Іменем України
12 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/5248/23
провадження № 22-ц/4809/1625/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О. А., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кропивницьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Позненка Юрія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 липня 2025 рокуу складі судді Кулінки Л. Д. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - Кропивницьке РУП ГУНП в Кіровоградській області) та просила зняти арешт із 1/5 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 26.04.2006 слідчим Кіровоградського МВ УМВС України Петковим Ю. В., реєстраційний номер обтяження: 3148277, та виключити вказане обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_3 та після його смерті відкрилась спадщина, яка складається, серед іншого, з 1/5 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
При зверненні до нотаріуса Ашурковій В. Я. стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є відомості про існування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, яке належить покійному ОСОБА_3 , накладеного постановою про накладення арешту від 24.11.2009, яку було винесено державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ Соловйовою Н. П. та арешту нерухомого майна, накладеного на підставі постанови від 26.04.2006, Кіровоградським МВ УМВС України, слідчий ОСОБА_4 , зареєстровано 26.04.2006 16:50:24 за № 3148277 реєстратором: Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області.
Фортечним відділом Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому, позивачку повідомлено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_3 встановлено, що у відділі на виконанні відсутні виконавчі провадження в рамках винесеної постанови про арешт.
Вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 червня 2006 року, по справі № 1-245 ОСОБА_3 визнано винним за частиною третьою статті 185 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 506 грн збитків, проте, питання щодо майна, на яке накладено арешт, не вирішено.
Позивач вказувала, що із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали та у такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обтяження права особи користуватися належним їй майном, як наслідок звернулась до суду з позовом.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 січня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 .
Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що однією з підстав зняття арешту з майна боржника це є відсутність будь-яких грошових зобов'язань, або у разі погашення заборгованості в повному обсязі.
Позивач зазначала, що обтяження на частку спірної квартири накладено на виконання вироку Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 червня 2006 року, яким стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 506 грн шкоди, проте, відомостей щодо сплати даних коштів потерпілій суду не надано.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що на спірну квартиру накладено ще одне обтяження на підставі постанови про накладення арешту Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ.
Той факт, що позивач не заявляла вимог про зняття вказаного обтяження, не відповідає принципу процесуальної економії та призведе до необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, відтак суд першої інстанції вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Позненко Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 липня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене без повного дослідження та з'ясування всіх обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що арешт спірного нерухомого майна на підставі постанови про накладення арешту Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ було знято рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2023 року.
Матеріальна шкода у розмірі 506 грн була відшкодована засудженим відразу після закінчення суду та особисто потерпілій. В свою чергу, остання не зверталась в порядку примусового виконання до виконавчої служби, а державна виконавча служба відповідно не відкривала провадження та в рамках цього провадження не ухвалювала жодних постанов про накладення арешту.
Враховуючи те, що питання зняття арешту не вирішене під час винесення кінцевого рішення у кримінальній справі щодо спадкодавця позивача, внаслідок чого остання позбавлена змоги в повному обсязі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту у заявлений спосіб шляхом зняття арешту з майна.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Позненко Ю. В. підтримали доводи апеляційної скарги.
Представники Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки відповідачі про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 2 відкрита реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_3 .
Листом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 168/01-16 від 09.02.2023 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за наявності арешту зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 1/5 частку квартири під номером АДРЕСА_3 за наявності арешту на нерухоме майно, не є можливим.
Зі змісту відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 26.04.2006 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 3148277, реєстратором: Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області, підстава обтяження: постанова, б/н, 26.04.2006, Кіровоградський МВ УМВС України, слідчий Петков Ю.В., об'єкт обтяження: квартира, 1/5 частина, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, 1974 року народження.
Після смерті ОСОБА_3 інші спадкоємці окрім позивача, які б звертались з заявами про прийняття спадщини відсутні.
Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) ОСОБА_5 та членам його сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, десятої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.
Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Нормою статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист праві основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 11).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27 вересня 2016 року виданого Кіровоградським міським відділом державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 2474 (а. с. 12).
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 67291736 від 15.11.2021 Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 2 відкрита реєстрація спадкової справи, номер у спадковому реєстрі 68649328, номер у нотаріуса 619/2021, спадкодавець: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12 на звороті).
Листом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 167/01-16 від 09.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що нею 15 листопада 2021 року до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 була подана заява про прийняття спадщини та видачу свідоцтва після смерті сина - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява зареєстрована за № 1506 та заведена спадкова справа № 619/2021 (а. с. 13).
Листом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 168/01-16 від 09.02.2023 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за наявності арешту зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 1/5 частку квартири під номером АДРЕСА_3 за наявності арешту на нерухоме майно, не є можливим (а. с. 13 на звороті).
Зі змісту відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 26.04.2006 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 3148277, реєстратором: Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області, підстава обтяження: постанова, б/н, 26.04.2006, Кіровоградський МВ УМВС України, слідчий Петков Ю. В., об'єкт обтяження: квартира, 1/5 частина, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, 1974 року народження (а. с. 14).
З матеріалів спадкової справи № 619/2021 заведеною Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 2 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що інші спадкоємці окрім позивача, які б звертались з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні (а. с. 63-78).
Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло від 24.04.2000, виданого Кіровоградською міською радою квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) ОСОБА_5 та членам його сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а. с.14 на звороті).
У справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.
Механізм скасування арешту майна було передбачено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.
Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою слідчогоКіровоградського МВ УМВС України Петкова Ю. В. від 26.04.2006 накладено арешт на 1/5 частини кв. АДРЕСА_3 (а. с. 16).
Так, арешт на 1/5 квартири було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Вироком Кіровського суду Кіровограда від 01.06.2006 у справі № 1-245 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання по ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 506 грн шкоди (а. с. 33).
Питання щодо зняття арешту з 1/5 частини вищевказаної квартири вироком не вирішено.
Позивач є спадкоємцем після померлого ОСОБА_9 та не була учасником кримінальної справи.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що накладений арешт на майно у вигляді 1/5 частини спірної квартири померлого ОСОБА_9 , порушує права позивача щодо реалізації права на спадкування, перешкоджає їй вільно розпоряджатися майном, зареєструвати право власності на таке майно, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 9620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).
Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
За таких обставин, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку в іншій спосіб, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав шляхом зняття арешту з 1/5 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 26.04.2006 слідчим Кіровоградського МВ УМВС України Петковим Ю. В., (реєстраційний номер обтяження 3148277) та виключення вказаного обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин, оскільки арешт у кримінальному провадженні було накладено в інтересах ОСОБА_2 , остання є належним відповідачем у справі та позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна до неї підлягають задоволенню.
З урахуванням того, що Кропивницьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у даній справі за вказаними позовними вимогами є неналежними відповідачами, в задоволенні позовних вимог до них необхідно відмовити.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та, відмовляючи в задоволенні позовних вимог помилково посилався на те, що позивачем не надано відомостей щодо сплати коштів потерпілій на виконання вироку Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 червня 2006 року, яким стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 506 грн шкоди.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що на спірну квартиру накладено ще одне обтяження на підставі постанови про накладення арешту Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ, а той факт, що позивач не заявляла вимог про зняття вказаного обтяження, не відповідає принципу процесуальної економії та призведе до необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, відтак, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2023 року у справі № 404/1099/23 заяву ОСОБА_1 задоволено та знято арешт із 1/5 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , який накладений постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про накладення арешту, АЕ № 281757 від 24 листопада 2009 року.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права згідно пунктів 1, 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Позненка Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 липня 2025 року скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна та відмову в задоволенні позовних вимог позивачки до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Позненка Юрія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.
Зняти арешт з 1/5 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови б/н від 26.04.2006 слідчим Кіровоградського МВ УМВС України Петковим Ю. В., (реєстраційний номер обтяження 3148277) та виключити вказане обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24.11.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. А. Письменний
О. І. Чельник