Справа № 643/6768/25 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1796/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
18 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
-при секретарі ОСОБА_5
- прокурора ОСОБА_6
- обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові в кримінальне провадження за апеляційними скаргами першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 .,-
Цим вироком ухвалено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймар, Німеччина, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, який має середню-спеціальну освіту, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з випробуванням та призначити йому 2 (два) роки 6 (шість) місяців іспитового строку, поклавши на нього наступні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України, зокрема:
Предмети конструктивно схожі на 8 патронів калібр)- 7.62 мм., та 1 патрон зі схожим калібром на 7.62 мм, з маркуваннями: - RWS 8x57 JS; - FC N7M 308; FC N/M 308: - RWS 8x57 JS; - RWS 8x57 JS: - L 39 D 12: - L 39 D 12; L 39 D 12; - S*9 39 Р131, які поміщено до сейф-пакету ICR0132406 опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, які зберігаються в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 - знищити після набрання вироком законної сили.
Предмети конструктивно схожі на 13 патронів калібру 7,62 мм, та 3 патрони, невідомого калібру. Загальна кількість 16 шт. Маркування: - 339 78; NC - Geco Knall 8 mm; на інших маркування встановити не вдалось можливим, які поміщено до сейф-пакету ICR0132407, опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, які зберігаються в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 - знищити після набрання вироком законної сили
Металева банка з порошкоподібною речовиною чорного кольору, яку поміщено до сейф-пакету ICR0132408 опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, яка зберігається в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 знищити після набрання вироком законної сили.
Предмети конструктивно схожі на 3 патрони калібру 7,62 мм, з іржею, на одному з яких мається маркування: - 42 50: поміщено до сейф-пакету ІCR0132409, опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, які зберігаються в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 знищити після набрання вироком законної сили.
Предмети конструктивно схожі на 3 патрони, калібром схожим на 11x59 з маркуванням: - S.P.M. SFM III; у кількості 2 шт., калібром схожим на 7,62 мм, з маркуванням; - 198 99 - 1 шт.; поміщено до сейф-пакету ICR0132410, опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, які зберігаються в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 знищити після набрання вироком законної сили.
2 тубуси з порошкоподібною речовиною чорного кольору та 1 зіп-пакет з порошкоподібною речовиною чорного кольору, поміщено до сейф-пакету ICR0132411, опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, які зберігається в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 знищити після набрання вироком законної сили.
Предмети конструктивно схожі на 13 патронів, калібру 7,62 - 2 шт., калібру 9x18 за маркуванням: - 38 (18 або 16) - 1 шт., калібру 5x6 - 9 шт., невстановленого калібру - 1 шт., які поміщено до сейф-пакету ICR0132412, опечатано та засвідчено підписами учасників слідчої дії, які зберігається в камері схову речових доказів СЛ та МТЗ ГУНП в Харківській області за квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 02884 знищити після набрання вироком законної сили.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлені день, час і місці, але не пізніше 03.03.2024 та при невстановлених обставинах, незаконно придбав 100 пістолетних патронів калібру 7,62x25 ТТ, які є боєприпасами, придатними для стрільби, переніс їх до місця свого проживання в квартиру АДРЕСА_2 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
Після раніше вчинених дій, ОСОБА_7 , діючи в супереч наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи передбачений законом дозвіл на придбання, носіння та зберігання боєприпасів, 03.03.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, встановив контакт з раніше знайомим йому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та запропонував продати вищевказані пістолетні патрони калібру 7,62x25 ТТ, на що останній надав згоду, та продовжував незаконно їх зберігати за місцем свого мешкання.
У подальшому, ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів, за попередньою домовленістю із ОСОБА_9 03.03.2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, зустрівся з останнім біля будинку № 130-В по пр-ту Тракторобудівників у Салтівському районі м. Харкова, та передав із рук в руки ОСОБА_9 пістолетні патрони калібру 7,62x25 ТТ у кількості 100 шт., за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 5000,00 грн. в рахунок оплати за раніше обумовлений збут йому вищезазначених боєприпасів, тим самим незаконно збув ОСОБА_9 100 пістолетних патронів калібру 7,62x25 ТТ, які згідно висновку експерта відноситься до боєприпасів придатних для стрільби.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано як незаконне придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання, та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлені день, час і місце, але не пізніше 18.06.2024 та при невстановлених обставинах, незаконно придбав нестандартну нарізну вогнепальну зброю калібру 5,3 мм. під патрон калібру .22LR, зовні схожу на пістолет, яка є бойовою нарізною вогнепальною зброєю, придатною для здійснення пострілів, із внесенням змін у конструкцію саморобним способом, переніс її до місця свого проживання в квартиру АДРЕСА_2 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
Після раніше вчинених дій, ОСОБА_10 , діючи в супереч наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання, бойових припасів, 18.06.2024 року, більш точний час не встановлено, встановив контакт з раніше знайомим йому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запропонував продати вищевказану вогнепальної зброї калібру 5,3 мм. під патрон калібру .22LR, зовні схожу на пістолет та набої до неї у кількості 19 шт. калібру 5,6 мм (.22LR), на що останній надав згоду, та продовжував незаконно їх зберігати за місцем свого мешкання.
У подальшому, ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на збут вогнепальної зброї та бойових припасів, за попередньою домовленістю із ОСОБА_9 , 18.06.2024 року більш точний час не встановлено, зустрівся з останнім біля будинку АДРЕСА_3 та передав із рук в руки ОСОБА_9 вогнепальну зброю калібру 5,3 мм. під патрон калібру .22LR, зовні схожу на пістолет та набої до нього у кількості 19 шт. калібру 5,6 мм (.22LR), за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 4000,00 грн. в рахунок оплати за раніше обумовлений збут йому вищезазначеної вогнепальної зброї та набоїв до неї, тим самим незаконного збув ОСОБА_9 вогнепальну зброю калібру 5,3 мм. під патрон калібру .22LR, зовні схожий на пістолет та набої до неї у кількості 19 шт. калібру 5,6 мм (.22LR)
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано як незаконне придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 маючи умисел на незаконне придбання носіння, зберігання, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлені день, час і місце, але не пізніше 07.01.2025 та при невстановлених обставинах, незаконно придбав бойові припаси різних калібрів у кількості 42 шт. та вибухову речовину - порох, переніс її до місця свого проживання до квартири АДРЕСА_2 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
Після раніше вчинених дій, ОСОБА_7 , діючи в супереч наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи передбаченого законом дозволу на зберігання, боєприпасів та вибухової речовини, продовжив зберігати за місцем свого мешкання раніше придбані бойові припаси різних калібрів у кількості 42 шт. та вибухову речовину - порох.
У подальшому, протиправні дії ОСОБА_7 припинені працівниками поліції, які 07.01.2025 в період часу з 07:54 до 12:05 провели обшук за місцем його проживання в квартирі АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено:
1. 8 предметів, конструктивно схожих на патрони калібру 7,62 мм., та 1 предмет, конструктивно схожий на патрон зі схожим калібром на 7,62 мм, з маркуваннями: - RWS 8x57 JS; - FC N/M 308; - FC N/M 308; - RWS 8x57 JS; - RWS 8x57 JS; - L 39 D 12; - L 39 D 12; - L 39 D 12; - 8*9 39 Р131, які згідно висновку експерта є бойовими припасами - патронами.
2. 13 предметів, конструктивно схожих на патрони калібру 7,62 мм, та 3 предмети, конструктивно схожі на патрони невідомого калібру. Загальна кількість 16 шт. Маркування: - 339 78; - NC - Geco Knall 8 mm; на інших маркування встановити не вдалось можливим, які згідно висновку експерта є бойовими припасами - патронами.
3. Металеву банку з порошкоподібною речовиною чорного кольору, яка згідно висновку експерта є вибуховою речовиною - порохом.
4. 3 предмети конструктивно схожі на патрони калібру 7,62 мм, з іржею, на одному з яких мається маркування: - 42 50, які згідно висновку експерта є бойовими припасами - патронами.
5. 3 предмети конструктивно схожі на патрони: калібром схожим на 11x59 з маркуванням - S.P.M. SFM III у кількості 2 шт.; калібром схожим на 7,62 мм, з маркуванням; - 198 99 - 1 шт., які згідно висновку експерта є бойовими припасами - патронами.
6. 2 тубуси з порошкоподібною речовиною чорного кольору та 1 зіп-пакет з порошкоподібною речовиною чорного кольору, які згідно висновку експерта є вибуховою речовиною - порохом.
7. 13 предметів конструктивно схожих на патрони: калібру 7,62 - 2 шт., калібру 9x18 за маркуванням: - 38 (18 або 16) - 1 шт., калібру 5x6 - 9 шт., не встановленого калібру - 1 шт., які згідно висновку експерта є бойовими припасами - патронами.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання бойових припасів, вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
В апеляційних скаргах:
Перший заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню та у зв'язку із не застосуванням закону, який підлягає застосуванню просить вирок суду скасувати.
Ухвалити свій вирок яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, п. З ч. 9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію у виді конфіскації:
- предметів конструктивно схожих на 8 патронів калібру - 7.62 мм., та 1 патрону зі схожим калібром на 7.62 мм, з маркуваннями: - RWS 8x57 JS; - FC N7M 308; FC N/M 308: - RWS 8x57 JS; - RWS 8x57 JS: - L 39 D 12: - L 39 D 12; L 39 D 12; - S*9 39 РІЗІ; предметів конструктивно схожих на 13 патронів калібру 7,62мм, та З патронів, невідомого калібру, загальної кількості 16 шт., маркування: -33978; NC-GecoKnal 18mm; металевої банки з порошкоподібною речовиною чорного кольору; предметів конструктивно схожих на 3 патрони калібру7,62мм, з іржею, на одному з яких мається маркування - 4250; предметів конструктивно схожих на 3 патрони, калібром схожим на 11x59 з маркуванням: - S.P.M. SFM III; у кількості 2 шт., калібром схожим на 7,62 мм, з маркуванням; - 198 99 - 1 шт.; 2 тубусів з порошкоподібною речовиною чорного кольору та 1 зіп-пакету з порошкоподібною речовиною чорного кольору; предметів конструктивно схожих на 13 патронів, калібру 7,62 - 2 шт., калібру 9x18 за маркуванням: - 38 (18 або 16) - 1шт., калібру 5x6-9 шт., невстановленого калібру - 1шт. у власність держави в особі Міністерства оборони України.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що як встановлено за вказаним вироком, відповідно до ст. 66 КК України суд першої інстанції визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7
щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 визнав повністю, що дає право суду призначити покарання за правилами ст. 69-1 КК України.
Максимальний строк та розмір найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - 7 років позбавлення волі.
Таким чином, максимальне покарання, призначене ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69-1 КК України, повинно бути не більше 4 років 8 місяців позбавлення волі.
Так, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягає застосуванню, а саме положення ст. 69-1 КК України, що відповідно до вимог ст. 413 КПК України є підставою для зміни вироку.
Крім того вказує, що судом не врахована кількість боєприпасів, вогнепальної зброї, яку ОСОБА_7 незаконно придбав, носив, зберігав та збув, а саме 100 пістолетних патронів калібру 7,62x25 ТТ, вогнепальну зброю калібру 5,3 мм. під патрон калібру 22 зовні схожу на пістолет та набої до неї у кількості 19 шт. калібру 5,6 мм
Крім того, за місцем проживання ОСОБА_7 працівниками поліції вилучено бойові припаси різних калібрів у кількості 42 шт. та вибухову речовину - порох,
Проте судом не приділено належної уваги вищезазначеним нормам та при призначенні покарання ОСОБА_7 не в повній мірі враховані дані, що характеризують особу засудженого та характер вчинених ним дій.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, за яке засуджено ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
ОСОБА_7 , будучі працездатною людиною, не працює, не одружений, тобто фактично не пов'язаний з соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню без тривалої ізоляції від суспільства.
З урахуванням вищевикладеного, підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України не вбачається.
Також зазначає, що як вбачається з вироку суду, питання про долю речових доказів було вирішено в порядку ст. 100 КПК України, у зв'язку з чим їх постановлено знищити.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження
Указу Президента України «Про введення военного стану в Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому був продовжений (останній раз 16.04.2025 року строком на 90 діб).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил» від 26.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КБМ № 225-р від 16.03.2022, вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у ст. 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
У разі коли майно, визначене в абзаці першому цього пункту, не було передано в установленому порядку, таке майно передається відповідній обласній військовій адміністрації за місцем його знаходження після погодження із зазначеними в цьому пункті державними органами.
Враховуючи введення з 24.02.2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також, що чинним законодавством передбачено можливість передачі конфіскованого майна, що перейшло у власність держави, вилучені у ОСОБА_7 предмети кримінального правопорушення перелік яких наведено у вироку підлягають спеціальній конфіскації у власність держави, в особі Міністерства оборони України.
Прокурор у кримінальному провадженні посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню та у зв'язку із не застосуванням закону, який підлягає застосуванню просить Вирок суду скасувати.
Ухвалити свій вирок яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що як вбачається з мотивувальної частини ухваленого вироку ОСОБА_7 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро покаявся.
Вказану обставину визнано такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Таким чином наявні підстави при призначенні покарання ОСОБА_7 , зокрема, керуватись вимогами ст. 69-1 КК України.
Так, максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 263 КК України є позбавлення волі на строк 7 (сім) років. Дві третини вказаного строку становлять 4 роки 8 місяців позбавлення волі. Не зважаючи на вказану обставину, судом призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Тобто, при призначенні покарання суд не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Крім того вказує, що Проте судом не приділено належної уваги вищезазначеним нормам та при призначенні покарання ОСОБА_7 не в повній мірі враховані дані, що характеризують особу засудженого та характер вчинених ним дій.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України, за які засуджено ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення з використанням умов воєнного стану. Вказану обставину суд першої інстанції не зазначив як таку, що обтяжує покарання.
Аналізуючи дані щодо особи ОСОБА_7 встановлено, що останній не одружений, не працює, не судимий.
ОСОБА_7 фактично не пов'язаний з соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню без тривалої ізоляції від суспільства.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України не вбачається.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурору, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 , який поклався на розсуд суду, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, були зроблені на підставі його показань, а провадження було розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
З урахуванням цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини провадження та кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.263, КК України.
А тому висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги заступника керівника прокурора Харківської області та прокурора у кримінальному провадженні про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За змістом апеляційної скарги прокурор(и), не оспорюючи призначений судом ОСОБА_7 сам вид покарання, фактично оскаржує його розмір та застосування до останнього правового інституту звільнення від покарання на підставі ст.75 КК України.
Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в ч.1 ст.1 КК України, ст.2 КПК України.
Також, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно із законом стаття 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.
Відповідно до вимог ст.414 КПК України невідповідним ступню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд прийшов до правильного висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, однак, мотивуючи своє рішення про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.75 КК України з подальшим звільненням його від покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на дані про особу винного, його щире каяття у скоєному, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, те, що тяжких наслідків від вчиненого не настало.
Але з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст. 50, 65 КК України, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості, мету та спосіб вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його мотив, даних щодо особи останнього, його процесуальну поведінку, а також інші обставини, що відображають особливості конкретного кримінального правопорушення у межах даної кримінально-правової кваліфікації.
Так судом не врахована кількість боєприпасів, вогнепальної зброї, яку ОСОБА_7 незаконно придбав, носив, зберігав та збув, а саме 100 пістолетних патронів калібру 7,62x25 ТТ, вогнепальну зброю калібру 5,3 мм. під патрон калібру 22 зовні схожу на пістолет та набої до неї у кількості 19 шт. калібру 5,6 мм
Крім того, за місцем проживання ОСОБА_7 працівниками поліції вилучено бойові припаси різних калібрів у кількості 42 шт. та вибухову речовину - порох,
Проте судом не приділено належної уваги вищезазначеним нормам та при призначенні покарання ОСОБА_7 не в повній мірі враховані дані, що характеризують особу засудженого та характер вчинених ним дій.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, за яке засуджено ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
ОСОБА_7 , будучі працездатною людиною, не працює, не одружений, тобто фактично не пов'язаний з соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню без тривалої ізоляції від суспільства.
З урахуванням вищевикладеного, підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України не вбачається.
За таких обставин висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування покарання та можливість застосування до нього такої правової пільги, як звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.50, 65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст.370 КПК України, у зв'язку з чим доводи прокурора в апеляційній скарзі про це є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з викладеним, на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати в частині звільнення його від відбування покарання та ухвалити свій вирок.
Поряд з цим, слушними є доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню - ст.69-1 КК України, при призначенні покарання за ч.1 ст.263 КК України, з огляду на наступне.
Відповідно до загальних засад призначення покарання (п.2 ч.1 ст.65 КК України), суд повинен призначити покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.66 КК (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню до покарань, передбачених ч.1 ст.263 КК України.
Так, обираючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання за вчинені кримінальні правопорушення, суд першої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, у виді щирого каяття.
Крім цього судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України.
Максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 263 КК України є позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Дві третини вказаного строку становлять 4 роки 8 місяців позбавлення волі. Не зважаючи на вказану обставину, судом призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Тобто, при призначенні покарання суд не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Колегія суддів також враховує, що склад кримінального правопорушення, передбаченого 263 КК України, є формальним, тобто не передбачає наслідків у виді заподіяння шкоди, як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, а тому у даному випадку, суд першої інстанції мав застосувати положення ст. 69-1 КК України та призначити обвинуваченому покарання, яке не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання.
Разом з цим, суд першої інстанції всупереч вищезазначеним вимогам закону, призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років що перевищує 2/3 максимального строку та призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме фактичного його не застосування, при наявності беззаперечних підстав для його застосування - ст. 69-1 КК України.
Відповідно до ч.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.3 ч.1 ст.407 КПК України, а тому згідно з п.4 ч.1 ст.409, п.4 ч.1 ст.420 КПК України колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання, із застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 69-1 КК України та ухвалити свій вирок, призначивши покарання з реальним його відбуваннямщо буде відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує його негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини, цілком відповідатиме вимогам та цілям, передбаченим ст.50, 65 КК України.
Таке рішення, на думку колегії суддів, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Поряд з цим, колегією суддів визнаються слушними посилання в апеляційній скарзі нра неправильне вирішення судом першої інстанції долі речових доказів.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження
Указу Президента України «Про введення военного стану в Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому був продовжений (останній раз 16.04.2025 року строком на 90 діб).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил» від 26.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КБМ № 225-р від 16.03.2022, вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у ст. 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
У разі коли майно, визначене в абзаці першому цього пункту, не було передано в установленому порядку, таке майно передається відповідній обласній військовій адміністрації за місцем його знаходження після погодження із зазначеними в цьому пункті державними органами.
Враховуючи введення з 24.02.2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також, що чинним законодавством передбачено можливість передачі конфіскованого майна, що перейшло у власність держави, вилучені у ОСОБА_7 предмети кримінального правопорушення перелік яких наведено у вироку підлягають спеціальній конфіскації у власність держави, в особі Міністерства оборони України.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст.. 96-2 КК України-колегія суддів,-
Апеляційні скарги першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженнізадовольнити.
Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням положень ст. 69-1 КК у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту виконання вироку.
Цей же вирок у частині вирішення питання про речові докази - змінити.
Застосувати спеціальну конфіскацію у виді конфіскації у власність держави в особі Міністерства оборони України щодо:
- предметів конструктивно схожих на 8 патронів калібру - 7.62 мм., та 1 патрону зі схожим калібром на 7.62 мм, з маркуваннями: - RWS 8x57 JS; - FC N7M 308; FC N/M 308: - RWS 8x57 JS; - RWS 8x57 JS: - L 39 D 12: - L 39 D 12; L 39 D 12; - S*9 39 РІЗІ; предметів конструктивно схожих на 13 патронів калібру 7,62мм, та З патронів, невідомого калібру, загальної кількості 16 шт., маркування: -33978; NC-GecoKnal 18mm; металевої банки з порошкоподібною речовиною чорного кольору; предметів конструктивно схожих на 3 патрони калібру7,62мм, з іржею, на одному з яких мається маркування - 4250; предметів конструктивно схожих на 3 патрони, калібром схожим на 11x59 з маркуванням: - S.P.M. SFM III; у кількості 2 шт., калібром схожим на 7,62 мм, з маркуванням; - 198 99 - 1 шт.; 2 тубусів з порошкоподібною речовиною чорного кольору та 1 зіп-пакету з порошкоподібною речовиною чорного кольору; предметів конструктивно схожих на 13 патронів, калібру 7,62 - 2 шт., калібру 9x18 за маркуванням: - 38 (18 або 16) - 1шт., калібру 5x6-9 шт., невстановленого калібру - 1шт.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді