вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10018/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Іваха О. І.
від відповідача: Вальчук М.
від третьої особи-1: не з'явились
від третьої особи-2: Перунов В. В.
від третьої особи-3: не з'явились
від третьої особи-4: не з'явились
від третьої особи-5: Дубняк Н. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025 (повне судове рішення складено 07.04.2025)
у справі № 910/10018/24 (суддя К. В. Полякова)
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Ком";
2) ОСОБА_2 ;
3) приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабуру Галину Петрівну;
4) ОСОБА_3
за участі третьої особи - 5), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Служби безпеки України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати відновити становище
Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ, відповідач) про: визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 02.08.2024 № 2315/5; зобов'язання МЮУ відновити становище, яке існувало до прийняття наказу МЮУ від 02.08.2024 № 2315/5, шляхом поновлення у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстраційну дію №1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
позивач набув у власність частку у розмірі 50 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Ком" (далі - товариство, ТОВ "Віп Ком", третя особа-1), що в грошовому еквіваленті становить 200 000 грн, у зв'язку з чим було проведено реєстраційну дію № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо зміни складу учасників товариства;
за результатами скарги МЮУ прийняло наказ від 02.08.2024 № 2315/5, яким скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.07.2024 задовольнило частково; визнало вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2024 № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Галиною Петрівною щодо ТОВ "Віп Ком";
вважаючи, що прийнятий наказ від 02.08.2024 № 2315/5 МЮУ є незаконним, та порушує право власності на корпоративні права позивача, як учасника ТОВ "Віп Ком", позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.08.2024, зокрема, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Ком" (далі - ТОВ "Віп Ком"; третя особа-1); 2) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ; третя особа-2); 3) приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабуру Галину Петрівну (далі - третя особа-3); 4) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ; третя особа-4). Також залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Службу безпеки України (далі - СБ України; третя особа-5).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду мотивовано тим, що господарський суд у межах своєї компетенції позбавлений можливості надати правову оцінку правомірності діям СБ України з подання скарги від 03.07.2024 до МЮУ, за наслідками розгляду якої винесено оскаржуваний наказ МЮУ від 02.08.2024 № 2315/5.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 02.08.2024 № 2315/5. Водночас, не підлягає задоволенню й похідна позовна вимога про зобов'язання МЮУ відновити становище, яке існувало до прийняття наказу від 02.08.2024 № 2315/5, шляхом поновлення у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстраційну дію № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що:
на момент набуття позивачем у власність корпоративних прав ТОВ "Віп Ком" та реєстрації його учасником ТОВ "Віп Ком" (04.04.2024) - не існувало жодних обмежень (санкцій) застосованих щодо ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-2 у справі) чи щодо інших учасників правочину та реєстраційної дії, які б могли бути перешкодою для посвідчення нотаріусам акту приймання-передачі частки та вчинення реєстраційних дій на його підставі;
відповідач скасував реєстраційну дію № 1000381070015001752 без посилання на будь-яку конкретну норму законодавства, яка вказує на незаконність такої реєстраційної дії, порушивши частину сьому статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
оскаржуваним наказом МЮУ задоволено скаргу, яка подана з порушенням абз. 4 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
скаргу Служби Безпеки України (далі - СБ України, третя особа-5 у справі) подано з пропуском двомісячного строку, що встановлений частиною 3 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
МЮУ подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошує на тому, що під час розгляду скарг відповідач перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факт набуття чи припинення майнових і корпоративних прав. У той же час, відсутність в Державному реєстрі санкцій на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії установленого Радою національної безпеки і оборони України обмеження, введене в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що особа має право вільно розпоряджатися корпоративними правами. Також відповідач зазначив, що скарга подана в межах строку, встановленого законом строку, та викладена на бланку СБ УКРАЇНИ за підписом керівника відповідного підрозділу.
СБ УКРАЇНИ подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з моменту публікації Указу Президента України нотаріус, як професійна особа, що здійснює публічні функції, мала можливість бути обізнаною про зміст Указу та відповідне рішення РНБО України.
Також СБ УКРАЇНИ наголошує на тому, що розгляд МЮУ скарги Департаменту захисту національної державності СБ УКРАЇНИ та прийняття за результатом такого розгляду оскаржуваного наказу, здійснювалось у межах процедури, визначеної чинним законодавством України.
Окрім викладеного, СБ УКРАЇНИ вказує на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень щодо пропуску СБ УКРАЇНИ строку на звернення до МЮУ зі відповідною скаргою.
ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив СБ УКРАЇНИ, відповідно до якого заперечуючи проти доводів СБ УКРАЇНИ, підтримує правову позицію викладену у апеляційній скарзі.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати письмові пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2025 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24 та розгляд якої призначено в судовому засіданні на 30.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 задоволено клопотання представника третьої особи-2 про проведення судового засідання у справі №910/10018/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги, та відкладено її розгляд на 20.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання у справі №910/10018/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 27.10.2025 у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 27.10.2025 у режимі відеоконференції взяв участь представник третьої особи-2 ( ОСОБА_2 ), який просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутні у судовому засіданні 27.10.2025 представники відповідача та третьої особи-5 (СБ України) просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання 27.10.2025 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 27.10.2025.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
03.04.2024 між позивачем, як покупцем, та третьою особою-2, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Віп Ком", згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю свою частку в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Віп Ком", що у грошовому еквіваленті становить 200 000 грн, що складає 200000 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити названу частку.
Відповідно до акту прийому-передачі від 04.04.2024 ОСОБА_1 набув у власність частку у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ "Віп Ком", що у грошовому еквіваленті становить 200 000 грн, справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, Гандабурою Г. П.
Також, 04.04.2024 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. проведено реєстраційну дію № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", унаслідок якої змінено склад учасників ТОВ "Віп Ком".
У той же час, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 № 140/2021 (строк застосування закінчився 03.04.2024), рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, застосовано відповідні санкції до громадянина Румунії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 , до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Указ Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 був опублікований в офіційному виданні "Урядовий кур'єр" 10.04.2024, № 73.
05.07.2024 у МЮУ зареєстровано за № СК-3602-24 скаргу Департаменту захисту національної державності СБ УКРАЇНИ від 03.07.2024 № 5/1-10410, в якій зазначено, що державна реєстрація проведена всупереч рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, яким такі санкції було застосовано, зокрема до громадянина Румунії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Унаслідок проведення оскаржуваної реєстраційної дії було змінено склад учасників Товариства. Скарга на дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабури Г. П. підписана від імені СБ УКРАЇНИ "Т.в.о. начальника Департаменту" Андрієм Іщуком.
За результатами скарги МЮУ прийняло наказ № 2315/5 від 02.08.2024, яким скаргу Департаменту захисту національної державності СБ УКРАЇНИ від 03.07.2024 задоволено частково; визнано вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та анулювано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2024 № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г. П. щодо ТОВ "Віп Ком". Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Відтак, на підставі вказаного наказу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань внесено відомості, якими анульовано реєстраційну дію № 1000381070015001752.
Отже причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 02.08.2024 № 2315/5 і зобов'язання МЮУ відновити становище, яке існувало до прийняття наказу МЮУ від 02.08.2024 № 2315/5, шляхом поновлення у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстраційну дію №1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
За приписами частини 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін'юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Відповідно до абзаців четвертого та п'ятого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
За визначенням частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація є офіційним визнанням шляхом засвідчення державою, у тому числі, факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичну особу, проведення інших реєстраційних дій тощо.
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про санкції" встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
У статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій є, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", підтримано внесені СБ УКРАЇНИ пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, до фізичної особи громадянина Румунії ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 (до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ) та застосовано, зокрема, такий вид обмежувальних заходів (санкцій) як: блокування активів.
Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 04.04.2024 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Опублікування Указу Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 відбулося 04.04.2024 на сайті "Офіційне інтернет-представництво Президента України", тому станом на 04.04.2024 у нотаріуса була можливість бути обізнаною про наявність такого Указу Президента України та застосованих санкцій.
Сам Указ Президента України не містив інформації про застосування санкції, а вводив лише в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Перелік осіб та вид застосованих до них санкцій були викладені в додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024, де у додатку № 1 до цього рішення, за порядковим номером 2, Єрімічука О. В. включено до переліку осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у частині, зокрема блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частина 3 статті 5 Закону України "Про санкції").
За змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.02.2016 № 359/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330, під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор у випадках, передбачених законодавством, обов'язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, чи у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Згідно із пунктом 10 Порядку державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.
