ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 915/434/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 (суддя С.М. Коваль, м.Миколаїв)
у справі №915/434/25
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
про стягнення грошових коштів по суднозаходу 09.08.2020 буксиру «Козацький» у загальній сумі 584,93 грн,
Коротка історія справи
У квітні 2024 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» про стягнення грошових коштів у сумі 2722494,11 грн, із яких: 191372,17 грн - адміністративний збір, 1478784,95 грн - корабельний збір, 35488,26 грн - санітарний збір, 164743,19 грн - 3% річних, 852105,54 грн - інфляційні втрати. Позов заявлено про стягнення портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3 % річних та інфляційних втрат з суден Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», які забезпечували завантаження 36 іноземних суден (в тому числі «BAO RUN», прапор Hong Kong) на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв в період з 01.08.2020 - 31.12.2020.
За такими вимогами ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2024 відкрито провадження у справі №915/411/24.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 роз'єднано шляхом виділення в самостійні провадження позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» заборгованості за послуги, надані кожному судну окремо.
Зокрема, позовні вимоги про стягнення грошових коштів по суднозаходу 04-14.08.2020 іноземного судна «BAO RUN» у загальній сумі 101645,97 грн, з яких: 62850,10грн - основного боргу, 6397,39 грн - 3% річних, 32398,48 грн - збитків від інфляції виділено в самостійне провадження, які розглядалися в рамках справи №915/226/25.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2025 у справі №915/226/25 роз'єднано позовні вимоги шляхом виділення в самостійні провадження позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) про стягнення грошових коштів по суднозаходу 04-14.08.2020 іноземного судна «BAO RUN» у загальній сумі 101645,97 грн, з яких: 62850,10 грн - основного боргу, 6397,39 грн - 3% річних, 32398,48 грн - збитків від інфляції по буксирам та баржам відповідача.
Серед іншого, позовні вимоги про стягнення грошових коштів по суднозаходу 09.08.2020 буксира «Козацький» у загальній сумі 584,93 грн, з яких: 361,66 грн - основного боргу, 36,83 грн - 3% річних; 186,44 грн - збитків від інфляції, виділено в самостійне провадження.
Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що буксир «Козацький», який 08.08.2020 - 09.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-013 по маршруту від «Очаків рейд порту» до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку буксирування іншої баржи - НБЛ-018 (у іншому баржебуксирному складі) здійснював на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв вантажно/розвантажувальні роботи (комерційний вантажний рейс), у зв'язку з чим був віднесений до суден групи «А», для яких передбачена необхідність сплати портових зборів, які були йому нараховані.
За такими вимогами ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 справу №915/434/25 прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що буксир «Козацький», який 08.08.2020 - 09.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-013 по маршруту від «Очаків рейд порту» до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку буксирування іншої баржи - НБЛ-018 (у іншому баржебуксирному складі) не виконував у цих операціях комерційного вантажного рейсу у розумінні статті 909 Цивільного кодексу України, а забезпечував операції з навантаження/вивантаження, тобто діяв як судно групи «Е», з яких корабельний, адміністративний, санітарний збори не справляються.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою,
в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що буксир «Козацький» брав участь у каботажних перевезеннях пшениці та ячменю на баржах НБЛ-018, НБЛ-013, перетнувши межі акваторії морського порту Миколаїв, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів та свідчить про обґрунтованість нарахування позивачем портових зборів за ставками групи «А», яка визначена Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» просило залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
На переконання відповідача,, що буксир «Козацький» є судном портофлоту (група «Е»), який не виконував комерційні вантажні рейси, а відтак, є звільненим від сплати корабельного, санітарного та адміністративного зборів.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 21.08.2025 за вх.№3459/25.
Одночасно скаржником заявлено такі клопотання:
-про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№3463/25 від 21.08.2025);
-про витребування у відповідача доказів по кожній партії вантажу на кожній окремій баржі (на баржі НБЛ-013 - 4155,00 т пшениці з м. Миколаїв; на баржі НБЛ-018 - 4295,61 т пшениці з м. Гола Пристань, 4099,30 т пшениці з м. Нова Каховка) - коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, суднові журнали, які ведуться на кожному буксирі, який перевозив зазначений вантаж пшениці на баржах НБЛ-013 (згідно квитанцій СРРС №№11548, 11612, 11787, 11866, 11948, 12016), НБЛ-018 (згідно квитанцій СРРС №№11607, 11762, 11876, 11932, 12194, 12562) та самохідному крановому судні (плавкрані) (Святий Миколай за 09.08.2020, Нібулон Макс за 09.08.2020);
-про зобов'язання відповідача надати відповіді на запитання позивача, які викладені на сторінці 64 позовної заяви в порядку письмового опитування.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги (вх.№3459/25) та заяви (вх.№3463/25) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2025.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю Л.В. Поліщук з 25.08.2025 по 03.09.2025, питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 04.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/434/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
09.09.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання апелянта (вх.№3459/25/Д1 від 09.09.2025), в якому просив відмовити у задоволенні клопотання, яке міститься у позовній заяві, про витребування визначених позивачем доказів, посилаючись на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено випадків, коли суд апеляційної інстанції розглядає клопотання, адресоване суду першої інстанції та не оформлене належним чином для подання до суду апеляційної інстанції. Також відповідач зазначав, що буксир «Козацький» за своєю конструкцією не придатний для перевезення вантажів, що зафіксовано в його суднових документах (дедвейт буксиру становить 0 тон), та коносаменти на нього ніколи не складались, а витребування документів щодо суден НБЛ-017, НБЛ-013, «Святий Миколай», «Нібулон Макс» та перевезення ними вантажів пшениці, є безпідставним, оскільки вони є предметом розгляду у інших судових справах.
12.09.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3623,07 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою суду від 17.09.2025 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№3459/25/Д2 від 19.09.2025).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 584,93 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 24.09.2025 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою від 24.09.2025 встановлено відповідачу строк до 15.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 15.10.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
14.10.2025 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» вх.№3459/25/Д4.
Щодо клопотання апелянта про задоволення його клопотання, яке міститься у позовній заяві про витребування у відповідача доказів, суд апеляційної зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункт 3 частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України).
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 181 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України: позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга); відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта); у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина п'ята); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).
Згідно із частиною першою та другою статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, норми Господарського процесуального кодексу України надають детальну регламентацію строків та порядку подання доказів.
Верховний Суд звертав увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки.
Водночас межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
У прохальній частині апеляційної скарги позивач просив задовольнити клопотання, яке міститься у позовній заяві, а саме: витребувати у відповідача докази по кожній партії вантажу на кожній окремій баржі (на баржі НБЛ-013 - 4155,00 т пшениці з м. Миколаїв; на баржі НБЛ-018 - 4295,61 т пшениці з м. Гола Пристань, 4099,30 т пшениці з м. Нова Каховка) - коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, суднові журнали, які ведуться на кожному буксирі, який перевозив зазначений вантаж пшениці на баржах НБЛ-013 (згідно квитанцій СРРС №№11548, 11612, 11787, 11866, 11948, 12016), НБЛ-018 (згідно квитанцій СРРС №№11607, 11762, 11876, 11932, 12194, 12562) та самохідному крановому судні (плавкрані) (Святий Миколай за 09.08.2020, Нібулон Макс за 09.08.2020);
Разом з тим, питання щодо витребування доказів вирішується у підготовчому засіданні суду першої інстанції, у той час як суд апеляційної інстанції не може перебирати на себе повноваження, які процесуально закріплені за судом першої інстанції, при цьому належним чином оформленого клопотання до суду апеляційної інстанції про витребування вказаних документів з обґрунтуванням мотивів його подання апелянтом заявлено не було. Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційний перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25 повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції вбачає, що частина документів, які позивач просив витребувати у відповідача, щодо суден НБЛ-018, НБЛ-013, «Святий Миколай», «Нібулон Макс» та перевезення ними вантажів пшениці, є предметом розгляду у інших судових справах та жодним чином не впливає на розгляд даної справи.
За наведеного, колегія суддів відмовляє у для задоволення вказаного клопотання позивача.
Розглянувши клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати відповіді на запитання позивача, які викладені на сторінці 64 позовної заяви в порядку письмового опитування, колегія суддів зазначає наступне
Відповідно до частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи поставити запитання іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Так, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи (частина перша).
Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням (частина друга).
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання (частина третя).
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази (частина четверта).
Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:
1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;
2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;
3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань (частина п'ята).
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь (частина шоста).
Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі №910/14795/20 зробив висновок про те, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.
Отже, стаття 90 Господарського процесуального кодексу України регулює порядок надання доказів та інформації у господарському процесі. Згідно з цією статтею суд може вимагати від сторін надання необхідних документів та пояснень.
У позовній заяві, за якою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2024 було відкрито провадження у справі №915/411/24 та з якої в подальшому були виділені позовні вимоги, що є предметом розгляду даної справи, позивач просив надати відповіді на питання, які не є тими, що спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для цієї справи, оскільки надання відповідачем відповідей з приводу поставлених позивачем питань не впливає на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин, які мають значення у даній справі, крім того, поставлені позивачем питання стосуються інших суден та інших барж, та буксирів, які є предметом розгляду у інших справах, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» надати відповіді на поставлені позивачем питання у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Відповідно Підхідного нотису Морського агента - Delta Maritime Agency від 28.07.2020 судно «BAO RUN» (прапор Hong Kong, China) повідомило МФ ДП «АМПУ», що судно прямує на перевантажувальний термінал Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (з подальшим довантаженням на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв) під завантаження приблизно 60500 мт. зернових (пшениці), прибуття на рейд порту Південний 03.08.2020 з уточненням. Розміри судна: довжина: 199,90 м, ширина: 32,26 м, висота борту: 18,50 м, дедвейт: 63800mt/on 13.30 ssw, кількість трюмів/кришок: 5/5.
30.07.2020 Морським агентом - Delta Maritime Agency була подана заявка на лоцманське проведення №976 від 30.07.2020 на забезпечення лоцманського проведення судна «BAO RUN» (прапор Hong Kong). Заявка містить відмітку: «Прийом судна у Морський порт Миколаїв під обробку та інші операції на зовнішньому рейді погоджено, Портовий оператор ТОВ СП «НІБУЛОН».
31.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» направлено МФ ДП «АМПУ» «Заявка про терміни готовності вантажних партій під навантаження на т/х «BAO RUN» (прапор Hong Kong) №510 від 31.07.2020: «ТОВ СП «НІБУЛОН» як портовий оператор на підставі п.5.8 «Зводу звичаїв морського порту Миколаїв» повідомляє про готовність партії зернових для навантаження на судно «BAO RUN» (прапор Hong Kong). Дата підходу судна: 03.08.2020.
У заявці ТОВ СП «НІБУЛОН» від 31.07.2020 №833 відповідач звернувся до позивача з проханням узгодити прийом суден «BAO RUN» (прапор Hong Kong) у Миколаївський морський порт під обробку та інші операції на зовнішньому рейді, зокрема із залученням несамохідних барж, плавкранів та буксирів.
На підтвердження факту перебування баржебуксирного складу на Зовнішньому рейді позивачем долучено квитанції оператору руху суден філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ», а саме:
-квитанцію №11866 щодо баржебуксирного складу (буксир «Козацький» з баржею НБЛ-013) по маршруту «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» з 08.08.2020 17-45год. по 09.08.2020 01-25год. Мета переходу - буксирування. Відносно буксиру «Козацький» запис: «Вантаж кількість - буксирування, палубний вантаж - ні»;
-квитанцію №11876 щодо баржебуксирного складу (буксир «Козацький» з баржею НБЛ-018) по маршруту «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту» з 09.08.2020 01-36год. по 09.08.2020 07-17год. Мета переходу - буксирування. Відносно буксиру «Козацький» запис: «Вантаж кількість - буксирування, палубний вантаж - ні».
Позивачем виставлено рахунок №70321512 від 09.08.2020 за буксир «Козацький» на портові збори: 119,57 грн без ПДВ - корабельний збір (вхід); 119,57 грн без ПДВ - корабельний збір (вихід); 30,98 грн без ПДВ - адміністративний збір; 30,98 грн без ПДВ - санітарний збір. У вказаному рахунку зазначена наступна інформація: судно «Козацький», дата - 09.08.2020/ 09.08.2020, каботажне плавання, вихід судна: 09.08.2020, ММП/ Зовнішній рейд, «BAO RUN». Загальна сума нарахованих портових зборів по рахунку - 361,66 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів по суднозаходу 09.08.2020 буксира «Козацький» у загальній сумі 584,93грн, з яких: 361,66 грн - основного боргу, 36,83 грн - 3% річних; 186,44 грн - збитків від інфляції.
Позиція суду апеляційної інстанції
Правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання в морському порті, між суб'єктами господарювання та адміністрацією цього порту врегульовані як Цивільнім кодексом України, норми якого встановлюють загальні правила щодо надання послуг, виконання робіт, перевезення тощо, так і спеціальними нормами відповідних транспортних кодексів (зокрема, Кодексу торговельного мореплавства України), Закону України «Про морські порти України», що визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, а також спеціальними нормами, що викладені в окремих підзаконних нормативних актах спеціалізованих міністерств тощо.
В силу статті 21 Закону України «Про морські порти України» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів визначені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (надалі - Порядок №316).
За умовами пункту 1.3. Порядку №316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно пункту 1.5. Порядку №316 нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. Умовний об'єм баржебуксирних складів, караванів та інших складених плавучих споруд для нарахування всіх видів зборів, крім санітарного, дорівнює сумі об'ємів окремих елементів.
З метою справляння портових зборів додатком 1 до Порядку №316 (таблиця «Групи суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами та з яких справляються портові збори» визначено:
Група А - Вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди;
Група Б - Пасажирські судна; пороми; криголами, що не належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані ними;
Група В - Ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу «ріка - море», що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки;
Група Г - Несамохідні судна (крім барж);
Група Д - Судна, що заходять вимушено для зміни екіпажу, постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/ з судноремонтні/ судноремонтних підприємства/підприємств (бази/ баз) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів);
Група Е - Інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно -технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій).
Примітки:
1. Під терміном «вимушено» треба розуміти заходження судна у морський порт/морський термінал у зв'язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров'ю членів команди та пасажирів.
2. Судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.
3. Судна груп Д та Е, що виконують комерційні вантажопасажирські рейси, належать до групи Б.
При цьому вищенаведеним додатком (з урахуванням приміток до нього) регламентовано порядок віднесення суден до певної групи, а також передбачено зміну категорії суден групи «Е» на судна групи «А» у разі виконання судном, що належить до групи «Е», комерційних вантажних рейсів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що віднесення судна до відповідної групи обумовлюється не типом та технічними характеристиками судна, відомості про які містяться в суднових документах, а комплексом та змістом портових операцій, що вчиняє судно в порту.
Правила маркування суден згідно з Інструкцією про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України №159 від 11.06.2004, також не можуть бути підставою для визначення групи судна у спорі щодо підстав для сплати портових зборів.
Вказана інструкція встановлює вимоги щодо нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, визначає порядок визначення місць на корпусі та суднових конструкціях для нанесення цього номера, а також розмір, формат та засіб постійного нанесення маркування розпізнавального номера, який є ідентифікаційним номером ІМО (Міжнародна морська організація), який, зокрема, використовується на міжнародному рівні для ідентифікації суден з метою підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню, а також надання допомоги для попередження морського шахрайства. Відтак дана інструкція визначає правила маркування суден, з урахуванням, зокрема, відомостей в технічній документації про судно (суднових документах), тобто з урахуванням технічних можливостей і функцій, які допускаються для виконання, а не виконуються цим судном у конкретних правовідносинах та за конкретних обставин.
Пунктом 2.1. Порядку №316 передбачено, що із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб.м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.
Пунктом 2.3. Порядку №316 від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е.
За змістом пункту 7.1. Порядку №316 із суден груп А, Б, В і Г адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт.
Пунктом 7.5. Порядку №316 судна груп Д і Е звільняються від сплати адміністративного збору.
Згідно із пунктом 8.2. Порядку №316 із суден групи А санітарний збір справляється за 1 куб.м умовного об'єму судна або самохідної частини складеної плавучої споруди за ставками, наведеними у додатку 6 до цього Порядку.
Пунктом 8.3. Порядку №316 судна груп Б, В, Г, Д та Е звільняються від сплати санітарного збору.
З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що ключовим питанням, яке потребує вирішенню в межах даного спору, є питання визначення групи суден, до яких необхідно віднести буксир «Козацький», що був задіяний в операціях із завантаження судна «BAO RUN» на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, а саме: до групи «А» або до групи «Е».
Для вирішення цього питання необхідним є визначення правової природи та підстав для справляння портового збору, у зв'язку із чим суд звертається до особливостей правового статусу та функціонування морського порту.
У пунктах 2, 6, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» наведені наступні визначення:
-акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден;
-морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;
-рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).
У межах морського порту функціонують суб'єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту (абзац 1 частини другої статті 18 Закону України «Про морські порти України»).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про морські порти України» унормовано, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів, та інші послуги, передбачені законодавством.
Пункт 8 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» визначає об'єктами портової інфраструктури, зокрема, рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту тощо.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 та пункту 7 частини другої статті 6 Закону України «Про морські порти України» портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності; перелік портових операторів вноситься до Реєстру морських портів України.
Аналогічні положення містить також пункт 2.1. Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013, та пункт 1.5.9. Зводу звичаїв Морського порту Миколаїв, виданого на підставі наказу голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №92 від 25.05.2015.
Колегія суддів вбачає, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» є власником термінала та внесене до переліку портових операторів, операторів терміналів у Реєстрі морських портів України, тобто здійснює діяльність портового оператора (стивідорна компанія)/оператор термінала, для чого використовує судна власного флоту.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач здійснює діяльність: 52.22 - допоміжне обслуговування водного транспорту (цей клас включає: діяльність терміналів, таких як гавані, порти, причали тощо; навантаження та розвантаження суден за допомогою ліхтерів); 52.24 - транспортне оброблення вантажів (даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення тощо).
Відповідно до пункту 2.1. Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013 (далі - Правила надання послуг у морських портах), вантажними операціями є операції з навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу.
Вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів (пункт 3.1. Правил надання послуг у морських портах України).
У пункті 3.2. Правил надання послуг у морських портах України вказано, що портовий оператор або оператор термінала надають послуги з вантажних операцій з вантажами, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним і трубопровідним видами транспорту, а також з інших пов'язаних з цим робіт за замовленням замовника на підставі договорів відповідно до вимог чинного законодавства.
Положеннями пункту 3.3. Правил надання послуг у морських портах України передбачено, що до послуг, пов'язаних з вантажними операціями, які можуть надаватися портовим оператором, оператором термінала, належать, зокрема: навантаження вантажів; вивантаження вантажів; переміщення вантажу; оформлення транспортних (перевізних) документів за заявкою замовника; інші роботи та послуги.
Згідно з підпунктом 3 пункту 7.1. Зводу звичаїв Морського порту Миколаїв, виданого на підставі наказу голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №92 від 25.05.2015, у морському порту Миколаїв надаються послуги з навантаження/вивантаження суден на рейді.
Водночас апеляційний господарський наголошує на необхідності розмежування правової природи та змісту вантажної операції судна портового флоту та комерційного вантажного рейсу цього судна.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У статті 918 Цивільного кодексу України («Завантаження та вивантаження вантажу») закріплено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом наведених норм правовідносини завантаження/вивантаження виникають між суб'єктами за відповідним договором, чим забезпечується здійснення інших правовідносин, що виникають за окремим договором - перевезення вантажу.
Таким чином, сторони, які за договором здійснюють господарську діяльність щодо перевезення вантажу (перевізник, відправник, одержувач), перебувають в правовідносинах як перевезення, так і завантаження/вивантаження. Вказані правовідносини можуть охоплюватись як одним договором, так і окремими договорами (перевезення та завантаження/вивантаження).
Суб'єкт (організація, підприємство транспорту, відправник/одержувач), що надає послуги (виконує роботи) завантаження/вивантаження транспортного засобу перевізника, використовуючи для цього власні транспортні засоби та механізми тощо, та перебуваючи в правовідносинах завантаження/вивантаження, однак не стає при цьому перевізником, який здійснює права/обов'язки з перевезення вантажу і є суб'єктом виконання вантажного комерційного рейсу.
Отже, виходячи з наведених положень, якими регламентовані правила надання послуг, пов'язаних з вантажними операціями, що можуть надаватися портовим оператором у морському порті (з навантаження/вивантаження/переміщення вантажів), а також враховуючи викладені висновки щодо відмежування правовідносин з перевезення вантажів (зокрема, і морським видом транспорту) від правовідносин з завантаження/вивантаження, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що переміщення суден портового флоту у межах морського порту для здійснення вантажних операцій у межах надання в порту відповідних послуг суднам, що здійснюють вантажні перевезення (комерційні вантажні рейси) - без вчинення суднами портофлоту заходжень в/за межі цього порту, відбуваються у межах правовідносин з завантаження/вивантаження (стаття 918 Цивільного кодексу України), а тому не є комерційним вантажним рейсом, що здійснюється у межах правовідносин з перевезення, в яких згідно з додатком 1 до Порядку №316 судна портофлоту відносяться до суден групи «А».
Саме така правова позиція про те, що вантажна операція, яка здійснюється суднами портового флоту в межах морського порту, не є тотожною комерційному вантажному рейсу судна, що здійснюється у межах правовідносин з перевезення, викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №915/400/20.
Формування портофлоту, як спеціалізованих засобів портових операторів (стивідорних компаній), пояснюється необхідністю подовжувати «стрілу/рукав» для вантажних операцій. Для морського порту Миколаїв це викликано специфікою географічного розташування морського порту на річці, природне русло якої обмежено в глибинах, що унеможливлює повне завантаження судна у причалів і потребує довантаження на зовнішньому рейді.
Переміщення перевантажувального обладнання та вантажу в портових водах морського порту (з метою завантаження морського іноземного судна на зовнішньому рейді) при виконанні портовим оператором/оператором терміналу характерної діяльності в морському порту та на підходах до нього є технологічними операціями, які, в свою чергу, є проміжним результатом, необхідним портовому оператору в технологічному процесі його виробничої діяльності із завантаження морського іноземного судна (міжнародний рейс).
Положення пунктів 2.3., 7.5., 8.3. Порядку №316 не передбачають справляння корабельного, адміністративного, санітарного збору при здійсненні суднами портового флоту вантажних операцій у межах господарської діяльності портового оператора/оператора терміналу, адже у такому разі судна портового флоту належать до суден групи «Е», з яких зазначений збір не справляється.
Як вже зазначалось, матеріали справи мстять квитанції філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ», а саме:
-квитанцію №11866 щодо баржебуксирного складу (буксир «Козацький» з баржею НБЛ-013) по маршруту «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» з 08.08.2020 17-45год. по 09.08.2020 01-25год. Мета переходу - буксирування. Відносно буксиру «Козацький» запис: «Вантаж кількість - буксирування, палубний вантаж - ні»;
-квитанцію №11876 щодо баржебуксирного складу (буксир «Козацький» з баржею НБЛ-018) по маршруту «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту» з 09.08.2020 01-36год. по 09.08.2020 07-17год. Мета переходу - буксирування. Відносно буксиру «Козацький» запис: «Вантаж кількість - буксирування, палубний вантаж - ні».
Отже, рейс баржебуксирного складу (Козацький +НБЛ-013) «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» завершився 09.08.2020 01-25 год. Наступний рейс відбувався в іншому баржебуксирному складі (Козацький+НБЛ-018) з 09.08.2020 01-36 год. по 09.08.2020 07-17год. Кожен рейс фіксувався квитанцією, оскільки про вихід в рейс має бути повідомлено Службі регулювання руху (філія «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ»).
При цьому у квитанціях філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» №11866, №11876 чітко зазначено, що метою переходу буксиру «Козацький» є «операція буксирування» та відсутній запис «вихід з порту».
Наведене свідчить про те, що переміщення баржебуксирного складу буксир «Козацький» з баржею НБЛ-013 по маршруту «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» (квитанція №11866) та переміщення баржебуксирного складу буксир «Козацький» з баржею НБЛ-018 по маршруту «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту» (квитанція № 11876) відбувались в порту Миколаїв без заходу до інших портів.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» здійснювало завантаження іноземного морського судна «BAO RUN» та переміщення вантажу з метою завантаження іноземного морського судна в морському порту, що є складовим елементом правовідносин з завантаження/вивантаження і таке переміщення не є вантажним комерційним рейсом.
Роботи з завантаження судна «BAO RUN» проводились на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, який включено до меж акваторії морського порту Миколаїв, силами та засобами портового оператора/оператора терміналу, у зв'язку з чим, з огляду на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» у спірних правовідносинах саме в якості портового оператора, сама по собі відсутність окремого договору про перевалку (завантаження/вивантаження) не зумовлює кваліфікації відповідних операцій із завантаження іноземного судна як комерційного вантажного рейсу.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що сам по собі факт одночасного здійснення відповідачем декількох видів діяльності жодним чином не спростовує виконання ним у даному випадку операцій з навантаження/вивантаження на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв саме в статусі портового оператора/оператора терміналу. При цьому не логічним виглядало б укладення Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН», як портовим оператором, договору про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт із замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН». Крім того, з яким би вантажем (власним/стороннім) не здійснювалась перевалка через термінал, суб'єкт, що експлуатує термінал (перевантажувальні механізми) у морському порту для вантажно-розвантажувальних робіт, є портовим оператором (стивідорною компанією) і цей статус чинним законодавством не ставиться в залежність від вантажу або особи вантажовласника (зернотрейдера).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що буксир «Козацький», який з 08.08.2020 по 09.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-013 по маршруту від «Очаків рейд порту» до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку буксирування іншої баржі НБЛ-018 (у іншому баржебуксирному складі) не виконував у цих операціях комерційного вантажного рейсу у розумінні статті 909 Цивільного кодексу України, а забезпечував операції з навантаження/вивантаження, тобто діяв як судно групи «Е», з яких корабельний, адміністративний, санітарний збори не справляються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірне нарахування та заявлення до стягнення позивачем корабельного, адміністративного, санітарного зборів буксиру «Козацький» у період 09.08.2020, які включені до рахунку ДП «АМПУ» №70321512 від 09.08.2020, а саме: грошових коштів у загальній сумі 584,93 грн, з яких: 361,66 грн - основний борг, 36,83 грн - 3% річних; 186,44грн - збитки від інфляції, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи скаржника про те, що відповідна справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі №910/7610/20 зазначив, що положення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, визначають алгоритм дії, зокрема у разі роз'єднання позовів у справі в самостійні провадження. Так, за змістом пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції у разі виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, роз'єднання позовів у справі в самостійні провадження нова судова справа реєструється як така, що надійшла до суду в день постановлення відповідного процесуального документа (постанови, ухвали) суду. Їй присвоюється новий єдиний унікальний номер.
Отже, виділене провадження - це нова унікальна справа, яка реєструється як така, що надійшла до суду в день постановлення відповідного процесуального документа (постанови, ухвали) суду.
Предметом спору у справі №915/434/25 після її виділяння зі справи №915/411/24 є матеріальна вимога у загальній 584,93 грн, з яких: 361,66 грн - основного боргу, 36,83 грн - 3% річних; 186,44 грн - збитків від інфляції.
Відповідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, оскільки ціна позову у справі №915/434/25 становить 584,93 грн, що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то у розумінні Господарського процесуального кодексу України відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 31.07.2025 у справі №915/434/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі №915/434/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.11.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран