Єдиний унікальний номер 725/7396/25
Номер провадження 2/725/2559/25
02.10.2025 Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
при секретарі Соболевській А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Позивач звернувся до суду із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що проживав із відповідачем в шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.02.2024 року.
В шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що відповідач самоусунулась від вирішення питань щодо виховання доньки, весь тягар виховання, утримання та піклування про дитину взяв на себе позивач.
ОСОБА_4 самостійно займається вихованням та матеріальним утриманням дитини - добросовісно виконує свої батьківські обов'язки, створює для неї необхідні умови для проживання та розвитку, забезпечує її всім необхідним.
Зазначив, що приділяє достатньо часу для розвитку дитини, сприяючи її інтелектуальному та духовному зростанню, слідкує за навчанням, займається додатковими заняттями, відвідує батьківські збори, гуртки.
Таким чином, враховуючи, що їхня дитина знаходиться на одноособовому вихованні батька, мати не бере участі у вирішенні питань її життя, а примусити до цього останню не може, виникла необхідність для встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини.
Встановлення факту має для позивача важливе юридичне значення, оскільки підтвердить статус «одинокий батько» і дасть можливість оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним з батьків, змінити місце проживання дитини без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом із ними, реалізувати право одинокого батька на першочергове отримання житла.
За ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття. Відповідачка ж не виконує свого обов'язку утримувати дітей. ОСОБА_5 забезпечує дітям належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Свої обов'язки батька виконує в повному обсязі.
Просив встановити факт самостійного виховання та утримання доньки.
Позивачем подана заява, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги та проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду також не з'явилась. Надала заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що підтримує вимоги та не заперечує проти її задоволення.
Згідно з ч.3ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що у сторін під час шлюбу сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Нормами ч 1, ч. 2ст. 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Проживання дитини разом із батьками є водночас її правом, а обов'язком батьків є утримання дитини.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Волевиявлення сторін по справі щодо участі у вихованні їхньої доньки викладене та підтверджується нотаріально завіреним договором між батьками щодо здійснення виховання та визначення місця проживання дитини. Відповідно до даного договору, місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 є місце проживання її батька ОСОБА_1 .
Також факт самостійного утримання та виховання батьком доньки підтверджується письмовими показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та іншими наданими позивачем доказами.
Відповідно до характеризуючих даних ОСОБА_1 має стабільний дохід, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 року ( справа № 753/16535/22) - аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У своїй Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2025 вказав , що колегія суддів вважає, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив порядок установлення факту самостійного виховання та утримання дитини виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
Позивач просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує свою доньку ОСОБА_3 .
Наданими суду доказами доведено , що у зв'язку із окремим проживанням матері від чоловіка та доньки, її вихованням та утриманням займається батько самостійно.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи її вік, приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи факт окремого проживання відповідачки від чоловіка та доньки, інші обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню .
Керуючись ст.ст. 104 ч.2, 105 ч.3, 110, 112, 114, ч.2 160, 161, 180-183 СК України, ст.ст.4-6,76-81,95, 247,258-259,263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Стоцька Л. А.