Відповідно до пункту 11 Порядку державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", а також у разі подання для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в частині відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності, відомостей про того самого кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності на підставі тих самих документів, за результатами перевірки яких відомості про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності були виключені з Єдиного державного реєстру як неактуальні, за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб'єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.
У пункті 5 частині 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та Законів України.
Як слідує з оспорюваного наказу МЮУ № 2315/5 від 02.08.2024, останній прийнятий за наслідками розгляду скарги від 03.07.2024 Департаменту захисту національної державності СБ України.
Подання скарги зумовлено захистом інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України та запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції.
Слід зазначити, що вчинення правочинів підсанкційною особою після набрання чинності рішенням про введення щодо неї обмежувальних заходів є неправомірним, а відповідні реєстраційні дії підлягають скасуванню.
У даному випадку, рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних санкцій до ОСОБА_2 набрало чинності 04.04.2024. Указ Президента України, яким його введено в дію, також видано 04.04.2024. Крім того, дане рішення та відповідний Указ Президента України є індивідуальними актами, якими запроваджуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до певного переліку осіб. Відтак, положення щодо порядку опублікування нормативно-правових актів до даного Указу Президента України не застосовується.
У Державному реєстрі санкцій міститься інформація про застосування Радою національної безпеки і оборони України персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до громадянина Румунії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 , до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 № 140/2021;
рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введене в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024.
Таким чином, до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 02.04.2021 по 03.04.2024 застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Тобто, 03.04.2024 був останнім днем коли діяли санкції, введені в дію Указом Президента України від 03.04.2021 № 140/2021. Відповідна інформація відображена у витязі з Державного реєстру санкцій (т. 1, а.с.19).
До позовної заяви додані документальні матеріали на її підтвердження, а саме крім іншого, це договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "ВІП КОМ" від 03.04.2024 (код ЄДРПОУ 33707168), де зазначено, що учасник Товариства - громадянин України ОСОБА_2 та громадянин України - ОСОБА_1 уклали цей договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "ВІП КОМ".
У розділі 2 "Порядок оформлення відступлення частки" п.2.1 зазначено, що "Відступлення частки за цим Договором є чинним і Покупець вважається повноправним УЧАСНИКОМ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІП КОМ" з моменту підписання цього Договору".
У розділі 5 "Наслідки відступлення частки" п. 5.1 зазначено таке: "За настання обставин, зазначених в п. 2.1 цього Договору, мають місце наступні юридично значимі наслідки:
- всі права і обов'язки Продавця, як УЧАСНИКА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІП КОМ", у розмірі 50 % Статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІП КОМ" переходять до Покупця;
- Продавець втрачає усі права та обов'язки стосовно проданої частки, а Покупець набуває відповідних прав та обов'язків".
У розділі 7 "Дія договору" у п. 7.1 вказується, що: "Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами".
Договір підписано 03.04.2024, тобто в останній день дії санкцій, введених в дію Указом Президента України від 03.04.2021 № 140/2021.
У подальшому, 04.04.2024 на підставі цього Договору було складено Акт прийомупередачі частки у статутному капіталі ТОВ "ВІП КОМ", де зазначено, що "Сторони підписанням даного Акта прийому-передачі підтверджують передачу частки у Статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІП КОМ".
Однак відповідно до Договору від 03.04.2024 всі права і обов'язки ОСОБА_2 , як учасника ТОВ "ВІП КОМ", у розмірі 50% Статутного капіталу ТОВ "ВІП КОМ" вже 03.04.2024 перейшли до ОСОБА_1 .
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч.1 ст. 255 Цивільного кодексу України).
До позовної заяви ОСОБА_1 додав опис документів, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 1, а.с.17), де наведений такий перелік документів: документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР; документ про сплату адміністративного збору; акт прийому-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; інформація з реєстрів.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Таким чином позивач подав для проведення державної реєстрації тільки акт прийому-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства від 04.04.2024. При цьому з позовної заяви та доданих до неї документів випливає, що нотаріус не досліджував Договір від 03.04.2024, з умов якого вбачається, що частка ТОВ "ВІП КОМ" була передана ОСОБА_1 саме цього числа, тобто в останній день дії санкцій.
При цьому, в акті зазначено, що цей акт укладено на виконання договору від 03.04.2024, а саме, як дослівно зазначено у акті "до Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІП КОМ" від 03 квітня 2024 року про те, що ОСОБА_2 передано, а ОСОБА_1 прийнято частку у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІП КОМ"…", тому нотаріус мав змогу встановити, що цей договір порушує санкції.
У постанові від 21.06.2023 у справі №910/2529/22 Верховний Суд виснував, що з огляду на те, що застосовані щодо особи санкції введені в дію в день укладення договору та актів приймання-передачі, приватний нотаріус повинна була встановити дійсні наміри сторін договору, беручи до уваги вид та дату застосування персональних санкцій, чи не укладений договір з метою уникнення введених санкцій, добросовісність сторін та врахувати такі обставини під час вчинення реєстраційних дій як державний реєстратор.
Також слід зазначити, що в акті прийому передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ВІП КОМ" від 04.04.2024, як і в договорі купівлі-продажу від 03.04.2024, зазначено, що "учасник Товариства - громадянин України ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецький області 02 квітня 1996 року", тобто за цими паспортними даними і відбулася ідентифікація особи - продавця при посвідченні акта передачі-приймання і надалі вчинення реєстраційних дій нотаріусом 04.04.2024.
Дата припинення громадянства є дата видання Указу Президента України (ч.15 ст.18 Закону України "Про громадянство України").
Указом Президента України від 14.04.2021 № 161/2021 припинено громадянство України ОСОБА_2 .
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що на розгляді колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа №9901/146/21 за позовом ОСОБА_2 до Президента України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України - Державна міграційна службу України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021 у частині, в якій постановлено вважати таким, що втратив громадянство України ОСОБА_2 .
Щодо доводів позивача про недолучення будь-яких документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала скаргу.
Повноваження Департаменту СБ України підтверджуються тим, що він при поданні даної скарги діє як суб'єкт владних повноважень, виконуючи свої визначені законом функції із здійснення контррозвідувальних заходів, зобов'язаний забезпечувати реалізацію і моніторинг ефективності введених санкцій, а отже має право звернутися до Мін'юсту зі скаргою про скасування реєстраційних дій, яка спрямована на запобігання протиправних дій підсанкційними особами. У цьому висновку колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22.
Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах (п.1), організаційно-розпорядча документація - уніфікована підсистема управлінської документації, що забезпечує організацію процесів управління та управлінської праці (п.2).
Оскільки дана скарга подається саме суб'єктом владних повноважень, вона забезпечує організацію процесів управління, а тому є організаційно-розпорядчим документом.
Відповідно до пп.1 і 2 п.2 розділу 2 зазначених Правил, організаційно-розпорядчі документи оформлюються на бланках. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.
Оскільки дана скарга викладена на бланку скаржника, який є установою в розумінні вказаних правил, це свідчить про наявність повноважень у керівника скаржника на підписання даної скарги.
Щодо тверджень представника позивача про відсутність підписанта скарги в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як особи, уповноваженої діяти від імені СБ України, слід зазначити, що у реєстр внесені виключно особи, які мають право здійснювати самопредставництво СБ України без окремого доручення Голови СБ України в судах та органах примусового виконання рішень, а також вчиняти дії з питань фінансово-економічної та господарської діяльності у відносинах з державними органами, установами, підписувати подавати документи через електронний кабінет від імені платника податків.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" (далі - Закон № 2229-ХІІ) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Частиною другою статті 25 Закону № 2229-ХІІ передбачено, що Служба безпеки України користується правом подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки.
Положеннями статті 2 Закону № 2229-ХІІ на Службу безпеки України покладається у межах, визначеної законодавством компетенції, захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувальнопідривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно з статтею 2 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (далі - Закону № 374-IV) метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.
З метою захисту економічних інтересів в порядку Закону України "Про санкції" (далі - Закон № 1644-VII) державою Україна запроваджено обмеження та заборони, спрямовані на недопущення використання економічних ресурсів на шкоду України та на користь держави-агресора. Досягнення зазначених завдань вимагає здійснення контролю за використанням ресурсів з боку держави Україна.
З 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала широкомасштабну військову агресію проти України. У відповідь держава Україна запровадила комплекс заходів захисту як військового, так і правового характеру щодо захисту національних інтересів.
Служба безпеки України відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" належить до сил безпеки, яка у свою чергу відповідно до пункту 16 тієї ж норми належать до сектору безпеки та оборони держави.
Діяльність Служби безпеки України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, визначених згаданим законом, однією з яких є агресивна війна рф проти України. Реалізуючи саме це своє функціональне призначення, Служба безпеки України протидіє приховуванню російського походження активів або російського контролю (повного чи часткового) над ними.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1 та статті 5 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, СБУ має право вносити на розгляд до Ради національної безпеки та оборони України (далі - РНБО України) пропозиції щодо застосування до фізичних та юридичних осіб спеціальних економічних та інші обмежувальних заходів (санкції).
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеному в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 підтримано внесені СБУ пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, до фізичної особи - громадянина Румунії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 (до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ) та застосовано, зокрема, такий вид обмежувальних заходів (санкцій) як: блокування активів.
Крім того, вищезазначеним рішенням Ради національної безпеки і оборони України покладено обов'язок на СБ України щодо забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Отже, дії Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України з подання скарги до Мін'юсту були вчинені на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні й потенційні загрози національним інтересам і безпеці України та спрямовані на запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції.
З огляду на виконання рішення РНБО України від 04 квітня 2024 року та законодавчо встановлених прав і обов'язків Служби безпеки України щодо здійснення контррозвідувальних заходів з протидії системним загрозам управління державою, моніторингу ефективності застосування санкцій, третьою особою як органом Служби безпеки України правомірно подано до Мін'юсту скаргу про скасування реєстраційних дій, з метою запобігання протиправних дій підсанкційними особами та усунення можливих негативних наслідків.
Таким чином, у спірних правовідносинах третя особа, яку представляв його т.в.о. начальника Андрій ІЩУК, у розумінні частини третьої статті 34 Закону № 755-IV є особою, права якої могли бути порушені реєстраційними діями приватного нотаріуса Гандабурою Г.П. як суб'єкта державної реєстрації.
Отже, розгляд Мін'юстом скарги Департаменту захисту національної державності СБ України та прийняття за результатом такого розгляду оскаржуваного наказу, здійснювалось у межах процедури, визначеної чинним законодавством України.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на пропуск строку, встановленого у ч. 3 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відповідно до частини 3 статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Реєстраційна дія, проведена всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", може бути оскаржена суб'єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб'єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб'єкт дізнався про таку реєстраційну дію.
За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 17.07.2018 у справі № 911/4006/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20).
Департаментом СБ України у скарзі зазначено, що вказані порушення виявлені 05.06.2024 відповідними підрозділами СБ України в ході оперативно-службової діяльності.
Тобто, заявником дотримано вимоги частини четвертої статті 34 Закону №755-IV щодо зазначення дати, коли стало відомо про реєстраційні дії, проведені приватним нотаріусом Гандабурою Г.П.
У даному контексті слід звернути увагу на висновки Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 826/12992/17 та від 08.12.2021 у справі № 420/3933/20. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що для цілей обчислення строку оскарження рішень, дій чи бездіяльності поряд з об'єктивним критерієм (дата прийняття рішення) ураховується також суб'єктивний критерій (коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав рішеннями, діями чи бездіяльністю).
Під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність.
Так, судом у вказаних справах досліджено зміст скарг третіх осіб та встановлено, що вони містять належні обґрунтування на підтвердження дати, з якої заявники довідалися про порушення своїх прав оскаржуваними рішеннями позивача. При цьому судом зазначено, що, заперечуючи щодо вказаних у заяві дат ознайомлення з оскаржуваними рішеннями, позивач будь-яких доказів, які б свідчили про те, що про порушення своїх прав заявники могли довідатися раніше, не надав.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При ухваленні рішення суд вирішує, зокрема: чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункт 2 частини 1 статті 237 ГПК України).
Отже, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивач відповідно до норм господарського процесуального права має довести свої вимоги і обставини, на яких вони ґрунтуються, а суд, приймаючи рішення, оцінити такі докази - їх наявність, достатність і достовірність.
Слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 16.11.2021 у справі № 910/694/21. Так, необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень щодо пропуску Департаментом СБ України строку на звернення до Мін'юсту зі скаргою.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
В свою чергу, викладені Мін'юстом та СБ України у відзивах на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
За результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 24.11.2025 (у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ходаківської І. П. на лікарняному з 28.10.2025 по 09.11.2025; після закінчення підготовки для підтримання кваліфікації суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М. і Владимиренко С. В. у Національній школі суддів України з 17.11.2025 по 21.11.2025).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко