Іменем України
25 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 644/931/25
провадження № 22-ц/818/3630/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Яцини В.Б.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсалбанк» в особі представника Македона Олександра Андрійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2025 року, ухвалене суддею Зайцевою М.С.,
У січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.10.2018 у розмірі 56387, 4 грн., станом на 03.10.2024, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 56387, 4 грн. та судові витрати по справі у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» № б/н від 06.10.2018 року, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 45000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 03 жовтня 2024 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 56387, 4 грн. Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному договору про надання банківських послуг «Monobank» № б/н від 06.10.2018 року щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в Анкеті зазначено, що підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, які йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Виконаний Банком розрахунок заборгованості за договором укладеним між Банком та Боржником є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, тощо.
18 липня 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує, що підписуючи анкету-заяву клієнт погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, незалежно від того ознайомлений він з ними чи ні. А умови і правила обслуговування опубліковані на офіційному сайті банку, на думку позивача, також кожній людині вже відомі і зрозумілі на момент підписання анкети-заяви. Позивач не надає належного доказу ознайомлення відповідача з умовами та правилами обслуговування фізичних осіб, що покладені в основу позовних вимог та предмета спору. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов'язку не надав належні докази на підтвердження своєї позиції, та обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, підстави для ухвалення рішення про задоволення позову відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.10.2018 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета-заява до Договору про надання банківських послуг «Monobank» в ПАТ «Універсал Банк», відповідно до якої відповідач просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я.
На підставі укладеного відповідач отримала кредит у розмірі 45000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта НОМЕР_1 ..
Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 20.01.2022 року, позивач АТ "Універсал Банк" (код ЄДРПОУ 21133352) є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк".
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.10.2018 року, становить 56387, 4 грн., станом на 03.10.2024, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 56387, 4 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Анкета-заява позичальника від 06.10.2018 не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, у ній відсутні будь-які відомості стосовно оформлення кредиту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 06.10.2018 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank».
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, який містить істотні умови кредитування по картці «Чорна», проте паспорт споживчого кредиту не підписаний відповідачем, підстав вважати, що сторони погодили ці умови не має.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.Monobank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22листопада 1996року №543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань'від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 , АТ «Універсал Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другоюст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Щодо висновків суду про наявність заборгованості за наданим тілом кредиту, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Крім того, на підтвердження позову банком була надана виписка по картці.
Отже, надана позивачем виписка з банківського рахунку відповідача є належним доказом отримання ним коштів, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором
Виписка з особового карткового рахунку відповідача свідчить, що умови укладеного сторонами кредитного договору позивачем були виконані, відповідач активно користувався кредитними коштами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитом.
Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив виписку по картці за договором б/н від 06.10.2018 року, укладений між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 та відповідно не надав належної оцінки цьому доказу.
Оскільки в анкеті-заяві від 06.10.2018 року відсотки не зазначені, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком коштів в рахунок погашення відсотків. Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.
За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, тому не підлягає стягненню, а отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості.
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Враховуючи заявлену суму позивачем до стягнення, колегія суддів вважає, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, однак з огляду на вищенаведене, зазначені списання відсотків в сумі 24154,94 грн. не можуть вважатися тілом кредиту, тому позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 32232,46 грн. (56387,40 грн. - 24232,46 грн.).
Отже, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 06.10.2018 року в розмірі 32232,46 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн. Враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (57,16 %), з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 1730,80 грн. Крім того, оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1944,43 грн., а всього 3675,23 грн.
Керуючись ст.ст.367,368, .374, 75,381,382-384,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсалбанк» заборгованість за кредитним договором від 06.10.2018 року у розмірі 32232,46 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсалбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3675,23 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: В.Б. Яцина
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова