вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 927/29/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 (повний текст складено 16.04.2025)
у справі № 927/29/25 (суддя Моцьор В.В.)
за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
позивача-2: Корюківської міської ради
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд"
про відшкодування шкоди в розмірі 566 825,52 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.
У січні 2025 року Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - позивач-1) та Корюківської міської ради (далі - позивач-2) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд" (далі - відповідач, ПСП "Рекорд") про відшкодування шкоди в розмірі 566 825,52 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо виконання заходів з охорони лісів від самовільних порубок, що призвело до незаконної порубки 94 дерев породи сосна звичайна, які зростали у лісовій ділянці кварталу №2 виділу №5 та кварталу №1 виділу №7 ПСП "Рекорд" за межами с.Білошацька Слобода Корюківського району Чернігівської області. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев, у розмірі 566 825,52 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі № 927/29/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд" на користь держави в особі Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області 566 825,52 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, шляхом їх перерахування одержувачем: 30% від суми, що становить 170 047,66 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 113 365,10 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 283 412,76 на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області (отримувач: ГУК у Черіг.обл/тг м. Корюків / 24062100, р/р: UA338999980333159331000025639, код отримувача 37972475, призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Присуджено до стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд" на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 8 502,28 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено наявність елементів складу цивільного правопорушення для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна порубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Рекорд" 28.04.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в тому числі витрати за правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в діях працівників ПСП "Рекорд" відсутня протиправа поведінка, так як вони своїми діями не завдали шкоди, а збитки, які позивач просить стягнути з підприємства настали з вини невстановлених слідством осіб, які незаконно чинили порубку лісу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі № 927/29/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП "Рекорд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі № 927/29/25, справу № 927/29/25 призначено до розгляду на 29 травня 2025 року о 12 год 00 хв.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі № 927/29/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПСП "Рекорд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі № 927/29/25, розгляд справи призначено на 15 липня 2025 о 15 год 40 хв.
У судових засіданнях 15.07.2025, 07.08.2025 та 02.10.2025 Північним апеляційним господарським судом оголошувались перерви до 07.08.2025, 02.10.2025 та 13.11.2025 відповідно.
Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.
28.05.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить долучити до матеріалів цієї справи копію довідки Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22.05.2025 №01-10/1996 щодо інформації з приводу порубки лісу.
Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 3 статті 80 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.
Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).
Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18; від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).
Як убачається з матеріалів справи додатковий доказ - копія довідки Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22.05.2025 №01-10/1996 щодо інформації з приводу порубки лісу, видана після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що наданий відповідачем додатковий доказ не може бути прийнятий до розгляду, оскільки створений після ухвалення рішення у даній справі, тобто не існував на момент вирішення відповідного спору між сторонами у суді першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання від 13.11.2025, відхилила зазначене клопотання відповідача про долучення доказів.
Позиція інших учасників справи.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Явка представників сторін.
У судове засідання 13.11.2025 з'явився представник відповідача, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та увалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Прокурор, представник позивача-1 та представник позивача-2 у судове засідання 13.11.2025 не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка прокурора, позивача-1 та позивача-2 в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності прокурора, позивача-1 та позивача-2 за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 002274 від 28.02.1996 земельна ділянка площею 1055,5 га, розташована на території с. Білошицька Слобода, Корюківського району, Чернігівської області, перебуває у постійному користуванні ПСП "Рекорд".
У серпні 2023 року, в ході обстеження лісового господарства, заступником директора ПСП "Рекорд" ОСОБА_1 було виявлено незаконну порубку дерев в лісі, який знаходиться в користуванні ПСП "Рекорд", а саме квартал 2 виділ 5 та квартал 1 виділ 7, у зв'язку з чим останній звернувся до Корюківського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою №44 від 29.08.2023 про вчинення кримінального правопорушення.
04.09.2023 Корюківським управлінням Національної поліції в Чернігівській області зареєстроване кримінальне провадження №12023270290000711 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки 94 дерев на земельній ділянці лісового фонду, яка знаходиться у постійному користуванні ПСП "Рекорд" неподалік с. Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області.
Слідчими СВ Корюківського РВП проведено допити свідків, а саме: заступника директора ПСП "Рекорд" ОСОБА_1 , лісника ОСОБА_2 , інженера лісового господарства ОСОБА_3 та складено протоколи допиту свідків від 13.09.2023, 18.09.2023 та 21.11.2024.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , заступника директора ПСП "Рекорд", від 13.09.2023 ПСП "Рекорд" не здійснювало порубку вказаного лісу та не обізнано про осіб, які здійснювали таку порубку, вказана порубка лісу була незаконною, без належних дозволів.
Відповідно до протоколів огляду місця події від 28.09.2023 проведеним оглядом встановлено, що у лісовому масиві, що знаходиться за межами населеного пункту, неподалік с. Б. Слобода Корюківського району Чернігівської області, а саме на території кварталу 2 виділу 5 та кварталу 1 виділу 7, виявлено незаконну порубку лісових насаджень масиву. Під час огляду було проведено замірювання пнів зрізаних дерев породи сосна.
Під час розслідування кримінального провадження № 12023270290000711 від 04.09.2023 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено. Досудове розслідування триває.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 15.08.2024 № СЕ-19/125-23/13438-ФХЕД, яку було проведено за матеріалами кримінального провадження №12023270290000711, внаслідок вирубки 94 дерев виду сосна звичайна, які зростали у лісовій ділянці кварталу № 2 виділу № 5 та кварталу № 1 виділу № 7 ПСП "Рекорд", за межами с. Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області. Розмір екологічної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (державі) складає 566 825, 52 грн.
Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1.
За доводами прокурора, шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 566 825, 52 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою звернення з даним позовом до суду..
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно з ст.ст. 1,2,3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.
Таким чином, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.
Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 002274 від 28.02.1996, на території с. Білошицька Слобода Корюківського району Чернігівської області знаходиться земельна ділянка площею 1055,4 га, на якій було виявлено незаконну порубку.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що предметом діяльності ПСП "Рекорд" є, серед іншого, діяльність у сфері лісівництва та лісозаготівель і надання пов'язаних із ними послуг.
Згідно з п. 4.1. статуту Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд", затвердженого загальними зборами учасників ПСП "Рекорд", протокол №7 від 02.05.2019, предметом діяльності підприємства є, з реалізація, закупівля лісопродукції, деревини та продуктів її переробки, заготівля та реалізація деревини під час рубок, здійснення операції з експорту-імпорту лісоматеріалів. Деревини, відходів після переробки деревини.
Відповідно до посадових обов'язків лісника, затверджених директором ПСП "Рекорд" 19.07.2019, до обов'язків лісників входить охорона лісів і довіреного йому майна у закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення у тому числі, незаконних рубок, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів, що належать ПСП "Рекорд".
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач у відповідності до ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону лісу на підвідомчій території з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем, який повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку.
Щодо доводів апелянта в частині не доведення прокурором протиправності поведінки відповідача, яка проявилася у бездіяльності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.08.2023 вказано, що в кінці серпня 2023 року працівниками ПСП "Рекорд" в ході обстеження лісового господарства виявлено незаконну порубку дерев.
До заяви про вчинення кримінального правопорушення не долучено матеріали про лісопорушення, таким чином, не зафіксовано коли саме працівники підприємства виявили незаконну порубку лісу.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_2 останній раз обхід території лісового господарства здійснювався близько 6 місяців назад.
Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка, заступника директора ПСП "Рекорд" ОСОБА_1 відповідний структурний підрозділ, який займається захистом та охороною лісів у ПСП "Рекорд", не створений.
Наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне, забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та заподіяння збитків. Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав висновком експерта від 15.08.2024 № СЕ-19/125-23/13438-ФХЕД за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023270290000711 від 04.09.2023.
Цей висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому висновок експерта відповідає положенням 98 ГПК України.
Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні.
Подібні за своїм змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18.
Будь-яких спростувань правомірності висновку експерта від 15.08.2024 № СЕ-19/125-23/13438-ФХЕД, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, відповідачем суду не надано.
З наданого висновку експерта вбачається, що розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, таблиця № 1 (далі - Такси).
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до "Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) І взято відповідно до статистичних даних за 2008-2021 роки, за винятком 2012 року, відповідно до п. 2 вищезазначеного "Порядку".
Отже, розмір екологічної шкоди, яка завдана навколишньому природному середовищу (державі), внаслідок порубки ростучих дерев роду акація до ступеня припинення росту складає: Ні х 94127,5 = 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 х 1,137 х 1,098 х 1,041 х 1,05 х 1,1 х 1,266) х 94 127,5 = 566 825,52 грн.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про не доведення прокурором протиправної поведінки та неправомірної бездіяльності (дій) відповідача стосовно забезпечення охорони лісу, що перебуває в його постійному користуванні, а також ненадання прокурором доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідачем не доведено, що шкоду державі в розмірі в розмірі 566 825,52 грн завдано не з його вини.
Нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Щодо розподілу стягуваної шкоди, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватися у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 30% від суми, що становить 170 047,66 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 20% від суми, що становить 113 365, 10 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 50% від суми, що становить 283 412, 76 на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рекорд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі №927/29/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 у справі №927/29/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/29/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 20.11.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді К.В. Тарасенко
Г.П. Коробенко