверджених наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27.05.2022 №209.

Щодо тверджень відповідача 2 про те, що спірні правовідносини вже були врегульовані під час розгляду справи №15/52-Н за позовом Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора м. Нетішин в інтересах держави в особі Національного природного парку "Подільські Товтри" до 1. Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, до 2. Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації; Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Кам'янець-Подільської філії про скасування розпорядження голови Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації №286/2002 р. від 19.04.2002 р. та №403/2002 р. від 17.05.2002 р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки серія АЕК №230810 від 04.06.2002, укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти-майбутнє Поділля", який зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди в Кам'янець-Подільському районному відділі земельних ресурсів за №1642, а встановлені у ній обставини нібито мають преюдиційне значення для справи №924/198/25, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що преюдиційність означає обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, для іншого судового розгляду. Такі факти не підлягають повторному доказуванню, оскільки вже були встановлені судом і не можуть ставитися під сумнів з міркувань стабільності правосуддя та процесуальної економії. Преюдиція виключає повторний розгляд того самого питання між тими самими сторонами. При цьому преюдиційне значення мають лише ті факти, що були безпосередньо досліджені судом і відображені у мотивувальній частині рішення, а також за умови тотожності складу учасників спору.

В свою чергу, у справі №15/52-Н судами встановлено, що 06.05.2003 Національному природному парку проведено державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ХМ №002535 площею 427,54 га. Право користування земельною ділянкою площею 1,33 га раніше виникло в громадської організації "Діти - майбутнє Поділля", оскільки державна реєстрація укладеного між адміністрацією та даною організацією договору оренди, проведена за датою, що передує даті державної реєстрації державного акту на право постійного користування Національного природного парку "Подільські Товтри", а саме 04.06.2002 та 06.05.2003.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що предмет та підстави позову у справі №15/52-Н інші. У вказаній справі розглядали питання правомірності передачі земельної ділянки в оренду відповідачу 2, яка перебувала у постійному користуванні Національного природного парку "Подільські Товтри". Натомість у справі №924/198/25 необхідно встановити орган, уповноважений від імені держави здійснювати правомочності власника земельної ділянки, оскільки частина спірної ділянки (0,3410 га) належить до земель природно-заповідного фонду та також частина (0,8077 га) відноситься до земель водного фонду, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, що обумовлює інший суб'єктний склад та інший характер правовідносин. Ці обставини не досліджувалися у справі №15/52-Н.

Отже, аналіз порівняння змісту позовних вимог у справі №924/198/25 із судовими рішеннями у справі №15/52-Н свідчить, що докази, на які посилається прокурор у даній справі, раніше не досліджувалися, а правова оцінка відповідних обставин не надавалася, оскільки предмет доказування та підстави у цих справах різні. У зв'язку з цим доводи відповідача 2 про преюдиційність рішень у справі №15/52-Н є необґрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки частина спірної земельної ділянки площею 0,3410 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га. та належить до земель природно-заповідного фонду, які в свою чергу є землями лісогосподарського призначення, вказана частина земельної ділянки 0,3410 га також знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822481500:06:002:0021 площею 442,58 га, що належить на праві постійного користування Національному природному парку "Подільські Товтри" (а.с.37 на звороті, 40 на звороті т.1, а.с.25-27 т.2), та частина спірної земельної ділянки площею 0,8077 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, відноситься до земель водного фонду відповідно, є об'єктами загальнодержавного значення та перебувають в державній власності, розпорядником таких земель є Хмельницька обласна військова адміністрація, а отже Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація не мала повноважень надання в користування (оренду) спірних земельних ділянок площею 0,3410 га та площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га. Громадській організації "Діти-Майбутнє Поділля" поза волею власника під видом земель оздоровчого призначення, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим, розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц (провадження №14-95 с18); від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19, пункт 96); від 15.09.2020 у справі №372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19, пункт 45). Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452 цс 18, пункт 71), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473 цс 18, пункт 81), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19, пункт 97), від 15.09.2020 у справі №372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19, пункт 46) та інші)".

Колегія суддів відзначає, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, прокурор звернувся в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля", з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 площею 1,33 га, що розташована за межами населеного пункту села Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в межах якої знаходиться спірні землі природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га.

З обґрунтування вказаної позовної вимоги у позовній заяві (а.с.6 на звороті - 7 т.1) вбачається, що прокурор звернувся з вказаною позовною вимогою з метою захисту інтересів держави, спрямованою на усунення порушень земельного, водного законодавства, допущених при передачі в оренду земельної ділянки природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення площею 0,3410 га та земельної ділянки водного фонду площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, таповернення цих земельних ділянок державі як безпідставно переданих.

Із наведеного тексту у позовній заяві вбачається, що прокурор обґрунтовує позов тим, що при передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та земельної ділянки водного фонду площею 0,8077 га, які входять в межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га порушено вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Земельного кодексу України та Водного кодексу України; правочин оренди не відповідає вимогам статті 203 ЦК України; договір укладено з істотними порушеннями, тому він є недійсним; у зв'язку з недійсністю правочину орендар повинен повернути державі земельну ділянку як безпідставно набуту.

Вирішуючи питання належності та ефективності обраних прокурором у цій справі способів захисту, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відносини у сфері оренди землі регулюються Земельним, Цивільним кодексами України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України здійснюється, зокрема шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що правові наслідки недійсності правочину визначає ст. 216 ЦК України. Так, ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновок щодо застосування норм ст. 216 ЦК України. Зокрема, у її постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 зазначено, що за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo antey фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (ч.2 ст. 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абз. 2 ч.1 ст.216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (ч.2 ст. 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені ч. ч. 1, 2 ст.216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.3 ст. 216 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, а також додатково здійснюючи аналіз ст. 216 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі №904/205/23 дійшов таких висновків, які судом апеляційної інстанції враховуються при перегляді цієї справи:

« …відповідно до усталеної практики Верховного Суду щодо договорів оренди (найму) підстави недійсності правочину визначаються на момент укладення правочину, однак застосування наслідків недійсності такого правочину (з урахуванням специфіки правовідносин) можливе лише на майбутнє, та, як правило, має наслідком повернення об'єкта оренди….».

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 виснував, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 48 постанови від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулювала висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 26.08.2025 у справі №915/508/24 зазначив: « 30. Переглядаючи справу в апеляційному порядку та змінюючи мотиви рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із неефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав, зокрема, з огляду на заявлення вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору без її поєднання з вимогою про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину шляхом повернення спірних земельних ділянок, що цілком відповідає останній правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №923/60/19, яку (правову позицію) на підставі частини 4 статті 236 ГПК України правомірно врахував апеляційний суд при вирішенні цього господарського спору, про що свідчить зміст оскаржуваної постанови.».

Отже, якщо договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №927/864/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.11.2025, яке відбувалось в режимі відеоконференції, на запитання головуючого: «Визнали договір недійсним і що це дало для прокуратури яка представляє інтереси позивача, що воно поновило, яке право, який інтерес, які наслідки?», відповіла: «на підставі цього рішення якщо воно залишиться в силі швидше за все окружна прокуратура з метою відновлення прав Хмельницької обласної державної адміністрації зможе звернутися до суду про повернення зазначеної ділянки».

Таким чином, з пояснень прокурора вбачається, що задоволення судом першої інстанції лише позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га не є повним захистом інтересів держави і не забезпече у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію, оскільки у прокурора виникає необхідність повторного звернення до суду.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що викладений в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 висновок про право суду з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності лише щодо нікчемного правочину, а не щодо оспорюваного правочину, наразі фактично уточнено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.09.2024 у справі №910/2592/19, в пункті 10.2 якої зазначено, що якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Таким чином, у будь-якому разі суд може застосувати двосторонню реституцію лише тоді, коли позивач заявляє реституційну вимогу (про повернення в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого), чого в межах цієї справи прокурором здійснено не було, а саме не заявлялась вимога про повернення Хмельницькій обласній державній адміністрації спірної земельної ділянки площею 1,33 га.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що підстави позову прокурора спрямовані на усунення порушень щодо розпорядження земельних ділянок природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення і водного фонду та відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваного договору, однак без застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки, прокурор не зможе відновити порушені права держави, оскільки земельна ділянка площею 1,33 га фактично залишиться у користуванні Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля", зокрема земельна ділянка природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення площею 0,3410 га., земельна ділянка водного фонду площею 0,8077 га та земельна ділянка площею 0,1844 га., яка не є спірною.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду зазначає, що саме по собі визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га. без одночасного повернення вказаної земельної ділянки площею 1,33 га. з користування Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором способів захисту, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,33 га, укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ГО "Діти - майбутнє Поділля" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га., оскільки прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що прокурор не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, обравши належний та ефективний спосіб захисту порушених прав.

Разом з тим, оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20), що в свою чергу виключає як необхідність надання судом апеляційної інстанції оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав вищевказаної позовної вимоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року в справі №917/1739/17 зазначено, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не повинно призводити до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При цьому колегія суду звертає увагу прокурора, що чинний ГПК України передбачає не лише неможливість одночасної зміни предмету та підстав позову, а також і безсторонність суду (тобто суд не може здійснювати вищеопсиану зміну на користь іншої особи, котра за нормами процесу apriori не може їх вчинити) але й ураховувати, що в силу дії частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколом до неї, згоду на обов'язковість яких подано Верховною Радою України та практику Європейського Суду як джерело права (котрі в свою чергу покликані на захист фізичних та юридичних осіб від протиправних втручань держави, а не для створення ефективних шляхів такого втручань шляхом самостійної зміни судом предмету та підстав позову для задоволення позовів (в т. ч. прокурорів), що подані з неналежним способом захист). При цьому колегія звертає увагу на те, що готуючи позов для подачі до суду прокурор з урахуванням її законодавчо встановлених повноважень apriorri має (зобов'язання) знати Закон.

Відтак, з огляду на самостійне обрання прокурором позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га. без застосування наслідків визнання вказаного договору недійсним, колегія суду не має можливості самостійно здійснювати зміну предмета та правових підстав позову та обраного прокурором способу захисту, так як колегія суду може лише надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, тобто застосувати саме ті норми матеріального права в межах обраного прокурором способу захисту. При цьому, вчинення вказаних дій щодо зміни предмета та правових підстав позову свідчили б про вихід суду за межі предмету та вимог позовної заяви.

Водночас наведене не позбавляє права позивача та прокурора, з урахуванням висновків викладених у цій постанові, на звернення з позовом до суду щодо захисту стверджуваного ним порушеного права у спосіб, який забезпечує ефективне відновлення порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га. з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, в межі якої входять спірні земельні ділянки природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

В свою чергу, відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України та частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 №509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Зі змісту наведеного вбачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 у справі №924/996/23 звернув увагу зокрема на те, що судове рішення про витребування земельної ділянки є підставою для вчинення державним кадастровим реєстратором дій щодо поділу існуючої земельної ділянки відповідача і формування на її основі двох нових земельних ділянок: одна з яких ідентифікована у судовому рішенні (зокрема, вказівкою на кадастровий номер колишньої земельної ділянки), а інша є рештою існуючої земельної ділянки відповідно до статті 27 Закону України "Про державний земельний кадастр"; для закриття розділу в Державному реєстрі прав з одночасним відкриттям нових розділів відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; внесення до Державного реєстру прав записів про право власності позивача на земельну ділянку, утворену замість спірної частини земельної ділянки відповідача, та про право власності відповідача на іншу земельну ділянку, утворену внаслідок поділу.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що відсутність спірних земельних ділянок природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га, як об'єктів цивільних прав вказує на необхідність в порядку виконання такого судового рішення шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,3331 га спочатку сформувати відповідно земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га. і земельну ділянку площею 0,1844 га., яка не є спірною.

Після формування кадастровим реєстратором нових земельних ділянок з новими кадастровими номерами виникнуть об'єкти, права на які мають бути зареєстровані державним реєстратором за позивачем.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га вбачається, що вказана земельна ділянка є державною власністю, відсутній запис щодо речового права на вказану земельну ділянку за відповідачем 2 (а.с. 41 на звороті т.1). Зазначення назви відповідача 2 у розділі найменування юридичної особи не підтверджує наявність зареєстрованого такого права на вказану земельну ділянку за відповідачем 2.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 загальною площею 1,33 га, в межі якої входять спірні земельні ділянки природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га з тієї підстави, що саме ця земельна ділянка, до складу якої увійшли спірні, не може вважатися обґрунтованою, адже не може досягти мети створення нових земельних ділянок в межах спірних земельних ділянок природно-заповідного фонду площею 0,3410 га та водного фонду площею 0,8077 га.

Крім того, колегія суддів зауважує, що висновок суду першої інстанції, що єдиним можливим та ефективним засобом захисту інтересів держави в даному випадку є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:011:0002 в Державному земельному кадастрі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023), тому позов в цій частині підлягає задоволенню, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказана постанова Верховного Суду у справі №924/504/20 від 31.01.2023 не містить висновку, що скасування державної реєстрації є «єдиним можливим» способом захисту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 в частині задоволення позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га. з ухваленням в цій частині нового рішення в задоволенні позову відмовити.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 в частині задоволених позовних вимог у справі №924/198/25 підлягає задоволенню, а рішення Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га. та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції в наступній редакції: "В задоволенні позову відмовити".

При цьому, розподіляючи судовий збір за подання апеляційної скарги, судова колегія зауважує, що апелянт при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатив 9048,00 грн (4542,00 грн + 4506,00 грн), однак, Громадська організація "Діти - майбутнє Поділля" повинна була додати до апеляційної скарги докази сплати судового збору в розмірі 9084,00 грн (3028,00 грн + 3028,00 грн = 6056,00 грн; 6056,00 грн х 150% = 9084,00 грн).

У зв'язку з цим, при поданні апеляційної скарги Громадська організація "Діти - майбутнє Поділля" мала сплатити судовий збір у розмірі 9084,00 грн. Таким чином, апелянт має доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36,00 грн (9084,00 грн - 9048,00 грн).

Разом з цим, зважаючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 в частині задоволених позовних вимог, в силу вимог ч.14 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на Хмельницьку обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Діти - майбутнє Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 в частині задоволених позовних вимог у справі №924/198/25, задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2025 у справі №924/198/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.06.2002, укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та Громадською організацією "Діти - майбутнє Поділля" про надання в оренду земельної ділянки площею 1,33 га. та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим 6822455800:05:011:0002 площею 1,3331 га., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції в наступній редакції: "В задоволенні позову відмовити".

3. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) на користь Громадської організації "Діти - Майбутнє Поділля" (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 36, ЄДРПОУ 26157880) - 9084,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Громадської організації "Діти - Майбутнє Поділля" (29000, м.Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 36, ЄДРПОУ 26157880) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Рiвненськ.м.тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA878999980313151206082017527, Код класифікації доходів бюджету: 22030101) - 36,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Хмельницької області.

6. Справу №924/198/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" листопада 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Попередній документ

132040939

Наступний документ

132040941

Інформація про рішення:

№ рішення:	132040940
№ справи:	924/198/25
Дата рішення:	19.11.2025
Дата публікації:	26.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.07.2025)
Дата надходження:	27.02.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки від 04.06.2002, скасування речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

25.03.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
14.04.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
23.04.2025 14:30	Господарський суд Хмельницької області
01.05.2025 12:00	Господарський суд Хмельницької області
06.05.2025 09:30	Господарський суд Хмельницької області
15.05.2025 14:30	Господарський суд Хмельницької області
28.05.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
02.06.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
23.06.2025 14:30	Господарський суд Хмельницької області
30.06.2025 14:30	Господарський суд Хмельницької області
04.07.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
14.07.2025 11:00	Господарський суд Хмельницької області
05.11.2025 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
19.11.2025 10:40	Північно-західний апеляційний господарський суд