Справа № 505/2188/25
№ 2/505/2621/2025
04 листопада 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорцової І.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року через систему «Електронний суд» до Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24707,38 грн.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що 22 січня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №9304804, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн.,
зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Кредит було надано строком на 15 днів. Крім того зазначений договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням усіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 15000 грн. Відповідач не виконав умови кредитного договору.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №9304804 від 22 січня 2022 року, укладеним із відповідачем.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору, а саме в розмірі 24707,38 грн. (14550 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 10157,38 грн. сума заборгованості за відсотками).
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань, тому ТОВ «Факторинг Партнерс», яке набуло права вимоги за договором кредиту №9304804 від 22 січня 2022 року, просить стягнути з відповідача на свою користь 24707,38 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, згідно змісту позовної заяви директор Сердійчук Я.Я. просила розгляд даної справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9304804.
Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).
Відповідно до довідки про ідентифікацію, яка видана ТОВ «Мілоан», клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований товариством, одноразовий ідентифікатор «J68281» був надісланий 22 січня 2022 року на номер телефону НОМЕР_1 .
За умовами договору кредиту ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15000 грн. строком на 15 днів з 22 січня 2022 року (п.1.2-1.3 договору).
У п.1.4 договору кредиту сторони передбачили, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06 лютого 2022 року.
Крім того, у п.2.3.1.1 договору сторони передбачили, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, наведені у таблиці, згідно якої: строк продовження на 3 дня - ставка комісії 3%, на 7 днів - 5%, на 15 днів - 10%.
Відповідно до п. 2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Також сторони передбачили, що проценти за користування кредитом 22,50 грн., нараховується за ставкою 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом(п. 1.5.2, 1.6 договору).
За умовами договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 договору).
Згідно квитанції №1892174604 від 22 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15000 грн. згідно договору №9304804.
Із відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором кредиту №9304804 вбачається, що ОСОБА_1 частково вносив кошти на погашення кредиту.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Як вбачається реєстру боржників до вказаного договору факторингу сума заборгованості за кредитним договором №9304804 від 22 січня 2022 року ОСОБА_1 становить 24707,38 грн. (14550 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 10157,38 грн. сума заборгованості за відсотками).
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування відсотків та штрафних санкцій.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закон України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з'ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.
Досліджені судом докази вказують на те, що 22 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, на виконання якого ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 15000 грн., а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а тому він несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Факторинг Партнерс» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Відповідач не заперечував факт користування кредитними коштами та заявлений позивачем борг, не спростовував надані позивачем докази, хоча повідомлявся судом за зареєстрованим місцем проживання, жодних заперечень проти доводів позивача не надходило. Судом також не встановлено неправильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, а отже, наявні підстави для стягнення суми боргу з відповідача.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №9304804 від 22 січня 2022 року заборгованість складає 24707,38 грн., з яких 14550 грн. заборгованості за тілом кредиту, 10157,38 грн. заборгованості за відсотками).
Вказану заборгованість слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 13 000 грн.
Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження цих витрат позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги № 02/07-2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об?єднанням «Ліга Ассістанс» (а.с. 32); заявки на надання юридичної допомоги №469 за договором №02-07/2024 від 02 липня 2024 року у даній справі надано ТОВ «Факторинг Партнерс» такі види правової допомоги: усна консультація з вивчення документів 2 години вартістю 4000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години 9000 грн. Загальна вартість 13000 грн.; витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 на суму 13000 грн. (а.с.37);
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення розміру можливе лише вразі заперечення іншої сторони або якщо позов задоволено частково Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач у судове засідання не з'явився та не надав будь-яких заперечень по справі, суд, не вбачає підстав для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та вважає витрати в сумі 13000,00 грн підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача слід стягнути: 13000 грн витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №0521270069 від 20 червня 2025 року.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №9304804 від 22 січня 2022 року в розмірі 24707,38 грн., з яких 14550 грн. заборгованості за тілом кредиту, 10157,38 грн. заборгованості за відсотками).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2422,40 грн. судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: офіс 521, вул. Ґедройця Єжи, 6, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Ващук